Рішення

від 10.09.2020 по справі 640/25454/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року м. Київ № 640/25454/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Перегудовій Ю.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

за участю представників сторін:

представник позивача Брик Л.В.

представник відповідача Ступак О.І.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО (надалі - ТОВ ТАС АГРО , позивач) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (надалі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000261404 від 04.09.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок відповідача про нереальний характер господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ ГЛІНБЕРК є необґрунтованим, оскільки, спростовується первинним документам, які складені відповідно до вимог чинного законодавства України та підтверджують одержання послуг з перевезення кукурудзи та пшениці, що підтверджує правомірність віднесення ТОВ ТАС АГРО сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, запропоновано надати Суду відзив на позовну заяву у встановлений строк, учасникам справи роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив - для позивача, для відповідача - заперечення. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на 06.02.2020 року.

Відповідачем 03 лютого 2020 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання послуг з перевезення кукурудзи та пшениці при складанні певних документів, оскільки відсутній факт формування відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсних рух певного активу.

ГУ ДФС у м. Києві також посилається на те, що перевіркою встановлено неможливість здійснення ТОВ ГЛІНБЕРК господарських операцій з перевезення вантажів враховуючи відсутність власних засобів та навіть із залученням інших суб`єктів господарювання, враховуючи нездійснення залученими суб`єктами фінансово-господарської діяльності.

У відповіді на відзив позивач підтримав заявлені вимоги та заперечив проти обставин, викладених у відзиві відповідача, пославшись на помилковість розрахунку суми завищення від`ємного значення.

Також, позивачем подано пояснення в яких додатково викладено обґрунтування реальності господарських операцій з перевезення кукурудзи та пшениці ТОВ ГЛІНБЕРК враховуючи наявність митних декларацій на весь об`єм перемішених товарів.

У призначене судом підготовче засідання прибули представники сторін, проте у зв`язку з відсутністю повноважень у представника відповідача розгляд справи відкладено на 05.03.2020 року.

За клопотанням позивача, враховуючи не отримання відзиву на позов, оголошено перерву у підготовчому засіданні на 09.04.2020 року.

Ухвалою суду від 27.04.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.05.2020 року.

У призначене судове засідання на 28.05.2020 року прибули учасники справи, заслухавши вступне слово учасників справи та їх пояснення, суд ухвалив оголосити перерву до 02.07.2020 року.

02 липня 2020 року, 23 липня 2020 року та 13 серпня 2020 року судові засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням суді у відпустці та зміною графіку слухань.

10 вересня 2020 року у судове засідання прибули учасники справи, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

В судовому засіданні 10 вересня 2020 року за участю уповноважених представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, судове засідання закрито.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.

Обставини, встановлені судом.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві згідно з наказом від 15.07.2019 № 10093 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ТАС АГРО , з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2019 року.

За результатом перевірки складено Акт від 13.08.2019 року № 862/26-15-14-04-01/39096271, відповідно до висновків якого позивачем допущено наступні порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2019 року на 1 510 364 грн.

Перевіркою встановлено, що на протязі січня - травня 2019 року позивачем отримано від ТОВ ГЛІНБЕРК послуги з перевезення кукурудзи та пшениці на загальну суму 9 02 184,90 грн. у тому числі ПДВ 1 510 364,14 грн., а саме: за січень 2019 року на загальну суму 2 912 166,40 грн. у тому числі ПДВ 485 361,06 грн.; за лютий 2019 року у розмірі 2 425 772,80 грн. у тому числі ПДВ 404 295,47 грн.; за березень 2019 року на загальну суму 661 313,90 грн. у тому числі ПДВ 110 218,99 грн.; за квітень 2019 року на загальну суму 2 795 427,90 грн. у тому числі ПДВ 465 904,64 грн.; за травень 2019 року у тому числі ПДВ 44 583,98 грн.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2019 року № 0000261404.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеними за її результатом податковими повідомленнями-рішеннями від 04.09.2019 року № 0000261404, вважаючи таке рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178. п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з, зокрема (але не виключно):

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Поряд із цим податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

У п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Між тим п. 198.2 ст. 198 ПК України передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, за правилами ст. 198 ПК України податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ має бути фактично сплачений і підтверджений належним чином складеними первинними документами (у т.ч. податковими накладними), що відображають реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), та які є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено у ст. 200 ПК України.

