Рішення

від 10.09.2020 по справі 911/1927/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1927/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137)

до Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15)

та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3А)

про визнання незаконним та скасування рішень сесії Броварської міської ради, визнання договорів оренди землі недійсними з припиненням зобов`язань на майбутнє,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

прокурор: Набок Ю.В. (посвідчення № 0448290);

від відповідача 1: Ющенко І.М. (довіреність № 2-15/125 від 11.01.2020 р.);

від відповідача 2: Бугайчук В.І. (ордер КВ № 472554 від 22.01.2020 р.).

Обставини справи:

У 2018 році Заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Броварської міської ради Київської області та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія", в якій просив: визнати незаконним та скасувати рішення сесії Броварської міської ради Київської області № 892-43-04 від 26.01.2006 р. в частині передачі в оренду ТОВ "Житлово-сервісна компанія" земельної ділянки площею 53,0234 га, в тому числі - 0,5181 га землі обмеженого використання - коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об`єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського за рахунок резервних територій міста; визнати недійсним договір оренди землі від 22.06.2006 р., в редакції договору про внесення змін від 16.12.2009 р., який укладений між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Житлово-сервісна компанія", щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063, з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішенням сесії Броварської міської ради Київської області № 892-43-04 від 26.01.2006 р. "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" було надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" земельну ділянку площею 53,0234 га, в тому числі - 0,5181 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об`єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території II житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського за рахунок резервних територій міста - сіножаті, терміном на 10 років. При цьому прокурор зазначав, що оспорюване рішення прийнято Броварською міською радою з порушенням вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду для будівництва за рахунок земель водного фонду, які становлять собою водний об`єкт, систему осушувальних каналів та прибережну захисну смугу водного об`єкта, які розташовані на спірній земельній ділянці.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. (суддя Лилак Т.Д.) у задоволенні позовних вимог прокурора у даній справі було відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 р. рішення господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2019 р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 р. та рішення господарського суду Київської області від 10.01.2019 р. у даній справі було скасовано, а справу № 911/1927/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2019 р., для нового розгляду справи № 911/1927/18 було визначено суддю господарського суду Київської області В.М. Бабкіну.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.12.2019 р. справу № 911/1927/18 було прийнято до провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2020 р., запропоновано учасникам процесу надати суду письмові пояснення щодо позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 04.12.2019 р. у даній справі.

24.01.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання б/н від 24.01.2020 р. (вх. № 1700/20 від 24.01.2020 р.) про долучення до матеріалів справи письмових пояснень, за змістом яких ТОВ "Житлово-сервісна компанія" зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2019 р. у даній справі визначено перелік документів, яким судами першої та апеляційної інстанцій не було надано правової оцінки та які, на переконання відповідача 2, дають підстави дійти висновку про відсутність будь-яких водних об`єктів, які б виключали можливість укладення оспорюваного договору оренди землі від 22.06.2006 р. на час прийняття рішення Броварської міської ради Київської області № 892-43-04 від 26.01.2006 р., та передачі такої землі в оренду за відповідним договором відповідачу 2.

Окрім того, за твердженням ТОВ "Житлово-сервісна компанія", спочатку Броварською міською радою Київської області було прийнято оскаржуване рішення на підставі заяви відповідача 2 з дотриманням чинних на час прийняття такого рішення вимог законодавства, на підставі якого між відповідачами 1 та 2 укладено договір оренди землі від 22.06.2006 р., до складу якої не входив жодний водний об`єкт, а вже пізніше, після набуття ТОВ "Житлово-сервісна компанія" статусу орендаря, останнім були реалізовані попередньо погоджені ним проекти щодо створення штучної водойми згідно Робочого проекту "Штучне водоймище на території 2-го мікрорайону в районі вулиць Богунської-Маяковського м. Бровари Київської області", як декоративного елементу забудови, для акумулювання ґрунтових та поверхневих стічних вод у м. Бровари, Київської області, з подальшим відведенням цих вод в струмок Шляховий.

Також відповідач 2 вказує, що зазначені обставини були предметом доказування під час розгляду господарським судом Київської області справи № 911/1926/18 за аналогічним позовом Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Броварської міської ради Київської області та ТОВ "Афродіта", в якій станом на даний час Верховним Судом прийнято остаточне рішення, яким залишено в силі рішення місцевого та апеляційного господарських судів про відмову у позові з підстав недоведеності позивачем обставини, що на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору оренди землі спірна земельна ділянка або її частина належали до земель водного фонду, та невідповідності обраного позивачем способу захисту прав засаді пропорційності у господарському судочинстві, а оскільки обставини, встановлені у рішенні господарського суду Київської області від 24.01.2019 р. та постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 р. у справі № 911/1926/18, які залишені в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, стосувались позивача та відповідачів у справі № 911/1927/18, то вони є преюдиціальними для даного судового спору та, відповідно, не підлягають доказуванню.

Поряд з цим, відповідач 2 наголошує, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2019 р. у даній справі встановлено, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку щодо початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з лютого 2006 року. Так, як стверджує ТОВ "Житлово-сервісна компанія", прокурор міг дізнатись про порушення вимог земельного законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення Броварської міської ради від 26.01.2006 р. № 892-43-04 в частині передачі ТОВ "Житлово-сервісна компанія" земельної ділянки площею 53,0234 га в оренду та укладення оспорюваного договору оренди, з моменту надсилання в 2006 році до місцевої прокуратури копії такого рішення, зокрема, шляхом реалізації наданих прокурору повноважень щодо витребування відповідних документів від органів державної влади та місцевого самоврядування та проведення перевірки дотримання відповідачем 1 вимог земельного законодавства в порядку нагляду, передбаченого ст. 19 Закону України "Про прокуратуру", а відтак, трирічна позовна давність, встановлена ст. 257 Цивільного Кодексу України, є пропущеною.

З огляду на викладене, відповідач 2 просить суд застосувати до даного спору наслідки спливу строку позовної давності, а також врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.11.2019 р. у справі № 911/1926/18.

27.01.2020 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшло пояснення № 2-15/419 від 24.01.2020 р. (вх. № 1774/20 від 27.01.2020 р.), за змістом якого Броварська міська рада Київської області зазначає, що вважає позовні вимоги прокурора безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з тим, що з документів, наявних в матеріалах справи, проте, які не були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій, на переконання відповідача 1, вбачається, що спірна земельна ділянка загальною площею 80 га не перебувала у використанні як водогосподарський об`єкт із 1993 року.

Окрім того, Броварська міська рада Київської області вказує, що 27.11.2019 р. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду була прийнята постанова у справі № 911/1926/18, якою касаційна скарга Першого заступника прокурора Київської області залишена без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 24.01.2019 р. та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 р. залишені без змін. Предметом розгляду даної справи було визнання незаконним і скасування рішення сесії міської ради від 16.03.2006 р. № 950-45-04 у частині передачі в оренду ТОВ "Афродіта" земельної ділянки площею 26,8450 га за рахунок резервних територій міста - сіножаті, в тому числі 3,1348 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор межі лінії електропередачі та мереж зв`язку, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об`єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території II житлового району м. Броварів у районі вул. Богунської та вул. Маяковського; визнання недійсним договору оренди землі від 16.03.2006 р., у редакції договору про внесення змін від 16.12.2009 р., укладеного між міськрадою і ТОВ "Афродіта" щодо земельної ділянки, кадастровий номер 3210600000:00:057:0062, із припиненням зобов`язань за ним на майбутнє. Як зазначає відповідач 1, підставою для прийняття постанови Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2019 р. у справі № 911/1926/18 є те, що колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність прокурором того, що спірна земельна ділянка на час прийняття оскаржуваного рішення та укладення спірного договору належала до земель водного фонду, адже, як свідчать матеріали справи, у цей час мережа осушувальних каналів не функціонувала та була знята з обліку як водогосподарський об`єкт із 1993 року.

Поряд з цим, Броварська міська рада вказує, що, досліджуючи матеріали справи у сукупності, суди попередніх інстанцій правомірно врахували, що побудована у 1979 році система осушувальних каналів, частина якої проходить через територію спірної земельної ділянки, виведена з експлуатації та списана, а тому припинила виконання функцій відведення верхнього стоку у канали осушувальної системи річки Осинки. Зазначені обставини прокурором не спростовано. Вказана земельна ділянка, за твердженням відповідача 1, безпосередньо межує із земельною ділянкою, яка передана в користування ТОВ "Житлово-сервісна компанія", а водні об`єкти, які є підставою для оскарження рішень та договорів оренди в цих двох судових справах, є ідентичними.

З огляду на викладене, відповідач 1 просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.01.2020 р. підготовче засідання було відкладено на 27.02.2020 р.

27.02.2020 р. до господарського суду Київської області від заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області надійшло клопотання № 35-805вих-20 від 27.02.2020 р. (вх. № 4563/20 від 27.02.2020 р.) про витребування доказів, у якому прокурор просить суд витребувати від Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. копії актів списання меліоративних каналів, що розташовувались на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063. За змістом вказаного клопотання прокурор зазначає, що позов у даній справі обґрунтований порушенням вимог законодавства, зокрема, ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України при прийнятті рішення Броварської міської ради Київської області № 892-43-04 від 26.01.2006 р. в частині передачі в оренду під забудову за рахунок земель водного фонду ТОВ "Житлово-сервісна компанія" земельної ділянки площею 53,0234 га.

