Постанова

від 21.09.2020 по справі 916/1655/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1655/18 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) - Семака В.Ю. - за довіреністю;

від ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» - Черкес В.О. - за довіреністю;

від Міністерство інфраструктури України - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний)

на рішення господарського суду Одеської області від 25 березня 2020 року

у справі №916/1655/18

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА»

про розірвання договору

суддя суду першої інстанції: Ю.М. Невінгловська

час і місце ухвалення рішення: 25.03.2020р. м.Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №13

повний текст складено 06.04.2020р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судовому засіданні 21.09.2020р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

09.08.2018 року Державне підприємство „Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-МІНДОБРИВА» про розірвання договору від 06.12.2005р. №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА» - причалу №17, що знаходиться на балансі ДП „АМПУ» , укладеного між ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА» та ДП АМПУ .

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між сторонами у справі 06.12.2005р. було укладено договір №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ Трансінвестсервіс причалу №17, що знаходиться на балансі ДП МПТ Южний . Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.08.2006р., виданого виконавчим комітетом Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області серія ЯЯЯ № 944028 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.08.2006 №11660812, виданого Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації, спільна часткова власність на єдиний майновий комплекс по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі № 17 розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Визирська сільська рада, вулиця 1-й кілометр автодороги порту „Южний, будинок 1 „Б, в 2006-2008 роках належала на праві державної спільної часткової власності - Державі Україні в особі Верховної Ради України (в оперативному управлінні Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Южний) частка 15/100, та на праві приватної спільної часткової власності - ТОВ з II „Трансінвестсервіс - частка 85/100. Однак у 2009 році на причал № 17 встановлена державна форма власності в особі Міністерства транспорту та зв`язку України з розміром частки 1/1, що визначено у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 27.03.2009р. №1371, виданому виконавчим комітетом Южненської міської ради. Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА 12.04.2013р. зареєстровано право приватної власності (частка 1/1) на комплекс будівель та споруд в районі причалу №17, про що внесено відповідний запис №646418. Позивач наполягає на тому, що майно, яке перебувало у спільній частковій власності Держави в особі Верховної Ради України (в оперативному управлінні ДП „Морський торгівельний порт „Южний) частка 15/100, та на праві приватної спільної часткової власності - ТОВ з II „Трансінвестсервіс - частка 85/100 впродовж 2009-2013 років було поділено в натурі між співвласниками, що відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України свідчить про припинення відповідного права спільної часткової власності сторін. Позивач також вказує, що погоджується з висновками Комісії Міністерства інфраструктури України стосовно необхідності розірвання договору №К23У-44 від 06.12.2005р., угода сторін про порядок володіння і використання цілісного майнового комплексу, оформлена договором, починаючи з березня 2009 року втратила свою актуальність у зв`язку з чим позивач в порядку ч.ч. 2-5 ст. 188 ГК України звернувся до суду з відповідним позовом про розірвання договору №К23У-44 від 06.12.2005р., оскільки пропозиція позивача, яка викладена у претензії Адміністрації від 17.07.2018р. №5251/01/102-18 про розірвання відповідного договору, була залишена відповідачем без розгляду.

28.09.2018р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив про відсутність правових підстав для розірвання договору та задоволення позову.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що наявні обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, які були встановлені у рішенні суду у справі №15/254-05/7274, зокрема, що ТОВ Трансінвестсервіс , правонаступником якого є ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА , є власником майнового комплексу по перевантаженню вантажів розташованого в порту Южний, який складається із залізничної станції Хімічна , складських корпусів, двох причалів, а також технологічних ліній з перевалки мінеральних добрив і зерна, та є цілісним майновим комплексом, розташованим на земельній ділянці, що належить ТОВ Трансінвестсервіс ; у зв`язку із тим, що перевантажувальний комплекс є цілісним майновим комплексом , його складова частина гідротехнічна споруда Причал №17, що перебуває на балансі ДП МТП Южний , є нерозривною і неподільною частиною цього комплексу, оскільки ЦМК не може працювати без причалу та може бути використане з причалом за цільовим призначенням тільки як єдине ціле та на такий цілісний майновий комплекс (разом з причалом) повинен розповсюджуватися правовий режим спільної власності.

Відповідач наполягає, що йому на праві приватної власності належить частина ЦМК, а саме - перевантажувальний комплекс, а позивачу на праві господарського відання належить інша частина ЦМК - Причал №17, в зв`язку з чим, шляхом укладення відповідних додаткових угод до договору №К23У-44 від 06.12.2005р. сторони у справі стали правонаступниками прав та обов`язків за зазначеним договором. Водночас, відповідач доводить до відома суду, що більш як дев`ять років, жодна особа не порушувала питання щодо розірвання договору, а добровільно підтвердила його чинність, шляхом прийняття зобов`язань за ним та добросовісним їх виконанням. Відповідач зазначив, що протягом останніх років договір №К23У-44 від 06.12.2005р. неодноразово був предметом розгляду судових спорів між сторонами у справі та у травні 2016 р. позивач вже звертався до суду з позовом до ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА про розірвання договору та зобов`язання укласти новий договір, за результатами розгляду якого рішенням суду у справі №916/1220/16 у задоволенні позовних вимог ДП „АМПУ було відмовлено. При цьому відповідач наголошує на тому, що на момент розгляду судової справи №916/1220/16 оформлення майнових прав ДП „АМПУ та ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА на належні їм частки ЦМК були такі самі, що й на момент подання позову ДП „АМПУ по даній справі.

Посилаючись на приписи положень ст.ст. 358, 364, 367 ЦК України, відповідач зазначив про безпідставність тверджень позивача щодо поділу ЦМК, оскільки такі докази позивачем до матеріалів справи не додані, тобто за відсутністю відповідного договору про поділ майна чи виділу із нього причалу №17, як і взагалі відсутності документів висновку про технічну можливість виділу відповідної гідротехнічної споруди з ЦМК з перевалки добрив чи його поділу. Гідротехнічна споруда причал №17 та перевантажувальний комплекс відповідача є неподільною річчю, єдиним майновим комплексом, що було встановлено рішенням Арбітражного суду Одеської області від 20.07.1999 року у справі №17-6/3276, а тому за твердженням відповідача з огляду на положення ст. 183 ЦК України будучи неподільною річчю ЦМК не міг бути поділений між співвласниками, а гідротехнічна споруда причал №17 бути виділеною з вказаного цілісного (єдиного) майнового комплексу без втрати цільового призначення терміналу.

Також відповідач не погоджується з позицією позивача про втрату актуальності договору у зв`язку з отриманням свідоцтва на право власності у 2009 році ДП МТП „Южний, оскільки договір був укладений до оформлення установчих документів на право спільної часткової власності на перевалочний комплекс від 29.08.2006 року.

Відповідач зазначив, що спірний договір був укладений на підставі рішення суду від 06.12.2005р. по справі №15/254-05-7274, а тому вважає, що саме зазначений договір був підставою для оформлення свідоцтва про право власності від 29.08.2006р., у зв`язку з чим втрата чинності чи зміна свідоцтва про право спільної часткової власності від 29.08.2006р. жодним чином не може впливати на обставини за яких було укладено спірний договір, які за твердженням відповідача не змінилися та існують до теперішнього часу. Відповідач наполягає, що наразі технологічний статус гідротехнічної споруди причалу №17 та перевантажувального комплексу ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА як неподільного майна, які в сукупності являють собою єдиний комплекс з перевалки вантажів, і частини якого не можуть використовуватися окремо один від одного без втрати цільового призначення, залишається чинним та незмінним.

10.10.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, зазначивши про те, що підставою подання позовної заяви стали обставини, що встановленні у аудиторському звіті від 17.05.2018 № 14-2-03/03 та рекомендації, які складені Комісією Міністерства інфраструктури України за результатом проведення планового аудиту відповідності діяльності позивача за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2017 №164-Г. При цьому, на обставинах поділу спільного майна між сторонами у справі наполягав, шляхом реєстрації прав кожного на їх частину, що за твердженням позивача в силу приписів ст. 367 ЦК України є припиненням права спільної часткової власності на нього, в зв`язку з чим стверджує, що предмет спірного договору щодо володіння й використання цілісного майнового комплексу, починаючи з березня 2009 року втратив свою актуальність.

24.10.2018р. відповідачем подано клопотання про призначення судової комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи.

01.11.2018р. позивачем подано заяву з приводу клопотання про призначення експертизи по справі №916/1655/18, у відповідності до якої останній проти проведення експертизи не заперечував, однак змінив перелік питань, які мають бути поставлені перед експертом.

Ухвалою суду від 01.11.2018р. у справі № 916/1655/18 призначено комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизу, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

На вирішення експертів поставлено наступні питання:

1) Чи є комплекс будівель та споруд в районі причалу №17, що належить ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА (код ЄДРПОУ: 36143538), та гідротехнічна споруда причал №17 (інв. №1135), що належить Державі Україна - цілісним (єдиним) майновим комплексом?

2) Чи був цілісний (єдиний) майновий комплекс ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА (код ЄДРПОУ: 36143538) в 2009 році (або в інший період часу з 2005 р. по теперішній час включно) поділений між співвласниками шляхом виділення зі складу цілісного (єдиного) майнового комплексу гідротехнічної споруди причалу №17 (інв. №1135) в окремий об`єкт нерухомого майна? Якщо такий поділ відбувся і причал №17 був виділений в окремий об`єкт нерухомого майна, визначити - чи відповідає технічна документація з поділу цілісного (єдиного) майнового комплексу ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА чинним ДБН, СНіП та іншим нормативним актам в галузі будівництва?

3) Чи є технічна можливість відповідно до діючих вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити цілісний (єдиний) майновий комплекс та виділити зі складу цілісного майнового комплексу в окремий об`єкт нерухомого майна частку у вигляді гідротехнічної споруди причалу №17 (інв. №1135) відповідно до часток співвласників без завдання шкоди та без втрати цільового призначення цілісного майнового комплексу?

4) Чи підтверджуються документально висновки пп. 3 п. 1.2.3. „Аудиторського звіту за результатами проведеного планового аудиту відповідності діяльності ДП ЮФ "АМПУ" за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р. №14-2-03/03 від 17.05.2018 р. (стор. 56 - 58 вказаного аудиторського звіту) та п. 5 Рекомендацій до вказаного Аудиторського звіту в частині наявності підстав для розірвання Договору від 06.12.2005 р. №К23У-44, зокрема, у зв`язку з фактом поділу цілісного (єдиного) майнового комплексу з перевалки мінеральних добрив в районі причалу №17 та виділення причалу №17 (інв. №1135) зі складу цілісного майнового комплексу в окремий обєкт нерухомого майна?

26.12.2019р. до господарського суду Одеської області від ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" надійшов висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 388 від 23.12.2019 р.

05.02.2020р. від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Міністерство інфраструктури України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 05.02.2020р. Міністерство інфраструктури України було залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

19.02.2020р. відповідачем до суду було подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій позивач просив суд, у разі встановлення підстав для задоволення даного позову, застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову в порядку ст. 267 ЦК України.

19.02.2020р. від відповідача надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог з урахуванням висновку судової експертизи, в яких ТОВ "ТІС-Міндобрива" просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, зокрема, що висновок викладений у п.5 рекомендацій до Аудиторського звіту від 17.05.2018 року, не є підставою для розірвання спірного договору та є актом індивідуально-правової дії, який створює правові наслідки виключно для позивача. При цьому, з урахуванням експертного висновку відповідач наполягав на своїй позиції щодо неможливості поділу чи виділення з єдиного майнового комплексу окремо об`єкту, зокрема, причалу №17. Крім того, відповідач наполягав на незаконності рішення виконавчого комітету Южненської міської ради від 26.03.2009р. №1698 та видачі свідоцтва про право власності від 27.03.2009р. №1371, оскільки зазначеною особою порушено межі делегованих їй повноважень та, за думкою відповідача, право на видачу свідоцтва на право власності на нерухоме майно - причал №17 мала виключно Визирська рада, на території якої знаходиться вказане майно. Разом з тим, відповідач наполягає, що протягом всього часу існування спірного договору власником причалу №17, що входить до складу ЦМК, була та наразі і залишається Держава Україна, однак єдиною обставиною, що змінилася, є те що на теперішній час відповідно до вимог ч. 2 ст. 326 ЦК України право власності держави Україна реалізується не в особі Верховної ради України, а в особі Міністерства інфраструктури України, що в силу положень ст. 326 ЦК України, за твердженням відповідача не передбачає припинення чинності спірного договору чи його розірвання через втрату актуальності.

19.02.2020 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення, згідно яких позивач просив призначити повторну комплексну судову будівельно-технічну та економічну експертизу у справі № 916/1655/18 .

У судовому засіданні від 27.02.2020р. судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи, що відображено у протоколі судового засідання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2020р. відмовлено у задоволенні позову Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА» про розірвання договору №К23У-44 від 06.12.2005р.

Ухвалюючи рішення, господарський суд з посиланням на норми ст. 182, ч. 1 ст. 626, ч.1 ст. 628, 358, 367, 651 ЦК України, ст.187, 188, 237 ГК України , а також висновок №388 від 23.12.2019р., складений за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи у даній справі, дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору з наступних підстав:

- позивачем при зверненні з даним позовом жодним чином не визначено наявності обставин щодо істотного порушення відповідачем умов укладеного договору, що в силу приписів ст. 651 Цивільного кодексу України виключає можливість його розірвання в судовому порядку на вимогу однієї з його сторін.

- умовами спірного договору не передбачено підстав для його розірвання, не передбачені такі підстави і нормами ст.ст. 358, 367 ЦК України, на які посилається позивач;

- суд критично відноситься до позиції позивача щодо втрати спірним договором актуальності, як угоди що регулює порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу, починаючи з березня 2009-2013 рр. за наслідком здійснення відповідних реєстраційних дій щодо належності права власності сторін із частками 1/1, адже сформований порядок знаходження майна на балансі сторін, визначений при укладенні спірного договору, не змінився. Доказів фактичного поділу майна, як то передбачено положеннями ч. 3 ст. 367 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

- за результатами проведеного дослідження експертами №388 від 23.12.2019р. здійсненого за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи у даній справі комплекс будівель і споруд в районі причалу №17, що належить ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА та гідротехнічна споруда причал №17 (інв.№1135), що належить Державі Україна є цілісним (єдиним) майновим комплексом; цілісний (єдиний) майновий комплекс по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі №17 не був поділений між співвласниками шляхом виділення зі складу цілісного (єдиного) майнового комплексу гідротехнічної споруди причалу №17 (інв.№1135) в окремий об`єкт нерухомого майна; що гідротехнічна споруда причал №17 не може бути виділена з зазначеного єдиного майнового комплексу без втрати цільового та функціонального призначення морського терміналу, оскільки запроектована та прийнята в експлуатацію як складова технологічного перевантажувального комплексу (ТПК), а також невід`ємно пов`язана технологічним виробничим процесом…; відповідно до наданих документів та в рамках вимог чинного законодавства висновки п.п. 3 п.1.2.3 „Аудиторського звіту за результатами проведеного планового аудиту відповідності діяльності ДП ЮФ „АМПУ за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р. №14-2-03/03 від 17.05.2018р. (стор. 56-58 вказаного аудиторського звіту) та п. 5 Рекомендацій до вказаного Аудиторського звіту в частині наявності підстав для розірвання договору від 06.12.2005р. №К23У-44, зокрема, у зв`язку з фактом поділу цілісного (єдиного) майнового комплексу з перевалки мінеральних добрив в районі причалу №17 та виділення причалу №17 (інв.№1135) зі складу цілісного майнового комплексу в окремий об`єкт нерухомого майна документально та нормативно не підтверджується.

- свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право та яке не породжує виникнення такого права, а тільки фіксує факт його наявності, в зв`язку з чим свідоцтво про право власності №1371 від 27.03.2009 та додаток до нього, а також наявність відомостей щодо права власності ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА із часткою 1/1 на комплекс будівель та споруд в районі причалу № 17 (запис № 646418 від 12.04.2013р.) не спростовує преюдиційних фактів щодо неподільності майна, порядок використання якого врегульовано спірним договором, а тому твердження позивача щодо втрати актуальності спірної угоди чи її предмета є помилковими

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд з посиланням на ст. 256 ЦК України, п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 року № 10 зазначив, що позивачем не було доведено порушення права, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, а тому суд не застосовує строк позовної давності.

07.05.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії ДП «АМПУ» (адміністрація морського порту Південний) на рішення від 25.03.2020р., в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначав, що судом не звернута увага, що фактично відбулась зміна обсягу прав на нерухоме майно між сторонами, що й було оформлено відповідними документами - свідоцтво про право власності №1371 від 27.03.2009 та запис № 646418 від 12.04.2013, оскільки вищевказаними реєстраційними діями сторони здійснили виділ своїх часток із спільної часткової власності, що підтверджено вищевказаним свідоцтвом та записом, а відтак висновок суду, що свідоцтво про право власності №1371 від 27.03.2009 та додаток до нього, а також наявність відомостей щодо права власності ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА із часткою 1/1 на комплекс будівель та споруд в районі причалу № 17 (запис № 646418 від 12.04.2013р.) не спростовує преюдиційних фактів щодо неподільності майна, порядок використання якого врегульовано спірним договором, а тому твердження позивача щодо втрати актуальності спірної угоди чи її предмета є помилковими грунтується на власному трактуванні обставин, які в свою чергу не підкріплені доказами.

Апелянт стверджує, що розірвання договору № К- 23У-44 від 06.12.2005 не позбавить права ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА використовувати причал № 17 у своїй діяльності, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню від 03.06.2013 № 405 та з огляду на те, що ДП АМПУ є суб`єктом природньої монополії, яка здійснює спеціалізовані послуги морських портів, до переліку включена послуга, яка підлягає державному регулюванню - забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства. За результатом розірвання договору від 06.12.2005 № К-23У-44, ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА має право звернутися до ДП АМПУ з приводу укладення договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу № 17, який перебуває у господарському віданні ДП АМПУ та на балансі ПФ ДП АМПУ (адміністрації морського порту Південний), а ДП АМПУ з огляду на державне регулювання цього питання, зобов`язано укласти вказаний Договір, тому ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА не втратить права користування причалом № 17 та продовжить працювати за затвердженою технологією разом з причалом № 17, який належить Державі.

В процесі розгляду справи № 916/1655/18 господарським судом Одеської області надано оцінку висновку експерта № 388 від 23.12.2019р., однак експертами не надано відповідної оцінки факту здійсненний поділу майна в натурі між співвласниками впродовж 2009 - 2013 років, а саме майно що перебувало у спільній частковій власності Держави в особі Верховної Ради України (в оперативному управлінні державного підприємства Морський торгівельний порт Южний ) частка 15/1ОО, та на праві приватної спільної часткової власності - ТОВ з П Трансінвестсервіс - частка 85/1ОО. Натомість, зі змісту експертного висновку вбачається, що він грунтується тільки на відсутності ознак поділу майна, з огляду на реєстрацію права власності на причал № 17 за Державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України (перебуваючи на балансі ДП Морський торговельний порт Южний ) з розміром частки 1/1, а про той факт, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майна за ТОВ ТІС МІНДОБРИВА 12.04.2013 зареєстровано право приватної власності (частка 1/1) на комплекс будівель на споруд в районі причалу № 17 експерт вирішив не згадувати у своїх висновках, у зв`язку з чим експертний звіт є поверховим щодо дослідження спірного питання та не відображає реальних обставин справи, на які посилався позивач при обгрунтуванні позовних вимог.

