Постанова

від 17.09.2020 по справі 520/13700/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 р. Справа № 520/13700/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 10.03.20 року у справі № 520/13700/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Спеценергомонтаж" (далі - позивач, ТОВ НВП "Спеценергомонтаж") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- скасувати винесене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №00000160518, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 684604 грн. та штрафні санкції 171151 грн.;

- скасувати винесене ГУ ДПС у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №00000170518, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 5200 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 задоволено адміністративний позов ТОВ НВП "Спеценергомонтаж".

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 16.09.2019 №00000160518.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 16.09.2019 №00000170518.

Стягнуто на користь ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 12914,32 грн.

Відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень ст.198 Податкового кодексу України. Звертає увагу, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами ТОВ «Орланд Груп» та ТОВ "Нортлейк", які не носять реальний характер.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку. Видами діяльності підприємства за кодами КВЕД є: 25.30 Виробництво парових котлів, крім котлів центрального опалення (основний); 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

ГУ ДФС у Харківській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» (код за ЄДРПОУ 32566758) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Орланд Груп» (код за ЄДРПОУ 40880259) за лютий, березень, квітень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2017 року, квітень 2019 року, ТОВ «Нортлейк» (код за ЄДРПОУ 40044609) за грудень 2017 року - грудень 2018 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.08.2019 №2776/20-40-14-12-09/32566758 (т.1 а.с.53-69).

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 689804 грн., у тому числі: у лютому 2017 року у сумі 9717 грн., у березні 2017 року у сумі 44000 грн., у червні 2017 року у сумі 134494 грн., у серпні 2017 у сумі 42784 грн., у вересні 2017 року у сумі 21750 грн., у жовтні 2017 року у сумі 53400 грн., у грудні 2017 року у сумі 38333 грн., у січні 2018 року у сумі 57083 грн., у лютому 2018 року у сумі 12400 грн., у березні 2018 року у сумі 12621 грн., у квітні 2018 року у сумі 12400 грн., у травні 2018 року у сумі 36340 грн., у червні 2018 року у сумі 12400 грн., у липні 2018 року у сумі 13150 грн., у серпні 2018 року у сумі 12400 грн., у вересні 2018 року у сумі 9000 грн., у жовтні 2018 року у сумі 137532 грн., у листопаді 2018 року у сумі 12400 грн., у грудні 2018 року у сумі 12400 грн., у квітні 2019 у сумі 5200 грн.

Вищезазначене порушення призвело до:

заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 684604 грн., у тому числі: у лютому 2017 року у сумі 9717 грн., у березні 2017 року у сумі 44000 грн., у червні 2017 року у сумі 134494 грн., у серпні 2017 у сумі 42784 грн., у вересні 2017 року у сумі 21750 грн., у жовтні 2017 року у сумі 53400 грн., у грудні 2017 року у сумі 21033 грн., у січні 2018 року у сумі 8434 грн., у лютому 2018 року у сумі 33153 грн., у березні 2018 року у сумі 11172 грн., у квітні 2018 року у сумі 3446 грн., у травні 2018 року у сумі 79592 грн., у червні 2018 року у сумі 24747 грн., у липні 2018 року у сумі 13150 грн., у серпні 2018 року у сумі 12400 грн., у вересні 2018 року у сумі 9000 грн., у жовтні 2018 року у сумі 137532 грн., у грудні 2018 року у сумі 24800 грн.;

завищення від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 5200 грн. за квітень 2019 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» 30.08.2019 подало до податкового органу заперечення на акт перевірки від 15.08.2019 №2776/20-40-14-12-09/32566758.

Листом ГУ ДПС у Харківській області від 11.09.2018 №881/10/20-40-05-18-15 підприємству повідомлено про залишення без змін висновків акту перевірки від 15.08.2019 №2776/20-40-14-12-09/32566758.

На підставі висновків проведеної перевірки, ГУ ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 16.09.2019 №00000160518, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 855755,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 684604 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 171151 грн.;

- від 16.09.2019 №00000170518, яким зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 5200 грн. по декларації за квітень 2019 року (а.с.92-94, т.1).

ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» оскаржено в адміністартивному порядку зазначені податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 22.11.2018 залишило без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 16.09.2019 №00000160518 та від 16.09.2019 №00000170518, а скаргу ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» - без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а відповідачем не надано до суду достатніх доказів на підтвердження висновків перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Підставою для винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 16.09.2019 №00000160518 та №00000170518, є висновки проведеної перевірки стосовно порушення ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 689804 грн. та, як наслідок, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 684604 грн. й завищено від`ємне значення податку на додану вартість у розмірі 5200 грн.

Висновки податкового органу про дане порушення грунтуються на тому, що контрагенти позивача (ТОВ «Орланд Груп» , код 40880259, та ТОВ "Нортлейк", код 40044609) здійснювали господарські операції, які не мають реального характеру, їх діяльність спрямована на надання податкової вигоди іншим платникам податків та ухилення від сплати податків.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Особливості правового регулювання оподаткування податком на додану вартість встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, в тому числі, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В той же час, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Зокрема, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

З аналізу змісту ст.ст.61, 62, 71-74 ПК України вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема, щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» (покупець) було придбано у ТОВ «Орланд Груп» (податковий номер 40880259) товари, а саме: труби, цеглу, пруток.

На підтвердження здійснення даних господарських операцій, ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» надано до матеріалів справи: рахунки-фактури №СФ-0102/1 від 01.02.2017, №СФ-021117/ОГ, видаткові накладні, платіжні доручення про здійснення оплати, а також товарно-транспортні накладні від 01.02.2017 року №01/02 та від 16.11.2017 року №16/11, які свідчать про здійснення перевезення відповідних товарів позивачем, автомобілі - ГАЗ 330202-288ЗНГ «Газель» № НОМЕР_1 та КамАЗ №95-07ХАХ, пункт навантаження - м.Київ, вул. Глибочицька, 72, пунк розвантаження - м.Харків, пров. Новомирський, 17.

Контрагентом позивача - ТОВ «Орланд Груп» - було складено податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, між ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» та ТОВ «Орланд Груп» (податковий номер 40880259) було укладено договори: на виконання підрядних робіт з монтажу обладнання від 06.03.2017 №06/03-17ОГ, на виконання підрядних робіт з модернізації обладнання від 10.04.2017 №10/04-17ОГ, на установку віконних метало пластикових конструкцій від 09.06.2017 №09/06-17ОГ, на виконання підрядних робіт з монтажу обладнання від 15.12.2017 №15/12-17ОГ, підряду на ремонт покрівлі від 09.06.2017 №09/06-17-1ОГ та від 04.09.2017 №04/09-17-1ОГ, підряду від 02.08.2017 №6033/4/1/ОГ, від 15.05.2017 №6033/4/ОГ, від 14.08.2017 №267К/ОГ, про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотехніки від 03.11.2017 № 031117ОГ, оренди майна від 01.11.2017 №011117ОГ та від 01.04.2019 №010419ОГ.

Зі змісту договорів на виконання робіт та підряду вбачається, що ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» (Замовник) доручає, а ТОВ «Орланд Груп» (Виконавець, Підрядник) зобов`язується виконати роботи з монтажу обладнання, з модернізації обладнання, з установки віконних металопластикових конструкцій, з ремонту обладнання, ремонту покрівлі полімерним та оцинкованим профнастилом, інші підрядні роботи, з технічного обслуговування і ремонту автотехніки замовника.

За умовами договорів оренди майна від 01.11.2017 №011117ОГ та від 01.04.2019 №010419ОГ ТОВ «Орланд Груп» (Орендодавець) передає, а ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» (Орендар) приймає в тимчасове власне володіння та використання промислове обладнання.

На підтвердження здійснення даних господарських операцій, ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» надано до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення про здійснення оплати робіт, а також податкові накладні, складені контрагентом позивача - ТОВ «Орланд Груп» , які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість за такими податковими накладними включено ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» (покупець) було придбано у ТОВ «Нортлейк» (податковий номер 40044609) товари, а саме: цеглу, труби, суміш вогнетривкої муллітокремнеземної тощо.

На підтвердження здійснення даних господарських операцій, ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» надано до матеріалів справи: рахунки-фактури №СФ-311018/5Н від 31.10.2018, №СФ-280918/2Н від 28.09.2018, №СФ-210918/3Н від 21.09.2018, №СФ-170718/2Н від 17.07.2018, №СФ-080518/3Н від 08.05.2018, №СФ-120318/1Н від 12.03.2018, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки за банківськими рахунками.

