Ухвала

від 21.09.2020 по справі 640/6474/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6474/19

УХВАЛА

21 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Черпіцької Л.Т. та суддів Глущенко Я.Б., Собківа Я.М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "29" листопада 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпрофсервіс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від "29" листопада 2019 р. позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам ст. 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та не наведення обґрунтованих підстав для його поновлення.

17 серпня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтовано тим, що причиною пропуску процесуального строку була неможливість забезпечити сплату судового збору вчасно у зв`язку із тривалістю процедури його сплати.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник про існування рішення дізнався 11.01.2020.

Вперше з апеляційною скаргою скаржник звернувся 27 січня 2020 року, яку у подальшому ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, повернуто особі, яка її подала, з підстав несплати судового збору у розмірі встановленому чинним законодавством України.

07 липня 2020 року скаржником подано апеляційну скаргу вдруге, до якої додано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Посилання скаржника на гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку скаржником не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів скаржника щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 295, 296, 298, 299, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від "29" листопада 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпрофсервіс" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко Я. М. Собків