Рішення

від 09.09.2020 по справі 911/2826/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2826/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Вишеньківської сільської ради та Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд» простягнення 525 105,77 грн. орендної плати та розірвання договору оренди землі

Представники сторін:

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

прокурор: Холоденко А.С.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Бориспільська місцева прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Вишеньківської сільської ради та Головного управління ДПС у Київській області звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд» про стягнення 525 105,77 грн. орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем грошових зобов`язань, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за договором оренди № 5790 від 21.10.2004, наявність якої, на думку прокурора, є підставою для розірвання договору в порядку Закону України «Про оренду землі» .

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2826/19 від 18.11.2019 року позовну заяву Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Вишеньківської сільської ради та Головного управління ДПС у Київській області залишено без руху.

05.12.2019 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2019.

Ухвалою суду від 11.12.2019 було відкрито провадження у справі № 911/2826/19 та призначено підготовче засідання на 22.01.2020, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про дату судового засідання та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Лесі Українки, 70.

Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу суду із поміткою працівника поштової установи: за закінченням встановленого строку зберігання .

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.12.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Представники позивачів та відповідача 22.01.2020 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засіданні були повідомлені належним чином.

22.01.2020 в судовому засіданні прокурором підтримано клопотання про залучення до участі у справі Головне управління ДПС у Київській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, яке було наведене у прохальній частині позовної заяви.

Судом розглянуто та відхилено зазначене клопотання із підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 22.01.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 12.02.2020.

З метою повідомлення учасників судового процесу, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу - повідомлення від 23.01.2020.

12.02.2020 представники позивачів та відповідача в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засіданні були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 12.02.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про залишення позовної заяви без руху.

10.03.2020 від прокуратури надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 12.02.2020.

Ухвалою суду від 16.03.2020 було призначено підготовче судове засідання у справі № 911/2826/19 на 16.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» (зі змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Враховуючи вказану постанову, а також з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, листом Голови ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендовано, на період з 16.03.2020 по 24.04.2020, встановити особливий режим роботи судів України.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області № 12 від 02.04.2020 «Про організацію розгляду судових справ та матеріалів в судових засіданнях суддями Господарського суду Київської області в умовах продовження дії карантину» визначено, що в період дії карантину, суддя Господарського суду Київської області враховуючи конкретні обставини справи, самостійно вирішує порядок розгляду справ та матеріалів у відкритих судових засіданнях за участю учасників справи.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 6 від 02.04.2020 «Про продовження особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах періоду дії карантину» продовжено на період з 03.04.2020 до 24.04.2020 особливий режим роботи Господарського суду Київської області, рекомендовано суддям: зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, за наявними матеріалами справи (в порядку письмового провадження). Рекомендовано учасникам процесу та іншим особам: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати Суду в електронному вигляді на електронну адресу Суду, або через особистий кабінет в системі «Електронний суд» , поштою; утриматися від відвідування приміщення Суду, особливо за наявності захворювання (слабкість, кашель, задуха, утруднення дихання, підвищену температуру тощо, особливо за ознак гострих респіраторних захворювань); подавати до Суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними матеріалами справи (зі змістом якого можна ознайомитись на офіційному веб-сайті Господарського суду Київської області: https://ko.arbitr.gov.ua/sud5012/pres-centr/news/920831/ ).

Відповідно до п. 4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи зазначене, судове засідання, призначене на 16.04.2020 не відбулось, про що було повідомлено учасників судового процесу ухвалою суду від 16.04.2020.

Ухвалою суду від 14.05.2020 було призначено судове засідання у справі на 04.06.2020.

04.06.2020 в судовому засіданні представник позивача 3 подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представники позивача 1 та 2, а також відповідача 04.06.2020 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засіданні були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 04.06.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 01.07.2020, яка занесена до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача 1, 2 та відповідача про дату судового засідання, 09.06.2020 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження останніх.

01.07.2020 від позивача 3 до суду надійшли додаткові пояснення.

Представники позивача 1 та 2, а також відповідача 01.07.2020 в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засіданні були повідомлені належним чином.

01.07.2020 в судовому засіданні, з огляду на закінчення строку проведення підготовчого провадження та з урахуванням вирішення всіх питань, які зазначені у ст. 182 ГПК України, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 30.07.2020.

30.07.2020 представники позивача 1 та 2, а також відповідача в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засіданні були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача 3 надали усні пояснення по справі.

У зв`язку із неявкою представника позивача 1 та 2, відповідача, суд вирішив відкласти судове засідання. Одночасно, враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.08.2020 по 26.08.2020 буде перебувати у відпустці, тому розгляд справи відкладається на 09.10.2020.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час наступного судового засідання, судом складено та направлено відповідачу ухвалу повідомлення від 31.07.2020.

09.09.2020 в судовому засіданні прокурор надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив позов задовольнити, посилаючись на наступне.

21.10.2004 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуд» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5790 (надалі - договір). Пунктом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану що додається, надалі за текстом - „Земельна ділянка".

Як стверджує прокурор, 18.11.2004, Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, на виконання умов договору передано відповідачу земельну ділянку площею 28,985 га відкритих земель для розміщення водноспортивного та туристичного комплексу, розташовану на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Разом із тим, відповідач свій обов`язок із сплати орендної плати належним чином не виконує, чим порушує істотні умови договору та право позивача щодо вчасного отримання орендної плати.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача та невиконання істотних умов договору, прокурор звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою в інтересах позивачів про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 525 105,77 грн. та розірвання договору оренди землі від 21.10.2004.

В свою чергу, представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» , Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Бориспільською місцевою прокуратурою Київської області під час вивчення підстав для представництва інтересів держави в суді в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , встановлено порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині не здійснення плати, що порушує інтереси держави в частині ненадходження коштів до місцевого бюджету та створює ситуацію, за якою, на думку прокуратури, суб`єкт господарювання безоплатно користується землями державної форми власності.

Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з позовом про стягнення 525 105,77 грн. орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Щодо наявності підстав для звернення саме прокурора до суду в інтересах позивачів, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Вишеньківської сільської ради та Головного управління ДПС у Київській області звернулася до Господарського суду Київської області.

Статті 13 13, 14 Конституції України, ст.ст. 1-3 ЗК України, ст. 324 ЦК України визначають, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 63 Бюджетного кодексу України, місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Згідно зі ст. 69 Бюджетного кодексу України, орендна плата за користування земельними ділянками належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. З ст. 16 Закону Укриїни Про місцеве самоврядування в Україні , матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування с рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, інтереси держави порушені у зв`язку з не надходженням коштів з орендної плати за користування державним майном, що спричинило безпідставні втрати місцевого бюджету.

Зважаючи на викладене, суб`єктами владних повноважень, до компетенції яких належить вжиття заходів реагування на виявлені порушення Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, Вишеньківська сільська рада та ГУ ДПС у Київській області.

Так, відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов`язок представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган " державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи із змісту рішення Конституційного суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» , визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» .

Крім того, Європейський Суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): «сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави» .

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3,4 ст. 53 ГПК України, ч. З ст, 23 Закону України «Про Прокуратуру» ).

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб`єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» ).

По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв`язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.

01.02.2019 Вишеньківською сільською радою спрямовано лист прокурору щодо вжиття заходів представницького характеру з метою захисту порушених прав територіальної громади та лист №02-32-1433 від 15.10.2019 яким повідомлено, що ТОВ Новобуд станом на 01.10.2019 мас загальну заборгованість (з урахуванням штрафних санкцій) у сумі 627889,61 гри. (копії листів долучено до позовної заяви, оригінали перебувають у володінні Вишеньківської сільської ради).

