Рішення

від 14.08.2020 по справі 905/820/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.08.2020р. м. Харків Справа № 905/820/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/820/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро

до відповідача Селянського (фермерського) господарства Елена

про стягнення 601 444,35 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

Суть спору: ТОВ Східзахідагро звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з СФГ Елена 768 458,29 грн., з яких: 443 874,10 грн. - основний борг, 107 641,77 грн. - пеня, 107 015,10 грн. - штраф, 87 172 грн. - інфляційні втрати, 22 755,32 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого товару за договором б/н від 06.09.2017р.

05.05.2020р. господарським судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.06.2020р. господарським судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача за вх. № 9647/20 від 26.05.2020р. про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

04.06.2020р. за вх. №10299/20 господарський суд одержав заяву відповідача, в якій останній просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені у розмірі 97 830,97 грн. та штрафу у розмірі 107 015,10 грн. та відмовити у позові у цих частинах з посиланням на приписи ч. 2 ст. 258 ЦК України.

22.07.2020р. за вх. № 13585/20, за вх. № 13614/20, за вх. №13598/20 господарський суд одержав аналогічні за змістом заяви позивача, відповідно до яких останній просить суд стягнути з відповідача 601 444,35 грн., з яких: 443 874,10 грн. - основний борг, 30 270,94 грн. - пеня, 101 145,54 грн. - інфляційні втрати, 26 153,77 грн. - 3% річних, що пов`язано із зменшенням періоду нарахування пені та збільшенням періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Одночасно, за змістом заяв позивачем заявляється про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 107 015,10 грн.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; збільшити чи зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов`язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Вказані заяви позивача розцінюються судом наступним чином: в частині пені - як заява про зменшення позовних вимог про стягнення пені; в частині 3% річних та інфляційних втрат - як заява про збільшення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Заяви в частині зменшення розміру позовних вимог про стягнення штрафу фактично є відмовою позивача від позову в цій частині, оскільки у даному випадку не відбулося зменшення кількісних показників цієї вимоги, вона не заявляється позивачем у зменшеному розмірі, а є виключеною.

Згідно ч.3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Постановою КМУ №211 від 11.03.2020р. на усій території України з 12.03.2020р. установлено карантин, який неодноразово продовжувався та на дату ухвалення рішення у даній справі відповідно до постанови КМУ №641 від 22.07.2020р. установлений до 31.08.2020р.

Станом на дату відкриття провадження у даній справі п. 4 розд. Х Прикінцеві положення ГПК України в редакції ЗУ №540-ХІ від 30.03.2020р., було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністру України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначенні статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжується на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020р. набрав чинності ЗУ №731-IX від 18.06.2020р. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким п. 4 розд. X Прикінцеві положення ГПК України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Водночас, п. 2 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення названого Закону визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-IX від 30.03.2020р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Такий 20 - денний строк закінчився 06.08.2020р.

Приймаючи до уваги те, що строк, який встановлений ст. 46 ГПК України, продовжувався відповідно до п. 4 розд. Х Прикінцеві положення ГПК України в редакції ЗУ №540-ХІ від 30.03.2020р. та закінчився 06.08.2020р. відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення ЗУ №731-IX від 18.06.2020р., заяви позивача за вх. №13585/20, за вх. №13614/20, за вх. №13598/20 від 22.07.2020р. є такими, що подані у встановлений законом строк.

З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що вказані заяви підписані Дроздович В.В., який є директором позивача на підставі наказу №1/2015-к від 05.05.2015р. та керівником підприємства останнього згідно відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вони прийняті господарським судом та розгляд справи здійснювався з їх врахуванням.

Одночасно, з цих підстав судом відхилено заперечення відповідача проти заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог, які надійшли до суду 14.08.2020р. за вх. №04-18/3627.

Отже, на розгляді суду залишились позовні вимоги про стягнення з СФГ Елена 601 444,35 грн., з яких: 443 874,10 грн. - основний борг, 30 270,94 грн. - пеня, 101 145,54 грн. - інфляційні втрати, 26 153,77 грн. - 3% річних.

