Рішення

від 14.09.2020 по справі 280/3929/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2020 року 15 год. 45 хв.Справа № 280/3929/20 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянникової О.А. та сторін

від позивача: адвокат Гаврик В.В.,

від відповідача: Корольов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Приморський

до - Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2020 № 0005170515,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Приморський (далі - позивач) до - Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати у повному обсязі винесене відповідачем щодо позивача податкове повідомлення - рішення №0005170515 від 29.05.2020, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов`язання за податком на додану вартість у сумі 13224516,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням у розмірі 8816344,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4408172,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки № 64/08-01-05-15/03750434 від 17.02.2020 (далі - акт перевірки) відповідачем було прийнято вказане вище податкове повідомлення-рішення. На думку позивача, при проведенні перевірки, відповідачем перевірені, але не взяті до уваги первинні документи, що підтверджеють дійсність господарських операцій з ТОВ Агропродакшн , ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ . Позивач вважає, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають вимогам податкового законодавства. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги.

17 червня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14 серпня 2020 року об 12 год. 30 хв.

22.07.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №33463) поданий відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає наступне. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Приморський з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 та встановлено порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, на загальну суму 8 819 560 грн (по періодах - сторінка 49 Акту перевірки). Враховуючи те, що всі первинні бухгалтерські документи, що стосуються Приморський по взаємовідносинам з ризиковими постачальниками ТОВ АГРОПРОДАКШН (ЄДРПОУ 40304493), ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 40816471) за перевіряємий період є дефектними документами , оскільки оформлені з порушенням вимог діючого законодавства,відповідно не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ. Право на податковий кредит у ТОВ Приморський не виникає, оскільки фактично мало місце оприбуткування товарів, джерело яких не встановлене та при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права - виникнення об`єкту оподаткування, що передбачено вимогами п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Просить у задоволенні позову відмовити.

30.07.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №34643) подано відповідь на відзив.

30.07.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №34644) був доданий висновок експерта №169/07 від 08.07.2020.

Ухвалою від 14.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 14.09.2020 о 14 год. 00 хв.

Усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, після наданих сторонами клопотань про закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду справи, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у цей же день.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягагла, та просила суд їх задоволнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Приморський код ЄДРПОУ 03750434 зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.02.2003, номер запису: 10981200000000197 та є платником ПДВ.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області на підставі направлень від 10.01.2020 №22, від 10.01.2020 № 23 та від 10.01.2020 № 24, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1., п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання на І квартал 2020 р., проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Приморський з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2018 по 31.12.2019.

Копію наказу ГУ ДПС у Запорізькій області разом з повідомленням про проведення перевірки направлено на адресу Товариства рекомендованим листом та отримано уповноваженою особою. З направленням на проведення перевірки ознайомлено під підпис 21.01.2020 директора ТОВ Приморський Євченко Олександра Івановича.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт № 64/08-01-05-15/03750434 від 17.02.2020.

За результатами перевірки, згідно розділу IV Висновки Акту контролюючим органом було встановлено порушеня: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, на загальну суму 8 819 560 грн (по періодах - сторінка 49 Акту перевірки).

За результатами Акту перевірки Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0003760515 від 20.03.2020, яким донараховано грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 8 819 560 грн та штрафних санкцій в сумі 4 409 780 грн за порушення положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.3 пп г , 198.5, 198.6 ст. 198, 201.1 ст. 201 ПК України;

- № 0003770515 від 20.03.2020, яким застосовано штрафні санкції по ПДВ на суму 1608 грн за порушення положень ст. 201 ПК України.

25 лютого 2020 р. Позивачем був отриманий від ГУ ДПС у Запорізькій області акт № 64/08-01-05-15/03750434 від 17.02.2020 про результати планової виїзної переврки ТОВ Приморський .

05 березня 2020 року Позивачем подано заперечення на акт № 64/08-01-05-15/03750434 від 17.02.2020.

Листом від 17.03.2020 № 16929/10/08-01-05-15 ГУ ДПС у Запорізькій області було надано відповідь на заперечення до акта планової перевірки № 64/08-01-05-15/03750434 від 25.03.2020 Позивачем отримано податкові повідомлення-рішення № 0003760515 від 20.03.2020 та № 0003770515 від 20.03.2020.

17.02.2020, яким заперечення підприємства від 05.03.2020 б/н (вхідний ГУ ДПС у Запорькій області від 05.03.2020 № 19593/10) до акта планової визної документальної перевірки залишено без задоволення.

Не погоджуючись з нарахованими контролюючим органом грошовими зобов`язаннями підприємством 07.04.2020 було направлено до ДПС скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0003760515 від 20.03.2020 та № 0003770515 від 20.03.2020.

За результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення № 17102/6/99-00-08-05-01-06 від 26.05.2020, яким скаргу Позивача задоволено частково, скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення № 0003770515 від 20.03.2020 та податкове повідомлення - рішення № 0003760515 від 20.03.2020 скасовано в частині заниження податкових зобов`язань на суму 3216 грн.

У зв`язку з чим, ГУ ДПС у Запорізькій області винесено нове податкове повідомлення - рішення № 0005170515 від 29.05.2020.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним адміністративним позовом до суду.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

У силу норм пунктів 44.1, 44.2 і 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та доходу первинними документами покладається на платника податків.

Втім, суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що у період який перевірявся, підприємство ТОВ Приморський мало фінансово-господарські відносини з ТОВ АГРОПРОДАКШН (ЄДРПОУ 40304493), ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 40816471).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, під час перевірки контролюючим органом зроблено наступні висновки.

Між ТОВ АГРОПРОДАКШН та ТОВ Приморський укладено договір поставки нафтопродуктів № 2/05-2019 від 06.05.2019 та такі договори на поставку добрива:

договір поставки № 2/Д-2019 від 25.06.2019; договір поставки № 2/Д -2019 від 01.07.2019; договір поставки № 10/Да -2019 від 01.07.2019; договір поставки № 11/Да -2019 від 01.07.2019; договір поставки № 12/Да -2019 від 01.07.2019; договір поставки № 24/Да -2019 від 16.07.2019.

До перевірки надані видаткові та податкові накладні (перелік накладних в розрізі номенклатури наведено на стор. 9-10 Акту перевірки). Крім того, надані платіжні доручення на оплату за поставлений товар та товарно - транспортні накладні на підвтердження транспортування товару (стор. 10-11 Акту перевірки).

Паспорти якості, сертифікати відповідності на товар до перевірки не надавались.

В акті перевірки зазначено, що у ТОВ АГРОПРОДАКШН права власності, інші речові права на нерухоме майно відсутні, відповідно до довідки № 197957610 від 28.01.2020 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру іпотек. Також вказано, що згідно поданої звітності кількість працюючих у ТОВ АГРОПРОДАКШН складає одна особа.

ГУ ДПС у Запорізькій області направлено запит № 6251/10/08-01-05-15 від 31.01.2020 до управління патрульної поліції у Запорізькій області щодо погодження руху маршрутів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів за період 2018-2019 рр. ТОВ Приморський , ТОВ АГРОПРОДАКШН та ТОВ КІРІОН .

До РСЦ МВС у Запорізькій області направлено запит № 6250/10/08-01-05-15 від 31.01.2020 щодо надання інформації щодо легітимності субєктів господарювання за якими зареєстровано транспортні засоби (наведені в таблиці). Від РСЦ МВС у Запорізькій області листом № 31/8-653 від 18.02.2020 надано інформацію щодо невідповідності зазначених транспортних засобів.

За даними інформаційних баз даних ГУ ДПС у Запорізькій області ТОВ КІРІОН протягом 2018-2019 рр. не подано жодного податкового звіту, в т. ч. з ЄСВ, 1-ДФ. Відповідно до довідки № 197957797 від 28.01.2020 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру іпотек - права власності, інші речові права на нерухоме майно у підприємства відсутнє.

Згідно реєстру прав не нерухоме майно у ТОВ КІРІОН , його кервіника та засновників - відсутні відомості про обєкти оподаткування.

Таким чином щодо ТОВ КІРІОН встановлено відсутність будь - якої інформації про наявність промислових баз, складських приміщень, резервуарів для зберігання пального, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Отже, в ході аналізу контролючим органом встановлено відстуність у підприємства необхідним умов господарської діяльності в частині навантаження, відвантаження товару, забезпеченності персоналом та інше в силу відсутності приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про неможливість ТОВ КІРІОН здійснювати фактичні товарні операції.

Також в Акті перевірки описується, що в ході проведення перевірки від ОУ ГУ ДПС у Запорізькій області листом від 08.01.2020 № 7/7/08-01-21-08 отримано інформацію щодо формування податкового кредиту за рахунок сумнівного субєкту, а саме ТОВ АГРОПРОДАКШН .

Київською місцевою прокуратурою № 6 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060003278 відомості про яке внесено до ЄРДР 01.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановленим слідством особами в період 2018-2019 рр. розроблено та втілено у життя злочинний мехінізм, діяльність якого направлена на створення ряду субєктів господарювання, з метою прикриття незаконної діяльності, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництво ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій, внесення завідомо неправдивих відомостей до фінансово - господарських документів підприємств, які мають ознаки фіктивності і створені з метою прикриття незаконної діяльності, у т. ч. ТОВ АГРОПРОДАКШН .

Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити підприємств здійснювали підробку документів для підприємств реального сектору економіки. Операції, які відображені у документах бухгалтерського та податкового обліку не підтверджуються по ланцюгу постачання, у звязку з відображенням у податкових накладних постачальниками реалізації товарно - матеріальних цінностей відмінних від придбаних, відсутність працівників, виробничих потужностей, складських приміщень для зберігання ТМЦ.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок про не підтвердження придбання ТОВ Приморський у ТОВ АГРОПРОДАКШН товару, у звязку з відсутністю придбання зазначених в податкових накладних ТМЦ по ланцюгу придбання, не підтвердженням їх транспортування, неможливістю зберігання у задекларованій кількості в складських приміщеннях, які наявні у підприємства, не підтвердженням їх використання у господарській діяльності підприємства.

Щодо здійснення господарської діяльності з ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ контролюючим органом встановлено наступне.

Між ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та ТОВ Приморський , укладено наступні договір на поставку добрив № 40-23/Д-2018 від 08.11.2018; додатки до договора: № 1 від 08.11.2018; № 2 від 16.11.2018; № 3 від 03.12.2018; № 4 від 06.12.2018; № 5 від 10.12.2018; № 6 від 14.12.2018; № 7 від 20.02.2019; № 8 від 01.03.2019; № 9 від 11.03.2019; № 10 від 12.03.2019; № 11 від 13.03.2019.

До перевірки надані видаткові та податкові накладні (перелік накладних в розрізі номенклатури наведено на стор. 15-16 Акту перевірки). Крім того, надані платіжні доручення на оплату за поставлений товар та товарно - транспортні накладні на підвтердження транспортування товару (стор. 16-21 Акту перевірки).

Паспорти якості, сертифікати відповідності на товар до перевірки не надавались.

В акті перевірки зазначено, що у ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ права власності, інші речові права на нерухоме майно відсутні, відповідно до довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру іпотек. Також вказано, що згідно поданої звітності кількість працюючих у ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ складає три особи.

ГУ ДПС у Запорізькій області направлено запит № 5473/10/08-01-05-15 від 03.10.2019 до регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області щодо легітимності транспортних засобів та відповідність марки транспортного засобу, дати реєстрації, назви СГ та коду за ЄДРПОУ його власника.

Відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС України в Запорізькій області від 15.10.2019 № 31/8-5033 встановлено, що заявлені транспортні засоби зареєстровані за іншими СПД та не відповідають заявленим у товарно - транспортних накладних власникам - водіям, та не підтверджено взаємовідносини зазначених власників транспортних засобів з вказаними в ТТН підприємствами - перевізниками, так як останніми не подано звітність 1ДФ.

В акті перевірки контролюючий орган, в тому числі, посилається на неможливість реалізації товару ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ у зв`язку з його відсутністю по ланцюгу постачання.

До РСЦ МВС у Запорізькій області направлено запит № 6250/10/08-01-05-15 від 31.01.2020 щодо надання інформації щодо легітимності субєктів господарювання за якими зареєстровано транспортні засоби (наведені в таблиці). Від РСЦ МВС у Запорізькій області листом № 31/8-653 від 18.02.2020 надано інформацію щодо невідповідності зазначених транспортних засобів.

Проведеним аналізом наданих документів контролюючим органом встановлено:

- невідповідність визначеного у додатках до договору та в товарно - транспортних накладних місця поставки товару.

- відмінність кількості товару визначених відповідно до видаткових накладних та відвантажених на підставі товарно - транспортних накладних;

- невідповідність цін, та загальній вартості зазначеній в ТТН;

- в наданих ТТН зазначено перевізників, які згідно з ЄРПН є постачальниками зареєстрованих в адресу ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ товарів, а по ланцюгу придбання у зазначених підприємств відсутні як вказані ТМЦ, так і будь - які основні засоби, для надання послуг транспортування;

- зазначені в ТТН транспортні засоби фігурують по декільком СПД перевізникам у одному періоді, при відсутності по ланцюгу придбання послуг перевезення, та відсутність 1ДФ, що є підтвердження відсутності вказаних послуг.

Згідно наявної інформації в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 32017210000000007 від 23.01.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 212 КК України, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2018 при проведенні обшуку приміщення, за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 28-28-А, було вилучено печатку ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та ТОВ Фірма Адверс , яка є постачальником ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ . В базі даних ІС Податковий блок відстуня адреса підприємтсва ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ . В наданій податковій звітності зазначено податкову адресу: вул. Богдана Хмельницького, буд. 16, м. Дніпро, Дніпропетровська область.

Таким чином, Відповідач прийшов до висновку про несумінсть діяльності ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

До перевірки Позивачем на підтвердження внесення гіпсу надано:

договір № 2018/0506-1 від 05.06.2018 щодо взаємовідносин ТОВ ТК АЛСАНА (код 37595689), додаток до акту акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2018, та накладні на передачу продукції ТОВ ТК АЛСАНА .

Відповідно до умов договору ТОВ ТК АЛСАНА (Виконавець) надавав сільськогосподарські послуги ТОВ Приморський (замовник), в т. ч. послуги обробки землі, збирання врожаю, внесення добрив та засобів захисту рослин. Передача гіпсу від Позивача до ТОВ ТК АЛСАНА оформлено відповідними накладними.

Однак, на думку контролюючого органу, Позивачем не надано документів щодо фактичної передачі, зокрема, гіпсу щодо відсутності умов зберігання зазначеної кількості ТМЦ на підприємстві.

Окрім цього, відповідповідно до аналізу податкової звітності ТОВ ТК АЛСАНА та первинної документації ТОВ Приморський встановлено невідповідність розміру перерахованих грошових коштів, задекларованим доходам ТОВ ТК АЛСАНА .

Крім того, відсутня будь - яка звітність щодо наявності найманих працівників, та наявності необхідної кількості основних засобів для здійснення наведених робіт.

У звязку з чим, Відповідач вважає, що наявні факти свідчать лише про оформлення на папері взаємовідносин, відсутність фактичного здійснення зазначених робіт, та як наслідок відсутність придбання товарно - матеріальних цінностей.

Також з наданих Позивачем на запит Відповідача документів: подородніх листів, карток складського обілку, документів, які підтверджують прийом, зберігання та видачу мінеральних добрив перевіряючими було встановлено, що в накладних на відпуск товару порушена внутрішня система нумерації. А в подорожніх листах трактора в графі виконання завдання зазначено лише внесення добрив, без зазначення номенклатури мінеральних добрив та їх кількості. Жодних інших документів щодо обгрунтованості внесення у зазначених обсягах добрив до перевірки не надано.

Відповідно наданих в ході перевірки документів Відповідач дійшов до висновку про неможливість встановити, співставити фактичний рух товарно - матеріальних цінностей до складу, його видачу, трансопортування, номенклатури внесення мінерального добрива та його кількості та як наслідок підтвердити придбання у задекларованій кількості товарно - матеріальних цінностей.

Вказані висновки призвели до встановлення контролюючим органом порушень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.198.1 п.198.2 п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ АГРОПРОДАКШН та ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ , а саме, завищено податковий кредит на загальну суму 8 816 344 грн.

Досліджуючи реальність господарських відносин ТОВ Приморський з ТОВ АГРОПРОДАКШН та ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та правомірність встановлення податку на додану вартість та віднесення до податкових витрат сум, судом під час судового розгляду справи досліджено первинні документи, що описані в Акті перевірки за перевіряємий період та документи, що надані Позивачем разом з позовом та під час підготовчого провадження: договори поставки, видаткові накладні (по всьому періоду перевірки на поставку), товарно - транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, бухгалтерські регістри.

З аналізу вказаних документів вбачається, що постачання товарів (передача товарів за договором комісії) між ТОВ Приморський та його контрагентами здійснювалось на виконання умов договорів поставки, що підтверджено належним чином оформленими видатковими накладними та відображено у бухгалтерському обліку. Податкові накладні на покупця ТОВ Приморський , складені ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ , ТОВ АГРОПРОДАКШН у відповідності із вимогами чинного законодаства, своєчасно зареєстровані в ЄРПН та відображені у складі податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Сума ПДВ за податковими накладними відображена Товариством у реєстрах отриманих податкових накладних та включена до склада податкового кредиту. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями наданими до перевірки та банківськими виписками.

Застосовуючи наведені норми, суд зазначає, що зауваження до вказаних вище первинних документів по взаємовідносинах позивача із переліченими контрагентами у податкового органу під час проведення перевірки виникли лише до товарно - транспортних накладних з контрагентом з ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ , які на думку суду, спростовуються наступним:

- невідповідність визначеного у додатках до договору та в товарно - транспортних накладних місця поставки товару. Така відмінність не є порушенням з боку підприємства, оскільки, місце розвантаження товару визначається за домовленістю сторін та допускається його зміна в процесі виконання договору. Адреса розвантаження товару, вказана в товарно - транспортних накладних відповідає місце знаходженню складів ТОВ Приморський ;

- відмінність кількості товару визначених відповідно до видаткових накладних та відвантажених на підставі товарно - транспортних накладних, є незначною порівняно з загальною вагою товару, що обумовлюється фізичною втратою ваги продукції в процесі її транспортування з урахуванням її специфіки. В свою чергу, відмінність цін та загальної вартості зазначеної в ТТН є наслідком зміни ваги відвантаженого товару.

