Ухвала

від 18.09.2020 по справі 564/888/20

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/888/20

18 вересня 2020 року

Слідчий суддя Костопільського районного суду Рівненської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання представника ПП «ГарантЕнергоСервіс» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ПП «ГарантЕнергоСервіс» адвокат ОСОБА_3 звернулась до Костопільського районного суду з клопотанням в порядку передбаченого ст.174 КПК України, про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду від 5 травня 2020 року винесеної в ході досудового розслідування кримінального провадження №1202180150000256 від 25.04.2020 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримала з підстав зазначених в ньому і просила його задовольнити.

Слідчий та прокурор та фактичний володілець майна в судове засідання не прибули, про час та місце розгляд справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши клопотання та заслухавши думку учасників судового провадження, а також дослідивши матеріали кримінального провадження № 12020180150000256 від 25.04.2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що СВ Костопільського ВП в Рівненській області проводилось досудове розслідування № 12020180150000256 від 25.04.2020 року за ч. 1 ст. 185 КК України, дане кримінальне провадження було розпочато за повідомленням ОСОБА_4 про викрадення належного йому будівельного вагончика.

05 травня 2020 року, ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області було накладено арешт на будівельний вагончик синього кольору розмірами: довжина 10,3 м; ширина 3,7 м; висота 4м, який передали на відповідальне зберігання директору ТзОВ «Мадера» ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з приписами ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Крім, того завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

28 серпня 2020 року слідчим СВ Костопільського ВП ОСОБА_6 було винесено Постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, зокрема з даної Постанови слідує, що кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180150000256 від 25.04.2020 року закрити у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 185 КК України.

П.4 даної постанови, визначено, що речовий доказ будівельний майданчик синього кольору, загальними розмірами: довжина 10,3 м; ширина 3,7 м; висота 4м,, який в ході огляду у звязку з габаритами поміщено на територію ТзОВ «Мадера» за адресою Костопільський р-н., с.Мирне, вул.Омеляненка,56 власником якого являється гр. ОСОБА_5 , вказаний будівельний вагончик передано на відповідальне зберігання останньому, залишити на відповідальному зберіганні гр. ОСОБА_5 , згідно Ухвали суду від 05.05.2020 року справа №564/92520, до вирішення питання права власності у цивільному порядку.

При цьому вимоги ч. 3 ст. 174 КПК України щодо скасування арешту майна при закритті кримінального провадження виконані не були і ухвала слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 05 травня 2020 року районного на сьогоднішній день є чинною.

Згідно з висновками, які викладені у Постанові Великої Палати Верховного суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19, щодо юрисдикції спору про звільнення майна з під арешту, зокрема п. 52 визначено, що питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

В поданому клопотанні про скасування арешту майна, заявник зазначає, що фактичним власником та володільцем майна є Приватне підприємство «ГарантЕнергоСервіс», що підтверджується договором купівлі- продажу від 28.07.2010 року.

До клопотання долучено відповідь на запит від 15.07.2020 року, з якої слідує, що ТОВ «Селадон-Рось» неодноразово отримувало листи від ПП «ГарантЕнергоСервіс», щодо повернення будівельного вагончика, який знаходився на правах оренди у товариства, на що надавалася відповідь про те, що товариство не заперечує проти його вивезення з ділянки на території Костопільського району і дане майно не перебуває у власності «Селадон-Рось» та не числиться на балансі і відповідно нікому не відчужувалось так як не було на це згоди чи будь-яких інших документів від ПП «ГарантЕнергоСервіс».

Згідно з ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, ст. 131 КПК України встановлено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Норми КПК України докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Кримінальне провадження, в межах якого на майно накладено арешт закрито на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу скеровано не було.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Положеннями КПК України передбачено прийняття рішення про зняття арешту з майна слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження лише в межах та під час здійснення провадження у кримінальній справі, або одночасно з винесенням прокурором постанови про закриття кримінального провадження.

Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв`язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України не встановлює.

Згідно зі статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства, КПК України не передбачає.

Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею, прокурором процесуальних норм у припиненій кримінальній справі. Таким чином, вирішення порушеного заявником питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у зв`язку з відсутністю складу злочину, тобто з реабілітуючої підстави.

Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії.

Однак нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Разом із тим, кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

З огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Таким чином, врахувавши наведені норми чинного законодавства, правові позиції Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі №727/2878/19 та встановивши, що арешт на майно, а саме будівельний вагончик синього кольору розмірами: довжина 10,3 м; ширина 3,7 м; висота 4м,, було накладено в рамках кримінального провадження № 12020180150000256 від 25.04.2020 року, яке в подальшому було закрито постановою слідчого СВ Костопільським ВП ГУНП в Рівненській області від 28 серпня 2020 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, на даний час власником майна є ПП «ГарантЕнергоСервіс» і накладений на дане майно арешт порушує його права як власника нерухомого майна.

За наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба, оскільки кримінальне провадження, в межах якого відповідний захід забезпечення було застосовано, закрито, що відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України є підставою для скасування арешту.

Керуючись ст. ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ :

Клопотання представника ПП «ГарантЕнергоСервіс» адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженню №1202180150000256 від 25.04.2020 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачено ч.1 ст. 185 КК України задовольнити.

Скасувати накладений арешт згідно ухвали слідчого судді Костопільського районого суду від 5 травня 2020 року в кримінальному провадженні №1202180150000256 від 25.04.2020 року на будівельний вагончик синього кольору розмірами: довжина 10,3 м; ширина 3,7 м; висота 4м, який передано на відповідальне зберігання директору ТзОВ Мадера ОСОБА_5 , за адресою АДРЕСА_1 .

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 8 год. 50 хв. 23 вересня 2020 року.

Слідчий суддяОСОБА_1