Господарський суд Одеської області не надав належної правової оцінки доказам як тим, що подавались до матеріалів справи позивачем, так і тим, що подані відповідачем, не звернув увагу на складність та виключність спірної ситуації, що підтверджується відсутністю у мотивувальній частині оскаржуваного рішення належного правового обгрунтування відхилення чи прийняття доказів та доводів позивача у даній справі, зокрема того, що всі судові рішення на які здійснено посилання в оскаржуваному рішенні, як на наявність преюдиційних фактів винесені після внесення запису №646418 від 12.04.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності (частка 1/1) на комплекс будівель та споруд в районі причалу №17, в свою чергу саме зазначена обставина є підставою вважати, що сторони здійснили поділ в натурі спільної часткової власності між співвласниками, оскільки до цього на причал № 17 встановлена державна форма власності в особі Міністерства транспорту та зв`язку України з розміром частки 1/1, що визначено у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 27.03.2009 №1371.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020р. витребувано від господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1655/18; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДП «АМПУ» в особі Південної філії ДП «АМПУ» (адміністрація морського порту Південний) на рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2020р. у справі №916/1655/18 до надходження матеріалів даної справи з господарського суду Одеської області.

15.05.2020р. матеріали справи №916/1655/18 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.05.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «АМПУ» в особі Південної філії ДП «АМПУ» (адміністрація морського порту Південний) на рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2020р. у справі №916/1655/18, встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10 днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

02.06.2020р. від ТОВ ТІС МІНДОБРИВА надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому відповідач просить апеляційну скаргу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії ДП Адміністрація Морських портів України - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2020 р. у справі №916/1655/18 - без змін, а у випадку якщо колегія суддів апеляційного суду з будь-яких підстав не погодиться з правовою позицією ТОВ "ТІС-Міндобрива" щодо недоведеності і необгрунтованості позову Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії ДП Адміністрація Морських портів України застосувати позовну давність та відмовити в задоволені позову з підстав пропуску строку позовної давності, викладених в заяві ТОВ "ТІС-Міндобрива" про застосування строків позовної давності від 18.02.2020 р.

В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає:

- апелянтом не було доведено наявність правових підстав для розірвання Договору, разом з тим господарський суд Одеської області обгрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для розірвання Договору, базуючись на положеннях Договору та нормах чинного законодавства.

-Фактичні обставини, на які посилався Апелянт у суді першої інстанції, не є підставами для розірвання Договору.

- Існування вказаних фактичних обставин не було доведене Апелянтом належними та допустимими доказами, а внутрішній Аудиторський звіт Міністерства інфраструктури взагалі не є доказом по справі.

-Сукупність зібраних ТОВ "ТІС-Міндобрива" та витребуваних судом доказів (відповідей компетентних державних органів, Висновку судової експертизи, технічна документація на ЄМК) спростували обставини, на які посилався Апелянт у суді першої інстанції.

-У зв`язку з тим, що Апелянт не зміг у суді першої інстанції довести ані факт поділу в натурі ЄМК, ані факт порушення прав позивача, Господарський суд Одеської області обгрунтовано відмовив в задоволенні позову ДП "АМПУ".

-Апеляційна скарга ДП АМПУ не містить будь-яких обгрунтувань, доказів, які б спростували законні та обгрунтовані висновки викладені у рішенні господарського суду Одеської області.

Ухвалою від 07.09.2020р. призначено справу №916/1655/18 до розгляду на 21.09.2020р.

17.09.2020р. від Міністерства інфраструктури України надійшла заява щодо апеляційної скарги ДП АМПУ в особі Південної філії ДП АМПУ (адміністрація морського порту Південний) , в якій третя особа зазначає, що вважає вимоги апеляційної скарги обгрунтованими та підставними, просить її задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2020 у справі № 916/1655/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії державного . підприємства Адміністрація морських портів України (адміністрація морського порту Південний) задовольнити.

Також 17.09.2019р. від Міністерства інфраструктури України надійшло клопотання, в якому заявник просить здійснити апеляційний розгляд справи № 916/1655/ 18 за відсутності представника Міністерства інфраструктури.

В судовому засіданні 21.09.2020р. представникДП АМПУ в особі Південної філії ДП АМПУ підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник ТОВ "ТІС-Міндобрива" проти задоволення апеляційної скарги заперечував з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, які з`явились у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 06.12.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс" (правонаступником якого є відповідач) та Морським торговим портом "Южний" укладено договір про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний" № К23У-44.