30.05.2019 Бориспільською місцевою прокуратурою на адреси Вишеньківської сільської ради та Бориспільської РДА у Київській області скеровано листи №34-6614вих.19 в яких поставлено питання, чи звертались останні з позовом до суду про зобов`язання ТОВ Новобуд виконання умов договору, а також причини, у разі не звернення.

Однак, ніякого реагування з боку сільської ради та районної державної адміністрації не відбулось, у зв`язку з чим, на даний час заборгованість з орендної плати збільшується, а розпорядник земельної ділянки позбавлений можливості розпоряджатись земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, Бориспільською місцевою прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019111100000167 від 27.09.2019 щодо службової недбалості посадових осіб Бориспільської РДА та Вишеньківської сільської ради у зв`язку з якою спричиняються збитки місцевому бюджету.

Разом з цим, Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, листом №34-10258вих.19 від 11.10.2019 повідомлено прокуратуру, що адміністрацією на адресу ТОВ Новобуд неодноразово направлялись листи щодо проведення нової нормативно грошової оцінки земельної ділянки та надання її до адміністрації, разом з цим відповіді на вказані листи не отримано, буд-яких додаткових заходів не вжито.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 №236, основними завданнями ДПС є реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДПС у Київській області, затвердженого Наказом ДПС від 12.07.2019 №14, ГУ ДПС у Київській області забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Київської області.

Згідно п. 20.1.34. ст. 20 Податкового кодексу України, органи ДПС мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який мас податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Так, місцевою прокуратурою на адресу Бориспільського управління ГУ ДПС у Київській області скеровано лист про надання інформації щодо наявності заборгованості з орендної плати за землю за ТОВ Новобуд та чи вживались органами ДПС заходи реагування щодо вказаної заборгованості.

Листом ГУ ДПС у Київській області №5177/9/10-36-10-01-12 від 18.10.2019 повідомлено Бориспільську місцеву прокуратуру про наявність у ТОВ Новобуд заборгованості з орендної плати за землю, а також, що Бориспільським управлінням з метою уникнення втрат бюджету направлено лист до Бориспільської районної державної адміністрації щодо виконання ст. 141 Земельного кодексу України, в якому визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою. Однією з таких підстав є систематична несплата земельного податку або орендної плати за землю (лисі від 18.012019 № 1311/9/10-36-51-05).

Боржнику направлена податкова вимога №236-17 від 24.02.2017 на суму 17920,60 грн. та з 18.03.2019 року велась претензійно-позовна робота щодо стягнення заборгованості в судовому порядку на суму заборгованості 494621,23грн., але із-за відсутності доказів вручення податкової вимоги (наявні тільки докази направлення) ведення претензійно-позовної роботи призупинено.

Боржнику повторно направлена податкова вимога №236-17 від 02.04.2019, яка повернута поштовим відділенням з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання , на данин час претензійно-позовна робота щодо стягнення заборгованості з розрахункових рахунків платника податків ТОВ Новобуд повторно не розпочата.

Таким чином, відсутність належної претензійно-позовної роботи з боку ГУ ДПС у Київській області свідчить про нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів у сфері сплати земельного податку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2019 у справі №905/803/18.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, судом встановлено, що ні Бориспільською РДА, ні Вишеньківською сільською радою не вжито жодних заходів реагування у зв`язку із порушеним правом держави та щодо поновлення зазначеного права держави, що свідчить про бездіяльність позивачів щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави. В свою чергу, ДПС наділено, на законодавчому рівні, тільки правом звернення до суду із позовом щодо стягнення земельного податку, а не орендної плати за землю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України, при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані.

Як вже було встановлено судом та зазначено вище, прокурор звернувся до господарського суду про стягнення на користь Вишеньківської сільської ради вартості оренди земельної ділянки та про розірвання договору оренди, з огляду на що, суд встановив наступне.

21.10.2004 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новобуд» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Козій А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 5790 (надалі - договір). Пунктом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 договору, в оренду передається земельна ділянка для розміщення водноспортивного та туристичного комплексу загальною площею 28.985 гектарів відкритих земель, за рахунок земель державної власності на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, за межами населеного пункту. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 927 713 грн. 62 коп. (дев`ятсот двадцять сім тисяч сімсот тринадцять гривень 62 копійки).

Згідно з п. п. 2.1.3 та 2.1.1 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється на протязі 7 (семи) календарних днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору.

Земельна ділянка вважається переданою в оренду за цим договором з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі земельної ділянки. Орендар може приступити до використання земельної ділянки лише після набрання чинності цим договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 18.11.2004, Бориспільська районна державна адміністрацієя Київської області, на виконання умов договору, передала земельну ділянку площею 28,985 га відкритих земель для розміщення водноспортивного та туристичного комплексу, розташовану на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобуд» прийняло дану земельну ділянку.

Умовами підпунктів 2.7.1 та 2.7.2 договору визначено, що орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10% (десять відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у пункті 1.4. цього договору: 92 771 грн. 36 коп. (дев`яносто дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 36 копійок). Орендна плата вноситься на поточний рахунок Вишеньківської сільської ради, Бориспільського району, Київської області № 371141004070, в УДК Київській області, МФО 821018, код одержувача 04363490, код платежу І13050200, або на інший рахунок, визначений за згодою сторін, або орендарем відповідне до чинного законодавства.

Періодичність та строки внесения орендної плати: орендна плата сплачується щомісячно в терміни, встановлені законодавством. Якщо законодавством такі терміни не будуть встановлені, орендна плата сплачується орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендар має право сплатити орендну плату на майбутнє, але не більше ніж за один рік.

Матеріалами справи підтверджується, що, починаючи з 01.01.2017, відповідачем повністю припинено виконання обов`язку щодо здійснення орендної плати.

Підпунктом 2.3.1 договору встановлено, що договір укладається на термін 49 (сорок дев`ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди землі від 21.10.2004, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача 1, позивача 2 та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди землі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» , орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до пункту 2.7.2 договору, періодичність та строки внесення орендної плати: орендна плата сплачується щомісячно в терміни, встановлені законодавством. Якщо законодавством такі терміни не будуть встановлені, орендна плата сплачується орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Орендар має право сплатити орендну плату на майбутнє, але не більше ніж за один рік.

Орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 10% (десять відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у пункті 1.4. цього договору: 92 771 грн. 36 коп. (дев`яносто дві тисячі сімсот сімдесят одна гривня 36 копійок) (пп. 2.7.1 договору).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що, починаючи з 01.01.2017, відповідачем повністю припинено здійснення сплати орендної плати, що підтверджується листами Головного Управління ДФС у Київській області від 18.01.2019 № 1311/9/10-36-51-05 та Головного Управління державної податкової служби у Київській області № 5177/9/10-36-10-01-12 від 18.10.2019.

Враховуючи умови оплати, визначені сторонами (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця), дату звернення прокурора до суду із позовом (11.11.2019), та місяць, з якого відповідачем було повністю припинено здійснення оплати (з 01.01.2017), господарський встановив, що період, за який настав строк оплати орендних платежів є з 01.01.2017 по 30.09.2019, що становить 45 місяців.

Доказів оплати орендної плати за зазначений період матеріали справи не містять.

Одночасно, звертаючись із позовними вимогами прокурором визначено заборгованість у сумі 525 105,77 грн.

Разом із тим, господарський суд не може погодитись із наведеним розміром орендної плати, з огляду на наступне.

Як встановлено судом раніше, умовами договору визначено, що орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі в розмірі за рік в розмірі 10% (десять відсотків) від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у пункті 1.4. цього договору: 92 771 грн. 36 коп. , а також, що орендна плата сплачується щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

З огляду на вищенаведене, розмір місячної орендної палати становить 7 731,00 грн. (92 771,36/12 міс.). Враховуючи встановлений судом період, за який настав строк оплати, проте який не оплачений відповідачем, є 45 місяців. Отже, розмір наявної заборгованості відповідача з орендної плати складає 347 895,00 грн. (7 731,00х45 міс.).

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити на нищенаведеному.

Змістом частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі", податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в пункті 288.4 статті 288 цього Кодексу (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).

Відповідно до статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того, за змістом статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень ПК України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18 та постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.

Згідно з частинами 1, 2 статті 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

За змістом статті 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з пп. 2.7.6 договору, за згодою сторін орендна плата може бути проіндексована у погодженому сторонами порядку. У разі збільшення земельного податку розмір орендної платні за згодою сторін може бути збільшено на відповідну суму за вимогою орендодавця, але не частіше ніж раз на рік.

Умовами п. 5.5 договору передбачено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими представниками сторін у разі, якщо з будь яких причин будь-які положения цього договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими що не мають юридичної сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь якого або усіх інших положень цього Договору. Сторони попереджаються, що у випадку, коли будь-яке із положень цього договору втратило юридичну силу, вони невідкладно розпочнуть переговори на засадах взаємної доброзичливості для того, щоб змінити це положення таким чином, щоб у зміненому вигляді воно стало чинним і законним та у максимально можливому обсязі відбивало початкові наміри сторін щодо суті зазначеного положення.

Ураховуючи норми статей 14, 632 ЦК України і статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі", положення пунктів 2.7.6 та 5.5 договору оренди, господарський суд встановив, що ні законом, ні умовами цього договору не передбачено обов`язку орендаря самостійно індексувати розмір орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки без попереднього внесення відповідних змін до договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачем 3, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених останніми не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені в сумі 347 895,00 грн., а тому підлягають задоволенню частково в наведеному розмірі.

Крім того, посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору, що полягає у систематичній несплаті орендної плати за землю, прокурор просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 21.10.2004 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Товариство з обмеженою відповідальністю Новобуд .

Положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема пунктом «д» такою підставою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» ст. 141 Земельного кодексу України, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 №6-1449цс17.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже встановлено судом вище, Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуд" з 01.01.2017 повністю припинено перерахування орендної плати, що фактично свідчить про систематичне невиконання відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати протягом тривалого терміну та, як наслідок, утворення заборгованості з орендної плати.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належних та допустимих доказів сплати орендної плати за вказаний вище період не надано, факту наявності заборгованості не спростовано.

Згідно зі ст.ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі» , основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Аналогічна правова позиція наведена у п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» .

Таким чином, порушення орендарем такої умови договору оренди землі, як внесення орендної плати, є істотним і слугує достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі в судовому порядку.

Отже, з огляду на те, що відповідачем не здійснювалась сплата орендної плати за договором, починаючи з 01.01.2017, враховуючи, що доказів погашення відповідної заборгованості станом на момент розгляду справи відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі від 21.10.2004 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд» (місцезнаходження: 08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Лесі Українки, 70; код ЄДРПОУ 32268723) на користь Вишеньківської сільської ради (місцезнаходження: 08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Центральна, 79-А; код ЄДРПОУ 04363490) 347 895,00 грн. орендної плати.

3. Розірвати договір оренди землі від 01.10.2004, посвідчений Козій А.В., приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, 21 жовтня 2004 року за № 5790, зареєстрований у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії ДП ЦДЗР при Держкомземі України 18.11.2004 за № 4 від 21.10.2004, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код ЄДРПОУ 24209740) та Товариством з обмеженою відповідальністю Новобуд (08341, Київська обл., Бориспільський район, с. Вишеньки, вул. Лесі Українки, 70, код ЄДРПОУ 32268723).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобуд» (місцезнаходження: 08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вишеньки, вул. Лесі Українки, 70; код ЄДРПОУ 32268723) на користь Прокуратури Київської області (р/р 35216008015641, МФО 820172, Державне казначейство України, м. Київ; код ЄДРПОУ 02909996) 9 797,59 грн. судового збору.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко