Рішення

від 15.09.2020 по справі 320/64/19

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 15.09.2020

Справа № 320/64/19

Провадження 2/937/138/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

секретаря судового засідання - Арифової Л.А.,

прокурора - Машкова Д.І. (в режимі відеоконференції з Господарським судом Запорізької області),

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кисіль І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом заступника прокурора Запорізької області, який діє в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВЗ-2017 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Запорізької області, який діє в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, звернувся до суду з позовом до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, посилаючись на наступне. Так, між державою Україна в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входить державне підприємство Бердянське агроторгове підприємство , та ОСОБА_2 08.09.2014 укладено договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2 зазначеного договору частина комплексу, що є предметом договору, складається з будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навісу б , ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, прибудови 64-1, прибудови 65-1, надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, будівлі К1-1, будівлі 0-1, будівлі П-1, будівлі Р-1, ганка до Р-1, огорожі № 1, воріт. Загальна площа будівель складає 4253,2 кв. м.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 у справі № 320/4812/15 задоволено позов прокуратури області, визнано недійсним зазначений договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд, а також зобов`язано відповідача у справі ОСОБА_2 повернути Державі в особі Міністерства аграрної політика та продовольства України вищевказані об`єкти нерухомості, що були предметом недійсного договору.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.01.2017 рішення першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2017 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою органів прокуратури відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 06.09.2017 рішення апеляційного суду Запорізької області від 19.01.2017 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.02.2017 - скасовано. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання ОСОБА_2 зобов`язано повернути Державі отримане за договором майно, фактично залишено в силі.

Таким чином, ОСОБА_2 з 06.09.2017 зобов`язаний був вчинити дії щодо повернення майна, отриманого на підставі вказаного договору, Державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Проте на підставі протоколу № 1 зборів засновників ТОВ ЛВЗ-2017 від 09.01.2018 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.01.2018 № 4 засновником ТОВ ЛВЗ-2017 ОСОБА_2 передано до статутного у вказаного товариства 9/10 частин комплексу, який розташований по АДРЕСА_1 , до складу якого увійшли: виробнича будівля, літ. Б-3, загальною площею 3395,9 кв. м., будівля спиртосховища, літ. 3-1, загальною площею 176,3 кв. м., будівля матеріального складу, літ. К-1, загальною площею 540,4 кв. м., будівля пождепо, літ. 0-1, загальною площею 16,8 кв. м., будівля матеріального складу, літ. П-1, загальною площею 72 кв. м., будівля побутового приміщення, літ. Р-1, загальною площею 51,8 кв. м., огорожа № 1.

У подальшому на підставі протоколу № 8 зборів засновників ТОВ ЛВЗ-2017 від 12.07.2018 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.07.2018 № 2 ТОВ ЛВЗ-2017 , в особі його директора ОСОБА_1 , передано учаснику зазначеного товариства ОСОБА_1 у якості вартості долі у статутному фонді товариства нерухоме майно в натурі, а саме нежитлову будівлю 3-1 загальною площею 172,4 кв.м. При цьому, за повідомленням Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 18.06.2018 № 213 вказаній будівлі присвоєно адресу: АДРЕСА_2 . Крім того, на підставі проведеної у червні 2018 року КП Мелітопольське міжміське бюро технічної інвентаризації на замовлення ТОВ ЛВЗ-2017 інвентаризації вказаної будівлі її загальна площа зменшилась з 176,3 кв. м. до 172.4 кв. м.

Отже, на теперішній час Держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України позбавлена можливості повернути державне майно, яке незаконно вибуло із державної власності.

Належність зазначеного майна на праві власності Державі, недотримання закону сторонами правочину вимог закону при відчуженні майна, і як наслідок недійсність договору купівлі-продажу, встановлено рішеннями судів у справі № 320/4812/15-ц та не потребує доведення в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Встановлені у справі 320/4812/15-ц обставини мають преюдиційне значення для вирішення вказаного спору. При цьому, основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов`язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна ефективно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. Створюючи систему органів державної влади та визнаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним чином не мала на меті щоб будь-який суб`єкт правовідносин міг обійти встановлений законом порядок набуття певних прав. Саме тому, врегульовуючи відносини набуття права на власність, законодавець унормував їх шляхом встановлення відповідних процедур з чіткою вимогою - недопущення порушення прав інших осіб. При цьому кожному без винятку не надано право на зловживання чи нівелювання закону. Набуття ТОВ ЛВЗ-2017 та в подальшому - учасником вказаного товариства ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти нерухомості має лише видимість законного, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає у соціально шкідливих учинках суб`єкта права, у використанні недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права. Наведене підриває правові основи держави та авторитет законодавця, створює у суспільстві видимість правової нерівності. Таким чином, ОСОБА_2 , достеменно знаючи про відсутність у нього станом на 12.01.2018 повноважень, щодо відчуження спірного майна (був стороною у справі № 320/4812/15), створивши видимість законної поведінки, здійснив його передачу до статутного капіталу ТОВ ЛВЗ-2017 , засновником якого є він, а у подальшому вказаним підприємством передано зазначене майно учаснику підприємства - ОСОБА_1 у якості вартості його долі у статутному капіталі товариства. Зазначене призводить до того, що Держава в особі Міністерства не може вільно розпоряджатись належним майном, отримувати дохід від передачі прав на майно у встановлений законом спосіб. Таким чином, прокуратура Запорізької області звернулась із даною позовною заявою в інтересах органу, уповноваженого захищати майнові інтереси держави у спірних правовідносинах, а саме в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України.

28.02.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідно до доданих до позовної заяви документів, спірне нерухоме майно закріплене за державним підприємством Бердянське агроторгове підприємство на праві господарського відання і перебувало на балансі ДП Бердянське агроторгове підприємство , що було підтверджено листом Фонду державного майна України від 27 березня 2014 року № 10-15-3370 з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна. Функції з управління зазначеним державним підприємством та контроль за його діяльністю здійснює уповноважений орган управління - Міністерство аграрної політики і продовольства України. ДП Бердянське агроторгове підприємство є юридичною особою, має печатку, самостійний баланс, рахунки і станом на 22 лютого 2019 року є діючим, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додається до цього заперечення. Крім того, відповідно до вимог законодавства України, прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в суді повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч. 2 або 3 ст. 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому ЦПК України. Позовна заява складена 28 грудня 2018 року і направлена до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за вих. № 05/1-4666-18. Згідно доданого до матеріалів позовної заяви Повідомлення про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову воно було направлене позивачу того ж дня і за тим же вихідним номером (вих. № 05/1-4666-18 від 28.12.2018 року), що свідчить про недотримання заступником прокурора Запорізької області, встановленого порядку, а саме прокурором не надано належних доказів на підтвердження того, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження (а.с.110,111).

14.03.2019 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вказує, що обґрунтування наявності підстав для представництва та необхідності захисту інтересів держави викладено у позовній заяві. Зокрема, статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Так, 08.09.2014 між державою Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 у справі № 320/4812/15 задоволено позов прокуратури області, визнано недійсним вищезазначений договір купівлі-продажу майна, а також зобов`язано ОСОБА_2 повернути державі в особі Міністерства аграрної політика та продовольства України спірні об`єкти нерухомості. Переглядаючи справу, Верховний Суд України у постанові від 06.09.2017 погодився з доводами суду першої інстанції та зазначив, що державне майно відчужено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, в обхід визначених законодавцем процедур реалізації державного майна. Таким чином, ОСОБА_2 з 06.09.2017 був зобов`язаний повернути майно, яке отримано на підставі вищевказаного договору, державі, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України. У той же час, не дивлячись на зазначені судові рішення, спірне майно відчужено на користь ТОВ ЛВЗ-2017 . Під час розгляду господарським судом Запорізької області справи № 908/1090/18 за позовом прокуратури Запорізької області в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України до ТОВ ЛВЗ-2017 про витребування цього майна із чужого незаконного володіння, відповідачем ТОВ ЛВЗ-2017 за актом приймання-передачі нерухомого майна № 2 від 12.07.2018 передано у власність ОСОБА_1 частину спірного майна, яке складається з нежитлової будівлі З-1, площею 172,4 кв. м. Зазначене призвело до того, що держава, в особі Міністерства, позбавлена належного їй майна та можливості здійснення відносно нього правомочностей власника, отримувати дохід від передачі прав на майно у встановлений законом спосіб, тощо. При цьому, незважаючи на допущені порушення вимог законодавства при укладанні договору купівлі-продажу майна, Міністерство аграрної політики та продовольства України заперечувало щодо позовних вимог прокуратури під час розгляду справи № 320/4812/15. Окрім того, з моменту винесення Верховним Судом України 06.09.2017 судового рішення, Міністерством, як органом уповноваженим захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, жодних заходів на повернення майна до державної власності не вжито. Спірне майно перейшло у власність ОСОБА_1 18.07.2018 року про що Міністерству було відомо, оскільки було стороною по справі № 908/1090/18, однак заходів представницького характеру також не вжито. З урахуванням вказаних обставин, прокурор мав не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист інтересів держави. У зв`язку з чим, прокуратура області 28.12.2018 звернулась до суду з цим позовом, про що повідомила листом відповідний орган (а.с.123-126).

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовну заяву по викладеним у ній доводам та підставам, просив заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі на підставі норм ст. ст. 326, п. 3 ч. 1 ст. 388, 392 ЦК України.

Представник Міністерства аграрної політики та продовольства України в судове засіданні не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду справи, із заявами не звертався.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав доводи, викладені у відзивах на позовну заяву та пояснив, що відповідно до доданих до позовної заяви документів, спірне нерухоме майно закріплене за ДП Бердянське агроторгове підприємство на праві господарського відання і перебувало на балансі ДП Бердянське агроторгове підприємство , що було підтверджено листом Фонду державного майна України від 27 березня 2014 року № 10-15-3370 з витягом з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна. Функції з управління зазначеним державним підприємством та контроль за його діяльністю здійснює уповноважений орган управління - Міністерство аграрної політики та продовольства України. ДП Бердянське агроторгове підприємство є юридичною особою, має печатку, самостійний баланс, рахунки і станом на 22 лютого 2019 року є діючим. Крім того, представник зазначив, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, на момент отримання ним майна не було жодних перешкод для цього.

Представник третьої особи ТОВ ЛВЗ-2017 в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності /а.с.33 т.2/.

Суд, вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про неообхідність задоволення позову.

Судом встановлені наступні обставини.

Так, 08 вересня 2014 року між державою Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, до сфери управління якого входить державне підприємство Бердянське агроторгове підприємство та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 20-23, т.1/.

Відповідно до умов п. 2 вищевказаного договору, частина комплексу, що є предметом договору, складається з будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навісу б , ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, прибудови б4-1, прибудови б5-1, надбудови над Б-3, будівлі З-1, будівлі К-1, будівлі К1-1, будівлі О-1, будівлі П-1, будівлі Р-1, ганка до Р-1, огорожі № 1, воріт. Загальна площа будівель складає 4253,2 кв. м.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 у справі № 320/4812/15 задоволено позов прокуратури області, визнано недійсним договір купівлі-продажу та зобов`язано ОСОБА_2 повернути державі в особи Міністерства аграрної політики та продовольства України 9/10 частин комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що складаються з будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навісу б , ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, прибудови б4-1, прибудови б5-1, надбудови над Б-3, будівлі З-1, будівлі К-1, будівлі К1-1, будівлі О-1, будівлі П-1, будівлі Р-1, ганка до Р-1, огорожі № 1, воріт /а.с. 24-28 т.1/.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 19.01.2017 рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 року у справі № 320/4812/15 було скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.02.2017 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою органів прокуратури відмовлено.

Постановою Верховного Суду України від 06.09.2017 рішення апеляційного суду Запорізької області від 19.01.2017 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.02.2017 скасовано. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 в частині повернення ОСОБА_2 того, що він передав державі, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, на виконання укладеного між ними 08 вересня 2014 року договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , у зв`язку з визнанням судом зазначеного договору недійсним, скасовано, справа в цій частині передана на новий розгляд суду до першої інстанції. Зазначено, що Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області від 13.07.2016 обґрунтовано постановив рішення про визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним у зв`язку з тим, що нерухоме майно було відчужене з порушенням вимог законодавства,без погодження Фондом державного майна України/а.с. 29-42, т.1/.

