Постанова

від 22.09.2020 по справі 910/2454/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2020 р. Справа№ 910/2454/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Яковлєва М.Л.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ Корпорейшн" в особі Філії "Афіна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020

у справі №910/2454/20 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ Корпорейшн"

про стягнення 38330,13 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ Корпорейшн" про стягнення 38330,13 грн, з якої 3105,87 грн - пені, 328,54 грн - 3% річних, 16482,34 грн - 365% річних, 16997,63 грн - штрафу, 1415,75 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за дистриб`юторським договором №1309/2018-1 від 13.09.2018 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі №910/2454/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ Корпорейшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води" 2484,70 грн - пені, 328,54 грн - 3% річних, 16482,34 грн - 365% річних, 13598,10 грн - штрафу, 1236,22 грн - інфляційних втрат та 2092,15 грн - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту прострочення відповідачем зобов`язань за дистриб`юторським договором №1309/2018-1 від 13.09.2018 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару. Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, штрафу, відсотків річних, судом встановлено, що вказані нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства. Разом з тим, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого розміру штрафу та пені на 20% від заявлених до стягнення сум. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем не враховано, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат; відтак здійснивши власний перерахунок суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МДМ Корпорейшн" в особі Філії "Афіна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі №910/2454/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 30%, що становить 16997,63 грн, пені в розмірі 3105,87 грн та 365 % річних в розмірі 13357,32 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник вважає, що передбачені в пунктах 12.4, 12.5 договору штраф в розмірі 30% та 365 % річних від простроченої суми є необґрунтовано завищеними, а тому їх розмір не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, ч.3 ст. 509, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального принципу верховенства права. Скаржник просить суд врахувати, що основне зобов`язання зі сплати боргу відповідачем було виконане в повному обсязі, а розмір заборгованості та період його прострочення був незначним, що робить стягнення таких значних сум коштів з відповідача, як пені, 30% штрафу та 365 % річних вкрай несправедливим для відповідача; також скаржник вказує про те, що позивач у заявленому позові фактично не згадує про збитки, і на переконання відповідача обґрунтовані докази порушення його майнових прав та законних інтересів суду не надає.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ Корпорейшн" в особі Філії "Афіна" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі №910/2454/20. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі учасників справи в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

13.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Карпатські мінеральні води", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МДМ Корпорейшн", як дистриб`ютором, було укладено дистриб`юторський договір №1309/2018-1 (надалі - договір), відповідно до умов п. 2.1 якого продавець на постійній основі зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність дистриб`ютора товар, а дистриб`ютор зобов`язується приймати та оплачувати продавцю в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 6.1 договору, дистриб`ютор зобов`язується в період з 16 квітня по 15 жовтня включно оплатити повну вартість переданого йому товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару.

Згідно п. 6.2 договору, дистриб`ютор зобов`язується в період з 16 жовтня по 15 квітня включно сплатити повну вартість поставленого йому товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання партії товару.

Договір набуває чинності з дня підписання його сторонами і діє до 13.09.2019 (п. 14.1. договору).

15.11.2018 та 01.04.2019 сторонами у додатку №1 до договору "специфікація/прайс-лист" погоджено асортимент товару та його ціну, у відповідності до п.5.1 договору.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 3105,87 грн - пені, 328,54 грн - 3% річних, 16482,34 грн - 365% річних, 16997,63 грн - штрафу, 1415,75 грн - інфляційних втрат, нарахованих за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за дистриб`юторським договором №1309/2018-1 від 13.09.2018 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар у відповідності до наступних видаткових накладних:

- видаткова накладна ТКУТ-03700 від 14.09.2018 на суму 15085,44 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-03772 від 21.09.2018 на суму 9014,40 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-03875 від 01.10.2018 на суму 6555,72 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04031 від 17.10.2018 на суму 2430 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04087 від 22.10.2018 на суму 3265,92 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04314 від 09.11.2018 на суму 5209,92 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04497 від 28.11.2018 на суму 10765,44 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04501 від 28.11.2018 на суму 3386,88 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04624 від 11.12.2018 на суму 3258 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04639 від 11.12.2018 на суму 15119,28 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-000109 від 18.01.2019 на суму 3386,88 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-03784 від 11.06.2019 на суму 633,60 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-03993 від 17.06.2019 на суму 39100,32 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04009 від 18.06.2019 на суму 28537,92 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-04729 від 02.07.2019 на суму 27812,16 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-05089 від 08.07.2019 на суму 12035,52 грн;

- видаткова накладна ТКУТ-06734 від 15.08.2019 на суму 110239,20 грн.