Так, за вимогами п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 та п.200.4 ст.200 ПК України вказано, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001 - цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.2001.3 ст.2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що у випадку, якщо розрахована відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума ПДВ має від`ємне значення, така сума податку у разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню, або підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, про що платник податку приймає рішення та відображає його у податковій декларації з ПДВ за відповідній звітний (податковий) період.

Разом із тим відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених п.201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Поряд із цим за вимогами ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Між тим Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

При цьому згідно із ч. 2 ст. 3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема (але не виключно):

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

У ч. 1 та ч. 2 ст.9 Закону №996 зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, тимчасом як господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (далі - Положення №88).

За вимогами п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88).

Відповідно до п.2.5 Положення №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Згідно із п.2.13 Положення №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського, а також податкового обліків навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Поряд із цим суд вважає за належне вказати, що до господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом-постачальником доречним є застосування доктрини ділова мета , сутність якої полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди (у т.ч. зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, зменшення податкових зобов`язань на суму податкового кредиту, відшкодування ПДВ з державного бюджету) поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно із яким розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

До того ж відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорам комісії, доручення та агентськими договорами.

Також суд зауважує, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для господарської діяльності, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат та права на зменшення податкових зобов`язань на суму податкового кредиту.

Так, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 р. №К/9901/617/18 (справа №816/4226/13-а) ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, та які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат або податкового кредиту за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у наступних постановах Верховного Суду: №К/9901/2803/18 від 30.01.2018 р. (справа №820/11856/13-а); №К/9901/5557/18 від 31.01.2018 р. (справа №826/245/14); №К/9901/7258/18 від 06.02.2018 р. (справа №810/6695/14); №К/9901/27694/18 від 04.04.2018 р. (справа №808/2519/15).

За такої умови оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару/послуг.

Водночас згідно із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.03.2012 р. (справа №21-737во10), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Поряд із цим, враховуючи викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 р. №К/9901/54447/18; К/9901/57156/18 (справа №804/6909/17) висновки, суд вважає за належне вказати на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як вбачається з Акта перевірки №862/26-15-14-04-01/39096271, на формування показника податкового кредиту у за травень 2019 року мали вплив господарські взаємовідносини між ТОВ ГЛІНБЕРК , які виникли на підставі укладеного договору про надання послуг № 14-08-2018-11 від 14.08.2018 року (далі - Договір).

Судом встановлено, що Договором укладеним між ТОВ ТАС АГРО та ТОВ ГЛІНБЕРК сторони в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець (ТОВ ГЛІНБЕРК ) зобов`язується за заявками Замовника (ТОВ ТАС АГРО ), що є невід`ємною частиною Договору, протягом визначеного в Договорі строку надати за плату послуги з перевезення вантажу, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги (п. 1.1. Договору).

Виконавець зобов`язаний надати послуги, визначенні цим Договором, із використанням власних або залучених автотранспортних засобів та матеріалів, крім тих, що за умовами цього Договору надає замовник (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, перевезення вантажу здійснюється на умовах, визначених у затвердженій Сторонами заявці Замовника, у якій визначається: найменування та кількість вантажу, що перевозиться, вартість вантажу, маршрут перевезення, адреса пункту(-ів) завантаження та розвантаження вантажу, дані про одержувача, дата завантаження та строки доставки, вартість перевезення, тим та кількість транспортних засобів.

Згідно з п. 2.2. Договору виконавець зобов`язаний підтвердити прийняття до виконання заявки Замовника протягом 3 годин після її надходження. Сторони домовилися, що підтвердженою вважається заявка Замовника, завірена печатками і підписана уповноваженими представниками обох сторін.

Договір підписано генеральним директором ТОВ ТАС АГРО Вершеліс І.М. та Директором ТОВ ГЛІНБЕРК Васько У.Р.

В матеріалах справи наявні заявки Замовника від 03.01.2019 року № 03/01/19, від 26.01.2019 року № 26/01/19, від 30.01.2019 року №30/01/19, від 31.01.2019 року №31/01/19, від 15.02.2019 року № 15/02/19, від 15.02.2015 року № 15/02/19-3, від 15.02.2019 року № 15/02/19-1, від 01.03.2019 року № 01/03/19, від 01.03.2019 року № 01/03/19-2, від 15.04.2019 року № 15/04/19-4.

Також, на підтвердження реальності господарської операції позивачем надано акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та платіжні доручення. Також надано зовнішньоекономічні контракти та митні декларації.

Однак, контролюючим органом в Акті перевірки №862/26-15-14-04-01/39096271 відображено вид діяльності ТОВ ГЛІНБЕРК - вантажний автомобільний транспорт.