Контрагентом позивача - ТОВ «Нортлейк» - було складено податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, між ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» та ТОВ «Нортлейк» (податковий номер 40044609) було укладено договори: підряду від 02.10.2018 №021018Н, про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотехніки від 03.11.2017 №031117Н, оренди майна від 01.11.2017 №011117Н.

Зі змісту договору підряду вбачається, що ТОВ «Нортлейк» (Підрядник) на свій ризик з використанням свого обладнання з матеріалів ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» (Замовника) зобов`язується виконати підрядні роботи.

Відповідно до договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотехніки ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» (Замовник) доручає, а ТОВ «Нортлейк» (Виконавець) зобов`язується за плату надавати послуги з технічного обслуговування і ремонту автотехніки Замовника.

За умовами договору оренди майна ТОВ «Нортлейк» (Орендодавець) передає, а ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» (Орендар) приймає в тимчасове власне володіння та використання виробниче обладнання.

На підтвердження здійснення даних господарських операцій, ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» надано до матеріалів справи акти списання давальницької сировини, акти приймання-передачі обладнання в оренду, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписки за банківськими рахунками, а також податкові накладні, складені контрагентом позивача - ТОВ «Нортлейк» , які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суми податку на додану вартість за такими податковими накладними включено ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Колегія суддів відмічає, що судовим розглядом не встановлено недостовірності даних в документах, складених при здійсненні цих взаємовідносин.

Податковим органом також не надано достатніх та беззаперечних доказів стосовно того, що первинні документи, складені під час здійснення ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» господарських операцій із контрагентами ТОВ «Орланд Груп» та ТОВ "Нортлейк", містять недостовірні дані. Надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які унеможливлюють ідентифікувати відповідні господарські операції, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Однак, податковим органом наводяться доводи стосовно неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача ТОВ «Орланд Груп» та ТОВ "Нортлейк".

Колегія суддів відмічає, що на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Орланд Груп» (код 40880259) та ТОВ "Нортлейк" (код 40044609) були зареєстровані юридичними особами.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ «Орланд Груп» (код 40880259) за кодами КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас; 22.21 Виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; 25.12 Виробництво металевих дверей і вікон; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ "Нортлейк" (код 40044609) за кодами КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Отже, серед видів діяльності зазначених контрагентів позивача були види діяльності, які мають безпосередній зв`язок із здійсненими господарськими операціями.

Також слід враховувати, що податковим органом не наведено доводів та не надано доказів, які свідчили б, що документи від імені як позивача, так і його контрагентів підписані неуповноваженими особами.

Щодо доводів контролюючого органу про наявність протоколу допиту свідка за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000001273 від 30.10.2018 відносно громадянина ОСОБА_1 , із якого вбачається нездійснення контрагентами позивача господарської діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак слід враховувати, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагентів позивача не свідчить про відсутність факту здійснення цих господарських операцій, оскільки обставини відсутності реального вчинення господарської операції необхідно встановлювати щодо кожної господарської операції окремо.

Протокол допиту особи складений в межах вчинення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування злочинів у формі досудового слідства, а тому обставини, викладені в такому протоколі допиту, ще не є встановленими та доведеними і можуть бути в подальшому спростовані в ході досудового слідства із закриттям кримінального провадження та провадження, або під час судового розгляду із прийняттям судом виправдовувального вироку.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вирок суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постановах від 23.10.2018 у справі №820/1100/18, від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 26.03.2019 у справі №804/13206/13, від 02.04.2019 у справі №804/1444/14, від 09.04.2019 у справі №822/1602/13-а, яку відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем як не надано до суду вироку чи іншого судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у контрагентів позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення, так і не надано судового рішення щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Щодо доводів податкового органу про наявність податкової інформації стосовно ТОВ «Орланд Груп» (код 40880259) та ТОВ "Нортлейк" (код 40044609), яка свідчить про відсутність трудових ресурсів у контрагентів позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом наголошується, що згідно форм 1-ДФ зазначених контрагентів позивача на підприємствах працювало по 5 осіб, які одночасно працюють на двох та більше підприємствах, які зареєстровані поза межами реєстрації контрагентів.

Однак слід враховувати, що законодавчо не передбачено заборони одній особі працювати на декількох підприємствах одночасно. При цьому, такі підприємства можуть мати різні місця реєстрації.

Більше того, наявність у контрагентів позивача основних фондів та трудових ресурсів, в свою чергу, не є предметом доказування в межах розгляду даної справи.

За відсутності пов`язаності позивача із його контрагентами, у ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» відсутні способи для отримання від контрагентів інформації про наявні у них основні фонди та трудові ресурси.

Крім того, колегія суддів наголошує, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Неведене узгоджується із правовими висновками Верховним Судом, викладеними у постановах від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16.

Колегія суддів критично ставиться до доводів податкового органу про наявність кредиторської заборгованості по розрахункам, здійсненим між позивачем та контрагентами, з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" здійснювало придбання товарів у ТОВ "Орланд груп" протягом 2017 та 2019 років.

За цей період здійснено розрахунки на суму 2262563,60 грн., а станом на 30.04.2019 кредиторська заборгованість становить 29200,00 грн.

Також, матеріали справи свідчать, що протягом 2017-2018 років ТОВ НВП "Спеценергомонтаж" здійснювало придбання товарів у ТОВ "Нортлейк", у зв`язку з чим в цей період проведено розрахунки на суму 629652,49 грн., а станом на 31.12.2018 кредиторська заборгованість становить 1228319,11 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що податковий орган зазначає про наявність заборгованості станом саме на останній день місяця, в якому здійснено останню поставку. Разом з тим, податковим органом жодним чином не досліджено питання погашення такої заборгованості в наступних періодах. Сам факт наявності кредиторської заборгованості станом на останній день місяця, в якому здійснено поставку (грудень 2018 року, квітень 2019 року), не може бути підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Щодо доводів податкового органу про наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних (не вказано номер посвідчення водія, відсутня інформація щодо вантажно-розвантажувальних операцій), колегія суддів відмічає, що товарно-транспортні накладні не є єдиним документом, який доводить виконання господарських операцій. Зосередження податкового органу виключно на транспортній документації, як підставах формування податкового обліку без врахування інших документів не узгоджується із засадами чинного законодавства, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, окремі помилки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для висновків про відсутність здійснення господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від правильності оформлення, наявності та відсутності товарно-транспортної накладної.

Також колегія суддів враховує, що податковим органом не надано до суду як акти перевірки контрагентів позивача, так і будь-які інші документи, які безпосередньо підтверджують вчинення позивачем відповідних порушень.

Посилання податкового органу про наявність інформації стосовно вчинення контрагентами позивача чи, тим більше, третіми особами, які мали господарські взаємовідносини із контрагентами позивача, порушень чинного податкового законодавства не можуть вважатися судом беззаперечним доказом нереальності господарських операцій позивача із його контрагентами, оскільки податковим органом на підтвердження зазначеної інформації не надано до суду достатніх, належних та беззаперечних доказів.

В період здійснення вказаних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Матеріали справи не містять доказів та відомостей про скасування податковими органами свідоцтв платників ПДВ таких контрагентів позивача, діяльність яких сприймається контролюючими органами як нереальна.

Також податкові накладні, складені при здійсненні вказаних господарських операцій були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки зауважень до їх оформлення не зазначено.

При цьому слід враховувати, що чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту сум по господарських операціях за умови, що контрагенти платника податків зареєстровані належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні негативні відомості щодо стану таких контрагентів, а також контрагенти є платниками податку на додану вартість.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» платник податку та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

При цьому, колегія суддів враховує, що податковим органом не наведено доводів стосовно наявності/відсутності недоліків в оформленні первинних документів, а наголошується лише на неможливості контрагентами виконувати відповідні господарські операції.

Враховуючи зазначене, доводи податкового органу не підтверджують вчинення ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» порушення пп. «а» п. 198.1, абзаців першого і другого п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог ТОВ НВП «Спеценергомонтаж» .

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 року у справі № 520/13700/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко Л.О. Донець Постанова складена в повному обсязі 24.09.20 р.