Прокурор вказує, що відведена оспорюваним рішенням сесії Броварської міської ради земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063 для будівництва житлової та громадської забудови з інфраструктурою включають в себе землі прибережної захисної смуги озера "Світловщина", систему осушувальних каналів, що підтверджується, зокрема, відповідями Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 21.06.2018 р. № 01-01/186, Управління водного господарства в м. Бровари від 03.07.2018 р. № 01-12/493, Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20.06.2018 р. № 17-08/1264, Управління водного господарства в м. Бровари від 04.08.2016 р. № 01-12/722, а також висновком експерта № 37/18 від 04.07.2018 р.

Як стверджує прокурор, згідно вказаного висновку експерта, земельна ділянка площею 53,0234 га з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063, яка перебуває в оренді ТОВ "Житлово-сервісна компанія", частково накладається на землі водного фонду, а саме - землі під мінімальною прибережною смугою озера, що займає 2,9023 га від усієї площі ділянки та землі, зайняті осушувальними каналами.

Поряд з цим, прокурор наголошує, що в матеріалах справи наявний лист Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. від 21.02.2006 р. № 72, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка не перебуває у користуванні як водогосподарський об`єкт, у зв`язку з чим, для з`ясування питання про наявність та функціонування осушувальних каналів на спірній земельній ділянці на момент виникнення спірних правовідносин, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором було направлено запит до Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А., відповідь на який станом на даний час до місцевої прокуратури не надійшла, а відтак, остання позбавлена можливості надати суду належним чином засвідчений доказ, що містить інформацію, яка має значення для вирішення справи.

З огляду на викладене вище, прокурор, посилаючись на ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, просив суд витребувати від Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. копії актів списання меліоративних каналів, що розташовувались на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063.

Клопотання прокурора було залишено судом без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Прокурор, як доказ самостійного звернення до Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. щодо надання копій актів списання меліоративних каналів, що розташовувались на земельній ділянці з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063, долучив лист № 35-523вих-20 від 10.02.2020 р., який було направлено адресатові 13.02.2020 р. Водночас, не дочекавшись відповіді, вже 27.02.2020 р. прокурор звернувся до суду з даним клопотанням.

Отже, прокурором у відповідності до вимог п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України не надано суду беззаперечних доказів неможливості самостійного отримання наведених доказів, відтак клопотання прокурора визнане судом передчасним і залишено на даний час без задоволення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2020 р. підготовче засідання у даній справі було відкладено на 23.03.2020 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2020 р., у зв`язку із введенням в Україні постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" (з подальшими змінами та доповненнями) карантинних заходів, учасників справи було повідомлено, що підготовче засідання у даній справі 23.03.2020 р. о 12:00 не відбудеться, а про дату і час наступного судового засідання останніх буде повідомлено додатково ухвалою суду.

Водночас, 19.03.2020 р. до господарського суду Київської області від Броварської міської ради Київської області надійшло клопотання № 2-15/1107 від 17.03.2020 р. (вх. № 6011/20 від 19.03.2020 р.) про перенесення судового засідання, призначеного на 23.03.2020 р., у зв`язку із введенням на території України карантинних заходів, та з огляду на необхідність участі представника відповідача 1 у розгляді справи № 911/1927/18 через її складність.

24.03.2020 р. до господарського суду Київської області від заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області надійшло додаткове пояснення № 35-1097вих 20 від 20.03.2020 р. (вх. № 6461/20 від 24.03.2020 р.), за змістом якого прокурор зазначає, що відведена оспорюваним рішенням Броварської міської ради земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063 для будівництва житлової та громадської забудови з інфраструктурою включає в себе землі прибережної захисної смуги озера "Світловщина", систему осушувальних каналів, що підтверджується, зокрема, відповідями Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 21.06.2018 р. № 01-01/186, Управління водного господарства в м. Бровари від 03.07.2018 р. № 01-12/493, Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20.06.2018 р. № 17-08/1264, Управління водного господарства в м. Бровари від 04.08.2016 р. № 01-12/722, а також висновком експерта № 37/18 від 04.07.2018 р., згідно якого земельна ділянка площею 53,0234 га з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063, яка перебуває в оренді ТОВ "Житлово-сервісна компанія", частково накладається на землі водного фонду, а саме - землі під мінімальною прибережною смугою озера, що займає 2,9023 га від усієї площі ділянки.

Поряд з цим, прокурор вказує, що право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 Земельного кодексу України, передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди. При цьому, як зазначає прокурор, ч. 4 цієї ж статті визначено, що земельні ділянки із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Водночас, прокурор наголошує, що з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 ЗК України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі - баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. З огляду на викладене, на думку прокурора, наведені норми права свідчать про те, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення, з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в її межах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних). Тобто, передача земель водного фонду для їх використання в цілях житлової забудови, як це визначено оспорюваним рішенням та договором, не передбачено приписами законодавства України.

Окрім того, прокурор вважає, що включенням при передачі в оренду спірної земельної ділянки до складу орендованих земель системи осушувальних каналів, які в силу свого функціонального використання не могли перебувати в оренді чи приватній власності, при укладенні спірного договору оренди порушено також вимоги ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Враховуючи викладене вище, прокурор наголошує, що, на його переконання, оспорюване рішення № 892-43-04 від 26.01.2006 р. було прийняте Броварською міською радою Київської області з порушенням законодавства, зокрема, ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89 Водного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки спірну земельну ділянку передано в оренду під забудову за рахунок земель водного фонду, які становлять собою водний об`єкт, систему осушувальних каналів та прибережну захисну смугу водного об`єкта.

26.03.2020 р. до господарського суду Київської області від громадянина ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 20.03.2020 р. (вх. № 6661/20 від 26.03.2020 р.), за змістом якої останній просить суд залучити його до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Обґрунтовуючи свою позицію, заявник вказує, що згідно рішення Броварської міської ради № 892-43-04 від 26.01.2006 р. ТОВ "Житлово-сервісна компанія" було надано земельну ділянку площею 53,02 га для будівництва індивідуальної громадської забудови та об`єктів інфраструктури - землі житлової забудови на території II житлового району м. Бровари в районі вул. Богунської - вул. Маяковського. Заявник стверджує, що вказана земельна ділянка є заболоченою та що на ній було побудовано меліоративну систему з численними каналами та шлюзами. Проте, на даний час здійснюється забудова наданої в оренду земельної ділянки багатоповерховими будинками, що, на переконання ОСОБА_1., призведе до навантаження на ґрунт, появи баражного ефекту (штучної підземної дамби), підйому ґрунтових вод, погіршення водовідтоку та екологічного стану району в цілому. Заявник зазначає, що оскільки він проживає в садибному будинку за адресою: м. Бровари, вул. Сєдова, буд. 21, який перебуває, за його твердженням, у безпосередній близькості до місця забудови спірної земельної ділянки, то, на переконання ОСОБА_1 , рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2020 р. було повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 911/1927/18 відбудеться 13.07.2020 р. об 11:40.

У судовому засіданні 13.07.2020 р. представником відповідача 2 було подане клопотання б/н від 13.07.2020 р. (вх. № 14410/20 від 13.07.2020 р.) про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень, за змістом яких відповідач 2 зазначає, що, на його переконання, аргументи, наведені прокурором у поданих раніше поясненнях, спростовані під час розгляду господарської справи № 911/1926/18, рішення у якій набрало законної сили, та яке є преюдиційним для даної справи.

Окрім того, ТОВ "Житлово-сервісна компанія" наголошує, що під час проведення експертизи (висновок експерта від 04.07.2018 р. № 37/18), на яку посилається прокурор, не враховано проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, розроблений на час прийняття спірного рішення та укладання договору оренди. Натомість, як стверджує відповідач 2, висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.01.2019 р. № 29527/18-41 є, на його думку, більш достовірним доказом у даній справі, оскільки під час проведення вказаної експертизи була використана більш точна та наближена за датою інформація щодо спірної водойми. Відповідач 2 зазначає, що згідно вказаного висновку експерта водойма, розташована в межах спірної земельної ділянки, є штучною, та створена за Робочим проектом "Штучне водоймище на території 2-ого мікрорайону в районі вулиць Богунської-Маяковського м. Бровари Київської області" як декоративний елемент забудови для акумулювання ґрунтових та поверхневих стічних вод у місті Бровари Київської області, з подальшим відведенням цих вод в струмок Шляховий. У період із 1993 року по 16.03.2006 р. земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063 як водогосподарський об`єкт не використовувалася. Канали, влаштовані в межах земельної ділянки, виконували функцію водовідведення та пониження рівня ґрунтових вод. При цьому, як вважає відповідач 2, такі канали не є землями водного фонду, оскільки як об`єкти меліоративної системи були списані і виконували функцію каналізаційної мережі.

