Рішення

від 24.09.2020 по справі 804/6323/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року Справа № 804/6323/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії "Чорметмеханізація" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії "Чорметмеханізація" (далі - позивач, ТОВ "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії "Чорметмеханізація") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.01.2015 року №0000182204 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 183034,50 грн., з яких за основним платежем 122023,00 грн., та за штрафними санкціями 61011,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, оскільки у зв`язку з розірванням договорів із ТОВ Транскомпром позивач подав до контролюючого органу в електронному вигляді уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, в якому відображено виключення суми податкового кредиту, отриманого від вказаного контрагента. Зазначений розрахунок прийнято, про що свідчать квитанції № 1 та № 2.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2020 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року прийнято до провадження адміністративну справу №804/6323/15 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії "Чорметмеханізація" до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду стало те, що на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу від 26 листопада 2014 року № 1070 ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ Транскомпром у серпні 2014 року, за результатами якої склала акт від 16 грудня 2014 року № 3758/04-61-22-4/32835882.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягає у завищенні податкового кредиту за серпень 2014 року на суму 122 023,00 грн.

Зміст податкового правопорушення, на думку ДПІ, полягає у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ Транскомпром , оскільки такі операції не були спрямовані на настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки 23 січня 2015 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000182204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 183 034,50 грн, зокрема 122 023,00 грн - за основним платежем, 61 011,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Із матеріалів справи вбачається, що у липні та серпні 2014 року позивач уклав із ТОВ Транскомпром договори на виконання інформаційно-консультаційних послуг із налаштування комп`ютерних мереж; послуг із палітурки документів та ТМЦ та підготовки до архівування; консультаційних послуг у сфері дослідження ринку продажу науково-технічної документації; ремонтних робіт нежитлового приміщення.

На виконання умов договорів ТОВ Транскомпром виписало податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за серпень 2014 року у загальному розмірі 122 023,00 грн.

Надалі позивач розірвав договори із ТОВ Транскомпром та 27 жовтня 2014 року подав до контролюючого органу в електронному вигляді уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року, відповідно до якого виключив суму податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від контрагента, у розмірі 122 023,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що поданий Товариством уточнюючий розрахунок за серпень 2014 року вважається неприйнятим, оскільки ДПІ листом від 27 жовтня 2014 року № 23583/10/04-61-18-2 відмовила позивачу у його прийнятті як такого, що заповнений із порушенням пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. За таких обставин, враховуючи що господарські операції між позивачем та ТОВ Транскомпром фактично не здійснювалися, Товариство неправомірно віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 122 023,00 грн.

Скасовуючи вказані судові рішення, судом касаційної інстанції зазначено, що зазначені рішення ґрунтувались на доводах контролюючого органу щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку Товариства, з підстав невідповідності останнього вимогам щодо оформлення податкової звітності. Разом з тим, судом касаційної інстанції зазначено, що доказів даної відмови не надано, і судами не досліджено фактичне подання чи не подання вказаного розрахунку. Наведені обставини слугували підставою для направлення справи на новий розгляду.

З метою повного встановлення обставин по справі, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року справу №804/6323/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

-належним чином завіреної копії уточнюючого розрахунку за серпень 2014 року (реєстраційний номер 9061881368 від 27.10.2014).

- належним чином засвідчені докази отримання відповідачем уточнюючого розрахунку за серпень 2014 року (реєстраційний номер 9061881368 від 27.10.2014).

-належним чином засвідчену копію листа від 27.10.2014 року №23583/10/04-61-18-2 про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку;

- належним чином засвідчені докази направлення позивачу та отримання ним листа від 27.10.2014 року №23583/10/04-61-18-2 про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку.

08 липня 2020 року на адресу суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання на виконання вимог ухвали від 19.05.2020 року разом із витребуваними доказами.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року вдруге витребувано від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

- належним чином засвідчені докази отримання відповідачем уточнюючого розрахунку за серпень 2014 року (реєстраційний номер 9061881368 від 27.10.2014).

-належним чином засвідчену копію листа від 27.10.2014 року №23583/10/04-61-18-2 про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку;

- належним чином засвідчені докази направлення позивачу та отримання ним листа від 27.10.2014 року №23583/10/04-61-18-2 про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 06.08.2020 року об 10:00 год. та втретє витребував від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області вищезазначені докази.

06 серпня 2020 року підготовче засідання було відкладено до 10.09.2020 р. на 11 год. 00 хв.

10 вересня 2020 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшли додаткові пояснення щодо доказів, які витребовувались. В наданих пояснень представник зазначив, що управління правового забезпечення ГУ ДПС у Дніпропетровській області отримало від управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідь від 18.08.2020 року, якою було надано копію уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за серпень (реєстраційний № 9061881368 від 27.10.2014 р.) та повідомлено про те. що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1242 Про затвердження Типової інструкції діловодства у центральних органах виконавчої влади. Раді міністрів Автономної республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та згідно ст. 283 п. 3.3 розділу 3 Наказу Міністерства Юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5, зареєстрованого у Міністерстві Юстиції України від 17.04.2012 р. № 571/20884 Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств, організацій, із зазначенням строків зберігання документів термін зберігання Декларацій, що відображають звітність усіх платників податків та документи (розрахунки, звіти, відомості, заяви, заявки, довідки, картки, перерахунки, платіжні документи, виклики) до них - 5 років (пункт 283). Пунктом 288 Переліку 578/5 передбачено термін зберігання листування з оподаткування усіх видів діяльності - 5 років. У зв`язку із закінченням терміну зберігання у ДПІ відсутня можливість надати до відділу супроводження судових справ за позаплановими перевірками управління правового забезпечення лист від 27.10.2014 року №23583/10/04-61-18-2 про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку.

Представник позивача в судове засідання 10.09.2020р. не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до п.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин та керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та наказу № 1070 від 26.11.2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії «Чорметмеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транскомпром» в серпні 2014 року.

За результатами перевірки 16.12.2014 року складений акт №3758/04-61-22-4/32835882, яким встановлені порушення пункту 198.6 статті 198Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит за серпень 2014 року на суму 122023,00 грн.

На підставі акту перевірки 23.01.2015 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000182204.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яке, за результатом розгляду скарги, 31.03.2015 року прийняло рішення № 2590/10/04-36-10-07-09 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 0000182204 та залишення скарги без задоволення.

Також 28.04.2015 року позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області зі скаргою, однак 28.04.2015 року рішенням № 9044/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації, згідно із абзацом другим цього ж пункту, є її невід`ємною частиною.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (п. 201.15 ст. 201 ПК України).

Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За положеннями пунктів 48.1 та 48.2 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України визначено перелік обов`язкових та додаткових реквізитів, які має містити податкова декларація.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (пункт 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання.

Порядок підготовки і подання податкової звітності в електронному вигляді на час виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233).

Так, за положеннями пункту 1 розділу І Інструкції № 233 квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

За змістом пунктів 7.3-7.7 розділу ІІІ Інструкції № 233 після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що отримання платником податків другої квитанції свідчить про реєстрацію податкової декларації контролюючим органом, після чого уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, перевіряє відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Так, згідно до пояснень позивача, що підтверджені матеріалами справи, підприємством у зв`язку з розірванням договорів з ТОВ Транскомпром надіслано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за серпень 2014 року. У зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в додатку 5 даного розрахунку позивачем відображено виключення суми податкового кредиту отриманого від ТОВ Транскомпром за серпень 2014 року в розмірі 122 023 грн.

Факт подання даного розрахунку підтверджено квитанціями №1 та №2, відповідно до яких документ доставлено до районного рівня ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська 27.10.2014 року.

Згідно до позиції податкового органу відповідачем 27.10.2014 року листом № 23583/10/04-61-18-2 надіслано письмову відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку, як заповненого з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового Кодексу України, у зв`язку з чим він вважається не поданим.

Разом з тим, доказів направлення такого листа, як і існування самого листа відповідачем не надано.

На виконання вимог суду, контролюючим органом до суду надіслано лист від 02.07.2020 вих.№5370/04-36-52-81, яким повідомлено, що лист від 27.10.2014 року № 23583/10/04-61-18-2 знищено за закінченням терміну зберігання.

Згідно з частинами першою-другою статті 77 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зміст яких відповідає частинам першій-другій статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 73 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 70 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За положеннями статті 90 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), що кореспондуються з положеннями статті 86 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), суд оцінює належність, допустимість, достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового Кодексу України, в разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового Кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

В свою чергу, податкове законодавство надає право платнику податків уточнювати дані раніше поданої податкової звітності в разі виявлення помилки.

Оскільки уточнюючий розрахунок поданий в межах строків, передбачених статтею 102 Податкового Кодексу України, платник податків діяв в межах наданих йому прав стосовно подання уточнюючого розрахунку, на думку суду, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Доводи відповідача щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого законом покладено тягар доведення правомірності власного рішення, в разі його судового оскарження, даного обов`язку не виконано та не надано достатніх та належних доказів неприйняття уточнюючого розрахунку, а отже й обґрунтованості прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного та враховуючи те, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, суд приходить до висновку, що висновки перевірки про протиправне завищення податкового кредиту в серпні 2014 року, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення, є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам Податкового кодексу України, у зв`язку з чим, позовні вимоги про скасування такого рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії "Чорметмеханізація" (код ЄДРПОУ 32835882, пр. Слобожанський, 29, м. Дніпро, 49083) до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.01.2015 року №0000182204 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг), 14010100, на суму 183034,50 грн., з яких за основним платежем 122023,00 грн., та за штрафними санкціями 61011,50 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці у чорній металургії "Чорметмеханізація" (код ЄДРПОУ 32835882) понесені судові витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 366 (триста шістдесят шість) гривень 07 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2020 року.

Суддя О.М. Неклеса