22.07.2020р. за вх. №07-10/398, за вх. №13599/20 господарський суд одержав заперечення позивача на заяву відповідача про застосування строків позовної давності, в яких зазначив, що ЗУ №540-IX від 30.03.2020р. розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Тому, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені не застосовуються з 12.03.2020р. та позивачем здійснено розрахунок пені за період з 12.03.2019р. по 02.05.2019р.

Станом на 14.08.2020р. відзив на позов відповідачем не подано.

При цьому, ухвала суду від 05.05.2020р., якою відкрито провадження у даній справі та встановлено в т.ч. відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, одержана відповідачем 20.05.2020р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 6102231875939. Вказаний строк продовжувався відповідно до п. 4 розд. Х Прикінцеві положення ГПК України в редакції ЗУ №540-ХІ від 30.03.2020р. та закінчився 06.08.2020р. відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення ЗУ №731-IX від 18.06.2020р.

Одночасно, суд враховує, що подання відповідачем до суду заяв про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та про застосування строку позовної давності опосередковано свідчить про відсутність перешкод, зумовлених запровадженням карантину, у реалізації ним своїх процесуальних прав, зокрема, щодо подання відзиву на позов та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, а отже і наявність відповідної можливості, невикористання якої є виключно суб`єктивним правом останнього, яке не може порушувати прав іншої сторони та перешкоджати належному вирішенню спору у розумні строки.

Крім того, слід зазначити, що інтереси відповідача представляє адвокат Марченко К.Ю., а також про те, що адвокати не входять до переліку осіб, надання послуг з професійної правничої допомоги якими обмежується під час впровадженого КМУ карантину.

Отже, враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для забезпечення реалізації відповідачем права на судовий захист своїх прав та інтересів, приймаючи до уваги закінчення строку розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до приписів ч.9 ст.165 ГПК України.