Щодо заяви ОСОБА_1 б/н від 20.03.2020 р. (вх. № 6661/20 від 26.03.2020 р.), за змістом якої останній просив суд залучити його до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ "Житлово-сервісна компанія" заперечувало проти задоволення вказаної заяви з огляду на те, що, на думку товариства, рішення суду у даній справі не може вплинути на права і обов`язки вказаної особи, оскільки таке рішення не призведе до виникнення у заявника в майбутньому права на подання позову або пред`явлення до нього позову з боку позивача чи відповідачів.

У судовому засіданні 13.07.2020 р. ОСОБА_1 підтримував подану заяву б/н від 20.03.2020 р. (вх. № 6661/20 від 26.03.2020 р.) про залучення його до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; представник відповідача 2 проти задоволення вказаної заяви ОСОБА_1 заперечував з підстав, викладених у додаткових поясненнях б/н від 13.07.2020 р. (вх. № 14410/20 від 13.07.2020 р.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2020 р. було відкладено підготовче засідання на 10.08.2020 р.

16.07.2020 р. до господарського суду Київської області від Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист № 09.1-14/612/20 від 15.07.2020 р. (вх. № 14553/20 від 16.07.2020 р.) з помилково направленим на адресу апеляційного господарського суду клопотанням Броварської міської ради Київської області № 2-15/2562 від 09.07.2020 р., за змістом якого остання просила суд перенести судове засідання, призначене господарським судом Київської області у даній справі на 13.07.2020 р., з огляду на продовження в Україні карантинних заходів до 31.07.2020 р. та у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці, участь якого, на думку відповідача 1, є обов`язковою через складність даної справи.

21.07.2020 р. до господарського суду Київської області від Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури надійшло клопотання № 35-2651вих20 від 10.07.2020 р. (вх. № 15071/20 від 21.07.2020 р.) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме - копій витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015110130000803, запиту № 3789/109/1003/02-20 від 10.03.2020 р., листа Трубізького міжрайонного управління водного господарства № 01-05/34 від 12.03.2020 р., листа Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. № 71/03-20 від 04.03.2020 р., листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.43-3066/2-20 від 26.02.2020 р., а також дозволу слідчого на розголошення зазначених відомостей досудового розслідування для розгляду справи у господарському суді.

У судовому засіданні 10.08.2020 р. гр. ОСОБА_1 підтримував подану раніше заяву б/н від 20.03.2020 р. (вх. № 6661/20 від 26.03.2020 р.) про залучення його до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; представник відповідача 2 проти задоволення вказаної заяви ОСОБА_1 заперечував; прокурор залишила вирішення заяви ОСОБА_1 на розсуд суду. Представник відповідача 1, належно повідомленого про дату і час судового засідання, до суду не з`явився.

Також у судовому засіданні 10.08.2020 р. прокурор та представник відповідача 2 заявили про надання суду всіх наявних у Броварської місцевої прокуратури Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2020 р. було відмовлено гр. ОСОБА_1 у задоволенні заяви б/н від 20.03.2020 р. (вх. № 6661/20 від 26.03.2020 р.) про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2020 р.

У судовому засіданні 10.09.2020 р. прокурор позов підтримував, представники відповідачів проти позову заперечували.

У судовому засіданні 10.09.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням сесії Броварської міської ради Київської області № 892-43-04 від 26.01.2006 р. "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" в оренду за рахунок земель міської ради земельну ділянку площею 53,0234 га, в тому числі - 0,5181 га земель обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об`єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території II житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського - за рахунок резервних територій міста - сіножаті, терміном на 10 років.

Прийняття вище зазначеного рішення обґрунтоване приписами ст.ст. 12, 41, 42, 83, 93, 116, 120, 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про оренду землі", Постановою Кабінету Міністрів № 502 від 11.04.2002 р. "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб", п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

На підставі зазначеного рішення, 22.02.2006 р. між Броварською міською радою Київської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з п. 1.1 якого орендодавець відповідно до рішення Броварської міської ради Київської області від 26.01.2006 р. № 892-43-04 "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання у постійне користування земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками і юридичним і фізичним особами та внесення змін до рішень Броварської міської ради" надає, а орендар приймає в строкове платне користування терміном на 10 років за рахунок земель міської ради земельну ділянку площею 53,0234 га, в тому числі - 0,5181 га земель обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об`єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району міста Бровари в районі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , за рахунок резервних територій міста.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 53,0234 га, що знаходиться на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та вул. Маяковського (п. 2.1 договору).

На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні. Грошова оцінка земельної ділянки, згідно довідки Броварського міського відділу земельних ресурсів № 194 від 14.02.2006 р., складає 18461997,00 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкодити її ефективному використанню (п.п. 2.2-2.5 договору).

Згідно з п. 3.1 договору цей договір укладений строком на 10 років - до 22.02.2016 р. Після закінчення строку дії даного договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяця до закінчення строку дії даного договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

У відповідності з п. 4.1 договору річна орендна плата становить 184619,97 грн. на 1 рік згідно довідки Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 32 від 14.02.2006 р. Розмір щомісячної орендної плати складає 15385,00 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об`єктів інфраструктури - землі житлової забудови, на території ІІ житлового району м. Бровари в районі вул. Богунська та АДРЕСА_2 .

Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об`єктів інфраструктури - землі житлової забудови (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 14.1 договору даний договір набирає чинності після підписання його сторонами та здійснення його державної реєстрації.

Зазначений договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Базир Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 657.

26.01.2018 р. ТОВ "Житлово-сервісна компанія" та ТОВ "Афродіта" було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт від 26.01.2018 р. № ІУ 113180260518 об`єкта "Будівництво житлового комплексу з об`єктами соціального і громадського призначення та об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури на території II житлового району в районі вулиць Анатолія Луценка (Богунської) та вулиці Маяковського в м. Бровари Київської області".

16.12.2009 р. між Броварською міською радою та ТОВ "Житлово-Сервісна компанія" було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2006 р., згідно з яким п. 3.1 договору було викладено в наступній редакції: п. 3.1 Цей договір укладено строком на 25 років. Після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію .

Як зазначає прокурор у позові, договір оренди земельної ділянки від 22.02.2006 р. було укладено всупереч вимог закону.

Так, із посиланням на норми ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 19, 20, 58, 59, 60, 61, ч. 1 ст. 116, ч.ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 1, 4, 88, 89, 90 Водного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 р., п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 р., прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063 для будівництва житлової та громадської забудови з інфраструктурною включає в себе землі прибережної смуги озера "Світловщина", систему осушувальних каналів, що підтверджується, зокрема, листом Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" № 01-01/186 від 21.06.2018 р., листом Управління водного господарства в м. Бровари № 01-12/493 від 03.07.2018 р., листом Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського № 17-08/1264 від 20.06.2018 р., листом Управління водного господарства в м. Бровари № 01-12/722 від 04.08.2016 р., а також висновком експерта № 37/18 від 04.07.2018 р. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи.

З урахуванням зазначеного, прокурор, звертаючись з даним позовом до суду просить визнати незаконним і скасувати рішення Броварської міської ради Київської області № 892-43-04 від 26.01.2006 р., а також визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.06.2006 р., який укладений між Броварською міською радою Київської області та ТОВ "Житлово-Сервісна компанія", з припиненням зобов`язань за даним договором на майбутнє.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності зі ст. 19 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) за основним цільовим призначенням серед земель, зокрема, виділяють землі житлової та громадської забудови і землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено , що до розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до статті 4 Водного кодексу України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт) (ст. 1 Водного кодексу України).

Частинами 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 61 Земельного кодексу України).

Право на землі водного фонду, визначене у ст. 59 Земельного кодексу України, передбачає можливість передачі юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування земельних ділянок прибережних захисних смуг із земель водного фонду на умовах оренди (ч. 4 ст. 59 цього Кодексу). При цьому, згідно положень ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

При цьому, з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду, статтею 61 Земельного кодексу України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі - баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 ЗК України).

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів від урізу води.

Згідно зі ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі - баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 р., передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 434 від 05.11.2004 р., у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 486 від 08.05.1996 р. "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути об`єктами оренди, зокрема, водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Згідно з висновком експерта № 37/18 від 04.07.2018 р., на який посилається прокурор, земельна ділянка площею 53,0234 га, кадастровий номер 3210600000:00:057:0063, яка перебуває в оренді ТОВ "Житлово-сервісна компанія", частково накладається на землі водного фонду, а саме - землі під мінімальною прибережною смугою озера "Світловщина", що займає 2,9023 га від усієї площі ділянки, та землі, зайняті осушувальними каналами.

Згідно дослідницької частини вказаного висновку експерта № 37/18 від 04.07.2018 для земель з розташуванням між вулицями Богунського, Маяковського та залізницею в південній частині м. Бровари характерний високий рівень грунтових вод. На вказаній території функціонує побудована за радянські часи система осушувальних каналів та до даного часу виконує функцію водовідведення та пониження рівня ґрунтових вод.

Озеро "Світловщина" - найнижча точка в Броварах, яке виконує функцію водозбору з території II мікрорайону м. Бровари та через систему каналів спрямовує надлишки вод до річки Осинки.

З урахуванням викладеного, прокурор стверджує, що наведені вище обставини та приписи законодавства свідчать про те, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення, з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в її межах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних). Тобто, передача земель водного фонду для їх використання в цілях житлової забудови, як це визначено оспорюваним рішенням та договором, не передбачено приписами законодавства, натомість наявна імперативна заборона використання вказаної категорії земель в таких цілях.

