Ухвала

від 19.08.2020 по справі 372/2183/15-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2183/15-ц

Провадження № 6-67/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Бондаренко Є.І.,

за участю представника боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 . В обґрунтування подання зазначив, що на виконанні Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва знаходиться виконавче провадження № 60726077 з виконання виконавчого листа № 372/2183/15-ц від 02.08.2016 року виданого Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк заборгованості за договором факторингу № FV/U/05-0006 від 25 червня 2014 року в розмірі 5 116 454 грн. 47 коп., а також судові витрати в розмірі 3 654 грн., всього 5 120 108 грн. 47 коп. Постановою приватного виконавця від 26.11.2019 року було відкрито виконавче провадження, також винесено постанови про арешт коштів та майна боржника. 27.11.2019 року ним було направлено боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження № 60726077, та постанови про арешт коштів та майна боржника на адресу вказану у виконавчому документі. Після відкриття виконавчого провадження ним також було направлено запит до Територіального сервісного центру МВС України в м. Києві та направлено постанови про накладення арешту на кошти боржника установам банків. Проте згідно відомостей з установ банків постанову про арешт коштів боржника було прийнято до виконання, однак коштів на рахунках або не має, або їх недостатньо для повного виконання рішення суду. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що за боржником відсутнє на праві власності майно. 05.04.2017 року між боржником та фізичної особою ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 83 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биченком Олександром Олександровичем, відповідно до якого дана квартира перейшла у власність до ОСОБА_3 . Зазначений договір дарування було визнано недійсним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року у справі № 755/8137/17 та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте на підставі договору дарування. Постановою Київського апеляційного суду від 24.04.2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року було залишено без змін. Таким чином вказане рішення набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речове право на квартиру, на яку приватний виконавець просить надати дозвіл на звернення стягнення, боржником ОСОБА_2 відповідно рішення Дніпровського районного суду Київської області від 23.10.2018 року, в установленому законом порядку зареєстровано не було, а також відсутній запис щодо належності квартири боржнику, а оскільки право власності на вказану квартиру в установленому законом порядку боржником зареєстровано не було, тому він вимушений звернутись до суду з даним поданням.

В судовому засідання представник боржника ОСОБА_1 проти вимог подання заперечила в повному обсязі та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях боржника. Пояснила, що подання приватного виконавця не підлягає задоволенню, оскільки квартири на яку пропонується звернути стягнення, не є власністю боржника, а перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. в судове засідання не з`явився, хоч про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило. 14.07.2020 року надійшла відповідь на заперечення боржника в якій він просив подання задовольнити та надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно.

Представник стягувача акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоч про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним сином. Заяв, клопотань не подав.

Вислухавши представника боржника, перевіривши та дослідивши в судовому засіданні подання приватного виконавця та докази додані до нього, а також перевіривши та дослідивши матеріали цивільної справи № 372/2183/15-ц, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" , ст. 440 ЦПК України , державний або приватний виконавець має право звернутися до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку.

На примусовому виконанні Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва знаходиться виконавче провадження № 60726077 з виконання виконавчого листа № 372/2183/15-ц від 02.08.2016 року виданого Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк заборгованості за договором факторингу № FV/U/05-0006 від 25 червня 2014 року в розмірі 5 116 454 грн. 47 коп., а також судові витрати в розмірі 3 654 грн., всього 5 120 108 грн. 47 коп.

26.11.2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявським Анатолієм Миколайовичем відкрито виконавче провадження № 60726077, окрім цього з метою забезпечення реального виконання рішення суду приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів та майна боржника у межах суми звернення стягнення.

Постанова про арешт коштів боржника приватним виконавцем була направлена установам банків для виконання.

26.11.2019 року приватним виконавцем було направлено запит до Територіального сервісного центру МВС України в м. Києві.

Після відкриття виконавчого провадження боржник в добровільному порядку рішення суду не виконує.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено, що за боржником ОСОБА_2 відсутнє на праві власності зареєстроване майно.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником квартири АДРЕСА_1 є - ОСОБА_3 на підставі договору дарування посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биченко Олександром Олександровичем 05.05.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 83 - запис про право власності 20275929 від 05.05.2017 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва 23.10.2018 року у справі № 755/8137/17 визнано недійсним договір дарування квартири, за адресою: АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биченко Олександром Олександровичем 05.05.2017, а також скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте на підставі договору дарування квартири, за адресою: АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биченко Олександром Олександровичем 05.05.2017, зареєстрований в реєстрі за № 83 - запис про право власності: 20275929 від 05.05.2017 року, внесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Биченко Олександром Олександровичем Київського нотаріального округу на підставі договору дарування № 83 від 05.05.2017 року, виданий ПН КМНО Биченко О.О., власник ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 10 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Обов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, відповідно до ст. ст. 12 , 81 ЦПК України покладається в даному випаду на орган виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи, щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

У такому випадку виконавцю потрібно надати докази, які підтверджують, що боржник фактично є володільцем майна. Такими доказами можуть бути: свідоцтво про право на спадщину, договір купівлі-продажу нерухомого майна, рішення суду, рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки у приватну власність, а також інші документи, які підтверджують володіння нерухомими майном.

Окрім зазначених вище документів виконавцю обов`язково потрібно довести факт того, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача. Дане обумовлено тим, що Законом України Про виконавче провадження передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу.