Колегією суддів встановлено, що всі вищезазначені видаткові накладні (копії яких наявні в матеріалах справи) підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без жодних заперечень та зауважень, в тому числі щодо якості, кількості, строків поставки, ціни товару тощо. Крім того, всі перелічені вище видаткові накладні містять посилання саме на реквізити та умови дистриб`юторського договору №1309/2018-1 від 13.09.2018, що спростовує твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що частина товару була поставлена позивачем та прийнята дистриб`ютором в межах інших договірних відносин.

Сторонами не заперечується, що товар по видатковій накладній ТКУТ-06734 від 15.08.2019 було частково повернуто позивачу 16.09.2019 на суму 7953,30 грн та 740,88 грн.

Також, 18.09.2019 між сторонами було проведено взаємозалік на суму 44886,24 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, факт здійснення відповідачем оплат поставленого на виконання договору товару з порушенням договірних строків, належним чином доведений позивачем, а саме наявними в матеріалах справи виписками з банківського розрахункового рахунку, які містять інформацію щодо дати кожної фінансової операції, суми платежу, реквізитів кореспондента та реквізитів призначення платежу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 6.3. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем виконання будь-якого з грошових зобов`язань, вказаних в цьому договорі, є день зарахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт виконання ним обов`язку з поставки товару, так само як і факти здійснення оплати товару відповідачем з порушенням строків, встановлених договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідальність у вигляді пені за порушення терміну оплати товару, передбачена у пункті 12.2. договору, відповідно до якого за порушення терміну оплати, передбаченого у пунктах 6.1, 6.2, 3.6 цього договору, дистриб`ютор сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого у встановлений термін товару за кожен день порушення такого зобов`язання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

В пункті 12.4. договору сторони погодили, що у разі порушення дистриб`ютором терміну оплати за товар більш ніж на 30 календарних днів, дистриб`ютор зобов`язаний сплатити продавцеві штраф у розмірі 30% від суми заборгованості.

Нормами частини другої ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що у пункті 12.5. договору сторони погодили, що у разі порушення дистриб`ютором терміну оплати грошових зобов`язань, передбачених пунктами 6.1., 6.2., 3.6. цього договору більш ніж на 30 календарних днів, дистриб`ютор на підставі ст. 625 ЦК України на вимогу продавця зобов`язаний сплатити продавцеві суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції з весь період прострочення, а також 365% річних від простроченої суми.

Твердження скаржника про те, що передбачені в пунктах 12.4, 12.5 договору штраф в розмірі 30% та 365 % річних від простроченої суми є необґрунтовано завищеними, а тому не відповідають передбаченим у пункті 6 статті 3, ч.3 ст. 509, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального принципу верховенства права, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги через відсутність доказів визнання недійсними в судовому порядку вищевказаних положень договору.

Як встановлено вище, відповідач свого обов`язку по оплаті вартості отриманого товару у встановлений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 16997,63 грн штрафу (за порушення відповідачем строку оплати товару за видатковою накладною ТКУТ-06734 від 15.08.2019 на суму боргу 56658,78 грн) та 3105,87 грн пені (за порушення відповідачем строку оплати товару за видатковими накладними ТКУТ-03784 від 11.06.2019 (період прострочення 26.06.2019 - 30.06.2019 на суму боргу 633,60 грн), ТКУТ-03993 від 17.06.2019 (період прострочення 02.07.2019 - 04.07.2019 на суму боргу 39100,32 грн), ТКУТ-04009 від 18.06.2019 (період прострочення 03.07.2019 - 04.07.2019 на суму боргу 28537,92 грн), ТКУТ-04729 від 02.07.2019 (період прострочення 17.07.2019 - 08.08.2019 на суму боргу 894,14 грн), ТКУТ-05089 від 08.07.2019 (період прострочення 23.07.2019 - 08.08.2019 на суму боргу 12035,52 грн), ТКУТ-06734 від 15.08.2019 (період прострочення 30.08.2019 - 21.10.2019 на суму боргу 56658,78 грн).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки штрафу та пені, колегія суддів вважає, що вказані розрахунки є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16997,63 грн штрафу та 3105,87 грн пені є обґрунтованими.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 20% від заявлених до стягнення сум, у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 2484,70 грн - пені та 13598,10 грн - штрафу.

Також позивачем заявлено до стягнення 328,54 грн - 3% річних (за порушення відповідачем строку оплати товару за видатковими накладними ТКУТ-03700 від 14.09.2018 (період прострочення 29.09.2018 - 28.10.2018 на суму боргу 15085,44 грн), ТКУТ-03772 від 21.09.2018 (період прострочення 06.10.2018 - 04.11.2018 на суму боргу 9014,40 грн), ТКУТ-03875 від 01.10.2018 (період прострочення 16.10.2018 - 06.11.2018 на суму боргу 6555,72 грн; період прострочення 07.11.2018 - 14.11.2018 на суму боргу 1877,80 грн), ТКУТ-04031 від 17.10.2018 (період прострочення 08.11.2018 - 18.11.2018 на суму боргу 2430,00 грн), ТКУТ-04087 від 22.10.2018 (період прострочення 13.11.2018 - 06.12.2018 на суму боргу 3265,92 грн), ТКУТ-04314 від 09.11.2018 (період прострочення 01.12.2018 - 06.12.2018 на суму боргу 5209,92 грн), ТКУТ-04497 від 28.11.2018 (період прострочення 20.12.2018 - 10.01.2019 на суму боргу 10765,44 грн), ТКУТ-04501 від 28.11.2018 (період прострочення 20.12.2018 - 10.01.2019 на суму боргу 3386,88 грн), ТКУТ-04624 від 11.12.2018 (період прострочення 02.01.2019 - 31.01.2019 на суму боргу 3528 грн), ТКУТ-04639 від 11.12.2018 (період прострочення 02.01.2019 - 31.01.2019 на суму боргу 15119,28 грн), ТКУТ-000109 від 18.01.2019 (період прострочення 09.02.2019 - 12.02.2019 на суму боргу 3386,88 грн), ТКУТ-03784 від 11.06.2019 (період прострочення 26.06.2019 - 30.06.2019 на суму боргу 633,60 грн), ТКУТ-03993 від 17.06.2019 (період прострочення 02.07.2019 - 04.07.2019 на суму боргу 39100,32 грн), ТКУТ-04729 від 02.07.2019 (період прострочення 17.07.2019 - 08.08.2019 на суму боргу 894,14 грн), ТКУТ-05089 від 08.07.2019 (період прострочення 23.07.2019 - 08.08.2019 на суму боргу 12035,52 грн), ТКУТ-06734 від 15.08.2019 (період прострочення 30.08.2019 - 28.09.2019 на суму боргу 56658,78 грн) та 16482,34 грн - 365% річних (за порушення відповідачем строку оплати товару за видатковими накладними ТКУТ-03700 від 14.09.2018 (період прострочення 29.10.2018 - 06.11.2018 на суму боргу 15085,44 грн), ТКУТ-03772 від 21.09.2018 (період прострочення 05.11.2018 - 06.11.2018 на суму боргу 9014,40 грн), ТКУТ-03875 від 01.10.2018 (період прострочення 15.11.2018 - 18.11.2018 на суму боргу 1877,80 грн), ТКУТ-04624 від 11.12.2018 (період прострочення 01.02.2019 - 10.02.2019 на суму боргу 3528 грн), ТКУТ-04639 від 11.12.2018 (період прострочення 01.02.2019 - 10.02.2019 на суму боргу 15119,28 грн), ТКУТ-06734 від 15.08.2019 (період прострочення 29.09.2019 - 21.10.2019 на суму боргу 56658,78 грн).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних (за прострочення виконання грошового зобов`язання за період менше 30 календарних днів) та 365% річних (за порушення виконання грошового зобов`язання за період більше 30 календарних днів) в межах заявленого періоду по кожній окремій видатковій накладній, колегія суддів вважає, що вказані розрахунки є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов`язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 328,54 грн - 3% річних та 16482,34 грн - 365% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також просить стягнути з відповідача 1415,75 грн інфляційних втрат (за видатковими накладними ТКУТ-03700 від 14.09.2018 (період прострочення 29.09.2018 - 06.11.2018 на суму боргу 15085,44 грн), ТКУТ-03772 від 21.09.2018 (період прострочення 06.10.2018 - 06.11.2018 на суму боргу 9014,40 грн), ТКУТ-03875 від 01.10.2018 (період прострочення 07.11.2018 - 18.11.2018 на суму боргу 1877,80 грн), ТКУТ-04624 від 11.12.2018 (період прострочення 02.01.2019 - 10.02.2019 на суму боргу 3528 грн), ТКУТ-04639 від 11.12.2018 (період прострочення 02.01.2019 - 10.02.2019 на суму боргу 15119,28 грн), ТКУТ-06734 від 15.08.2019 (період прострочення 30.08.2019 - 21.10.2019 на суму боргу 56658,78 грн).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано, що найменший період визначення індексу інфляції становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат; зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Здійснивши самостійний розрахунок інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення такої вимоги та стягнення з відповідача 1236,22 грн, оскільки саме такий розмір інфляційних втрат є обґрунтованим та арифметично вірним. Позовні вимоги в частині стягнення 179,53 грн інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МДМ Корпорейшн" в особі Філії "Афіна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 у справі №910/2454/20 залишити без змін.

Матеріали справи №910/2454/20 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

М.Л. Яковлєв