Постанова

від 13.01.2021 по справі 372/2183/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/2183/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Проць Т.В.

провадження №22-ц/824/1275/2021 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 січня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Олійника В.І.,

суддів: Кулікової С.В., Желепи О.В.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Телявського Анатолія Миколайовича, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. в частині винесення постанови про арешт майна боржника від 19.08.2020 року у виконавчому провадженні №60726077 незаконними та скасувати постанову, визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. в частині винесення постанови від 20.08.2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадження №60726077 незаконними та скасувати дану постанову, відмінити аукціон, оголошений ДП Сетам з продажу арештованого приватним виконавцем Телявським А.М. майна, а саме, чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , з аукціону, оголошеному ДП Сетам , номер лоту - 440905.

Зазначав, що оскаржувані документи винесені з порушенням вимог ЗУ Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусовго виконання рішень, порушують права та інтереси ОСОБА_1 , стягувача та особи співвласника майна - ОСОБА_2 .

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року в задоволенні скарги відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та ухвалення нового судового рішення, яким задовольнити вимоги, викладені в скарзі.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Телявський А.М. подав до апеляційного суду відзив, в якому просить залишити апеляційну скрагу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Стягувач АТ Український будівельно-інвестиційний банк також подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії приватного виконавця не відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження є недоведеним та безпідставним. Крім того, судом встановлена правомірність дій приватного виконавця і вони не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника, а будь-які докази, які вказували б на порушення приватним виконавцем чинного законодавства, прав боржника, як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.

Такі висновки відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 372/2183/15-ц виданого 02.08.2016 року Обухівським районним судом Київської області на підставі рішення цього ж суду, яке набуло чинності, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Український будівельно-інвестиційний банк заборгованості за договором факторингу № FV/U/05-0006 від 25 червня 2014 року у розмірі 5 116 454 грн. 47 коп., а також судових витрат у розмірі 3 654 грн., всього 5 120 108 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем 26.11.2019 року.

Встановлено, що 26.11.2019 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника №АСВП 60726077.

В межах проведення виконавчих дій відповідно до Закону України Про виконавче провадження постановою приватного виконавця від 19.08.2020 року описано та накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа. Вказане майно належить боржнику згідно актуального витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскаржувана постанова містить реквізити, визначені абз.3 ч.5 ст.56 Закону України Про виконавче провадження .

Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 20.08.2020 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ Приватна експортна служба в особі директора Кирилюка П.В., який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий 23.03.2020 року за №218/20, виданого Фондом державного майна України, зі строком дії до 23.02.2023 року, для надання письмового висновку про оцінку описаного та арештованого майна в порядку проведення зазначених виконавчих дій, а саме щодо спірної квартири.

Встановлено, що 26.08.2020 року за №5100 приватним виконавцем Телявським А.М. 26.08.2020 року до ДП СЕТАМ подана заявка про реалізацію арештованого майна - чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Згідно ч.1 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч.2 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження ).

Суд першої інстанції вірно зазначав, що оскаржувана виконавча дія - опис та арешт приватним виконавцем вчинені відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження".

За змістом ч.1-3 ст.57 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Відповідно до ст.20 Закону України Про виконавче провадження для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Судом встановлено, що вказана постанова винесена приватним виконавцем з недотриманням максимально визначеного десятиденного строку, наданого законом для досягнення сторін виконавчого провадження згоди щодо вартості майна. Проте, враховуючи клопотання стягувача від 20.08.2020 року про відсутність згоди щодо вартості спірної квартири, фактичну відсутність такої згоди на час розгляду скарги в судовому засіданні, суд першої інстанції вірно вважав, що дії приватного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови від 20.08.2020 року не порушують прав сторін виконавчого провадження та не суперечать ст.57 Закону України Про виконавче провадження .

Як вбачається з вимог ст.61 Закону України Про виконавче провадження , реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Щодо вимоги скаржника про відміну аукціону з продажу арештованого майна, то судом враховано, що аукціон призначений ДП Сетам , а не приватним виконавцем, дії якого оскаржуються, і який лише подав ДП заявку на реалізацію арештованого майна, яка боржником не оскаржувалась, а тому відсутні підстави для задоволення такої вимоги.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.

Пунктами 15, 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Крім того, суд вірно зазначив, що позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії приватного виконавця не відповідають вимогам Закону України Про виконавче провадження є недоведеною та безпідставною.

Судом першої інстанції встановлена правомірність дій приватного виконавця, які не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.

Будь-які докази, які б вказували на порушення приватним виконавцем чинного законодавства прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлені.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності подружжя, а тому приватний виконавець без належних на те підстав наклав арешт на всю квартиру без виділення частки боржника у спільній сумісній власності, то постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження боржника було зобов`язано подати приватному виконавцю декларацію про доходи та майно і попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно з п.3 ч.5 ст.19 Закону України Про виконавче провадження боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Проте, боржник не виконав вимогу приватного виконавця та не надав приватному виконавцю декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, таким чином боржник самостійно допускає ситуацію із зверненням стягнення на квартиру, що нібито перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

Крім того, факт звернення ОСОБА_2 до Дніпровського районного суду міста Києва з позовною заявою про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину квартири не є належним підтвердженням того, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

За п.3 ч.1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Отже, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та коштів, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Суд завжди повинен встановлювати, за які кошти таке майно було набуте: спільні або особисті.

З огляду на наведене, скаржником не доведено того факту, що зазначена квартира перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

Приватним виконавцем в повному обсязі виконано вимоги ст.56 Закону України Про виконавче провадження та зазначено всі необхідні відомості про описаний об`єкт в постанові про опис та арешт майна боржника.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, то на адресу приватного виконавця Телявського А.М. надійшло клопотання про призначення суб`єкта оціночної діяльності від AT Український будівельно-інвестиційний банк і в даному клопотанні стягувач зазначає, що банк неодноразово звертався до боржника з пропозицією досягти згоди щодо вартості описаної квартири, проте досягти згоди банк та боржник не змогли та не зможуть у майбутньому.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону України Про виконавче провадження в разі, якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону України Про виконавче провадження для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

З врахуванням того, що сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна боржника, про що приватного виконавця було повідомлено листом від 20.08.2020 року, приватним виконавцем Телявським А.М. 20.08.2020 року було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. За п.1, 2 даної постанови призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання - Товариство з обмеженою відповідальністю Приватна експертна служба та зобов`язано надати письмовий звіт з експертної оцінки описаного та арештованого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

При винесенні постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання приватний виконавець повинен керуватися п.7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень та ст.20 Закону України Про виконавче провадження .

Щодо права вимоги боржника про відміну аукціону та зупинення реалізації арештованого майна, то дані вимоги за своєю суттю є заходами забезпечення позову, передбаченим ст.150 ЦПК України, а предметом судового розгляду є скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М.

Так, порядок розгляду скарг на дії державного виконавця врегульовано нормами ст.ст.447- 453 Цивільного процесуального кодексу України.

Розділом V11 ЦПК України не передбачено можливості забезпечення вимог скарги шляхом зупинення проведення електронних торгів.

Вжиття таких заходів забезпечення вимог скарги не передбачено також і Законом України Про виконавче провадження у разі оскарження дій приватного виконавця.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах від 07.02.2014 року №6 при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом з тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п.4 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження ).

Законом України Про виконавче провадження у ст.34 врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції виконавця.

Розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця у порядку ст.447-453 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом, адже за приписами вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції приватного виконавця.

З огляду на вищенаведене, дії приватного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 19.08.2020 року та постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 20.08.2020 року в повному обсязі узгоджуються з нормами чинного законодавства та відсутні будь-які законні підстави для скасування даних постанов приватного виконавця. Скарга ОСОБА_1 не містить жодних обґрунтувань протиправності дій приватного виконавця та оскаржуваних постанов, а тому не підлягає задоволенню.

Таким чином, згідно з п.18 Постанови Пленуму спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необгрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв`язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку щодо залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 15 січня 2021 року.

Суддя-доповідач:

Судді: