Рішення

від 24.09.2020 по справі 380/4715/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4715/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Львівський селекційно-племінний центр про визнання протиправним дій Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та в м. Севастополі та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

Приватне акціонерне товариство "Львівський селекційно-племінний центр" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги :

- визнати протиправним нарахування ГУ ДПС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та М.Севастополі боргу в сумі 287031.59 грн із орендної плати за землю з юридичних осіб ПрАТ Львівський селекційно-племінний центр ;

- зобов`язати ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі винести рішення про списання податкового боргу в сумі 287031,59 грн. із орендної плати за землю з юридичних осіб ПрАТ Львівський селекційно-племінний центр .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у січні 2019 року при зміні беніфіціарів та керівника акціонерного товариства, внаслідок ознайомлення з даними електронного кабінету платника податків, було виявлено за товариством податковий борг із орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 287031,59грн., який виник внаслідок відсутності сплати, починаючи з березня 2014 року, за оренду земельної ділянки на території Автономної Республіки Крим. Зазначає, що у результаті анексії Росією Криму, з березня 2014 року товариство припинило будь-яку господарську діяльність на даній території і відповідно підстав для нарахування і сплати даного платежу не було. Вказує, що на звернення про списання податкового боргу посадові особи податкової служби підтверджують, що згідно даних інформаційної системи органів ДПС за ПрАТ ЛСПЦ обліковується протиправно нарахований податковий борг з орендної плати з юридичних осіб (код бюджетної класифікації 18010600) на загальну суму 287031,59 грн. по ГУ ДПС у Херсонській області. Автономній республіці Крим та М.Севастополі, м.Саки, який виник в період з 03.30.2014р. по 31.01.2015р. Проте незаконно нараховану суму даного податкового боргу відмовляється списувати. Позивач вказує, відповідно підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодекс) України, не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб. Звертає увагу, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12.08.2014р. № 1636-УІІ, на території ВЕЗ Крим не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені статтею 9 Податкового кодекс) України, га збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування . Також згідно абз.1 п. 12.3 сі. 12 цього ж Закону, під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску діють з урахуванням того, що загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України не нараховуються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та /або з інших об`єктів оподаткування, зокрема об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території. Позивач вказує, що згідно п.101.1 ст.101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. До безнадійного боргу згідно п.101.2.3. 101.2.4 п. 101.2 ст.101 Податкового кодексу України відноситися податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом та податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Статтею 102 Податковою кодексу України встановлено строк давності 1095 днів. Позивач твердить, що незважаючи на незаконне нарахування податкового боргу, а саме порушення вимог п.5.1 ст. 5 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12.08.2014р. № 1636-VII, на його неодноразові звернення про списання боргу до Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та М.Севастополі і Державної податкової служби України про списання боргу він отримував відмову.

Ухвалою від 23.06.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 23.07.2020 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача 18.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Позиція відповідача полягає в тому, що згідно зворотного боку ІКП за позивачем, станом на 11.08.2020, обліковуються несплачений податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у загальній сумі 287031,59 грн., який виник 30.03.2014 у зв`язку з поданим позивачем розрахунком земельного податку від 14.02.2014 №9006960329 та територіально обліковується на тимчасово окупованій АР Крим. Тобто, вказані суми зобов`язань були самостійно нараховані позивачем та ним не заперечуються. Дана обставина підтверджується зворотнім боком ІКП. Зазначає, що за правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах. встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідач вважає, що позовна вимога позивача, щодо визнання протиправним нарахування з орендної плати за землю в сумі 287031,59 грн. (самостійно задекларований позивачем) є такою, що суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства та не підлягає задоволенню. Зазначає, що спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України та створює вільну економічну зону Крим , є Закон України від 12.08.2014 року №1636-УІІ Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (далі Закон № 1636). Згідно ст. 5 Закону №1636 На території ВЕЗ "Крим" не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування". Разом з тим ч.5.3, ч.5.9 ст. 5 Закону №1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ "Крим", прирівнюються з метою оподаткування до нерезидента. На території ВЕЗ Крим можуть справлятися місцеві податки та збори, визначені статтею 10 Податкового кодексу України, з урахуванням норм цієї статті. Фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на іншій території України, прирівнюються з метою оподаткування до резидента. У відповідності до положень підпункту 12 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636 під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ Крим діють з урахуванням того, що зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ Крим норм статей 59, 60, 87 - 101, 124, 126 і 129 ПК України. При цьому пунктом 15.1 статті 15 Закону №1636 визначено, що будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами. обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації. Відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, а дії контролюючого органу законними та такими, що не порушують права Позивача.

Від відповідача 25.08.2020 надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказує, що у відзиві відповідачем не надано пояснення щодо предмету спору, а саме, чому Товариству було нараховано борг із орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 287031,59 грн. в порушення вимог пунктів 5.1 ст.5, абз.1 п.12.3 ст.12 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12.08.2014 р. № 1636-VII. Позивач вказує, що в преамбулі Закону №1636 зазначається, що цей Закон є спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , створює вільну економічну зону Крим (далі - БЕЗ Крим ), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами. зазначає, що ні в преамбулі, ні в будь-якій іншій статті Закону не передбачено, що його дія розповсюджувалась тільки на осіб, які змінили свою податкову адресу (місце знаходження) з території АРК Крим на іншу територію України. Таке твердження відповідача щодо вибірковості дії Закону є порушенням положень частини 2 статті 19 Конституції України, де сказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Звертає увагу що сам відповідач, на письмове звернення, у листі ГУ ДФС у Херсонській області. Автономній республіці Крим та м.Севастополі від 30.08.2019р. №10555/9/21-22-17-0216 (копія додана до матеріалів справи) повідомляє, що огляду на зазначене, після дати початку окупації нарахування податків і зборів, єдиного соціального внеску в інтегрованих картках платника не повинно відбуватися. Разом з тим, у зв`язку з технічними причинами такі нарахування мають місце. Відповідно до п.286.2 ст.28б Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. На виконання даного пункту, Товариство подало 14.02.2014 року до Сакської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим податкову декларацію №9006960329 з плати за землю в якій задеклароване податкове зобов`язання з орендної плати за 2014 рік у сумі 318513,00 грн. У лютому 2014 року було сплачено 26543,0 гри. платежу. Проте, у зв`язку з анексією Росією Криму, Товариство припинило будь-яку господарську діяльність на його території і відповідно підстав для нарахування і сплати даного платежу не було. Позивач вказує, що згідно п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Так як в результаті анексії Криму Товариство було позбавлено можливості користуватись предметом договорів оренди; як і самі органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, втратили можливість виконувати свої обов`язки у межах законодавства України, то ці договори втратили силу, як і зобов`язання щодо плати за оренду землі в Сакському р-ні АР Крим. Позивач стверджує, що навіть якщо б і хотів в подальшому сплачувати цей платіж то, як зазначає у відзиві сам відповідач, це не було можливим через блокування системи електронних платежів Національним банком України на тимчасово окупованій території України. Позивач вважає, що у такому випадку відповідач зобов`язаний був у березні 2014 року заблокувати нарахування на інтегрованих картках Товариства орендну плату за користування земельною ділянкою в АР Крим, проте такого не зробив, внаслідок чого виник протиправний борг в сумі 287031,59 грн.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Приватним акціонерним товариством Львівський селекційно-племінний центр подано 14.02.2014 року до Сакської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим податкову декларацію №9006960329 з плати за землю в якій задеклароване податкове зобов`язання з орендної плати за 2014 рік у сумі 318513,00 грн (а.с.40-43).

У лютому 2014 року позивачем сплачено 26543,0 грн. (а.с.4), заборгованість станом на 31.12.2019 становить 287031,59 грн.

За наслідками розгляду звернення позивача про списання податкового боргу, відповідач листом від 30.08.2019 (а.с.11-12) відмовив позивачеві у списанні податкового боргу, внаслідок чого позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Податкове законодавство України відповідно до п.3.1 ст. 3 ПК України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.286.2 ст.28б Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції Об`єднаних сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.

Спеціальним законом, що визначає особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України згідно із статтею 13 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , створює вільну економічну зону Крим (далі - БЕЗ Крим ), та врегульовує інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами є згідно преамбули - Закон України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12.08.2014 р. № 1636-VII.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Про створення вільної економічної зони Крим та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України від 12.08.2014р. № 1636-УІІ, на території ВЕЗ Крим не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України, та збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, передбачений Законом України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування .

Згідно абз.1 п. 12.3 ст. 12 цього ж Закону, під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску діють з урахуванням того, що загальнодержавні податки і збори, визначені статтею 9 Податкового кодексу України не нараховуються з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) та фізичними особами на тимчасово окупованій території, операцій та /або з інших об`єктів оподаткування, зокрема об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм чинного законодавства суд дійшов висновку про протиправність нарахування ГУ ДПС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та М.Севастополі боргу в сумі 287031,59 грн із орендної плати за землю з юридичних осіб ПрАТ Львівський селекційно-племінний центр.

Доводи відповідача про те, вказані суми зобов`язань були самостійно нараховані позивачем суд не бере до уваги, оскільки згідно з поданим позивачем розрахунком земельного податку від 14.02.2014 №9006960329 позивач нарахував собі податкові зобов`язання, а не борг.

Такі зобов`язання стали податковим боргом лише після неможливості позивачем їх сплатити у визначені строки, у зв`язку із тимчасовою окупацією території на якій розташована земельна ділянка та відповідно протиправно нараховувалися відповідачем, як суми податкового боргу у картці позивача (а.с.3-5).

Статтею 101 Податкового кодексу України закріплені положення щодо списання безнадійного податкового боргу.

101.1. Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

101.2. Під терміном "безнадійний" розуміється (серед іншого):

101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

101.4. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

101.5. Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Виходячи з наведеного, податковий борг, стосовно якого минув строк давності 1095 днів (стаття 102 глава 9 розділ ІІ ПК України), вважається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Як встановлено судом, податковий борг у позивача обліковується станом на 31.01.2015 року.

Враховуючи, що з дати виникнення податкового боргу у цих спірних правовідносинах минуло більш ніж 1095 днів, то строк звернення до суду за його стягненням закінчився, що в свою чергу є підставою для його списання як безнадійного.

Проте, податковий орган відмовив позивачеві списати цей борг посилаючись на те, що до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим" зупинено застосування у тому числі положень ст. 101 ПК України.

У відзиві відповідач зазначає протилежні доводи, що для списання податкового боргу платника податків достатньою умовою є зміна місцезнаходження платника податків з тимчасово окупованої території на іншу територію України, але за умови виникнення такого боргу з моменту тимчасової окупації . Отже, дія вказаної норми розповсюджується виключно до платників податків - юридичних осіб із місцезнаходженням, на території БЕЗ Крим або тих, що змінили місцезнаходження з території БЕЗ Крим . Норми закону №1636, вказані у позовній заяві, не можуть бути застосовані до позивача, адже з матеріалів справи вбачається та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру, Позивач не змінював свою податкову адресу (місце знаходження) з території АРК Крим, на іншу територію України.

Відтак оскільки позивач свою податкову адресу не змінював і така не є на території ВЕЗ "Крим", то щодо позивача не зупинено застосування у тому числі положень ст. 101 ПК України.

Більш того, позивачеві повідомили про неможливість здійснення коригувальних операцій по видаленню нарахованих грошових зобов`язань в період дії окупації, які вплинули на утворення податкового боргу (а.с.12).

Питання добровільного погашення платниками податків боргу, який обліковується за територіальною приналежністю до АР Крим, не врегульовано.

Суд вважає неприпустимим коли орган державної влади ставить суб`єкта певних правовідносин, у даному випадку платника податків, в залежність від того, що на законодавчому рівні не врегульовано правила поведінки та не визначено межі в яких особа може здійснювати свої права та виконувати покладені законом на неї обов`язки.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що не надаючи можливість позивачеві добровільно сплатити податковий борг, не стягуючи його з 2015 року та при цьому відмовляючи у списанні його як безнадійного, податковий орган допустив протиправні дії по відношенню до позивача, який опинився у стані правової невизначеності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оскаржуються дії відповідача, суб`єкта владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призводить до безпідставного податкового навантаження на позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 4306 грн, такий згідно ст. 139 КАС України слід стягнути на користь позивача з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та в м. Севастополі за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним нарахування ГУ ДПС у Херсонській області Автономній Республіці Крим та М.Севастополі боргу в сумі 287031.59 грн із орендної плати за землю з юридичних осіб ПрАТ Львівський селекційно-племінний центр ;

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та М.Севастополі (73003, м. Херсон, просп. Ушакова 75, ЄДРПОУ 43143201) списати податковий борг в сумі 287031,59 грн. із орендної плати за землю з юридичних осіб ПрАТ Львівський селекційно-племінний центр .

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Львівський селекційно-племінний центр (80514, Львівська область, Буський район, с. Купче, ЄДРПОУ 00701912) з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та М.Севастополі (73003, м. Херсон, просп. Ушакова 75, ЄДРПОУ 43143201), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 4306 (чотири тисячі триста шість) грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 24.09.2020р.

Суддя Коморний О.І.