Ухвала

від 22.09.2020 по справі 910/4007/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4007/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Кулинич Т. В. (адвокат),

відповідача - Склярова О. Г. (у порядку самопредставництва),

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 (судді: Руденко М. А. (головуючий), Дідиченко М. А., Пономаренка Є. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Холидей"

до Головного управління ДФС у місті Києві

про усунення перешкод в здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Холидей" (далі - ТОВ "Бест Холидей") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов`язання Головного управління ДФС у місті Києві звільнити з-під податкової застави транспорті засоби в кількості 7 одиниць, зобов`язати ДФС у м. Києві припинити в державному реєстрі обтяжень рухомого майна податкову заставу щодо рухомого майна ТОВ "Бест Холидей", зобов`язати ДФС у м. Києві виключити з акта опису майна у податкову заставу від 23.05.2018 №77/26-15-17-02-17 рухоме майно ТОВ "Бест Холидей".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 (суддя Мельник В. І.) закрито провадження у справі № 910/4007/19.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що спір виник в зв`язку із застосування відповідачем податкової застави до майна боржника, під час виконання відповідачем своїх повноважень, в зв`язку із чим даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019, справу направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанову мотивовано тим, що позов не містить визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України вимог щодо скасування або визнання неправомірними рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, оскільки предметом спору є зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві звільнити з-під податкової застави майно транспортні засоби у кількості 7 одиниць, що придбані ТОВ "Бест Холидей" на електронних торгах 25.09.2018.

У касаційній скарзі Головне управління ДПС у місті Києві просить постанову апеляційної інстанції скасувати, закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанцій абсолютно проігнорував висновки щодо застосування статті 20 ГПК України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17 і від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, зокрема стосовного того, що характер спірних правовідносин не носить приватно-правового характеру.

Також, скаржник у касаційній скарзі виклав клопотання про необхідність розгляду справи № 910/4007/19 Великою Палатою Верховного Суду та відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, акцентуючи на неоднозначному застосуванні господарськими судами норм законодавства, що породжує відсутність єдиної практики.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 10.06.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 910/4007/19 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 15.09.2020. У судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.09.2020.

Відкриваючи касаційне провадження, суд касаційної інстанції виходив, зокрема із того, що скаржник обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наголосивши на неврахуванні судом апеляційної інстанцій висновків щодо застосування статті 20 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17 і від 26.02.2019 у справі № 915/478/18.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 910/4007/19 необхідно закрити з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Водночас, на відміну від справи, яка розглядається (№ 910/4007/19), предметом розгляду якої є вимоги позивача про зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві звільнити з-під податкової застави майно, придбане позивачем на електронних торгах, предметом позову у справі № 910/23482/17, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі, є стягнення з держави грошових коштів, сплачених на підставі податкових повідомлень, які були визнані протиправними та скасовані у судовому порядку, а предметом позову у справі № 915/478/18 - стягнення заборгованості за надані ветеринарно-санітарні послуги.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 910/4007/19 касаційна інстанція встановила, що висновки щодо застосування норм права (статті 20 ГПК України), які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17 і від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 та на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/4007/19.

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами третьою - шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2019 про закриття провадження у справі №910/4007/19 та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин у цій справі застосував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18.

Так, позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Оскільки спір стосується оспорювання права власності на спірне майно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір є не публічно-правовим, та виник з приводу захисту цивільного права.

Також колегія суддів звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2020 у справі № 263/17218/18:

"40. Як вбачається з позовної заяви, позивач вбачає порушення своїх прав у тому, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні відомості про податкову заставу щодо транспортних засобів, які, як стверджує позивач, належать йому на праві власності, а також тому, що Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області не вбачає жодних підстав для припинення податкової застави.

41. У свою чергу, відповідно до пункту 95.14 статті 95 Податкового кодексу України покупець майна, яке перебуває у податковій заставі, набуває права власності на таке майно відповідно до умов, визначених у договорі купівлі-продажу, що укладається за результатами проведених торгів.

42. Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

43. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" до публічних обтяжень належать податкова застава.

44. Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

45. Отже, однією з підстав реєстрації відомостей про припинення обтяження може бути судове рішення."

Таким чином Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства з огляду на його суб`єктний склад.

Також правова позиція Великої Палати Верховного Суд, що спір щодо усунення перешкод у реєстрації права власності на нерухоме майно, на яке накладено обтяження у вигляді податкової застави, має вирішуватися в порядку господарського судочинства, викладена в постанові від 01.07.2020 у справі № 804/15129/15:

"Спір у цій справі виник через наявність перепон у ТОВ ТОП-100 щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, на яке накладено обтяження у вигляді податкової застави в якості забезпечення сплати податкового зобов`язання ТОВ Мост-плюс , так як останнє згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником Спірного приміщення.

Предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення податкового органу як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки усунення перешкод у реєстрації права власності позивача на Спірне приміщення та засвідчення державою вже набутого особою права власності, що вказує на приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства."

Приймаючи до уваги мотиви, з яких Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві, та враховуючи, що Суд не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, зазначене клопотання Головного управління ДПС у місті Києві задоволенню не підлягає.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 910/4007/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 910/4007/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков