Ухвала

від 23.09.2020 по справі 806/1261/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2020 року

Київ

справа №806/1261/15

адміністративне провадження №К/9901/23013/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі № 806/1261/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Малинської районної державної адміністрації, Головного управління ДПС у Житомирській області, Управління регіонального розвитку Малинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними та скасування висновку від 19.02.2015 №89/06-13-17 і розпорядження від 27.02.2015 №10-к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

В березні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Малинської районної державної адміністрації, Малинської об`єднаної ДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (в подальшому замінено на - Головне управління ДПС у Житомирській області), Управління регіонального розвитку Малинської районної державної адміністрації Житомирської області, де просив: визнати протиправним та скасувати висновок Малинської об`єднаної ДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 19.02.2015 №89/06-13-17; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації Литвиненка В.М. від 27.02.2015 № 10-к про звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі пункту 7-2 ст.36 Кодексу законів про працю України; поновити позивача на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Малинської районної державної адміністрації Житомирської області та зобов`язати Малинську районну державну адміністрацію видати розпорядження про призначення ОСОБА_1 на посаду Управління регіонального розвитку Малинської РДА; стягнути з Малинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 159430,60 грн (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано висновок Малинської ОДПІ (правонаступник ГУ ДПС України в Житомирській області) про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" від 19.02.2015 № 89/06-13-17 в частині зазначеного, що за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 рік вказав недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пункті 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 . Скасовано розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації Литвиненка В.М. від 27.02.2015 № 10-к про звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі пункту 7-2 ст.36 Кодексу законів про працю України. Стягнуто з Управління регіонального розвитку Малинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 112 116,90 грн із попереднім вирахуванням та утриманням усіх необхідних податків, зборів і обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Малинської районної державної адміністрації, Головного управління ДПС у Житомирській області, Управління регіонального розвитку Малинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними та скасування висновку від 19.02.2015 №89/06-13-17 і розпорядження від 27.02.2015 №10-к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено з мотивів викладених в цій постанові та відповідно змінено резолютивну частину: "Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Малинської РДА. Стягнути з відділу містобудування, архітектури, інфраструктури та житлово-комунального господарства Малинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 125 556,20 грн з попереднім вирахуванням та утриманням усіх необхідних податків, зборів і обов`язкових платежів". В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із указаною касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України.

З 08 лютого 2020 року набрали чинності норми Закону України від 15 січня 2020 року №460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , якими внесено зміни щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду, викладені у розділі 3 Глави 2 Касаційне оскарження .

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Верховний Суд зазначає про те, що викладені у касаційній скарзі доводи не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містять передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а мотивування касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права не мають правового підґрунтя та фактично свідчать про незгоду скаржника із наданою судом оцінкою доказів у справі.

Щодо посилання скаржника про сформовану правозастосовну практику по однорідних справах, в яких стягнення середнього заробітку проводилося саме з розпорядників бюджетних коштів, висновки щодо якої викладено у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 826/9573/14 та постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у справі № 806/586/16, колегія суддів зазначає, що вони є необґрунтованими, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до справи № 826/9573/14.

Колегія суддів зауважує, що такі обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що в частині четвертій статті 328 КАС України мова йде лише щодо постанов Верховного Суду, отже обґрунтування підставою для касаційного оскарження судового рішення постановами апеляційних адміністративних судів не передбачено.

Щодо посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковими для скасування судових рішень, - пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує їх прийнятність виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, проте, за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, ця умова не може бути перевірена.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2020 року у справі № 806/1261/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Малинської районної державної адміністрації, Головного управління ДПС у Житомирській області, Управління регіонального розвитку Малинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними та скасування висновку від 19.02.2015 №89/06-13-17 і розпорядження від 27.02.2015 №10-к, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду