Рішення

від 09.09.2020 по справі 914/517/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2020 справа № 914/517/19

м.Львів

за позовною заявою: Керівника Львівської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Львівської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Ніко", м. Львів

про: витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор відділу;

від позивача: Наумець А.Г. - представник.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Керівника Львівської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі позивача, Львівської міської ради, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Ніко" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Ухвалою суду від 26.03.2019р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче провадження призначено на 18.04.2019р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 18.04.2019р., 22.05.2019р, 10.06.2019р.

10.04.2019 за вх.№15375/19 в документообігу суду зареєстровано подані позивачем, Львівською міською радою, пояснення по суті позовних вимог.

18.04.2019 за вх.№16249/19 в документообігу суду зареєстровано клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку із неможливістю прибути в засідання представника товариства.

11.05.2019 за вх.№18982/19 в документообігу суду зареєстровано клопотання від прокуратури про долучення доказів до матеріалів справи.

04.06.2019р. за вх.№23178/19 в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про закриття провадження справі.

07.06.2019р. за вх.№24190/19 на електронну адресу суду надійшло клопотання Львівської міської ради про відкладення підготовчого засідання; у клопотанні позивач зазначає, що наполягає на участі повноважного представника в засіданні.

18.06.2019 за вх.№24923/19 в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про закриття провадження справі.

21.06.2019 за вх.№25804/19 в документообігу суду зареєстровано клопотання Львівської міської ради про поновлення пропущеного процесуального строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

24.06.2019р. за вх.№25964/19 в документообігу суду зареєстровано подані прокуратурою додаткові пояснення щодо представництва прокуратурою інтересів позивача.

Ухвалою суду від 26.06.2019р. зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №587/430/16-ц.

Ухвалою суду від 01.11.2019 провадження у справі поновлено та підготовче засідання призначено на 11.11.2019р.

Ухвалою суду від 11.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2019р.

Ухвалою суду від 02.12.2019 зупинено провадження у даній справі до закінчення до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 18.08.2020 провадження у справі поновлено та призначено розгляд справи по суті на 09.09.2020.

В судове засідання по розгляду справи по суті 09.09.2020р. з`явилися представники прокуратури та позивача, які позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу суду поштовими конвертами з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", долученими до матеріалів справи, як доказ того, що ухвали скеровувалися на юридичну адресу відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надіслання ухвали суду від 18.08.2020 рекомендованим листом за №7901413375897, що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень листів №776 від 20.08.2020р. Згідно відстеження на сайті АТ "Укрпошта" відправлення за №7901413375897 міститься запис від 22.08.2020 Відправлення не вручене під час доставки: інші причини .

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи в ході підготовчого провадження відповідачем отримувалась поштова кореспонденція, яке скеровувалась судом на адресу відповідача, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відповідач належним чином повідомлений про розглядуваний спір, оскільки подавав клопотання у даній справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача, суд встановив наступне.

Львівською місцевою прокуратурою №2 було встановлено факт незаконного вибуття земельної ділянки з комунальної власності.

Як вбачається з пояснювальної записки до технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки за кадастровим №4610136900:05:005:0011 та копії державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за кадастровим №4610136900:05:005:0011 перебувала у приватній власності ОСОБА_1 . Як підставу набуття права власності вказано - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2000, реєстраційний номер №2532.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, встановлено, що 29.06.2017 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим №4610136900:05:005:0011.

Як підставу виникнення права власності вказано: біржова угода - договір купівлі-продажу, серія та номер: Н-ООЗ-7-з, виданий 30.01.2007, Товарною біржею "Наша", протокол.

04.07.2017 зареєстровано право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-НІКО" (код ЄДРПОУ: 41423833) на вищевказану земельну ділянку. Як підставу виникнення права власності вказано: протокол загальних зборів, серія та номер: б/н, виданий 29.06.2017 ТзОВ "БУД-НІКО", акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 03.07.2017 ОСОБА_2 та ТзОВ "БУД-НІКО".