14.08.2020р. судом складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

06.09.2017р. між ТОВ Східзахідагро (позивач, постачальник) та СФГ Елена (відповідач, покупець) укладено договір поставки б/н, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві в передбачені цим договором строки, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин та добрив, для використання у своїй підприємницькій діяльності, надалі іменовані Товар : найменування: Асистент (банка І кг), одиниця виміру: кг, кількість: 46, ціна за од., у грн., без ПДВ: 324,33 загальна сума без ПДВ, у грн.: 14 919,18; ПДВ: 2983,84; загальна сума з ПДВ, у грн.: 17 903,02; найменування: Бі -58 новий,к.е.,1 л., одиниця виміру: л, кількість: 2, ціна за од., у грн., без ПДВ: 200,82, загальна сума без ПДВ, у грн.: 401,64, ПДВ: 80,33, загальна сума з ПДВ, у грн.: 481,97; найменування: Гербіцид нейтрін , БТ, одиниця виміру: л, кількість: 402, ціна за од., у грн., без ПДВ: 143,94, загальна сума без ПДВ, у грн.: 57 863,88, ПДВ: 11 572,78, загальна сума з ПДВ, у грн.: 69 436,66; найменування: Гербіцид Річі , одиниця виміру: л, кількість: 650, ціна за од., у грн., без ПДВ: 57,22, загальна сума без ПДВ, у грн.: 37193,00, ПДВ: 7 438,60, загальна сума з ПДВ, у грн.: 44 631,60; найменування: Гренадер (банка0,5 кг), одиниця виміру: кг, кількість: 40, ціна за од., у грн., без ПДВ: 552,27, загальна сума без ПДВ, у грн.: 22 090,80, ПДВ: 4 418,16, загальна сума з ПДВ, у грн.: 26 508,96; найменування: Грінфорт НК 40,одиниця виміру: л, кількість: 340, ціна за од., у грн., без ПДВ: 113,69, загальна сума без ПДВ, у грн.: 38 654,60, ПДВ: 7 730,92, загальна сума з ПДВ, у грн.: 46 385,52; найменування: Грінфорт ХЦ 550, одиниця виміру: л, кількість: 100, ціна за од., у грн., без ПДВ: 138,71, загальна сума без ПДВ, у грн.: 13 871, ПДВ: 2 774,20, загальна сума з ПДВ, у грн.: 16 645,20; найменування: Димефос (каністра 10л), одиниця виміру: л, кількість: 10, ціна за од., у грн., без ПДВ: 115,17, загальна сума без ПДВ, у грн.: 1 151,70, ПДВ: 230,34, загальна сума з ПДВ, у грн.: 1 382,04; найменування: Ділар (пакет 2кг), одиниця виміру: кг, кількість: 2, ціна за од., у грн., без ПДВ: 938,39, загальна сума без ПДВ, у грн.: 1 876,78, ПДВ: 375,36, загальна сума з ПДВ, у грн.: 2 252,14; найменування: Екстерн, одиниця виміру: л, кількість: 80, ціна за од., у грн., без ПДВ: 117,81, загальна сума без ПДВ, у грн.: 9 424,80, ПДВ: 1 884,96, загальна сума з ПДВ, у грн.: 11 309,76; найменування: Карбезим (канистра 5л), одиниця виміру: л, кількість: 300, ціна за од., у грн., без ПДВ: 123,56, загальна сума без ПДВ, у грн.: 37 068, ПДВ: 7 413,60, загальна сума з ПДВ, у грн.: 44 481,60; найменування: Ларімар, одиниця виміру: л, кількість: 150, ціна за од., у грн., без ПДВ: 284,54, загальна сума без ПДВ, у грн.: 42 681, ПДВ: 8 536,20, загальна сума з ПДВ, у грн.: 51 217,20; найменування: Мінеральне добриво Екоплант в п/п біг-бегах М, одиниця виміру: т, кількість: 33, ціна за од.,у грн.., без ПДВ: 4 600, загальна сума без ПДВ, у грн.: 151 800, ПДВ: 30 360, загальна сума з ПДВ, у грн.: 182 160; найменування: Флутривіт (каністра 5л), одиниця виміру: л, кількість: 20, ціна за од.,у грн., без ПДВ: 202,34, загальна сума без ПДВ, у грн.: 4 046,80, ПДВ: 809,36, загальна сума з ПДВ, у грн.: 4 856,16; найменування: Фосорган ДУО (каністра 5л), одиниця виміру: л, кількість: 40, ціна за од., у грн., без ПДВ: 156,91, загальна сума без ПДВ, у грн.: 6 272,40, ПДВ: 1 255,28, загальна сума з ПДВ, у грн.: 7 531,68; найменування: Фрегат, одиниця виміру: л, кількість: 80, ціна за од., у грн., без ПДВ: 313, загальна сума без ПДВ, у грн.: 25 040,00, ПДВ: 5 008, загальна сума з ПДВ, у грн.: 30 048; найменування: Гербіцид Норвуд , одиниця виміру: л, кількість: 850, ціна за од., у грн., без ПДВ: 153,14, загальна сума без ПДВ, у грн.: 130 169, ПДВ: 26 033,80, загальна сума з ПДВ, у грн.: 156 202,80.

Вартість товару на дату укладання цього договору становить 713 434,30 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 118 905,72 грн. (п. 1.2 договору).

Вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п. 2.2 цього договору, при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору (п. 1.3 договору).

Загальна вартість товару (ціна договору) визначається, як сума поставленого товару на умовах цього договору, додаткових угод до нього та з урахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD), відповідно до умов п. 2.2. цього договору (п. 1.6. договору).

Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику вартість товару, зазначену в п. 1.2. даного договору в наступні строки: не пізніше 01.11.2017р. - 70 000 грн.; не пізніше 01.11.2018р. - 643 434,30 грн. (п. 2.1. договору).

При розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу купівлі долара США (USD) на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1. цього договору, за наступною формулою: S1=S0*A1/A0, де S0 - сума договору, яка повинна бути перерахована відповідно до графіку, закріпленого в п. 2.1. цього договору; S1 - сума в гривнях, що підлягає сплаті з урахуванням п. 2.2. цього договору; A0 - вартість в гривнях одного долара США (USD) за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення даного договору (додаткової угоди) згідно з п. 2.2.1 даного договору; A1 - вартість в гривнях одного долара США (USD) за фактичним курсом, що встановлений на дату оплати відповідно до графіку, закріпленого в п. 2.1. цього договору (додаткової угоди). Фактичний курс купівлі долара США (USD) на дату складання цього договору становить 26,00 грн./долара США (USD). Під фактичним курсом купівлі долара США (USD) розуміється курс долара США (USD), встановлений філією та/або відділенням банку, в якому у постачальника відкрито поточний рахунок, на відповідну дату. Положення п. 2.2. застосовується як у випадку збільшення, так і у випадку зменшення фактичного курсу купівлі долара США (USD) (п. 2.2 договору).

При застосуванні п. 2.2. цього договору постачальник виставляє рахунок-фактуру, який покупець зобов`язаний оплатити протягом 1 банківського дня. Положення даного пункту не застосовується в разі настання обставин, передбачених п. 5.9 цього договору (п. 2.3. договору).

Валютою платежу за даним договором є національна грошова одиниця України - гривня (п. 2.6 договору).

В разі ненадання постачальником будь-яких рахунків, покупець зобов`язаний сплатити грошові кошти за отриманий товар на підставі даного договору (п. 2.11 договору).

Право власності на товар виникає у покупця з моменту передачі товару, відповідно до розділу 3 та 4 цього договору (п. 3.2 договору).

Одночасно з передачею товару постачальник зобов`язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок на оплату товару, податкову накладну згідно норм Податкового кодексу України, видаткову накладну. Покупець зобов`язаний передати постачальнику довіреність на одержання товарно - матеріальних цінностей для одержання товару (п. п. 4.3, 4.4 договору).

Покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення р. 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені (п. 5.2. договору).

В разі порушення покупцем строків сплати (розрахунку) за товар, які зазначені у п. 2.1. даного договору, постачальник здійснює розрахунок вартості (заборгованості) за поставлений товар у відповідності до п. 2.2. цього договору на дату написання та/або подачі позовної заяви до відповідного суду, без надіслання (виставлення) покупцеві рахунка у відповідності до умов п. 2.3. цього договору (п. 5.8. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до повного використання сторонами всіх обов`язків за даним договором (п. 9.4 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 713 434,90 грн., що підтверджується видатковою накладною №101 від 27.10.2017р., яка підписана сторонами та скріплена їх печатками. Товар одержано представником відповідача на підставі довіреності на одержання ТМЦ № 51 від 23.10.2017р. (дійсної до 01.11.2017р.).

Водночас, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №88 від 27.10.2017р. на суму 713 434,30 грн.

Оплату поставленого позивачем товару відповідачем здійснено частково у розмірі 286 000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 01.01.2017р. по 19.03.2020р., наступним чином:

- 30.10.2017р. у розмірі 70 000 грн.;

- 18.10.2018р. у розмірі 5 000 грн.;

- 02.11.2018р. у розмірі 5 000 грн.;

- 09.11.2018р. у розмірі 10 000 грн.;

- 12.11.2018р. у розмірі 5 000 грн.;

- 19.11.2018р. у розмірі 10 000 грн.;

- 21.11.2018р. у розмірі 5 000 грн.;

- 04.01.2019р. у розмірі 3 000 грн.;

- 21.01.2019р. у розмірі 3 000 грн.;

- 05.03.2019р. у розмірі 5 000 грн.;

- 03.07.2019р. у розмірі 50 000 грн.;

- 16.07.2019р. у розмірі 20 000 грн.;

- 16.09.2019р. у розмірі 20 000 грн.;

- 26.09.2019р. у розмірі 20 000 грн.;

- 07.10.2019р. у розмірі 20 000 грн.;

- 09.10.2019р. у розмірі 10 000 грн.;

- 15.10.2019р. у розмірі 20 000 грн.;

- 23.10.2019р. у розмірі 5 000 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, позивач звернувся до відповідача з претензією № 01 від 16.03.2020р. про сплату боргу та нарахованих пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому останній просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяв за вх. №13585/20, за вх. №13614/20, за вх. №13598/20 від 22.07.2020р.), крім основної заборгованості у розмірі 443 874,10 грн., також і 30 270,94 грн. пені, 101 145,54 грн. інфляційних втрат, 26 153,77 грн. 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази, та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог про стягнення основного боргу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

За приписами ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Як вище встановлено судом, між сторонами укладено договір поставки б/н від 06.09.2017р., за умовами якого позивач зобов`язується передати, а відповідач - прийняти товар та оплатити його не пізніше 01.11.2017р. - 70 000 грн., не пізніше 01.11.2018р. - 643 434,30 грн.

Також, встановлені обставини справи свідчать, що за товар, який поставлений позивачем згідно видаткової накладної №101 від 27.10.2017р. на суму 713 434,30 грн., відповідачем здійснено оплату не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворився борг, який з урахуванням умов п.п.2.2, 5.8 договору складає 443 874,10 грн.

Розрахунок основного боргу, який здійснений позивачем з урахуванням умов п.п.2.2, 5.8 договору та за формулою, наведеною у п. 2.2 договору, а саме: 427 434,30 грн. * 27,00 грн./26,00 грн., де: 427 434,30 грн. - сума боргу, що підлягає сплаті (загальна сума за видатковою накладною 713 434,30 грн. - сума оплати 286 000 грн.); 26,00 грн./дол. США (USD) - вартість в гривнях одного долара США (USD) за фактичним курсом на дату укладення даного договору (додаткової угоди) згідно з п.2.2.1 даного договору; 27,00 грн./дол. США (USD) - вартість в гривнях одного долара США (USD) за фактичним курсом на дату складання (підписання) позовної заяви 15.04.2020р., перевірено господарським судом та встановлено, що він є арифметично правильним.

Жодних заперечень щодо наявності боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність, відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, суд дійшов про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 443 874,10 грн., а отже і про їх задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч.1 - 3, 5 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. При цьому, у ч. 3 цієї статті Кодексу встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що судом розцінено заяви позивача за вх. №13585/20, за вх. №13614/20, за вх. №13598/20 від 22.07.2020р. в частині зменшення розміру позовних вимог про стягнення штрафу як відмову позивача від позову в цій частині, вказані заяви підписані уповноваженою особою позивача - директором Дроздович В.В. та його дії щодо відмови від позову не суперечать інтересам особи, яку він представляє, господарським судом прийнято відмову останнього від позову та закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 107 015,10 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким загальний розмір нарахованих відповідачу 3% річних за загальний період з 02.11.2018р. по 20.07.2020р. становить 26 153,77 грн., перевірено господарським судом та встановлено, що розрахунок здійснено позивачем з арифметичними помилками.

Тому, господарським судом самостійно, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов`язання, із врахуванням часткових оплат, здійснено розрахунок 3% річних, згідно з яким розмір 3% річних становить 26 160,77 грн.:

- 364,44 грн., які нараховані за період з 02.11.2018р. по 08.11.2018р. на суму 633 434,30 грн.;

- 153,72 грн., які нараховані за період з 09.11.2018р. по 11.11.2018р. на суму 623 434,30 грн.;

- 355,81 грн., які нараховані за період з 12.11.2018р. по 18.11.2018р. на суму 618 434,30 грн.;

- 100,02 грн., які нараховані за період з 19.11.2018р. по 20.11.2018р. на суму 608 434,30 грн.;

- 2 182,28 грн., які нараховані за період з 21.11.2018р. по 03.01.2019р. на суму 603 434,30 грн.;

- 838,96 грн., які нараховані за період з 04.01.2019р. по 20.01.2019р. на суму 600 434,30 грн.;

- 2 111,48 грн., які нараховані за період з 21.01.2019р. по 04.03.2019р. на суму 597 434,30 грн.;

- 5 843,19 грн., які нараховані за період з 05.03.2019р. по 02.07.2019р. на суму 592 434,30 грн.;

- 579,59 грн., які нараховані за період з 03.03.2019р. по 15.07.2019р. на суму 542 434,30 грн.;

- 2 662,27 грн., які нараховані за період з 16.07.2019р. по 15.09.2019р. на суму 522 434,30 грн.;

- 412,96 грн., які нараховані за період з 16.09.2019р. по 25.09.2019р. на суму 502 434,30 грн.;

- 436,17 грн., які нараховані за період з 26.09.2019р. по 06.10.2019р. на суму 482 434,30 грн.;

- 76,02 грн., які нараховані за період з 07.10.2019р. по 08.10.2019р. на суму 462 434,30 грн.;

- 223,12 грн., які нараховані за період з 09.10.2019р. по 14.10.2019р. на суму 452 434,30 грн.;

- 284,34 грн., які нараховані за період з 15.10.2019р. по 22.10.2019р. на суму 432 434,30 грн.;

- 6 137,95 грн., які нараховані за період з 23.10.2019р. по 14.04.2020р. на суму 427 434,30 грн.;

- 3 398,45 грн., які нараховані за період з 15.04.2020р. по 20.07.2020р. на суму 427 434,30 грн.

Тобто, за розрахунком суду розмір 3% річних є фактично більшим, ніж заявлено до стягнення. Проте, суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних задовольняються у заявленому до стягнення розмірі 26 153,77 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26 153,77 грн., а отже і про їх задоволення в цій частині.

За своєю правовою природою інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей (ст.1 ЗУ Про індексацію грошових доходів населення ). Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.2 ст. 198 ГК України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Стаття 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.10.2018р. у справі №905/192/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020р. у справі №296/10217/15-ц,

За таких обставин, з огляду на те, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції покриті позивачу шляхом перерахунку суми основного боргу з урахуванням зміни курсу гривні до долара США станом на 15.04.2020р. в порядку п.п. 2.2, 5.8 договору і такий борг стягнуто з відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 101 145,54 грн., а отже і про відмову у їх задоволенні.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем, та згідно з яким загальний розмір нарахованої відповідачу пені за загальний період з 12.03.2019р. по 02.05.2019р. становить 30 270,94 грн., перевірено господарським судом та встановлено, він є арифметично правильним.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 30 270,94 грн.

Щодо заяви відповідача за вх. №10299/20 від 04.06.2020р. про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені, суд виходить з наступного.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

В силу приписів ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За вимогами ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У п. 2.2. постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У п.4.3. вказаної постанови роз`яснено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки), і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. (п. 4.4.1 постанови).

З огляду на встановлений договором строк настання виконання відповідачем зобов`язання 01.11.2018р., а також шестимісячний строк нарахування пені, перебіг строку позовної давності за вимогою про стягнення пені щодо першого дня нарахування розпочався 02.11.2018р. та закінчився 02.11.2019р. та щодо останнього дня нарахування розпочався 02.05.2019р. та закінчився 02.05.2020р. Аналогічно обчислюється строк позовної давності і щодо кожного (проміжного) дня нарахування у загальному періоді з 02.11.2018р. по 02.05.2020р.

Звернення позивача до суду з даним позовом відбулось 28.04.2020р. (згідно календарного штемпелю на конверті, в якому відправлено позов до суду).

Одночасно, ЗУ №540-ХІ від 30.03.2020р. розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено п. 12 у наступній редакції: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину .

Тобто, строк позовної давності за вимогами про стягнення пені в силу вищевказаних норм продовжено на строк дії карантину, який відповідно до постанови КМУ №211 від 11.03.2020р. установлено з 12.03.2020р. та відповідно до постанови КМУ №641 від 22.07.2020р. продовжений до 31.08.2020р.

За таких обставин, з огляду на те, що річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за заявлений позивачем період з 12.03.2019р. (строк позовної давності щодо цього дня нарахування мав сплинути 12.03.2020р., але такий строк продовжено на строк дії карантину) по 02.05.2019р. (аналогічно, строк позовної давності щодо цього дня нарахування мав сплинути 02.05.2020р., але такий строк продовжено на строк дії карантину) на момент звернення до суду з позовом не є пропущеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності та про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 30 270,94 грн.

При цьому, заява про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу судом не розглядається, оскільки в цій частині провадження у справі закрито на підставі п. 4 ст. 231 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

У позові позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, які за попереднім розрахунком складаються з: 11 526,87 грн. - судовий збір, 300 грн. - відправлення поштової кореспонденції.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з п.4 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами ч. ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених поштових витрат позивачем надано накладну №9290503349214 від 23.04.2020р. та фіскальний чек від 23.04.2020р. на суму 47,30 грн. (докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу), фіскальний чек №3000401894 від 21.07.2020р. на суму 22,50 грн. (докази направлення заяви про збільшення та зменшення розміру позовних вимог та заперечень на заяву про застосування строків позовної давності на адресу відповідача).

Отже, понесені позивачем витрати на відправлення позовної заяви і доданих до неї документів, заяви позивача про збільшення та зменшення розміру позовних вимог та заперечень на заяву про застосування строків позовної давності на адресу відповідача пов`язані з розглядом справи, підтверджуються поданими доказами у розмірі 69,80 грн., а тому покладаються на відповідача.

Відповідно до п.п. 1,5 ч.1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, яка кореспондується з ч. 3 ст. 7 ЗУ Про судовий збір , у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За подання до суду даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 526,88 грн. на підставі платіжного доручення №1740 від 23.04.2020р.

У заявах за вх. №13585/20, за вх. №13614/20, за вх. №13598/20 від 22.07.2020р. в т.ч. позивач зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 30 270,34 грн., відмовився від вимог про стягнення штрафу у розмірі 107 015,10 грн. та заявив клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2 505,20 грн.

Отже, позивачу з Державного бюджету України підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1 702,59 грн. (899,98 грн. повертається у зв`язку зі зменшенням позовних вимог про стягнення пені; 802,61 грн. - 50% від судового збору щодо позовних вимог про стягнення штрафу повертається у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині). Інші 50% судового збору у розмірі 802,62 грн. щодо позовних вимог про стягнення штрафу покладаються на позивача.

Решта судового збору щодо позовних вимог про стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, пені, які були предметом розгляду справи, відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача - 7 504,49 грн., на позивача - 1 517,18 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Елена (84404, Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Слов`янська, буд. 1, кв. 33; ідент. код ЄДР 31046328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро (35650, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Довге поле, вул. Центральна, буд. 38; ідент. код ЄДР 39765178) основний борг у розмірі 443 874 (чотириста сорок три тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 10 коп., 3% річних у розмірі 26 153 (двадцять шість тисяч сто п`ятдесят три) грн. 77 коп., пеню у розмірі 30 270 (тридцять тисяч двісті сімдесят) грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 7 504 (сім тисяч п`ятсот чотири) грн. 49 коп., витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 69 (шістдесят дев`ять) грн. 80 коп.

3. Закрити провадження у справі №905/820/20 в частині вимог про стягнення штрафу у розмірі 107 015,10 грн.

4.В решті позову відмовити.

5.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Східзахідагро (35650, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Довге поле, вул. Центральна, буд. 38; ідент. код ЄДР 39765178) судовий збір у розмірі 1 702 (одна тисяча сімсот дві) грн. 59 коп., який сплачений за платіжним дорученням №1740 від 23.04.2020р.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.08.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва