Постанова

від 23.09.2020 по справі 127/32968/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/32968/19

Провадження № 22-ц/801/1404/2020

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т.П.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 рокуСправа № 127/32968/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки Істок , Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2020 року, ухвалене у складі судді Іщук Т. П. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 01 червня 2020 року, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки Істок , Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в 2009 році КС Істок звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ЗАТ Елекомс про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниця від 30 березня 2009 року затверджено мирову угоду, провадження у справі закрито. Постановою державного виконавця Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції 07 серпня 2009 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1881/2009 від 23 червня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 17957,51 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року виконавчий лист № 2-1881/2009 від 23 червня 2009 року визнаний таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що підлягає виконанню. Постановою Верховного Суду України від 19 червня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року скасовано, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області 28 квітня 2017 року залишено в силі.

Відповідно до довідки з ГУПФ України у Вінницькій області з пенсійного забезпечення ОСОБА_1 стягнуто по виконавчому документу на користь КС Істок 8272,00 грн. Відповідно до довідки Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1881/2009 від 23 червня 2009 року стягнуто виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій 255,35 грн. Відповідно до довідки Замостянського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1881/2009 від 23 червня 2009 року стягнуто виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій 1758,75 грн.

Вказує, що стягувач безпідставно одержав 6258,00 грн, які слід стягнути з нього. Крім того, вважає, що в силу положень ст. 536 ЦК України з КС Істок слід також стягнути і проценти за користування чужими грошима в розмірі 2564,69 грн, що становить 24,5 % від 6258,00 грн., адже саме така відсоткова ставка визначена п. 1.1 кредитного договору № ДКВ 1114 від 27 липня 2007 року, укладеного між сторонами.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

1)стягнути з КС Істок безпідставно одержані кошти в сумі 6258,00 грн, відсотки за користування такими коштами в сумі 2564,69 грн.

2)стягнути з Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області 255,35 грн. безпідставно стягнутого виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій та з Замостянського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області 1758,75 грн. безпідставно стягнутого виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з КС Істок на користь ОСОБА_1 4555,41 грн. 41 коп.

В решті вимог до КС Істок - відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Замостянського відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовлено.

Стягнуто з КС Істок на користь держави 396,75 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1908,45 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволенні позову до КС Істок мотивовано тим, що стягнення грошових коштів з позивача на користь КС Істок відбувалось в порядку примусового виконання судового рішення, а виконавчий лист № 2-1881/2009 від 23 червня 2009 року в судовому порядку визнаний таким, що не підлягає виконанню, тому стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6257,93 грн за період з жовтня 2016 року по липень 2019 року станом на день розгляду справи мають статус набутих без достатньої правової підстави, а відтак, відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, підлягають поверненню позивачеві.

При цьому, суд врахував, що повернення частини грошових коштів в сумі 1702,52 грн вже вирішено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року в порядку передбаченому частиною четвертою статті 432 ЦПК України як безпідставно одержані стягувачем за виконавчим документом під час вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. З огляду на наведене, з КС Істок на користь ОСОБА_1 стягнуто кошти в порядку передбаченому частиною першою статті 1212 ЦК України як майно набуте без достатньої правової підстави в розмірі 4555,41 грн (6257,93 грн - 1702,52 грн).

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено розмір процентів, що можуть бути нараховані та стягнуті з відповідача на підставі частини другої статті 1214 ЦК України, оскільки грошові кошти (які надалі визнані набутими без достатньої правової підстави) отримані КС Істок при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1881/2009, який надалі визнаний таким, що не підлягає виконанню, та не є коштами отриманими за договірними зобов`язаннями наявними між сторонами, якими в свою чергу встановлений порядок та розмір сплати процентів. Кошти отримувалися за виконавчим листом та повертаються в зв`язку з тим, що виконавчий лист був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а не на підставі договору, як підстави, яка надалі відпала.

Відмовляючи в задоволенні позову до Центрального та Замостянського відділів ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення державним виконавцем прав боржника ОСОБА_1 з приводу не повернення стягнутого виконавчого збору при закінченні виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1881/2009, за наявності на те достатніх правових підстав, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідною скаргою з приводу бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, як то передбачено Розділом VII ЦПК України. Законом не передбачено підстав повернення витрат виконавчого провадження, які були стягнуті з боржника при примусовому виконанні виконавчого документа.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків та стягнення з позивача судового збору, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків та стягнення з позивача судового збору та ухвалити нове про задоволення позову в частині стягнення відсотків в сумі 2564,69 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків, оскільки відносини між сторонами регулюються кредитним договором, а тому з КС Істок підлягають стягненню відсотки в сумі 26564,69 грн.

Окрім цього, при розподілі судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову у разі подання позову одним позивачем до кількох відповідачів, тобто 840,80 грн, тому з позивача мало б бути стягнуто судовий збір в сумі 443,15 грн. Вказує, що відповідачі на протязі всього судового процесу навмисно не являлися до суду, зловживали процесуальними правами, чим сприяли затягуванню процесу і виявляли неповагу до суду. Однак, місцевим судом залишено поза увагою положення частини дев`ятої статті 141 ЦПК України.