14.12.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про закриття об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим №4610136900:05:005:0011 у зв`язку з поділом, в результаті якого утворено 2 земельні ділянки, а саме: за кадастровим №4610136900:05:005:0012, площею 0,05 га та за кадастровим № 4610136900:05:005:0013, площею 0,05 га.

Так, згідно даних Держаного реєстру прав на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим №4610136900:05:005:0012, площею 0,05 га перебуває у приватній власності ТзОВ "БУД-НІКО" (код ЄДРПОУ: 41423833) на підставі: заяви, серія та номер: 2273, виданої 15.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С.; витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ-4608286212018, виданого 12.12.2018 Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Згідно листа управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.12.2017 №4-2403-3025, Львівською міською радою Державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0, 1000 га (бланк державного акту серії ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000р.) не видавався, а рішень про передачу у власність вказаної земельної ділянки міською радою не приймалось.

Як вбачається з інформації відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області №10-13-0.37-157/109-19 від 04.03.2019, №18-13-0.37-37/109-18 від 04.01.2018, встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку пл.0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 (серія ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000) зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №3-2 за номером запису 322.

Прокуратура зазначає, що під час ознайомлення з вищевказаною книгою записів державних актів на право приватної власності на землю №3-2 в приміщенні відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області, було встановлено, що запис №322 змінювався, шляхом замальовування попереднього запису ручкою-коректором, та в подальшому наносився новий, власне про видачу гр. ОСОБА_1 державного акту серії ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000, що підтверджується фотокопіями вищевказаної книги, зробленими прокурором при ознайомленні та додані до позовної заяви .

Крім того зазначено, що відділом Держгеокадастру у м. Львові Львівської області до інформацій №10-13-0.37-157/109-19 від 04.03.2019, №18-13-0.37-37/109-18 від 04.01.2018 долучено копію державного акту, яку зроблено з копії документа, засвідченої нотаріусом, а не з оригіналу.

Згідно інформації Львівського державного нотаріального архіву від 22.02.2019 №444/01-30, встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2000 за реєстраційним №2532 на зберіганні у Львівському державному нотаріальному архіві не знаходиться.

В матеріалах справи наявна засвідчена копія висновку судово технічної експертизи документів, а саме книг запису (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Львівської міської ради, Франківський район, з якого вбачається наступне:

1. У записі №322, розміщеному на 11-12 сторінках у книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Львівської М/Ради народних депутатів Франківський район (02.04) має місце зміна первинних реквізитів.

2. Дані зміни внесені шляхом маскування первинних записів способом нанесення на них білої щільної речовини та виконання поверх них наступних написів " 26.09.2000 322 ІІІ-ЛВ №017478 від 206020-19 ОСОБА_1 АДРЕСА_1 0,1000 будівництва та обслуговування. Житлового будинку Договір купівлі-продажу 19 07 2000 №2532".

3. Первинні рукописні записи здогадно наступного змісту: " 26 09 2000 322 ІІІ-ЛВ 072834 20602023 ОСОБА_3 АДРЕСА_2 З 0,0043 0,0043 обслуговування житлового будинку Ухвал, на 10 сесії 3- го скликання Львівської м/р 20 07 2000 576".

При клопотанні вх.№25804/19 від 21.06.2019 Львівською міською радою подано акт обстеження спірної земельної ділянки, з якого вбачається, що при обстеженні комісією встановлено, що на земельній ділянці площею 0,05 га кадастровим номером 4610136900:05:005:0012 відсутні будь-які будівлі та споруди, а на іншій земельній ділянці, яка є предметом даного спору цією - розміщені дерев`яні та кам`яні нежитлові будівлі господарського типу. Відомості про зазначені нежитлові будівлі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Правова позиція прокурора.

Як зазначено місцевою прокуратурою №2, нею не було встановлено органів чи осіб, які б володіли екземпляром оригінального договору купівлі-продажу продажу земельної ділянки від 19.07.2000 за реєстраційним №2532 та державного акту серії ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000.

Беручи до уваги зазначене вище та лист управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.12.2017 №4-2403-3025, оскільки рішень міською радою про відчуження земельної ділянки, що знаходиться у м. Львові не приймалось, а відтак, відсутнє волевиялення останньої на відчуження земельної ділянки, тому, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза її волею.

Відтак, прокуратура стверджує, оскільки міською радою рішення про відчуження земельної ділянки, по АДРЕСА_1 , якій на даний час присвоєно кадастровий № 4610136900:05:005:0013 не приймалось, держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000 не видавався, і Львівська міська рада, в силу положень закону, є належним власником спірної земельної ділянки, яка вибула з її власності поза її волею, наявні підстави для заявлення позову про витребування спірної земельної ділянки.

Правова позиція позивача.

Позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, зокрема зазначає, що Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м. Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Львівська міська рада вважає, що є власником спірної земельної ділянки в силу прямої вказівки закону. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га вибула з володіння Львівської міської ради поза її волею, оскільки обов`язковою умовою для видачі документа, що посвідчує право власності на землю, а саме державного акту на право власності, було прийняття радою народних депутатів рішення щодо відповідної земельної ділянки.

Позивач зазначає, що державний акт на право власності на землю від 26.09.2000р. ІІІ-ЛВ №017478, було підписано Директором департаменту землеустрою та планування забудови міста та скріплено печаткою департаменту, в той час як підпису голови органу місцевого самоврядування та особи, що здійснила реєстрацію акту з відбитком гербової печатки Львівської міської ради відсутні, що не відповідає законодавству.

Відтак, позивач ствердив, що спірний Державний акт на право власності на земельну ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га (від 26.09.2000р. ІІІ-ЛВ №017478) не видавався, рішення щодо відчуження земельної ділянки не приймалися, що, на переконання позивача, є підставою для витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння в силу приписів ст. 388 ЦК України.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Щодо повноважень прокурора на заявлення даного позову.

В Постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, до завершення розгляду якої і зупинялося провадження у даній справі, встановлено наступне:

"Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим."

Як вбачається з матеріалів справи, перед зверненням до суду з позовом в інтересах міської ради, прокурор звертався, в порядку дослідження підстав для представництва, з листом від 19.02.2019 №06/10-698вих19 до Львівської міської про надання інформації, про те, коли міській раді стало відомо, як власнику спірної земельної ділянки, про її вибуття з комунальної власності та які заходи реагування було вжито.

У відповідь на лист Львівської місцевої прокуратури №2, Львівською міською радою, листом від 27.02.2019 №2901-217 було повідомлено Прокуратуру про те, що з інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі 28.07.2017 стало відомо про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в приватній власності, однак рішення про її відчуження міською радою не приймалося. В той же час, про витребування даної земельної ділянки до суду позову не подавалося.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Львівської місцевої прокуратури №2 від 19.03.2019 №06/10-1186вих19, яким Прокуратурою повідомлено Львівську міську раду про подання до Господарського суду Львівської області позову в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-НІКО про витребування з приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-НІКО в комунальну власність на користь Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м.Львів, 79006, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 04055896) земельну ділянку за кадастровим №4610136900:05:005:0012, площею 0,05 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727255446101, номер запису про право власності: 29560197; скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-НІКО на земельну ділянку за кадастровим №4610136900:05:005:0012, площею 0,05 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727255446101, номер запису про право власності: 29560197.

Відтак, суд вважає, що прокурором вжито всіх заходів для обгрунтованого представництва у даній справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі Львівської міської ради є тривале невжиття нею заходів щодо повернення спірної земельної ділянки, яка незаконно вибула з комунальної власності міста.

За наведеного, підстав для задоволення клопотань відповідача суд не вбачає.

Оцінка суду.

Статтями 17, 18 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 передбачено, що відчуження земельної ділянки державної власності здійснюється Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки на підставі рішення ради.

Усі вищевказані норми, впроваджені Земельним кодексом України в редакції від 13.03.1992 залишались чинними до 01.01.2002.

А отже, з моменту запровадження права колективної та приватної власності на землю і до моменту нібито видачі держаного акта на право приватної власності на спірну земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000, всі земельні ділянки в межах населеного пункту первинно перебували у державній власності, а право розпоряджатись ними мала міська Рада народних депутатів шляхом прийняття рішень.

Як встановлено судом та вбачається з листа управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.12.2017р. №4-2403-3025, рішень міською радою про відчуження дано земельної ділянки не приймалося.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Порядок оформлення та видачі правовстановлюючих документів на земельні ділянки регулювався Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (далі - Інструкція), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999.

Відповідно до п.1.4 Інструкції (в редакції від 21.03.2000), державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю або право постійного користування землею видається на підставі рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, а на право власності на землю - на підставі рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, міської, селищної, сільської ради.

Із копії державного акту серії ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000р., який міститься в матеріалах справи вбачається, що посилання на відповідне рішення ради в ньому відсутнє.

Відповідно до п.1.12 Інструкції (в редакції від 21.03.2000), складання державного акту на право приватної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Також, згідно з п.1.13. Інструкції (в редакції від 21.03.2000), складання державного акту на право приватної власності на землю, на право власності на землю та на право постійного користування землею при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Відтак, відсутність переліченої вище технічної документації щодо спірної земельної ділянки, підтверджує той факт, що державний акт ніколи не видавався.

Враховуючи наявність встановлених вище фактів, місцевою прокуратурою №2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42019141090000009 від 19.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), в межах якого було призначено судово технічну експертизу документів, а саме книги записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Львівської міської ради народних депутатів Франківський район (02.04).

Як вбачається з наданого Позивачем висновку судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.04.2019 №6/233, останній дійшов наступних висновків:

1. У записі №322, розміщеному на 11-12 сторінках у книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Львівської М/Ради народних депутатів Франківський район (02.04) має місце зміна первинних реквізитів.

2. Дані зміни внесені шляхом маскування первинних записів способом нанесення на них білої щільної речовини та виконання поверх них наступних написів " 26.09.2000 322 ІІІ-ЛВ №017478 від 206020-19 ОСОБА_1 АДРЕСА_1 0,1000 будівництва та обслуговування. Житлового будинку Договір купівлі-продажу 19 07 2000 №2532".

3. Первинні рукописні записи здогадно наступного змісту: " 26 09 2000 322 ІІІ-ЛВ 072834 20602023 ОСОБА_3 АДРЕСА_2 З 0,0043 0,0043 обслуговування житлового будинку Ухвал, на 10 сесії 3- го скликання Львівської м/р 20 07 2000 576 .

За результатами розгляду справи, судом встановлено наступну черговість дій незаконного вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності міста.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, за кадастровим №4610136900:05:005:0011 перебувала первинно у приватній власності ОСОБА_1 . Як підставу набуття права власності вказано - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2000, реєстраційний номер №2532. Відомості про попередніх власників, після вибуття земельної ділянки з державної власності відсутні.

Потім, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим №4610136900:05:005:0011. Як підставу виникнення права власності вказано: біржова угода - договір купівлі-продажу, серія та номер: Н-ООЗ-7-з, виданий 30.01.2007, товарною біржею "Наша", протокол.

В подальшому, 04.07.2017 зареєстровано право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-НІКО" на вищевказану земельну ділянку. Як підставу виникнення права власності вказано: протокол загальних зборів, серія та номер: б/н, виданий 29.06.2017 ТзОВ "БУД-НІКО", акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 03.07.2017 ОСОБА_2 та ТзОВ "БУД-НІКО".

14.12.2018р до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про закриття об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки за кадастровим №4610136900:05:005:0011 площею 0,10 га у зв`язку з поділом, в результаті якого утворено 2 земельні ділянки, а саме: за кадастровим №4610136900:05:005:0012, площею 0,05 га та за кадастровим № 4610136900:05:005:0013, площею 0, 05 га.

Предметом спору у даній справі є витребування земельної ділянки 0,5 га. за кадастровим № 4610136900:05:005:0012.

Згідно даних Держаного реєстру прав на нерухоме майно, земельна ділянка за кадастровим №4610136900:05:005:0012, площею 0,05 га перебуває у приватній власності ТзОВ "БУД-НІКО" на підставі: заяви, серія та номер: 2273, виданої 15.11.2018 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н.С.; витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер НВ-4608286132018, виданого 12.12.2018 Відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

З огляду на наведене, встановлено, що після первинного незаконного вибуття земельної ділянки за кадастровим №4610136900:05:005:0011 площею 0,10 га, остання неодноразово відчужувалася на користь третіх осіб та під час перебування у приватній власності відповідача у даній справі, була поділена на дві земельні ділянки по 0,5 га кожна (№ 4610136900:05:005:0012 та № 4610136900:05:005:0013).

Як з`ясовано судом в ході розгляду даної справи, питання про витребування з чужого незаконного володіння другої частини поділеної земельної ділянки площею 0,5 га за кадастровим №4610136900:05:005:0013, перебуває на розгляді Господарського суду Львівської області у справі №914/518/19. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 позов задоволено повністю.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч.3 ст.388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Верховний Суд України в постанові № 6-140цс 14 від 17.12.2014, зазначив про те, що власник майна може витребувати належне йому майно від будь- якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст.387, 388 ЦК України.

Верховним Судом України зазначено про те, що при розгляді спорів щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у ст.388 ЦК України. Також, під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені ст. ст. 387, 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Така ж правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України №6-1цс15 від 11.02.2015 та №6-2069цс16 від 30.11.2016. Зокрема, суд зазначає, що право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Оскільки, Львівською міською радою рішення про відчуження земельної ділянки, по АДРЕСА_1 , якій на даний час присвоєно кадастровий № 4610136900:05:005:0012 не приймалось, держаний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №017478 від 26.09.2000 не видавався, і Львівська міська рада, в силу положень закону, є належним власником спірної земельної ділянки, яка вибула з її власності поза її волею, наявні підстави для задоволення позову про витребування спірної земельної ділянки у добросовісного набувача - відповідача у справі.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Так, прокурор у даній справі другою позовною вимогою зазначив скасування державної реєстрації права власності ТзОВ "БУД-НІКО" на земельну ділянку за кадастровим №4610136900:05:005:0012.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін" (аналогічна правова позиція правову позиція викладена в постанові від 02.10.2019р. Великої Палати Верховного Суду у справі №807/137/18).

Беручи до уваги те, що суд дійшов висновку витребувати спірну земельну ділянку від відповідача по справі, то позовна вимога, викладена у п.2 прохальної частини позовної заяви, про скасування державної реєстрації права власності ТзОВ "БУД-НІКО" на таку земельну ділянку також підлягає до задоволення, як наслідок витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Витребувати з приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-НІКО (вул. Садова, 2а, м. Львів, 79021, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 41423833) в комунальну власність на користь Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79006, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 04055896) земельну ділянку за кадастровим №4610136900:05:005:0012, площею 0,05 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727255446101, номер запису про право власності: 29560197.

2. Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-НІКО (вул. Садова, 2а, м.Львів, 79021, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 41423833) на земельну ділянку за кадастровим №4610136900:05:005:0012, площею 0,05 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1727255446101, номер запису про право власності: 29560197.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БУД-НІКО (вул. Садова, 2а, м. Львів, 79021, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 41423833) на рахунок №35211093000774 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031, сплачений судовий збір в сумі 55 024, 60 грн.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.09.2020р.

Суддя С.Б. Кітаєва