Зазначений договір, згідно його преамбули, укладений сторонами бажаючи припинити тривалі судові розгляди із приводу використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" т.з.в. причалу №17, що знаходиться на балансі порту Южний, з огляду на факти, встановлені судовими рішеннями, про те, що цілісний майновий комплекс підприємства з самого початку проектувався й будувався як єдиний об`єкт, до складу якого входив як перевантажувальний комплекс так і причал №17, які пов`язані єдиним фундаментом, внаслідок чого всі його частини можуть виконувати роботу тільки як єдиний комплекс; розуміючи, що комплекс у цілому є неподільною річчю, яку не можна розділити без втрати її цільового призначення (ст. 183 ЦК України).

Предметом Договору, відповідно до п. 1.1, є угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу підприємства, що знаходиться в спільній частковій власності підприємства і держави в особі порта, який має частину комплексу - причал № 17 - на своєму балансі.

Згідно п. 1.2. Договору дана угода не змінює сформовані відносини між сторонами, при яких частина майнового комплексу Підприємства - причал №17 знаходиться на балансі Порта .

Відповідно до п. 2.1 Договору при визначені порядку користування й володіння єдиним майновим комплексом підприємства сторони враховують, що комплекс призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно й судно-склад-вагон). Комплекс не може бути використаний у цивільному обороті роздільно, оскільки буде втрачене його цільове призначення. При цьому, сторони не будуть змінювати сформований порядок знаходження майна на балансі сторін (п. 2.2 договору).

Відповідно до п.п.2.4, 3.1 Договору, підприємство зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порта, грошову суму, визначену у відповідності до п. 3.1 даного договору. Підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є додатком до даного договору (додаток № 1).

Згідно з п. 6.1, 6.2 Договору, даний договір не може бути змінений або розірваний в односторонньому порядку. В разі необхідності внесення змін у договір або розірвання його, сторони будуть керуватися правилами, зазначеними у ч. 2-5 ст. 188 ГК України

Відповідно до п.7.1 договору даний Договір набуває чинності після його підписання сторонами й діє до його припинення у порядку, встановленому законодавством України.

23.08.2006р. виконавчим комітетом Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ № 944028 (т. 2 а.с. 55), а саме єдиний майновий комплекс по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі № 17 розташованого за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Визирська сільська рада, вулиця 1-й кілометр автодороги порту „Южний» , будинок 1 „Б» . Відповідно до вказаного свідоцтва Державі Україні в особі Верховної Ради України (в оперативному управлінні Державного підприємства „Морський торгівельний порт „Южний» ) на праві державної спільної часткової власності належить частка 15/100 єдиного майнового комплексу, ТОВ з II „Трансінвестсервіс» на праві приватної спільної часткової власності належить 85/100.

Реєстрація відповідного права власності на нерухоме майно підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.08.2006 №11660812, виданого Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації (т 2 а.с. 56-57).

01.12.2008р. між ТОВ "Трансінвестсервіс", Морським торговим портом "Южний" та ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА", яке є правонаступником ТОВ "Трансінвестсервіс", укладено додаткову угоду №3 (т.1 а.с. 18), якою сторонами вирішено внести зміни до преамбули договору та погоджено перехід усіх прав та обов`язків ТОВ "Трансінвестсервіс" за договором №К23У-44 від 06.12.2005р. до ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА".

Також вказаною угодою сторонами було погоджено нову назву договору: "Договір № К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005р. про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний".

27.03.2009р. виконавчим комітетом Южненської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Южненської міської ради від 26.03.2009р. №1698 було видано Державі Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України свідоцтво №1371 про право власності на цілісний майновий комплекс ДП МТП "Южний", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11 із часткою 1/1. При цьому, згідно до переліку, що є додатком до свідоцтва про право власності №1371 від 27.03.2009р., до складу комплексу входить, зокрема, причал №17 (т 1 а.с. 65-74).

Згідно відомостей, які містяться в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 24.04.2013р., за ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА 12.04.2013р. зареєстровано право приватної власності (частка 1/1) на комплекс будівель та споруд в районі причалу № 17, запис № 646418, що визнається позивачем.

13.06.2013 р., зокрема, причал №17 за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань (том 1 а.с. 29-32) був переданий від ДП МТП Южний на баланс ДП „АМПУ» .

13.06.2013р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" (підприємство) було укладено додаткову угоду № 9 до договору (том 2 а.с. 88-89), за якою, у зв`язку з реорганізацією ДП "МТП "Южний" шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 року та акту приймання-передачі від 13 червня 2013 року та утворення внаслідок виділу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013р. № 163, а також переходом прав та зобов`язань за договором від 06.12.2005р. № К23У-44 до правонаступника - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", сторони домовились викласти назву договору в наступній редакції: "Договір від 06.12.2005 № К23У-44 (3003/12) "Про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-Міндобрива" - Причалу № 17, що знаходиться на балансі ДП "АМПУ". Також за умовами додаткової угоди № 9 від 13.06.2013 було внесені відповідні зміни до преамбули договору.