При цьому, чисельність працюючих ТОВ ГЛІНБЕРК - 1 особа, директор Васько Уляна Романівна .

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що для надання послуг ТОВ ТАС АГРО з перевезення кукурудзи та пшениці, ТОВ ГЛІНБЕРК скористалось послугами наступних суб`єктів господарювання: ТОВ ЕКСПРЕС 2016 (код 40624028), ТОВ МЕРІДІАН ГРУПП (код 38659491), ТОВ ЕКСПРЕС ТАЙМ (код 40623899), ТОВ ПРОМ ЕКСПРЕС ТРАНС (код 38245764), ТОВ ПРІОРИТЕТ ПРОМ (код 39761791), ТОВ СІЛЬТОРГ (код 40623988), ТОВ ВЕКТОР 2017 (код 41181580), ТОВ К.Т.ІНВЕСТ (код 38659512), які фактично не здійснюють фінансово-господарської діяльності та формують податковий кредит за рахунок придбання кави, чаю, продуктів харчування, кондитерських виробів, скрапленого газу, бензину та дизельного палива в невеликих розмірах придбаних на АЗС.

У зв`язку з чим, податковий орган дійшов висновку про неможливість встановлення у перевіряємих періодах надання ТОВ ГЛІНБЕРК послуг з перевезення кукурудзи та пшениці.

При цьому, ТОВ ТАС АГРО здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання послуг з перевезення кукурудзи та пшениці при складанні первинних документів: договорів , змісту операції - її вид (послуги з перевезення, оплата тощо), найменування (номенклатура, асортимент), інші характеристики послуг, обсягу операції - кількість, ціна та загальна вартість або суму перерахування коштів без урахування ПДВ і сума ПДВ, в супереч норм ч. 1 ст. 9 Закону №996 та пп. 2.1 і 2.2 Положення №88, оскільки відсутній факт формування згідно з абз. 2 ст. 1 Закону №996 відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутні господарська операція як певна дія або подія в основі якої має бути дійсних рух певного активу.

При перенесенні позивачем інформації з неправомірного складених первинних документів до облікових регістрів бухгалтерського обліку: рахунки бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , 6442 Податковий кредит , 311 Поточні рахунки в національній валюті порушено норми ч. 5 ст. 9 Закону №996, п. 1.2 Положення №88, абз. 2 розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/4186.

Як встановлено судом з наданого відповідачем витягу з АІС Єдиний реєстр податкових накладних ТОВ ЕКСПРЕС 2016 (код 40624028), ТОВ МЕРІДІАН ГРУПП (код 38659491), ТОВ ЕКСПРЕС ТАЙМ (код 40623899), ТОВ ПРОМ ЕКСПРЕС ТРАНС (код 38245764), ТОВ ПРІОРИТЕТ ПРОМ (код 39761791), ТОВ СІЛЬТОРГ (код 40623988), ТОВ ВЕКТОР 2017 (код 41181580), ТОВ К.Т.ІНВЕСТ (код 38659512), за період січня - травня 2019 року, зазначеними підприємствами не здійснювалось господарських операцій з перевезення вантажів або надання в оренду транспортних засобів.

Водночас, позивачем не надано суду первинних документів на підтвердження придбання активів (кукурудзи, пшениці) у суб`єктів господарювання або ж власного виробництва таких активів у кількості, що переміщувались на виконання Договору, тобто відсутній факт придбання товарів для використання у господарській діяльності платника податку, що свідчить про відсутність руху власного капіталу платника податку.

Посилання позивача на обставини виконання зовнішньоекономічних контрактів, суд вважає не підтвердженим належними та допустимими доказами, адже наданні копії митних декларацій подано вже після початку розгляду справи по суті та не містять інформації щодо виробника експортованого товару.

Відтак, суд погоджується з позицією відповідача, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, адже не надано первинних документів на підтвердження придбавання активів для подальшої їх реалізації з отримання від такої реалізації економічного сенсу вчинення господарської операції.

Оформлення первинних документів на переміщення активів без досягнення від такого переміщення економічного ефекту, на переконання суду не є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000261404 від 04 вересня 2019 року та про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 1 510 364 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за травень 2015 року.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що відповідач як суб`єкт владних повноважень надав суду достатньо доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення. Водночас доводи викладені у позові не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому вважає, що в їх задоволенні слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 247, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО у повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченні статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України з урахуванням п/п 15.5. п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТАС АГРО (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 39096271);

Відповідач: Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.09.2020 року

Суддя В.І. Келеберда