Постанова

від 24.09.2020 по справі 543/1260/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/1260/19 Номер провадження 22-ц/814/2084/20Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є. А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.

з секретарем судового засідання: Ткаченко Т.І.,

за участю адвоката Верпети В.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області в особі сільського голови Граба Василя Миколайовича та ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 20 липня 2020 року

за позовом ОСОБА_3 до Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області, ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та нікчемним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Савинської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області та до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та нікчемним.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Спадкоємцями є дружина спадкодавця - ОСОБА_2 , та сини позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина у вигляді трьох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивачем 19.08.2019 року подана заява про прийняття спадщини приватному нотаріусу Оржицького районного нотаріального округу Черненко О.О.

Проте, при формуванні спадкової справи виявилося, що існує заповіт складений та посвідчений 05.12.2017 року Савинською сільською радою, Оржицького району, Полтавської області, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 61723984 від 01.07.2019 року згідно якого все своє майно ОСОБА_4 заповів лише одному сину ОСОБА_1 .

Вважає, що заповіт складений ніби-то ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 є таким, що не вчинявся та не відповідав волевиявленню заповідача, підпис на ньому не належить ОСОБА_4 . Крім того, посилаючись на положення ч. 1 ст. 1257 ЦК України вважає, що заповіт посвідчений з порушенням процедури оформлення заповіту і тому є нікчемним.

Просив суд визнати заповіт складений ОСОБА_4 посвідчений Савинською сільською радою, Оржицького району, Полтавської області 05.12.2017 року та зареєстрований в спадковому реєстрі Савинської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області за № 61723984 , недійсним та нікчемним.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 20 липня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в особі його законного представника ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Позов ОСОБА_3 до Савинської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області задоволено.

Визнано нікчемним заповіт складений ОСОБА_4 , що був посвідчений Савинською сільською радою, Оржицького району, Полтавської області 05.12.2017 року та зареєстрований в спадковому реєстрі Савинської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області за № 61723984.

У задоволенні решти позовних вимог до Савинської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області відмовлено.

Судові витрати відповідача ОСОБА_1 в особі його законного представника ОСОБА_2 за оплату правової допомоги стягнуто з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_1 в особі його законного представника ОСОБА_2 в сумі 3500 грн. Решту витрат на правову допомогу віднесено за рахунок відповідача ОСОБА_1 .

Судові витрати позивача у вигляді сплаченого судового збору в сумі 768 грн 40 коп стягнуто з Савинської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області, на користь ОСОБА_3 . Решту витрат по сплаті судового збору та оплаті експертизи віднесено за рахунок позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заповіт складений ОСОБА_4 посвідчений службовою особою Савинської сільської ради, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій.

В апеляційній скарзі поданій сільським головою Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області, апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянт просить суд рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог до Савинської сільської ради та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги, що рішення Виконавчого комітету Савинської сільської ради від 23.03.2015 року, яким уповноважено Юрченко І.М. на вчинення нотаріальних дій є чинним, не скасовано, а отже висновок суду про посвідчення заповіту ОСОБА_4 особою, що не мала повноважень на чинення таких дій є безпідставним.

У доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд не в повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання заповіту нікчемним. Зокрема, вказує на недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що у відповідності до ст. 81 ЦПК України є обов`язком сторін у справі. Вважає, що висновки суду про відсутність повноважень на вчинення нотаріальних дій у секретаря Савинської сільської ради ґрунтується на припущеннях.

У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_3 - адвокат Верпета В.О. просить їх відхилити, а рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 20 липня 2020 року залишити без змін. Вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, ухваленим з повним дослідженням судом обставин справи та наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з підстав визначених п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України -порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , останнім місцем проживання якого було с. Савинці, Оржицького району, Полтавської області. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 від 15.04.2019 року серії НОМЕР_1 .

19.08.2019 року ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Оржицького районного нотаріального округу Черненко О.О. згідно якої зареєстрована спадкова справа у Спадковому реєстрі за № 64390729. Також заяву про прийняття спадщини подав інший син спадкодавця - ОСОБА_1 в інтересах якого діяла законний представник ОСОБА_2 .

Дружина померлогоГрози ОСОБА_5 - ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини, що підтверджується відповідною заявою нотаріусу.

Згідно заповіту складеного та посвідченого 05.12.2017 року секретарем виконавчого комітету Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області все своє майно ОСОБА_4 заповів ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно висновку експерта від 30.04.2020 року № 905 підпис від імені ОСОБА_4 в оригіналі заповіту від 05.12.2017 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області та зареєстрованого у спадковому реєстрі за номером 61723984 виконаний самим ОСОБА_4 .

Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку, що заповіт складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 є таким, що вчинявся та відповідав волевиявленню заповідача.

Доказів на спростування вказаної обставини позивач не надав.

Також судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Савинської сільської ради від 23.03.2015 року № 3 відповідальною за вчинення нотаріальних дій в Савинській сільській раді призначено ОСОБА_6 секретаря виконкому сільської ради.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання заповіту нікчемним, місцевий суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1257 ЦК України, дійшов висновку, що оскільки він складений та посвідчений особою, що не має повноважень на вчинення нотаріальних дій, то існують підстави для визнання такого заповіту нікчемним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою стастатті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу . Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу .

Згідно ч. 1,2 статті 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України , тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України , тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 , 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину .

Отже, з огляду на положення статті 215 ЦК України , оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Крім того, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину із зазначених підстав необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для нікчемності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України ). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

Звертаючись із вказаним позовом ОСОБА_3 вказував, що підставою визнання заповіту нікчемним є порушення вимог щодо його форми та посвідчення. Тобто, з огляду на вищенаведене, позивачем обрано не належний спосіб захисту своїх прав чи інтересів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що висновок суду першої інстанції щодо визнання заповіту нікчемним є безпідставним, оскільки судом не було враховано, що позивачем при зверненні до суду вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не заявлялись, а отже обрано неналежний спосіб захисту свого права.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання заповіту нікчемним та в частині розподілу судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалі справи вбачається, що за подачу апеляційних скарг апелянтами ОСОБА_2 - представником ОСОБА_1 сплачено 1261,20 грн. (а.с. 153) та Савинською сільською радою сплачено - 1152,60. (а.с.164). Отже, з позивача на користь відповідачів підлягають стягненню понесені ними судові витрати у відповідних розмірах.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 понесено витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 грн. (а.с. 39, 40).

З огляду на положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_1 витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст. ст. 141; 367; 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п. 4; 381; 382; 383; 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області в особі сільського голови Граба Василя Миколайовича та ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 20 липня 2020 року- скасувати в частині задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Савинської сільської ради про визнання заповіту нікчемним та в частині розподілу судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Савинської сільської ради про визнання заповіту нікчемним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 1000 грн. (одну тисячу гривень) в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1261грн. 20 коп. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області судовий збір в розмірі 1152грн. 60 коп. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Ю. В. Дряниця

Судді: Т. О. Кривчун

О. В. Чумак