У відзиві КС Істок , посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

07 вересня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив вх № 7694, а також розрахунок відсотків по ставці НБУ.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків .

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в частині вирішення матеріально правових вимог відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2009 року затверджено мирову угоду від 20 березня 2009 року, укладену між КС Істок та ОСОБА_1 та ЗАТ НВФ Елекомс на наступних умовах: боржники визнають, що їх заборгованість перед стягувачем станом на 20 березня 2009 року становить 17957,51 грн, в тому числі: кредит - 3 504,52 грн, відсотки - 14 290,68 грн, судові витрати - 162,31 грн; боржники зобов`язалися, що подальше погашення боргу будуть проводити шляхом внесення готівки в касу або на розрахунковий рахунок відділення № 4 КС Істок починаючи з квітня 2009 року до повного погашення боргу, згідно з умовами кредитного договору від 27 липня 2007 року № ДКВ-1114, і таким чином ними буде сплачена сума в розмірі 17 957,51 грн у строк до дати повного погашення боргу; термін погашення: до 25 квітня 2009 року - 1 520,00 грн, до 25 травня 2009 року - 2 055,00 грн, до 25 червня 2009 року - 2055,00 грн, до 25 липня 2009 року - 2 055,00 грн, до 25 серпня 2009 року - 2 055,00 грн, до 25 вересня 2009 року - 2 055,00 грн, до 25 жовтня 2009 року - 2 055,00 грн, до 25 листопада 2009 року - 2 055,00 грн, до 25 грудня 2009 року - 2 052,51 грн; стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та за умови належного її виконання, а саме: сумами та в терміни, що наведені в пункті 2 цієї мирової угоди, не матиме жодних фінансових та майнових претензій до боржників з приводу заборгованості, погашення якої є предметом цієї мирової угоди, а також зобов`язується після погашення заборгованості в термін, який зазначений в пункті 2 цієї мирової угоди видати боржнику письмове підтвердження щодо погашення боргу; у разі невиконання боржниками умов цієї мирової угоди, а саме: недотримання наведених в пункті 2 сум та термінів щодо повернення боргу в розмірі вказаному в цьому пункті мирової угоди, стягувач зобов`язується передати рішення Замостянського районного суду м. Вінниці та виконавчі листи, видані вищезазначеним судом, щодо стягнення суми боргу, для подальшого їх виконання до відповідних відділів ДВС щодо стягнення боргу з боржників у повному обсязі в примусовому порядку; боржники і стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави. Провадження у зазначеній справі закрито.

23 червня 2009 року Замостянським районним судом м. Вінниці виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 та ЗАТ НВФ Елекомс на користь КС Істок суми боргу в розмірі 17 957,51 грн.

Виконання за цим виконавчим листом здійснювалося Замостянським ВДВС в м. Вінниці та Центральним ВДВС в м. Вінниці.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, визнано таким, що не підлягає виконанню повністю виконавчий лист № 2-1881-2009 р., виданий 23 червня 2009 року Замостянським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_1 та ЗАТ НВФ Елекомс на користь КС Істок суму боргу в розмірі 17957 грн. 51 коп, починаючи з квітня 2009 року до повного погашення боргу згідно умов кредитного договору № ДКВ-1114 від 27 липня 2007 року. Стягнуто з КС Істок на користь ОСОБА_1 1702,52 грн, що становить суму коштів, безпідставно одержаних стягувачем.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу КС Істок задоволено, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року скасовано і постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року касаційна скарга представника ОСОБА_1 задоволена, ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 29 червня 2017 року скасована, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року залишена в силі.

Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1881-2009, виданого 23 червня 2009 року Замостянським районним судом м. Вінниця про стягнення з ОСОБА_1 та ЗАТ НВФ Елекомс на користь КС Істок суми боргу в розмірі 17 957,51 грн. закінчене на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження (визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню) (постанова державного виконавця Замостянського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області по виконавчому провадженню № 54533304).

Відповідно до довідки ГУПФ України у Вінницькій області від 09 вересня 2019 року №872/02-05-26/04-03 за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року включно з пенсії ОСОБА_1 утримано за виконавчим провадженням № 52058171 - 2208,88 грн, за період з листопада 2017 року по липень 2019 року включно за виконавчим провадженням № 54533304 утримано 6063,15 грн (а. с. 8-9).

Відповідно до довідки Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 12 листопада 2019 року № 115147/15.26-25/17 за даними виконавчого провадження №52058171 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-1881-2009 від 23 червня 2009 року з ОСОБА_1 на користь КС Істок за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року стягнуто 1953,53 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 виконавчого збору - 195,1 грн. та витрат виконавчого провадження - 62,83 грн (а. с. 10).

Відповідно до довідки Замостянського ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 21 жовтня 2019 року № 51443/15.24-25/14 за даними виконавчого провадження №54533304 з ОСОБА_1 на користь КС Істок за період з листопада 2017 року по липень 2019 року стягнуто 6063,15 грн., з них 1758,75 грн. - виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій (а. с. 11).

Задовольняючи частково позов до КС Істок , суд першої інстанції виходив з того, що стягнення грошових коштів з позивача на користь КС Істок відбувалось в порядку примусового виконання судового рішення, а виконавчий лист № 2-1881/2009 від 23 червня 2009 року в судовому порядку визнаний таким, що не підлягає виконанню, тому стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 6257,93 грн за період з жовтня 2016 року по липень 2019 року станом на день розгляду справи мають статус набутих без достатньої правової підстави, а відтак, відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, підлягають поверненню позивачеві.

При цьому, суд врахував, що повернення частини грошових коштів в сумі 1702,52 грн вже вирішено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року в порядку передбаченому частиною четвертою статті 432 ЦПК України як безпідставно одержані стягувачем за виконавчим документом під час вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. З огляду на наведене, з КС Істок на користь ОСОБА_1 стягнуто кошти в порядку передбаченому частиною першою статті 1212 ЦК України як майно набуте без достатньої правової підстави в розмірі 4555,41 грн (6257,93 грн - 1702,52 грн).

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено розмір процентів, що можуть бути нараховані та стягнуті з відповідача на підставі частини другої статті 1214 ЦК України, оскільки грошові кошти (які надалі визнані набутими без достатньої правової підстави) отримані КС Істок при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1881/2009, який надалі визнаний таким, що не підлягає виконанню, та не є коштами отриманими за договірними зобов`язаннями наявними між сторонами, якими в свою чергу встановлений порядок та розмір сплати процентів. Кошти отримувалися за виконавчим листом та повертаються в зв`язку з тим, що виконавчий лист був визнаний таким, що не підлягають виконанню, а не на підставі договору, як підстави, яка надалі відпала.

Відмовляючи в задоволенні позову до Центрального та Замостянського відділів ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, суд першої інстанції виходив з того, що у разі порушення державним виконавцем прав боржника ОСОБА_1 з приводу не повернення стягнутого виконавчого збору при закінченні виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1881/2009, за наявності на те достатніх правових підстав, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідною скаргою з приводу бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, як то передбачено Розділом VII ЦПК України. Законом не передбачено підстав повернення витрат виконавчого провадження, які були стягнуті з боржника при примусовому виконанні виконавчого документа.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків з КС Істок в сумі 2564,69 грн, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права відмовлено в задоволенні цієї вимоги позивачу, з огляду а наступне.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення- прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦК та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦК.

Сторони також мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). При цьому відповідно до частини другої статті 628 ЦК до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Тому, зокрема, якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами статті 1048 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Отже, висновок суду першої інстанції про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковим, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) та постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 761/9018/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається зі змісту позовної заяви вимог до КС Істок про стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України позивачем не заявлялось.

Підставою для нарахування процентів та їх розмір позивач вважає укладений між сторонами 27 липня 2007 року кредитний договір № ДКВ 1114. Натомість, грошові кошти (які надалі визнані набутими без достатньої правової підстави) отримані КС Істок при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1881/2009, який надалі визнаний таким, що не підлягає виконанню, та не є коштами отриманими за договірними зобов`язаннями наявними між сторонами, якими в свою чергу встановлений порядок та розмір сплати процентів. Кошти отримувалися за виконавчим листом та повертаються в зв`язку з тим, що виконавчий лист був визнаний таким, що не підлягають виконаю, а не на підставі договору, як підстави, яка надалі відпала.

Отже, позивачем не доведено розмір процентів, що можуть бути нараховані та стягнуті на підставі частини другої статті 1214 ЦК України.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при розподілі судового збору та стягненні з позивача на користь держави 1908,45 грн судового збору, суд апеляційної інстанції вважає такими, що заслуговують на увагу з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частини 7 статті 6 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову також у разі подання позову одним позивачем до кількох відповідачів .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 2305,2 грн до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 136 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно до статті 257 цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у роз`ясненнях, викладених в абз. 5 пункту 35 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах звертає увагу судів на те, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при визначенні розміру судового збору, оскільки місцевий суд виходив з кількості відповідачів, а не із загальної суми позову, тому розмір судового збору, який мав би бути сплачений позивачем при поданні позовної заяви майнового характеру ставить 768,40 грн. (п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , в редакції чинній на час подання позову ).

Зважаючи на наведене, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково на суму 4555,41 грн. 41 коп., що становить 42,04 % від ціни позову (10836,79 грн), тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 445,36 грн., пропорційно до відмовленої частини вимог, а з КС Істок на користь держави 323,03 грн, пропорційно до задоволеної частини вимог.

Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, аргументи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині розподілу судового збору з ухваленням нового судового рішення в цій частині.

Судові витрати понесені позивачем в суді апеляційної інстанції слід залишити за ним, оскільки рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в частині вирішення матеріально правових вимог судом апеляційної інстанції залишено без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374 - 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2020 року у даній справі в частині розподілу судового збору скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з Кредитної спілки Істок на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 323 гривні 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в сумі 445 гривень 36 копійок.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 травня 2020 року у даній справі залишити без змін.

Судові витрати понесені позивачем при поданні апеляційної скарги слід залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. П. Рибчинський