Як слідує з матеріалів справи, в останній наявний проект відведення земельної ділянки для будівництва індивідуальної, громадської забудови та об`єктів інфраструктури на території II житлового району м. Бровари по вул. Богунській та вул. Маяковській, розроблений Броварським міським відділом Київської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при ДК України", виконаний на підставі рішення Броварської міської ради № 805-38-04 від 27.10.2005 р.

Зазначений проект землеустрою має позитивні погодження Броварського міського відділу земельних ресурсів, Київської обласної санітарно-епідеміологічної станції, Державного управління екології та природних ресурсів в Київські області. Під час погодження проектної документації будь-яких зауважень надано не було.

При цьому, у проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду наявний лист Бортницького міжрайонного управління водного господарства імені Гаркуші М.А. № 72 від 21.02.2006 р., в якому зазначено, що спірна земельна ділянка загальною площею 80 га не перебуває у використанні як водогосподарський об`єкт із 1993 року.

Крім того, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки отримав позитивний висновок Київського обласного управління земельних ресурсів.

Також матеріали справи свідчать про те, що після затвердження детального плану територій частини II житлового району на замовлення ТОВ "Житлово-сервісна компанія" Відкрите акціонерне товариство "Укрводпроект" у період з 07.11.2005 р. по 25.11.2005 р. розробило робочий проект у складі об`єкта "Комплекс інженерних мереж та споруд 2-го мікрорайону в районі вул. Богунської-Маяковського в м. Бровари Київської області", в якому зазначено, що ділянка занедбана та підтоплена ґрунтовими водами. Також встановлено, що замулені, невидимі із поверхні джерела створюють періодичне стійке підтоплення верхнього шару ґрунту.

У матеріалах даної справи також наявний лист № 2-8/541 від 27.03.2007 р. заступника міського голови міста Бровари Руденко В.В. до начальника Ніжинської дистанції Південно-Західної залізниці Мазура О.М. із проханням надати дозвіл на проведення робіт з облаштування проходу щодо можливості відводу поверхневої води з підтоплених територій південно-західної частини міста м. Бровари (район вулиць Богунської - Маяковського). У даному листі зазначено, що на спірній земельній ділянці знаходилась частина мережі водовідвідних каналів, що експлуатувалися колишнім радгоспом "Княжицький", із природним самопливним відтоком під залізницею в районі вулиці Богунської в річку Осинку. Однак, під час проведення реконструкції проходу водовідвідного каналу під залізницею, Південно-Західна залізниця порушила природний відтік поверхневої води з території спірної земельної ділянки та без погодження із Броварською міською радою Київської області забетонувала прохід осушувального каналу під залізницею вище рівня ґрунту на 50-60 сантиметрів, що призвело до підтоплення території спірної земельної ділянки в районі залізниці та вулиці Богунської у місті Бровари та блокування стоку води з вказаних осушувальних каналів в бік річки Осинки.

Така ситуація згідно з Державним класифікатором надзвичайних ситуацій ДК 019-2001 є надзвичайною ситуацією природного характеру "Підвищення рівня грунтових вод (підтоплення)" за кодом 20480.

Поряд з цим, матеріали справи містять висновок комплексної експертизи ДП "НДПІ Містобудування" від 17.05.2007 р., де зазначено, що детальний план території частини II житлового району (район вулиць Богунської - Маяковського) в м. Бровари виконано на професійному рівні, відповідає вимогам містобудівного законодавства, ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" з інженерних питань та має необхідні погоджувальні висновки.

Окрім того, в матеріалах справи наявний висновок Бортницького міжрайонного управління водного господарства імені Гаркуші М.А. Державного комітету України по водному господарству (лист № 331/01 від 19.09.2007 р., надісланий ТОВ "Житлово-сервісна компанія") про погодження скиду очисних зливових та дренажних вод в осушувальну систему в заплаві р. Осинки за умови побудови у заплаві річки Осинки водойми рекреаційного призначення для загального використання його населенням прилеглих населених пунктів.

У матеріалах справи також наявний лист № 58 від 08.02.2008 р., яким Київська гідрогеологічна-меліоративна експедиція повідомила, що на території спірної земельної ділянки зафіксовано підтоплення ґрунтовими водами житлової забудови, масштаби якої безпосередньо залежать від метеорологічних умов. Так, у листі зазначено, що спірна земельна ділянка має територію природного пониження та відокремлена від території осушувальної системи річки Осинки насипом залізниці. На території спірної земельної ділянки розташована мережа каналів, які виконували до 1993 року функції дренування та відведення поверхневого стоку в канали осушувальної системи річки Осинки через прокоп під залізницею. За даними вишукувань ВАТ "Укрводпроект", щороку навесні ґрунтові води залягають на глибині 0,2 - 1,5 м, в окремі роки ґрунтові та поверхневі води зникають.

Також до справи долучений висновок Трубізького міжрайонного управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству (лист № 102 від 04.06.2008 р.) про технічні умови забудови південно-західної частини м. Бровари, у т.ч. - території спірної земельної ділянки, де зазначено, що на території спірної земельної ділянки у 1979 році була побудована мережа каналів, що перебувають у незадовільному стані, що призводить до підтоплення спірної земельної ділянки. Для освоєння (забудови) спірної земельної ділянки необхідно виконати технічні умови, зокрема, відкрити осушувальні канали, розчистити та поглибити або замінити відкриті канали на закриті горизонтальні колектори.

Окрім того, у матеріалах справи є робочий проект ВАТ "Укрводпроект" комплексу інженерних мереж та споруд II мікрорайону в районі вулиць Богунської - Маяковського "Штучне водоймище площею 3,0 га (гідротехнічна частина) на території 2-го мікрорайону в районі вулиць Богунської - Маяковського в м. Бровари Київської області", де зазначалося про характеристики об`єкта будівництва - штучного декоративного ставу, умови будівництва, оцінка впливів об`єкта будівництва на навколишнє середовище, тощо.

Суд, розглянувши матеріали справи та надані додатково документи і пояснення (у тому числі - надані прокурором копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12015110130000803, запиту № 3789/109/1003/02-20 від 10.03.2020 р., листа Трубізького міжрайонного управління водного господарства № 01-05/34 від 12.03.2020 р., листа Бортницького міжрайонного управління водного господарства ім. Гаркуші М.А. № 71/03-20 від 04.03.2020 р., листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.43-3066/2-20 від 26.02.2020 р.), з`ясував, що побудована у 1979 році система осушувальних каналів, частина якої проходить через територію спірної земельної ділянки, була виведена з експлуатації та списана, а тому припинила виконання функцій відведення верхнього стоку у канали осушувальної системи річки Осинки. У період із 1993 року по 16.03.2006 р. земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:057:0063 як водогосподарський об`єкт не використовувалася. Канали, розштовані в межах земельної ділянки, виконували функцію водовідведення та пониження рівня ґрунтових вод.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Таким чином, оскільки на момент вирішення питання про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки на ній були відсутні водогосподарські об`єкти і відповідні об`єкти були облаштовані орендарем в ході погоджувальних процедур щодо землекористування на виконання заходів з відновлення земельної ділянки та приведення її в належний стан, то відсутні і підстави стверджувати, що зміна цільового призначення земельної ділянки відбулась з порушення водного законодавства.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що наявні на спірній земельній ділянці, на момент передачі її в оренду, водні об`єкти були облаштовані орендарем в ході погоджувальних процедур щодо землекористування на виконання заходів з відновлення земельної ділянки та приведення її в належний стан.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прокурором не надано належних та достатніх доказів в підтвердження того, що на час прийняття оскаржуваного рішення сесії Броварської міської ради Київської області від № 892-43-04 від 26.01.2006 р. в частині передачі в оренду ТОВ "Житлово-сервісна компанія" земельної ділянки площею 53,0234 га та укладення договору оренди землі від 22.02.2006 р. спірна земельна ділянка або її частина належала до земель водного фонду.

Поряд з цим, посилання прокурора на листи Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 21.06.2018 р. № 01-01/186, Управління водного господарства в м. Бровари від 03.07.2018 р. № 01-12/493, відповідь Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20.06.2018 р. № 17-08/1264, які складені після спливу тривалого часу з моменту передачі земельної ділянки в оренду, не підтверджують та не обґрунтовують дійсного стану спірної земельної ділянки безпосередньо в період вирішення питання про її надання під забудову.

Водночас, як встановлено судом, надання відповідної земельної ділянки під забудову відповідає Генеральному плану м. Бровари та Детальному плану території частини II житлового району (район вулиць Богунської - Маяковського), пройшло необхідні експертизи та отримало всі погодження.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши наявні у справі докази та пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності фактичних обставин та підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, відповідачем 2 було заявлено про застосування до вимог позивача у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Слід зазначити, що згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною третьою статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Водночас, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

З урахуванням зазначеного, у даній справі позовна давність не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137) до Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-сервісна компанія" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3А) про визнання незаконним та скасування рішень сесії Броварської міської ради, визнання договорів оренди землі недійсними з припиненням зобов`язань на майбутнє, відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23.09.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна