Постанова

від 17.09.2020 по справі 160/1545/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1545/20

головуючий суддя І інстанції - Олійник В.М.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року в адміністративній справі №160/1545/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дніпрометиз" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2020 року № 0000235005.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Дніпрометиз" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2020 року №0000235005 Офісу великих платників податків ДПС.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків Державної податкової служби України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Відзив від позивача на адресу суду не надходив.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, ПрАТ Дніпрометиз зареєстроване 30.06.1995 року Виконкомом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, свідоцтво про державну реєстрацію від 30.06.1995 р. № 12241060024002905. Рішенням річних Загальних зборів акціонерів (протокол № 29 від 24.04.2017) ПАТ Дніпрометиз перейменовано в ПрАТ Дніпрометиз . Код позивача за ЄДРІІОУ: 05393145.

У період з 25.11.2019 р. по 13.12.2019 р. службовими особами Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Дніпрометиз з питань формування від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ), яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з ПДВ за вересень 2019 року.

Перевірка проводилась з 25.11.2019 по 13.12.2019 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.2019 р. № 21/28-10-50-04-05393145, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1, пп. в п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у вересні 2019 року на 355 773 грн.

20 січня 2020 року на підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000235005, згідно якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 355773 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом з порушенням приписів Податкового кодексу України, що свідчить про необхідність її скасування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач при здійсненні своєї господарської діяльності мав господарські відносини з ТОВ БК СКІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ , ТОВ Білдінг-Естейт , ПП Бріо .

Так, між позивачем та ТОВ БК СКІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ було укладено договір підряду від 17.04.2019 року № 19/174-1СД та договір надання послуг технічного обслуговування від 29.10.2018 року № 18187/18.

Відповідно до п.п. 1.1 Договору № 19/174-1СД, за завданням Замовника Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи з використанням своїх матеріалів і конструкцій та/або матеріалів і конструкцій Замовника чи придбаних за вказівкою останнього, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно п.п. 1.1 Договору № 18187/19, за завданням Замовника Підрядник зобов`язується виконати роботи з монтажу або технічного обслуговування систем відеоспостереження Замовника з використанням своїх матеріалів і конструкцій та/або матеріалів і конструкцій Замовника чи придбаних за вказівкою останнього, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання умов договору № 19/174-1СД, позивачем були подані до суду копії специфікації № 1, № 4, № 5, дефектний акт від 26.03.2019; дефектний акт від 26.03.2019; локальні кошториси договірної ціни (ДЦ); локальний кошторис ДЦ; підсумкова відомість ресурсів ДЦ; підсумкова відомість ресурсів ДЦ; розрахунок ДЦ; довідки від 27.09.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акт № 8 від 27.09.2019 приймання виконаних будівельних робіт; підсумкова відомість ресурсів підрядника (ПД); розрахунок загальновиробничих витрат ПД; довідка від 27.09.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; акт № 7 від 27.09.2019 приймання- виконаних будівельних робіт; підсумкова відомість ресурсів ПД; розрахунок загальновиробничих витрат ПД, довідка від 27.09.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат; акт № 1 від 27.09.2019 приймання виконаних будівельних робіт; розрахунок загальновиробничих витрат ПД, довідка від 25.09.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акт № 1 від 25.09.2019 приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів ПД, розрахунок загальновиробничих витрат ПД.

Для оплати виконаних робіт контрагентом було виставлено наступні рахунки № 243 від 26.09.2019; № 244 від 26.09.2019, № 242 від 26.09.2019, № 213 від 10.09.2019.

В свою чергу, наведені роботи були оплачені безготівковим шляхом за вказаними рахунками, що підтверджується виписками за банківським рахунком позивача: АТ Кредобанк від 27.09.2019, АТ Універсал Банк від 12.09.2019 року.

На підтвердження виконання умов договору № 18187/18 позивачем до суду були подані копії рахунків на оплату від 13.09.2019 року № 218, від 13.09.2019 року № 219, актів наданих послуг від 24.09.2019 року № 220, від 24.09.2019 року № 221.

Також, 10.07.2019 року між позивачем та ТОВ Білдінг Естейт було укладено договір підряду № 689/19.

Відповідно до п.п. 1.1 наведеного Договору, за завданням Замовника Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи з використанням своїх матеріалів і конструкцій та/або матеріалів і конструкцій Замовника чи придбаних за вказівкою останнього, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно наведеного договору на підприємстві позивача за його місцезнаходженням були виконані наступні роботи:

ремонт приміщення 1-го поверху 3-поверхової будівлі електродного цеху під улаштування лінії міднення дроту;

демонтажні роботи в будівлі електродного цеху на 2-му та 3-му поверхах;

ремонт покрівлі з заміною скління ліхтаря сталедротового комплексу;

ремонт приміщення 1-го поверху 3-поверхової будівлі електродного цеху під лінію міднення дроту (виготовлення фундаментів Ф1, Ф2, Ф3, Ф4).

На підтвердження виконання умов наведеного договору, позивачем до суду були подані копії специфікацій №№1, 2, 6, 8, локального кошторису ДЦ, розрахунку загальновиробничих витрат ДЦ, підсумкової відомості ресурсів ДЦ, довідки від 09.09.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акта від 09.09 2019 приймання виконаних будівельних робіт, підсумкової відомості ресурсів ПД, дефектного акту від 23.07.2019, розрахунку ДЦ, довідки від 09.09.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акту № 1 від 09 09.2019 приймання виконаних будівельних робіт, рахунків № 91 від 04.09.2019, № 92 від 09.09.2019, № 96 від 25.09.2019, № 97 від 26.09.2019.

В свою чергу, всі роботи позивач оплатив безготівковими коштами за вказаними рахунками, що підтверджується виписками АТ Кредобанк за банківським рахунком позивача від 09.09.2019 та від 27.09.2019.

Також, між позивачем та Приватним Підприємством Бріо було укладено договір підряду від 21.03.2018 року № 299/18.

Відповідно до п.п. 1.1. наведеного Договору, за завданням Замовника Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи з використанням своїх матеріалів і конструкцій та/або матеріалів і конструкцій Замовника чи придбаних за вказівкою останнього, а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Згідно цього договору ПП Бріо за місцезнаходженням позивача були виконані електромонтажні роботи за двома об`єктами.

Відповідно до специфікації № 35 від 27.06.2019 контрагентом виконано роботи з ремонту електроосвітлення виробничих приміщень лінії оцинкування.

На виконання умов наведеної специфікації відповідачем було виставлено рахунок № 43 від 05.07.2019, а позивачем в частині було сплачено безготівковими коштами частину договірної передоплати в сумі 300000 грн. з ПДВ, що підтверджено випискою АТ Універсал Банк від 19.09.2019 за банківським рахунком позивача. Саме цю суму передоплати позивачем було включено до податкової декларації ПДВ за вересень 2019 р.

Безпосередньо роботи за вказаною специфікацією було виконано контрагентом в подальших періодах, а реальність підтверджується наступними первинними й іншими документами: локальним кошторисом ДЦ, підсумковою відомістю ресурсів ДЦ, довідкою від 16.10.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат.

Відповідно до специфікації № 39 від 12.09.2019 до цього договору контрагентом виконано роботи з електропостачання ділянки обміднення дроту.

На виконання умов цієї специфікації відповідачем було спочатку виставлено рахунок № 67 від 13.09.2019, а позивачем було сплачено безготівковими коштами в порядку першої договірної передоплати 900500 грн. з ПДВ, що підтверджено випискою АТ Кредобанк від 13.09.2019 за банківським рахунком позивача. Цю суму передоплати позивачем було також включено до податкової декларації ПДВ за вересень 2019 р.

В подальшому, на підставі повідомлення контрагента від 26.09.2019 про готовність закуплених ним для виконання робіт матеріалів та обладнання до відвантаження, було виставлено рахунок № 68 від 26.09.2019, а позивачем було сплачено готівковими коштами в порядку другої договірної передоплати 900500 грн. з ПДВ, що підтверджено випискою АТ Кредобанк від 27.09.2019 за банківським рахунком позивача. Цю суму передоплати позивачем було також включено до податкової декларації ПДВ за вересень 2019 р.

Безпосередньо роботи за вказаною специфікацією було виконано контрагентом в подальших періодах, а реальність підтверджується наступними первинними й іншими документами, а саме: локальним кошторисом ДЦ, підсумковою відомістю ресурсів ДЦ, розрахунком ДЦ, довідкою від 24.12.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, підсумковою відомістю ресурсів ПД та ін.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, невідповідність придбаних та реалізованих товарів, віднесення податковим органом певних контрагентів до ймовірних учасників схем ухилення від оподаткування, відсутності достатньої кількості працівників, то суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, тощо, то відповідно, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 61 Конституції України, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України" (рішення від 09.01.2007 року (заява № 803/02), вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані, саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 18.12.2018 року по справі № 816/1118/17, від 15.01.2019 року по справі №809/2918/13-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відносно посилань податкового органу на те, що контрагенти ТОВ БК СКІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ , ТОВ Білдінг-Естейт , ПП Бріо є фігурантами кримінальних проваджень, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наявність зареєстрованого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як свідчать встановлені обставини справи, вироки відносно наведених контрагентів відсутні, а зворотного відповідачем не доведено, що зумовлює безпідставність наведених доводів.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Що стосується посилань податкового органу на відомості інформаційних баз даних, як джерела інформації, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх необґрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні КАС України.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.11.2019 року по справі № 826/11629/16, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані податковим органом розрахунки людино-годин та норми тривалості робочого часу, необхідні для виконання відповідних робіт з боку ТОВ БК СКІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ , ТОВ Білдінг-Естейт , ПП Бріо , в межах спірних правовідносин, мають характер припущення та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України, що свідчить про безпідставність їх врахування відповідачем, як обґрунтованої підстави для прийняття спірних рішень.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби України - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року в адміністративній справі №160/1545/20 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко