Рішення

від 21.09.2020 по справі 200/6634/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р. Справа№200/6634/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Благодійної організації Я-ВОЛНОВАХА про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Благодійної організації Я-ВОЛНОВАХА (далі за текстом - БО Я-Волноваха ), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на інформаційний запит та зобов`язати відповідача надати повну інформацію, що запитувалася у інформаційному запиті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 червня 2020 року він звернувся із запитом до БО Я-Волноваха , у якому просив надати інформацію щодо надання допомоги переселенцям, постраждалим від бойових дій, одиноким батькам, багатодітнім та малозабезпеченим сім`ям, місцевим громадянам, медичним та освітнім закладам. Просив вказати конкретно надану допомогу, отримувача допомоги, суму допомоги, з дня заснування благодійної організації по теперішній час. На день подання позову відповідачем не надано відповіді на запит.

Позивач, посилаючись на приписи Закону України Про доступ до публічної інформації , вважає таку бездіяльність протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із даним позовом за захистом свої прав.

20.07.2020 року судом відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що постановлена ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача. Також, судом витребувана додаткові докази з відповідача.

26 серпня 2020 року судом постановлена ухвала про витребування додаткових доказів з БО Я-Волноваха , Військово-цивільної адміністрації міста Волноваха та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.

11 вересня 2020 року з боку відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що БО Я-Волноваха було надано відповідь на запит позивача. Крім того, представник відповідача вказує на те, що БО Я-Волноваха за жодною із ознак не належить до кола розпорядників публічної інформації, а бажана до одержання заявником інформація не є публічною.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України. Також, позивач є інвалідом другої групи і має право на відповідні пільги, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 5-6, 7).

Відповідач - Благодійна організація Я-ВОЛНОВАХА є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 39588595, місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 . Засновником юридичної особи є ОСОБА_2 . Основним видом діяльності є надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання (код КВЕД - 88.99). Вказана інформація відображена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

16 червня 2020 року позивач звернувся до БО Я-Волноваха із заявою про отримання публічної інформації в якій, посилаючись на приписи Закону України Про доступ до публічної інформації , просив повідомити інформацію щодо надання допомоги переселенцям, постраждалим від бойових дій, одиноким батькам, багатодітнім та малозабезпеченим сім`ям, місцевим громадянам, медичним та освітнім закладам. Просив вказати конкретно надану допомогу, отримувача допомоги, суму допомоги, з дня заснування благодійної організації по теперішній час (а.с. 3). Вказана заява отримана відповідачем 01.07.20, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 4).

Згідно витягу з електронного журналу реєстрації вихідної кореспонденції 01.09.2020 року БО Я-Волноваха надано відповідь на звернення від 16.06.20. Згідно відповіді відповідач повідомляє, що не є розпорядником публічної інформації, а запитувана інформації не є публічною (а.с. 51, 52).

Позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваної інформації.

Вирішуючи спір по суті, суд врахував правову позицію, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18 де суд дійшов до наступного висновку - Якщо на стадії відкриття позовного провадження зі змісту позовних вимог, викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і доказів, зазначених ним на підтвердження вказаних обставин, можна (попередньо, неофіційно, довільно тощо) визначити, що, наприклад, запитувана інформація не є публічною чи перебуває за межами будь-якої управлінської діяльності суб`єкта відносин у сфері доступу до публічної інформації, а розпорядник інформації не її володільцем чи носієм, то такі висновки чи судження не повинні робитись на момент постановлення чи ухвалення процесуальних рішень з питань, що стосуються підсудності чи юрисдикції спору, оскільки такого роду формулювання чи судження стосуються суті спору й мають використовуватися як мотиви тільки за результатами кінцевого розгляду спору по суті .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у частині 1 статті 68 Конституції України згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

У відповідності до частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Правовідносини з приводу розгляду та вирішення звернень громадян, а також обігу наданої у відповідь на такі звернення інформації унормовані, насамперед, приписами Закону України Про інформацію , Закону України Про розгляд звернень громадян , Закону України Про доступ до публічної інформації .

Так, згідно зі статтею 5 Закону України Про інформацію від 02.10.1992р. №2657-XII (далі за текстом - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з приписами статті 2 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Суб`єкти, котрі є розпорядниками публічної інформації перелічені законодавцем у статті 13 Закону № 2939-VI.

Так, розпорядниками інформації для цілей Закону № 2939-VI визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

У відповідності до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Проте, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутних документів БО Я-Волноваха не є суб`єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Згідно інформації Військово-цивільної адміністрації міста Волноваха Волноваського району Донецької області, що викладена у листі від 08.09.20 № 02/01-2488 БО Я-Волноваха не фінансується з місцевого бюджету. Також у листі зазначено, що у місцевому бюджеті ВЦА м. Волноваха не закладається фінансування благодійних організацій будь-яких типів (а.с. 29).

У відповідності до інформації, наданої Головним управління Державної казначейської служби України у Донецькій області у листі № 06.1-18-06/2903 від 02.09.20 за даними Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів БО Я-Волноваха не зареєстрована в жодному органі Державної казначейської служби України Донецької області (а.с. 45).

Отже, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про належність відповідача до категорії розпорядників публічної інформації за вказаною ознакою.

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про належність відповідача до вищевказаної категорії розпорядників публічної інформації.

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутних документів БО Я-Волноваха не належить до вищевказаної категорії розпорядників публічної інформації

У відповідності до частини 2 статті 13 Закону № 2939-VI до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Проте, матеріали справи не містять жодного доказу про належність відповідача до категорії розпорядників публічної інформації за вказаними ознаками.

Згідно з приписами статті 29 Закону України Про інформацію інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Під час виконання вимог статті 9 КАС України в частині з`ясування обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, судом не встановлено існування жодних ознак, котрі дозволяли б дійти до висновку про те, що запитувана позивачем інформація становить суспільний інтерес.

Ані у тексті запиту, ані у тексті позову заявник не навів доводів про те, що витребувана ним інформація явно, очевидно та реально досягає рівня суспільного інтересу (є суспільно необхідною інформацією).

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, судом вважає, що БО Я-Волноваха у спірних правовідносинах не є розпорядником публічної інформації, а запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації .

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до БО Я-Волноваха про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Благодійної організації Я-ВОЛНОВАХА (місцезнаходження: 85700, Донецька обл., місто Волноваха, вулиця Леніна, буд. 161, кв. 14, код ЄДРПОУ 39588595) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Лазарєв