Постанова

від 22.09.2020 по справі 809/756/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 809/756/17 пров. № А/857/7759/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П..

з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, ухвалене суддею Матуляк Я.П. у м. Івано-Франківську об 11 год. 05 хв. у справі № 809/756/17 за адміністративним позовом прокуратури Івано-Франківської області в інтересах Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства до товариства з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Івано-Франківська обласна рада про припинення права користування мисливськими угіддями,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд припинити право користування мисливськими угіддями товариством з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС , надане на підставі рішення сесії Івано-Франківської обласної ради № 87-5/2006 від 08.09.2006 року та договору про умови ведення мисливського господарства від 06.07.2009 року.

У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що на підставі рішення Івано-Франківської обласної ради № 87-5/2006 від 08.09.2006 року та договору про умови ведення мисливського господарства від 06.07.2009 року товариству з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС надано право користування мисливськими угіддями 12579,4 га терміном на 15 років. Рішенням та угодою передбачено обов`язок товариства здійснювати охорону державного мисливського фонду і для цього сформувати єгерську службу з розрахунку не менше одного єгеря на 7 тис. га лісових угідь і 10 тис. га польових угідь.

Позивач зазначив, що за результатами моніторингу стану дотримання вимог законодавства про тваринний світ, позивач встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС , як користувач мисливських угідь, упродовж тривалого часу не виконує обов`язки щодо охорони та відтворення мисливських угідь в частині створення єгерської служби. Ці дії відповідача, на думку позивача, порушують інтерес держави щодо належного використання природних ресурсів.

Наслідком невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських угідь є, відповідно до статті 23 Закону України Про мисливське господарство та полювання , припинення користування мисливськими угіддями, шляхом звернення уповноваженого органу до суду з відповідним позовом.

Позивач вказав, що уповноваженим органом, який здійснює контроль і нагляд у цій сфері є Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства. На звернення позивача управління повідомило позивача про те, що перевірки відповідача щодо дотримання законодавства у галузі мисливського господарства та полювання за 2013-2016 роки не проводило.

Позивач вважає, що має правові підстави для звернення до суду з цим позовом.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Припинено право товариства з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС на користування мисливськими угіддями наданими на підставі рішення сесії Івано-Франківської обласної ради № 87-5/2006 від 08.09.2006 року та договору про умови ведення мисливського господарства від 06.07.2009 року.

Не погодившись із цією постановою суду, її оскаржив відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС , подавши апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Таку позицію відповідач пояснює тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства відсутня адміністративна дієздатність для звернення до адміністративного суду, в тому числі і з позовом про припинення права користування мисливськими угіддями. Позивач вказує на те, що товариство дотримується вимог чинного законодавства у галузі мисливського господарства та положень Договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного 06.07.2009 між Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та товариством. Окрім того, позивач зазначає, що Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не проводилися перевірки товариства в частині організації та ведення мисливського господарства, охорони і відтворення державного мисливського фонду. Натомість перевірками дотримання товариством вимог природоохоронного законодавства щодо ведення мисливського господарства та полювання, в тому числі щодо укомплектованості єгерської служби, які проведені Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області у 2014 - 2016 роках, порушень не встановлено.

Тому відповідач вважає, що діяв у порядку, з підстав, у спосіб та в межах чинного законодавства України.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року провадження у справі № 809/756/17 закрито з мотивів непідсудності справи адміністративним судам.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року скасовано, а справу № 809/756/17 направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради № 87-5/2006 від 08.09.2006 року в Богородчанському районі вилучено з користування мисливсько-риболовного виробничого підприємства обласної ради УТМР 12579,4 га мисливських угідь та надано їх в користування ТзОВ Верховина-ДС терміном на 15 років.

Пунктом 3 вказаного рішення обласної ради передбачено обов`язок ТзОВ Верховина-ДС створити спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства та охорони мисливської фауни згідно з чинним законодавством.

В подальшому, на виконання рішення Івано-Франківської обласної ради № 87-5/2006 від 08.09.2006 року, між Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТзОВ Верховина-ДС укладено договір від 06.07.2009 року про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до п. 1.1 Договору та розробленого ТзОВ Верховина-ДС проекту організації і розвитку мисливського господарства, товариству передано в користування терміном на 15 років мисливські угіддя площею 12579,4 га вартістю 63289 тис. грн.

Згідно з підпунктом є пункту 2.1 договору ТзОВ Верховина-ДС зобов`язується здійснювати охорону державного мисливського фонду та сформувати єгерську службу з розрахунку не менше 1 єгеря на 7 тис. га лісових угідь і 10 тис. га польових угідь в термін до 01.09.2009 року із штатним розписом, який додається користувачем.

Листом № 309/9/09-19-13-01-21 від 13.04.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що з 1 кварталу 2013 року по 2 квартал 2013 року на підприємстві працював 1 найманий працівник; з 3 кварталу 2013 року по 3 квартал 2014 року у відповідній звітності 1-ДФ наймані працівники не відображені (або звітність не подавалась), в 4 кварталі 2014 року у звітності 1-ДФ відображено 2 працівники, з 1 кварталу 2015 року по 3 квартал 2016 року у звітності 1-ДФ наймані працівники не відображені (або звітність не подавалась), у 4 кварталі 2016 року у звітності 1-ДФ відображено 2 працівники.

Листом № 04-13/15-10/3103 від 28.04.2017 року Управління Держпраці в Івано-Франківській області повідомило позивача, що найманих працівників у період січня-квітня 2017 року у ТзОВ Верховина-ДС не було, а директора товариства 06.04.2017 року звільнено із займаної посади за власним бажанням.

Листом № 06-21/24-794 від 27.04.2017 року Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило позивача про те, що при виїзді спеціалістів управління за місцем реєстрації ТзОВ Верховина-ДС працівників товариства не виявлено.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог ч. 4 ст. 28 Закону України Про мисливське господарство та полювання , проекту організації та розвитку мисливського господарства, розробленого відповідно до існуючих на момент його реалізації вимог, ТзОВ Верховина-ДС не створило єгерську службу у кількості 6 єгерів, чим допустило порушення, яке полягає в систематичному невиконанні обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин та зобов`язань, обумовлених договором про умови ведення мисливського господарства від 06.07.2009 року, за яке передбачено відповідальність у вигляді припинення користування мисливськими угіддями.

Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 КАС України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

26 травня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 912/2385/18 висловила правову позицію щодо представництва прокуратурою у суді інтересів держави.

Відповідно до цієї правової позиції, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду, з підстав, що заява підписана особою, яка немає права її підписувати.

Оцінюючи обставини справи щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, апеляційний суд виходить за такого.

Відповідно до преамбули Закону України Про мисливське господарство та полювання від 22 лютого 2000 року № 1478-III (далі - Закон № 1478-III) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1478-ІІІ мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до положень статті 21 Закону № 1478-ІІІ ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону № 1478-ІІІ мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з обласними державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону № 1478-ІІІ право користування мисливськими угіддями припиняється у разі систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Абзацом третім частини другої статті 23 Закону № 1478-III встановлено, що рішення про припинення права користування мисливськими угіддями, крім випадку закінчення строку користування, приймаються: у випадках, передбачених абзацами п`ятим, шостим частини першої цієї статті, - адміністративним судом за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, або органів, уповноважених на надання у користування мисливських угідь щодо застосування такого заходу реагування.

Отже, відповідно до наведеної вище норми, уповноваженими органами, які вправі припинити користування мисливськими угіддями у разі систематичного невиконання обов`язків щодо охорони та відтворення мисливських тварин, зобов`язань, обумовлених договором між користувачем мисливських угідь та власником (користувачем) земельних ділянок або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів або органи уповноважені на надання у користування мисливських угідь.

Статтею 37 Закону № 1478-III визначено, що державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 275 від 19 квітня 2017 року є Державна екологічна інспекція України.

Державна екологічна інспекція України була створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 13 серпня 1993 року та неодноразово проходила процес реорганізації.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, Державна екологічна інспекція України здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів щодо:

законності вирубки, ушкодження дерев і чагарників, знищення або ушкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, а також молодняку природного походження й самосівів на площах, призначених під лісовідновлення;

раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів;

добування, здійснення побічного та супутнього спеціального лісокористування;

виконання комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві й лісах;

використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень;

заготовки деревини відповідно до затвердженого лісосічного фонду, в тому числі розрахункової лісосіки;

недопущення експлуатації нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних і інших об`єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів;

збереження корисної для лісу фауни;

Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 521 від 08 жовтня 2014 року є Державне агентство лісових ресурсів України.

Відповідно до підпункту 22 пункту 4 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 521 від 08 жовтня 2014 року, Державне агентство лісових ресурсів України забезпечує функціонування державної лісової охорони, координує діяльність лісової охорони інших постійних лісокористувачів і власників лісів, бере участь у забезпеченні реалізації державної політики у сфері пожежної безпеки, забезпечує організацію та координацію заходів з охорони державного мисливського фонду і заходів з регулювання чисельності мисливських, хижих та шкідливих для мисливського господарства тварин.

Отже, як і Державна екологічна інспекція України (її територіальні органи), так і Державне агентство лісових ресурсів України (його територіальні органи) вправі контролювати додержання підприємствами вимог щодо запровадження та укомплектованості єгерської служби відповідно до нормативів встановлених статтею 29 Закону № 1478-III.

Апеляційний суд встановив те, що Державна екологічна інспекція України у 2014 році, 2015 році та 2016 році провела планові перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС , за результатами яких встановила відсутність порушень товариством вимог щодо створення та укомплектованості єгерської служби у кількості, яка визначена статтею 29 Закону № 1478-III. Отже, Державна екологічна інспекція України вчинила дії та виконала обов`язки щодо контролю за станом додержання товариством природоохоронного законодавства щодо ведення мисливського господарства та полювання, зокрема щодо перевірки укомплектованості на товаристві єгерської служби відповідно до нормативів встановлених статтею 29 Закону № 1478-III.

Тому, апеляційний суд вважає твердження прокуратури про те, що орган, який має контролювати додержання позивачем вимог щодо запровадження та укомплектованості єгерської служби відповідно до нормативів встановлених статтею 29 Закону № 1478-III не виконав своїх обов`язків у цій сфері, безпідставними, оскільки Державне агентство лісових ресурсів України (його територіальні органи) є лише одним із декількох органів, які здійснюють контроль у сфері порушених прокуратурою питань.

Тим більше, що Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства на лист прокуратури Івано-Франківської області № 05-548 вих-14 від 24.04.2017 року, листом № 06-21/24-794 від 27.04.2017 року, надало відповідь про те, що управління за 2013-2016 роки не проводило перевірок ТзОВ Верховина - ДС . Проте, 24.04.2017 року спеціалісти управління здійснили виїзд за місцем реєстрації товариства з метою перевірки виконання у 2016-2017 роках умов договору від 06.07.2009 року, однак осіб, які б представляли товариство не виявили. Окремим листом управління просило ТзОВ Верховина - ДС надати інформацію щодо осіб уповноважених на охорону мисливських угідь. ТзОВ Верховина - ДС попереджено, що у випадку неподання вказаної інформації, управління може ініціювати питання про розірвання договору від 06.07.2009 року.

Отже, Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства відреагувало на лист прокуратури Івано-Франківської області і вчинило дії щодо перевірки відповідача з приводу порушеного прокуратурою питання, а тому на думку апеляційного суду, Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства не допустило бездіяльності з питань виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Незважаючи на це, прокуратура Івано-Франківської області, не дочекавшись результатів дій Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства, 15.05.2017 року звернулась із адміністративним позовом про припинення права ТзОВ Верховина - ДС на користування мисливськими угіддями.

Отже, апеляційний суд встановив, що у цій справі один із органів, який вправі контролювати дотримання позивачем природоохоронного законодавства щодо ведення мисливського господарства та полювання, а саме Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області, здійснила перевірку питань, які порушені прокуратурою Івано-Франківської області у цьому позові, ще у 2014, 2015 та 2016 роках.

Натомість Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства є не єдиним, а лише одним із органів, які вправі перевіряти позивача щодо укомплектованості єгерської служби відповідно до нормативів визначених статтею 29 Закону № 1478-III. Тому, у цьому випадку, на думку апеляційного суду, прокуратура не вправі посилатися на невиконання державним органом своїх обов`язків щодо перевірки дотримання підприємством укомплектованості єгерської служби відповідно до нормативів визначених статтею 29 Закону № 1478-III, якщо ці обов`язки виконав інший орган, який має на це аналогічні повноваження.

Тим більше, Івано-Франківське обласне управління лісового та мисливського господарства відреагувало на лист прокуратури щодо можливих порушень статті 29 Закону № 1478-III та провело перевірку відповідача за наслідками якої зобов`язало відповідача надати інформацію про укомплектованість єгерської служби відповідно до нормативів визначених статтею 29 Закону № 1478-III.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що прокуратура Івано-Франківської області не мала підстав для звернення з цим позовом до суду, а тому, адміністративний позов прокуратури Івано-Франківської області необхідно залишити без розгляду, як такий, що підписаний особою, яка не мала права його підписувати.

Згідно із статтею 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті.

Частиною 1 статті 319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та адміністративний позов залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 240 КАС України.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 319, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Верховина-ДС задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року в справі № 809/756/17 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов прокуратури Івано-Франківської області в інтересах Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді В. С. Затолочний Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 23.09.2020 року