Приватним виконавцем на додано достатньо доказів наявності чи відсутності в боржника ОСОБА_2 рухомого майна чи інших цінностей достатніх для задоволення вимог стягувача, суду подано тільки докази направлення запиту для з`ясування наявності рухомого майна, проте відповіді з якої вбачається наявність чи відсутність такого майна відсутні. Інших доказів щодо наявності інших цінностей для задоволення вимог стягувача суду не подано.

Звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, може бути застосоване у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Крім того боржник в своїх запереченнях посилається на безпідставність звинувачення приватного виконавця Телявського А.М. про те, що він самостійно не виконує рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року про визнання недійснім договору дарування квартири АДРЕСА_1 , що унеможливлює звернення стягнення на дане нерухоме майно.

Дійсно, відповідно до інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно речове право на квартиру АДРЕСА_1 , не зареєстроване за ОСОБА_2 , але це жодним чином не пов`язано з діями або бездіяльністю ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна, за параметрами запиту нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано ряд обтяжень: номер запису про обтяження: 20486376, номер запису про обтяження: 25131566, номер запису про обтяження: 25237765, номер запису про обтяження: 22557799.

Таким чином, як вбачається з Реєстру речових прав на нерухоме майно на кв. АДРЕСА_1 міститься ряд заборон, які накладались самим ОСОБА_4 як державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 52037073, що перебувало на виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській обл. - наразі, вказане виконавче провадження закрито, проте накладені арешти залишились не знятими, також існує арешт накладений Дарницьким районним судом м. Києва в рамках кримінального провадження в інтересах УП ГУ НП в м. Києві (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 213050175 від 18.06.2020 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , підставою для відмови в державній реєстрації прав є зокрема наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Отже, наявність у Реєстрі записів про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором будь-яких реєстраційних дій до того часу, поки обтяження не будуть зняті, а оскільки в Державному реєстрі речових прав внесені записи про арешти накладені на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 то ОСОБА_2 позбавлений можливості зареєструвати право власності допоки вказані обтяження не будуть зняті.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року по справі № 755/8137/17 договір дарування було визнано недійним а також цим же рішенням було вирішено питання з приводу приведення запису в реєстрі у відповідність до обставин недійсності договору дарування, але рішення в цій частині не виконано, а приватний виконавець не повідомляє та не надає доказів вжиття ним чи стягувачем всіх необхідних заходів для виконання рішення суду в цій частині.

Квартира на яку приватний виконавець намагається звернути стягнення, придбана ОСОБА_2 за час шлюбу з ОСОБА_5 , а отже дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя та Ѕ частина вказаної квартири належить ОСОБА_5

13.08.2005 року між ОСОБА_5 та мною, ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Центральним відділом реєстрації шлюбів в м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, про що в книзі реєстрації шлюбів було зроблено запис за № 1968, свідоцтво про укладання шлюбу НОМЕР_1 (копія додається).

Під час шлюбу, 20.08.2014 року, мною було придбано 71/100 частину нежилих приміщень з № 1 по № 10 (групи приміщень № 170 - офіс, в літ. А , розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 180,50 кв. м., що складається з нежилих приміщень з № 2 по № 9 (групи приміщень № 170) в літ. А , площею 127,30 кв. м., відповідно до договору купівлі-продажу 71/100 частин нежилих приміщень (зареєстрованого в реєстрі за № 896, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пальорою Г.Ю. (копія договору купівлі - продажу - додається).

В подальшому, у 2016 році вказане нежиле приміщення було переведено до житлового форда і надалі утворилась кв. АДРЕСА_1 (Декларація про початок виконання будівельних робіт, реконструкція нежилих приміщень з № 1 - № 8 (групи приміщень № 173 № КВ 083161730936 від 21.06.2016 року та Декларація про готовність до експлуатації об`єкта який належить до І - ІІІ категорії складності № КВ 143162631365 від 19.09.2016 року під житлову квартиру АДРЕСА_1 - додається).

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України що, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 61 СК України передбачає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Квартиру за адресою: АДРЕСА_2 було придбано нами з дружиною під час нашого шлюбу. А отже вона є нашою спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 69 СК України передбачає право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Таким чином, оскільки вказана квартира придбана боржником за час шлюбу з ОСОБА_5 то їй належить Ѕ частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка є нашою спільною сумісною власністю і на частину дружини не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про звернення стягнення на нерухоме майно, виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з тим, надані до суду приватним виконавцем докази не дають можливості зробити висновок, що боржник ОСОБА_2 обізнаний про вчинення на даний час будь-яких виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа виданого Обухівським районним судом Київської області та навмисно ухиляється від виконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що з вказаним поданням приватний виконавець звернувся не провівши належним чином перевірку майнового стану боржника, зокрема володіючи інформацією про наявні рахунки в банку, на які накладено арешт, та наявність транспортних засобів, техніки, наявність спору щодо об`єкта нерухомого майна, а тому, приватним виконавцем не доведено факт того, що у боржника на час звернення до суду, недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача, що в свою чергу підлягає обов`язковому доведенню, оскільки Законом України Про виконавче провадження передбачено черговість звернення стягнення на майно боржника, відповідно до якої стягнення на нерухоме майно звертається у останню чергу, а тому суд не знаходить підстав для задоволення подання приватного виконавця.

Зважаючи на викладене, керуючись ст. 440 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя М.В.Кравченко