Таким чином, ОСОБА_2 з 06.09.2017 був зобов`язаний вчинити дії щодо повернення майна, отриманого на підставі договору купівлі-продажу 9/10 часток комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 Державі, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Однак, на підставі протоколу № 1 зборів засновників ТОВ ЛВЗ-2017 від 09.01.2018 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.01.2018 № 4 засновником ТОВ ЛВЗ-2017 ОСОБА_2 передано до статутного фонду вказаного товариства 9/10 частин комплексу, який розташований по АДРЕСА_1 , до складу якого увійшли наступні споруди: виробнича будівля, літ. Б-3, загальною площею 3395,9 кв. м., будівля спиртосховища, літ. З-1, загальною площею 176,3 кв. м., будівля матеріального складу, літ. К-1, загальною площею 540,4 кв. м., будівля пождепо, літ. О-1, загальною площею 16,8 кв. м., будівля матеріального складу, літ. П-1, загальною площею 72 кв. м., будівля побутового приміщення, літ. Р-1, загальною площею 51,8 кв. м., огорожа № 1 /а.с.43-45/.

Згідно листа Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 18.06.2018 за № 213, об`єктам нерухомого майна із комплексі будівель та споруд, об`єкта житлової нерухомості по АДРЕСА_1 , присвоєно адресні номери, а саме: 1. Відокремленим об`єктам нерухомого майна : будівлі З-1 загальною площею 176,3 кв. м., основною площею 176,3 кв. м. - АДРЕСА_2 ; будівлі П-1 загальною площею 72,0 кв. м., основною площею 66,5 кв. м. - АДРЕСА_3 ; будівлі А-2 загальною площею 533,8 кв. м., основною площею 397,5 кв. м. - АДРЕСА_4 ; 2. Об`єктам нерухомого майна, які перебувають у сформованому комплексі будівель та споруд:будівлі Б-3 загальною площею 3395,9 кв. м., основною площею 2925,7 кв. м., будівлі Р-1 загальною площею 51,8 кв. м., основною площею 41,6 кв. м. - АДРЕСА_5 ; будівлі К-1 загальною площею 540,4 кв. м., основною площею 540,4 кв. м., будівлі О-1 загальною площею 16,8 кв. м., основною площею 16,8 кв. м. - АДРЕСА_6 /а.с.46, т.1/.

В подальшому на підставі протоколу № 8 зборів засновників ТОВ ЛВЗ-2017 від 12.07.2018 за актом приймання-передачі нерухомого майна від 12.07.2018 № 2 ТОВ ЛВЗ-2017 , в особі його директора ОСОБА_1 , передано учаснику зазначеного товариства ОСОБА_1 у якості вартості долі у статутному фонді товариства нерухоме майно в натурі, а саме нежитлову будівлю З-1, загальною площею 172,4 кв. м., основною площею 172,4 кв. м., яка розташована: АДРЕСА_2 та нежитлову будівлю А-2, загальною площею 524,5 кв. м., основною площею 391,7 кв. м., яка розташована: АДРЕСА_4 /а.с.47-49 т.1/.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником нежитлової будівлі З-1 загальною площею 172,4 кв. м., основною площею 172,4 кв. м., реєстраційний номер 1587588323107 є ОСОБА_1 /а.с 52-55 т. 1/.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01 листопада 2018 року у справі № 908/1090/18 задоволено позов прокуратури області та визнано відсутнім у ТОВ ЛВЗ-2017 права власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 , а саме: нежитлову будівлю П-1, загальною площею 64,7 кв. м., витребувано нерухоме майно з чужого незаконного володіння ТОВ ЛВЗ-2017 та визнано за Державою Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, право власності на зазначене нерухоме майно/а.с.167-173 т.1/.

Постановою Центрального апеляційного Господарського суду від 18 лютого 2019 року у справі №908/1090/18 апеляційну скаргу ТОВ ЛВЗ-2017 задоволено частково: рішення Господарського суду Запорізької області від 01 листопада 2018 року скасовано в частині визнання відсутнім у ТОВ ЛВЗ-2017 права власності на нерухоме майно та визнання за Державою Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю П-1, загальною площею 64,7 кв. м. у АДРЕСА_1 /а.с.174-179 т.1/.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого порушеного майнового права, обравши спосіб захисту, передбачений п.2 статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно до положень ч. 1 ст. 316 та ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 388 цього ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача необхідно врахувати всі умови, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, а саме: власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; майно, яке підлягає віндикації, повинно бути індивідуально визначеним; віндикаційний позов має недоговірний характер і спрямований на захист речових прав; між позивачем і відповідачем немає договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Таким чином, для витребування спірного майна з чужого незаконного володіння має бути: встановлено та ідентифіковано чіткі об`єкти спірного індивідуального визначеного майна; підтверджено право власності або законного володіння у власника або титульного володільця на ці об`єкти; підтверджено існування в натурі цих об`єктів, як предметів матеріального світу, на момент подачі позову та прийняття рішення про витребування такого майна; підтверджено, що відповідач саме на момент подачі позову та прийняття рішення фактично тримає його у себе, внаслідок чого власник чи титульний володілець не має можливості здійснювати фактичне володіння над річчю.

Враховуючи наведене, суд приймає до уваги, що предметом позову є витребування з чужого незаконного володіння індивідуально визначеного об`єкта нерухомості, існування якого та перебування у володінні ТОВ ЛВЗ-2017 на незаконних підставах є доведеним та підтвердженим матеріалами справи, внаслідок чого держава в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, як власник майна, не має можливості вільно розпоряджатися цим майном. При цьому, підтверджено, що позивач та відповідач не перебувають у зобов`язально-правових відносинах.

Виходячи з наведеного, право держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, на власність підлягає захисту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки прокурором доведено суб`єктивне право держави на витребуване майно, факт вибуття цього майна з її володіння і наявність майна у незаконному володінні ТОВ ЛВЗ-2017 та відсутність у останнього правових підстав для володіння майном.

Вимоги статті 392 Цивільного кодексу України передбачають, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на майно.

На підставі вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що право власності держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, підлягає захисту відповідно до вимог статті 392 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою, дорівнює 1 розміру прожиткового мінімуму, що встановлюється для працездатних осіб, що дорівнював на час пред`явлення вказаного позову - 1762 грн.

Судовий збір за вимогу майнового характеру складає розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб в сумі 1762 грн., оскільки 1,5 % від ціни - 79 539, 29 грн. складає 1193 грн.

Вказаний позов містить 2 вимоги майнового характеру - визнання права власності на майно та його витребування.

З урахуванням викладеного, прокуратурою області було сплачено за подачу зазначеного позову судовий збір в розмірі 3524 грн. (1762 грн. X 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем була подана заява про забезпечення позову та сплачений судовий збір в розмірі 881,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання за державою, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, права власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1587588323107), а саме нежитлову будівлю З-1, загальною площею 172,4 кв. м., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 3524,00 грн. та сплачений судовий збір за заяву про забезпечення позову в розмірі 881,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 141, 241-246, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 20, 316, 317, 321, 387, 388, 392, 397 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву заступника прокурора Запорізької області, який діє в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВЗ-2017 , про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно - задовольнити повністю .

Визнати за Державою Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ 37471967, вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001), право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1587588323107, а саме: нежитлову будівлю З-1 загальною площею 172,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 05.08.2004, адреса: АДРЕСА_7 ) об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1587588323107, а саме: нежитлову будівлю З-1 загальною площею 172,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , у власність Держави Україна, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (код ЄДРПОУ 37471967, вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 05.08.2004, адреса: АДРЕСА_7 ) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова, 29-А, м. Запоріжжя, 69057, р/р № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) судовий збір на подачу позову в розмірі 3524 /три тисячі п`ятсот двадцять чотири/ гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області 05.08.2004, адреса: АДРЕСА_7 ) на користь прокуратури Запорізької області (код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: вул. Матросова, 29-А, м. Запоріжжя, 69057, р/р № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973) судовий збір на подачу заяви про вжиття заходів забезпечення позову в розмірі 881 /вісімсот вісімдесят одна/ гривня 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст рішення суду складено 24 вересня 2020 року.

Повні дані учасників справи.

Позивач - прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29-А.

Міністерство аграрної політики та продовольства України, код ЄДРПОУ 37471967, юридична адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 .

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛВЗ-2017 , код ЄДРПОУ 41855789, юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Монастирська, буд. 1.

Суддя: Л.В. Колодіна