Відповідач зауважує, що транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення товару не зареєстровані за підприємствами, які надавали такі послуги. Проте, така невідповідність ще не підтверджує не можливість транспортування ними товару, оскільки транспортні засоби можуть бути взяті перевізниками в оренду, а не декларування доходу цими підприємствами від здійснення такої діяльності є виключно їх індивідуальною відповідальністю. А надання перевізниками послуг з транспортування товару декільком підприємствам в одному періоді жодним чином не вказує на відсутність надання послуг транспортування товару Позивачу, оскільки підприємства - перевізники є вільними у виборі клієнта та не прив`язані до певного контрагента, а тому можуть одночасно надавати послуги різним підприємствам.

Більш того, суд звертає увагу на те, що відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні товарно - транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обілку, а тому висновки контролюючого органу щодо сумнівності господарської операції не можуть грунтуватись виключно на недоліках товарно - транспортних накладних.

Таким чином, суд, дослідивши первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит за спірні періоди, дійшов висновку, що вони оформлені згідно з положеннями законодавства України. А отже вищезазначені первинні документи, відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять вичерпні відомості про господарські операції та підтверджують їх реальне вчинення.

З огляду на зазначене, висновок перевіряючих про нереальність відносин з ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та ТОВ АГРОПРОДАКШН є необгрунтованим, а фактичне зняття з податкового кредиту та податкових витрат сум є неправомірним.

Стосовно заявлених в акті перевірки фактів, які свідчать про дефектність документів та неможливість (нереальність) господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками суд зазначає наступне.

Відповідачем в акті перевірки поставлено під сумнів діяльність ТОВ КІРІОН , що виступало перевізником у взаємовідносинах між Позивачем та ТОВ АГРОПРОДАКШН . Такі висновки контролюючого органу засновані на відсутності у підприємства найманих працівників, зареєстрованого права власності на рухоме та нерухоме майно, відсутність інформації про наявність промислових баз, складів для зберігання пального та інших матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Проте, з такою позицією контролюючого органу суд не погоджується, оскільки:

По - перше, ТОВ КІРІОН в господарських операціях з ТОВ АГРОПРОДАКШН виступало виключно перевізником товару, а тому наявність у нього складів для зберігання пального не є обов`язковою та жодним чином не впливає на можливість надання послуг перевезення.

По - друге, відсутність зареєстрованого за підприємством або його керівником права власності на нерухоме та рухоме майно, не є беззаперечним доказом неможливості фактичного користування ним, оскільки підприємство може укладати цивільно - правові договори на користування таким майном, які не підлягають державній реєстрації.

По - третє, Відповідач безпідставно виключив можливість залучення ТОВ КІРІОН працівників за цивільно - правовими угодами, аутсорсингу та аутстафінгу, або навіть залучення третіх осіб-перевізників.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у ТОВ КІРІОН є зареєстрований вид економічної діяльності як вантажні перевезення. Будь - яка негативна інформацію про даному підприємству в доступних державних реєстрах відсутня.

Більш того у контролюючого органу були відсутні зауваження безпосередньо до порядку складання товаро - транспортних накладних.

Податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно - транспортних документів, а Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту (постанова Верховного суду від 29.05.2020 по справі № 826/19922/15).

В свою чергу, можливе недотримання перевізником податкового та іншого законодавства не має негативно впливати на ТОВ Приморський .

Також Відповідачем в акті перевірки викладені зауваження до контрагента Позивача ТОВ АГРОПРОДАКШН , а саме, відсутність матеріальної та технічної бази та відсутність товару по ланцюгу руху товару, який в подальшому був реалізований Позивачу. Дану інформацію контролюючий орган отримав з аналізу автоматизованих інформаційних систем.

На думку суду контролюючим органом не було враховано можливість ТОВ АГРОПРОДАКШН користування приміщеннями на підставі договорів оренди та залучення працівників на підставі цивільно - правових угод.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а.

В ході проведення перевірки Відповідачем від ОУ ГУ ДПС у Запорізькій області отримано інформацію про наявність кримінального провадження відносно ТОВ АГРОПРОДАКШН , а саме:

Київською місцевою прокуратурою № 6 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060003278 відомості про яке внесено до ЄРДР 01.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України .

З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що станом на сьогодні відносно даного кримінального провадження останні процесуальні дії вчинялись у серпні 2019 р., а саме, за клопотанням прокуратури було накладено арешт на банківські рахунки та активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в ДФС України ТОВ АГРОПРОДАКШН та інших підприємств - фігурантів кримінального провадження. Проте, в подальшому ухвали суду щодо задоволення клопотання місцевої прокуратури були скасовані судом за скаргою підприємств. В тому числі, ухвалою Київського апеляційного суду від 30.09.2019 по справі № 757/43372/19-к апеляційну скаргу директора ТОВ АГРОПРОДАКШН - задоволено та ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2019 року скасовано в частині накладення арешту на активи - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України, що належить ТОВ "АГРОПРОДАКШН".

Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 Каніковського В.І. про арешт майна, а саме активів - сум ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197) за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, що належить ТОВ "АГРОПРОДАКШН" (код ЄДРПОУ 40304493), - відмовлено.

Враховуючи дані обставини обґрунтованість відкриття даного кримінального провадження є достатньо сумнівною, а тому суд ставить під сумнів використання Відповідачем даної інформації в акті перевірки як доказу фіктивності господарських операцій ТОВ "АГРОПРОДАКШН" з Позивачем.

Окрім цього, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, протиправна діяльність особи може бути підтверджена виключно відповідним судовим рішенням (вироком). Наявність кримінального провадження відносно підприємства на етапі досудового розслідування не є достатнім доказом його вини, внаслідок чого є нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили - такої позиції додержується Верховний суд у справі № к/9901/4639/17 у постанові від 27.02.2018 та у рішенні від 05.03.2019 по справі № № 814/569/16.

З аналізу норм ст. 215 та 228 ЦПК України випливає, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Окрім цього, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від 23 листопада 2016 року по справі № К/800/18675/16).

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини рішення Європейського суду підлягають застосуванню судами як джерела права.

Необґрунтованість позиції органів ДПС щодо протиправної діяльності ТОВ АГРОПРОДАКШН підтверджується також рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 по справі № 160/9164/19, яким задоволено позовну заяву ТОВ АГРОПРОДАКШН , визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про внесення ТОВ АГРОПРОДАКШН (код ЄДРПОУ 40304493) до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом № 352 від 22.08.2019. Зобов`язано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області виключити ТОВ АГРОПРОДАКШН (код ЄДРПОУ 40304493) з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.

При розгляді справи судом встановлено, що рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття рішення про внесення ТОВ АГРОПРОДАКШН до переліку ризикових платників, що свідчить про його необґрунтованість і протиправність. До матеріалів справи № 160/9164/19 долучено податкові декларації ТОВ АГРОПРОДАКШН за червень - серпень 2019 року, отримання яких податковим органом підтверджується квитанціями.

Отже, з отриманої інформації можна дійти висновку, що ТОВ АГРОПРОДАКШН належним чином веде господарську діяльність, не порушуючи діюче законодавство, та захищає свої права та інтереси від неправомірних обвинувачень контролюючого органу.

Одним з основних доказів Відповідача щодо нелегальної діяльності Позивача з ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ була інформація про проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32017210000000007 від 23.01.2017. А саме, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 26.10.2018, відповідно до якої при проведенні обшуку було вилучено печатку ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ .

Проте, контролюючим органом не взято до уваги той факт, що вищевказане кримінальне провадження відкрито не по відношенню до посадових осіб ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ . І відповідно до аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень в подальшому дане підприємство більше не фігурувало по цьому кримінальному провадженню, жодних процесуальних дій не було вчинено по відношенню до ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ або його керівника. В той же час, інших кримінальних проваджень відносно ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ також відкрито не було. А тому суд вважає, що використання інформації по кримінальному провадженню № 32017210000000007 від 23.01.2017 як на підтвердження сумнівної діяльності підприємства є недоречним.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. ст. 191, 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). А отже, право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція висловлена 17.01.2018 та 24.01.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справ № 2а-9880/12/1370 (ЄДРСРУ 71692581), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71834563), № 826/3446/13-а (ЄДРСРУ 71829617), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71829442), № 2а-6341/12/2070 (ЄДРСРУ 71829249).

Також, 20 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи №805/10886/13-а, адміністративне провадження №К/9901/1424/18 (ЄДРСРУ № 72863889) викладено правову позицію, яка зводиться до наступного:

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Відтак, встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції податкового органу, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства.

Верховний Суд вважає за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року по справі № 813/2230/13-а, адміністративне провадження №К/9901/28484/18 (ЄДРСРУ № 78325837) та 11 грудня 2018 року по справі №810/4274/16, адміністративне провадження №К/9901/41566/18 (ЄДРСРУ № 78468199).

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Отже, вищезазначених дій на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, Відповідачем не зроблено. Вироку суду відносно контрагентів немає. Тобто спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, Відповідачем не доведено.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази під час проведення перевірки податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростовано.

Твердження відповідача, що відповідно до аналізу баз даних ДПС України, в частині відсутності руху активів, фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Під час розгляду справи податковим органом не надано суду належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

Суд не приймає до уваги наданий Відповідачем запит до управління патрульної поліції у Запорізькій області щодо погодження руху маршрутів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів за період 2018-2019 рр. ТОВ Приморський , ТОВ АГРОПРОДАКШН та ТОВ КІРІОН , оскільки станом на момент розгляду справи відповідь по такому запиту не отримано.

Суд критично оцінює долучені до матеріалів справи Відповідачем запити до РСЦ МВС щодо надання інформації щодо легітимності субєктів господарювання за якими зареєстровано транспортні засоби (наведені в таблиці) та відповіді на такі запити.

В даному випадку відповідальність несуть безспосередньо контрагнети Позивача, та жодним чином встановлені невідповідності не повинні впливати на господарську діяльність ТОВ Приморський , порушення законодавства здійснено виключно перевізниками.

Також в акті перевірки податковим органом не підтверджене подальше використання підприємством отриманого від ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ товару. Проте, на підтвердження використання придбаного добрива Позивачем до перевірки було надано наступні документи:

- акти щодо внесення добрива:

№ 11/ 2018-1 від 30.11.2018 (відповідно до якого підприємством внесено 323250 кг амофосу на площу 3699 га);

№ 12/2018-1 від 31.12.2018 (відповідно до якого підприємством внесено 4000 т гіпсу Г-5 на площу 697,7 га);

- договір № 2018/0506-1 від 05.06.2018, укладений між Позивачем та ТОВ АЛСАНА про надання сільськогосподарських послуг (в тому числі внесення добрив);

- акт здачі - приймання робіт від 31.12.2018;

- накладні на передачу гіпсу.

Відповідачем надано зауваження до порядку заповнення подорожніх листів трактора, а саме, відсутність в них номенклатуру мінерального добрива та його кількості. Однак, суд зауважує, подорожні листи трактора не є первинними документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не мають встановленої форми, а отже і не мають обов`язкових до заповнення граф. Кількість внесення добрив до ґрунту визначається відповідно до технологічних норм, що не має жодного зв`язку з оподаткуванням господарських операцій. Жодним нормативно - правовим актом суб`єкт господарювання не зобов`язаний складати окремий документ щодо обґрунтованості внесення добрив у певній кількості.

Суд вважає достатнім наданих Позивачем документів на підтвердження отримання послуг від ТОВ АЛСАНА на внесення добрив у ґрунт, а отже й подальше використання придбаного у ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ товару. А відсутність у підприємства - виконавця матеріальних ресурсів та недекларування цих послуг не є беззаперечним доказом невиконання таких робіт.

Зауваження Відповідача щодо невідповідності інформації площі критих складів Позивача, наданої у відповідь на запит № 2 від 03.02.2020 та даних реєстру прав на нерухоме майно не відповідають дійсності. Судом досліджено долучені до матеріалів справи документи та встановлено, що підприємством було надано контролюючому органу інформацію про загальну площу критих складів, яка складається з площі складів, що знаходяться на території зернотоку та тракторної бригади. Дані об`єкти та земельні ділянки, на яких вони розташовані, належним чином зареєстровані в реєстрі прав власності на нерухоме майно. Окрім, цього право власності підприємства на зернотік та тракторну бригаду підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та технічною документацією на ці об`єкти.

Судом також встановлено, що податкові накладні по взаємовідносинам Позивача з контрагентами ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та ТОВ "АГРОПРОДАКШН" без зауважень належним чином зареєстровані ДПС України.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, положення даної статті Податкового кодексу України, вказує на те, що якщо податкова накладна була зареєстрована після 1 липня 2017 року, то контролюючим органом було перевірено дотримання платниками податків норм податкового законодавства. А тому в подальшому виключається можливість проведення повторної перевірки контролюючим органом таких господарських операцій.

Верховний суд в постанові від 21.10.2019 по справі № 814/1564/18, також підтримується вищевказаної позиції.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191, 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

А отже, право органу державної податкової служби самостійно визнавати нікчемними правочини законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція висловлена 17.01.2018 та 24.01.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справ № 2а-9880/12/1370 (ЄДРСРУ 71692581), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71834563), № 826/3446/13-а (ЄДРСРУ 71829617), № 2а-11097/12/2070 (ЄДРСРУ 71829442), № 2а-6341/12/2070 (ЄДРСРУ 71829249).

В акті перевірки контролюючий орган, в тому числі, посилається на неможливість реалізації товару ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та ТОВ "АГРОПРОДАКШН" у зв`язку з його відсутністю по ланцюгу постачання.

Згідно аналізу судової практики Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду України сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на формування податкових вигод.

Також, 20 березня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи №805/10886/13-а, адміністративне провадження №К/9901/1424/18 (ЄДРСРУ № 72863889) викладено правову позицію, яка зводиться до наступного:

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, Відповідачем не доведено.

Чинним законодавством України не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, перевіряти наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов`язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Жодною нормою чинного законодавства, зокрема, Податковим кодексом України, не передбачено відповідальності за дії іншої юридичної особи, оскільки правова природа відповідальності невід`ємно пов`язана з суб`єктом правопорушення, інакше говорячи, факт неможливості проведення перевірки своїх контрагентів, а також факт неможливість дослідження їх взаємовідносин з іншими платниками податків не може та не повинно впливати на законні права та інтереси позивача. До того ж всі первинні документи, що були надані контрагентами позивача складені без порушень чинного законодавства, що, безпосередньо, встановлено в самому Акті перевірки. Відповідність цих документів вимогам нормативно-правових актів посадовими особами відповідача не спростована, а їх наявність підтверджена Актом перевірки, що безперечно свідчить про законність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, Акт перевірки позивача по своїй суті є неузгодженим, встановлені в Акті правопорушення спростовується зазначеними та проаналізованими в цьому ж Акті первинними документами, які були надані позивачем до перевірки.

Відповідно до статті 72 КАС України, Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний суд в постанові від 16.04.2020 по справі № 805/5017/15-а зазначив, що будь - яке автоматичне співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належним доказом в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Вважаємо, що Позивачем надано достатню кількість доказів на підтвердження правомірності господарських операцій з контрагентами ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та ТОВ "АГРОПРОДАКШН". В той же час, акт перевірки, на якому ґрунтується позиція Відповідача, як було зазначено Позивачем раніше, не містить належних та допустимих доказів, що свідчили б про нелегальну діяльність контрагентів Позивача.

Тим більш що контрагенти Позивача не зобов`язані, відповідно до законодавства, надавати йому подібну інформацію.

Крім того, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ та ТОВ "АГРОПРОДАКШН" на момент здійснення господарських операцій та на момент подання цього позову не перебувало в процесі припинення та мало достатній законний рівень правоздатності та дієздатності.

Також, суд приймаючи до уваги надані сторонами по справі докази, дослідив висновок економічної експертизи, який було надано позивачем по справі та зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: висновками експертів;

Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами третьою, шостою, сьомою статті 101 КАС України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Отже, з огляду на вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що наданий позивачем висновок експерта відповідає вимогам, які ставляться до даного виду доказу.

Так, з висновку експерта, зокрема, вбачається, що на вирішення експертизи поставлені питання:

Чи підтверджуються документально, рух активів ТОВ ПРИМОРСЬКИЙ по господарським правовідносинам з контрагентами: ТОВ АГРОПРОДАКШН (код ЄДРПОУ 40304493), ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40816471) за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, щодо витрат підприємства, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт.

Чи підтверджується документально згідно наданих документів ТОВ Приморський порушення вимог п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 р., п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. Податкового Кодексу України, заниження податку на додану вартість у розмирі 8 819 560 грн за період листопад 2018 - липень 2019 р.р. при взаємовідносинах ТОВ ПРИМОРСЬКИЙ з контрагентами ТОВ АГРОПРОДАКШН (код ЄДРПОУ 40304493), ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40816471), яке викладено у акті перевірки № 64/08-01-05-15/03750434 від 17.02.2020 Головного управління ДПС у Запорізькій.

У своїх висновках експерт зазначив, що по першому питанню із урахуванням проведеного дослідження наданих документів ТОВ ПРИМОРСЬКИЙ , підтверджується документально, рух активів ТОВ ПРИМОРСЬКИЙ по господарським правовідносинам з контрагентами: ТОВ АГРОПРОДАКШН (код ЄДРПОУ 40304493), ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40816471) за період з 01.07.2018 по 31.12.2019, щодо витрат підприємства, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт.

По другому питанню експерт зазначив, що в результаті дослідження наданих документів ТОВ ПРИМОРСЬКИЙ не відповідність вимог п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. Податкового Кодексу України, заниження податку на додану вартість у розмирі 8 816 344 грн за період листопад 2018 - липень 2019 р.р. при взаємовідносинах ТОВ ПРИМОРСЬКИЙ з контрагентами ТОВ АГРОПРОДАКШН (код ЄДРПОУ 40304493), ТОВ МЕНЕН ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40816471), яке викладено у акті перевірки № 64/08-01-05-15/03750434 від 17.02.2020 Головного управління ДПС у Запорізькій документально не підтверджується.

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема, суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 21020,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 47 від 10.06.2020.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Приморський (72564, Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, проспект Азовський, буд. 10, код ЄДРПОУ03750434) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-кт Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.05.2020 № 0005170515 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним і скасувати у повному обсязі прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Приморський податкове повідомлення - рішення №0005170515 від 29.05.2020, яким контролюючим органом нараховане податкове зобов`язання за податком на додану вартість у сумі 13224516,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням у розмірі 8816344,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4408172,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-кт Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Приморський (72564, Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, проспект Азовський, буд. 10, код ЄДРПОУ03750434) судовий збір у розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписане суддею 22.09.2020.

Суддя Р.В. Сацький