23.01.2014 р. право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс, розташований за адресою: м. Южне, вул. Берегова, 11 площею 8055,5 кв.м було зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ №926224, індексний номер 16616945, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області, а 18.06.2014р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права право господарського відання ДП АМПУ на майно, що входило до комплексу, у тому числі на причал №17 (т. 1 а.с. 206-208).

На підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2017р. №164-Г в Державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) проведено плановий аудит відповідності діяльності за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р., за результатом проведення якого складено аудиторський звіт від 17.05.2018 № 14-2-03/03 (т. 1 а.с. 39-59) та Рекомендації з метою забезпечення усунення недоліків і порушень та запобігання їх проявів у подальшому, підвищення ефективності використання майна та здійснення процесів управління, а також удосконалення діяльності Южненської філії ДП "АМПУ", сприяння досягненню мети та стратегічних цілей (т. 1 а.с.60-63).

Згідно аудиторського звіту комісією Міністерства інфраструктури України встановлено, що юридичною службою філії не досліджено наявність інших правових підстав щодо розірвання договору від 06.12.2005 №К23У-44, зокрема, у зв`язку з поділом спільного майна між співвласниками та у відповідності до вимог ч.2 ст. 367 Цивільного кодексу України припинення права спільної часткової власності на цілісний майновий комплекс, що може розглядатись як підстава для припинення права ТОВ "ТІС-Міндобрива" користування частиною цього комплексу (причал №17) за умовами вищезазначеного договору, та укладення в подальшому з портовим оператором відповідного договору із забезпечення доступу портового оператора до цього причалу або договору на користування цим причалом на інших правових підставах.

В п.5 Рекомендацій Комісії Міністерства інфраструктури України зазначено про необхідність забезпечення дослідження наявності інших правових підстав щодо розірвання договору від 06.12.2005 №К23У-44, зокрема, у зв`язку з поділом спільного майна між співвласниками та у відповідності до вимог ч.2 ст. 367 Цивільного кодексу України припинення права спільної часткової власності на цілісний майновий комплекс, що може розглядатись як підстава для припинення права ТОВ "ТІС-Міндобрива" користування частиною цього комплексу (причал №17) за умовами вищезазначеного договору.

17.07.2018р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 5251/01/102-18, в якій виклав пропозицію щодо розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 367 ЦК України та в порядку ч. 2-5 ст. 188 ГК України (т. 1 а.с. 33-36).

Листом від 26.07.2018р. за вих. №2607/01 (т. 1 а.с. 37-38) відповідач повідомив, що відповідь по суті претензії буде надано після отримання копій документів, якими обґрунтовані вимоги претензії.

З посиланням на висновки Рекомендацій Комісії Міністерства інфраструктури України, а також наявність свідоцтва про право власності 2009р. та відомості щодо права власності ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА із часткою 1/1 на комплекс будівель та споруд в районі причалу № 17, запис № 646418 від 12.04.2013р., позивач звернувся з відповідним позовом до суду, зазначаючи, що майно, яке перебувало у спільній частковій власності Держави в особі Верховної Ради України (в оперативному управлінні державного підприємства Морський торгівельний порт Южний ) частка 15/100, та на праві приватної спільної часткової власності - ТОВ з II Трансінвестсервіс - частка 85/100 впродовж 2009 - 2013 років було поділено в натурі між співвласниками, в зв`язку з чим право спільної часткової власності на нього припинилось, а тому предмет договору від 06.12.2005 № К-23У-44, а саме: угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу, починаючи з березня 2009 року втратив свою актуальність.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відсутності підстав для розірвання договору, з огляду наступного.

Відповідно до частин першої та третьої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині першій ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З викладеного слідує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Подібні правові висновки викладені у пунктах 81-83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач з посиланням на ст. 188 ГК України, ч. 2 ст. 367 ЦК України просив розірвати договір № К23У-44 від 06.12.2005р. про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВа ТІС-МІНДОБРИВА - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний", укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс" та Морським торговим портом "Южний".

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору, даний договір не може бути змінений або розірваний в односторонньому порядку. В разі необхідності внесення змін у договір або розірвання його, сторони будуть керуватися правилами, зазначеними у ч. 2-5 ст. 188 ГК України.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651, 652 ЦК України .

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Вимагаючи розірвання договору у судовому порядку, позивач не посилається на істотне порушення відповідачем його умов, не згадує, що договір підлягає розірванню внаслідок таких обставин за ст. 651 ЦК України.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

При цьому іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 зазначала, що підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Статтею 652 ЦК України передбачена можливість розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин. Названою статтею визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є або істотне порушення умов договору, або наявність відповідного застереження в договорі чи пряма вказівка закону щодо відповідних підстав для розірвання договору, або істотна зміна обставин, за наявності одночасно чотирьох умов, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

В той же час колегія суддів зазначає, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.

З аналізу наведених статей ЦК України, вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, в тому числі, спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права іншої сторони, який належним чином виконував прийняті на себе зобов`язання. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 у справі № 916/849/17 .

Позивачем як на підставу позову не зазначалося про істотне порушення відповідачем умов договору. Позивач хоч і не посилається на ст. 652 ЦК України, проте фактично вказує на істотну зміну обставин, зазначаючи, що майно, яке перебувало у спільній частковій власності Держави в особі Верховної Ради України (в оперативному управлінні ДП „Морський торгівельний порт „Южний) частка 15/100, та на праві приватної спільної часткової власності - ТОВ з II „Трансінвестсервіс - частка 85/100 впродовж 2009-2013 років було поділено в натурі між співвласниками, що на переконання позивача відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України свідчить про припинення відповідного права спільної часткової власності сторін та втрату договором актуальності.

Зокрема, в 2009 році на причал № 17 встановлена державна форма власності в особі Міністерства транспорту та зв`язку України з розміром частки 1/1, що визначено у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 27.03.2009 № 1371, видане виконавчим комітетом Южненської міської ради. В подальшому у зв`язку з реорганізацією ДП МТП Южний шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідного до розподільчого балансу від 13.06.2013р. та акту приймання-передачі від 13.06.2013 та утворення внаслідок виділу Державного підприємства Адміністрація морських портів України в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.05.2014 на причал № 17 зареєстровано право господарського відання за ДП Адміністрація морських портів України , про що внесено відповідний запис № 6048812.

12.04.2013р. за ТОВ ТІС-МІНДОБРИВА зареєстровано право приватної власності (частка 1/1) на комплекс будівель на споруд в районі причалу № 17, про що внесений відповідний запис № 646418.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду, що за наслідком вказаних реєстраційних дій щодо належності права власності сторін із частками 1/1 сформований порядок знаходження майна на балансі сторін, визначений при укладенні спірного договору, не змінився, не змінилися й умови користування відповідачем причалом №17, визначені догором.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням арбітражного суду Одеської області від 20.07.1999 року у справі № 17-5/3276 встановлено, що комплекс відноситься до категорії цілісних майнових комплексів, працює за єдиною технологією і переданий у власність ТОВ «Трансінвестсервіс» ; причальне спорудження у власність позивачеві не передавалося, конструкції причалу споруджені на землях водного фонду, що належать позивачу і нерозривно пов`язані зі створеною територією, інженерними комунікаціями та покриттям причалу, які належать позивачеві. Таким чином, і причал, і комплекс можуть бути використані як єдине ціле, оскільки ні фізично, ні юридичне поділу не підлягають; фактично цілісним майновим комплексом володіють на праві спільної часткової власності дві особи: господарське товариство і держава; на цілісний майновий комплекс повинен поширюватися правовий режим спільної власності.

В подальшому рішенням господарського суду Одеської області від 27.10.2005р. зобов`язано ДП "Морський торговельний порт "Южний" укласти з ТОВ "Трансінвестсервіс" в запропонованій останнім редакції договір про порядок використання частини цілісного майнового перевантажувального комплексу ТОВ «Трансінвестсервіс» - причалу №17, який знаходиться на балансі МТП «Южний» . Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2006, рішення змінено - на підставі ч.3 ст.84 ГПК України та ч.2 ст.187 ГК України доповнено п.2 резолютивної частини рішення конкретними умовами, на яких сторони зобов`язані укласти договір

В постанові суду апеляційної інстанції від 06.12.2005р. зазначено, що з урахуванням судових рішень у справах №17-5/3276, №4-8/17-8/12, №7188/1/5 за участю тих же сторін з достовірністю встановлено, що причал №17 є невід`ємною (нерозривною) складовою частиною цілісного майнового комплексу з перевантажування вантажів, який, в свою чергу, є неподільною річчю (ст.183 ЦК України) та з моменту сформування статутного фонду ТОВ «Трансінвестсервіс» належить останньому та державі в особі МТП «Южний» на праві спільної часткової власності і знаходиться на належній товариству на праві постійного землекористування земельній ділянці. Відповідачем не доведено можливість функціонування причалу №17 як інвентарного об`єкта окремо від цілісного майнового перевантажувального комплексу, як і не доведено можливість поділу ЦМК без втрати його цільового призначення. Технологічний статус причалу №17 як частини ЦМК встановлено чинними судовими рішеннями у справах між тими ж сторонами, а тому в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України не може бути спростований Портом, оскільки такий факт не підлягає доведенню при вирішенні даного спору. Судом не взято до уваги посилання відповідача на зміну договором правового режиму майна суб`єкта господарювання всупереч вимогам ст.145 ЦК України, оскільки згідно п.1.2 затвердженого судом договору дана угода не змінює сформовані між сторонами відносини, при яких частина майнового комплексу -причал №17 знаходиться на балансі порту, а, відтак, ніяка зміна правового режиму причалу №17 як державного майна не відбулася.

Таким чином, з наведеного випливає, що необхідність укладення Договору була пов`язана і з тим, що причал та розташований на ньому перевантажувальний комплекс не можуть існувати окремо один від одного, оскільки вони пов`язані технологічно та разом забезпечують можливість використання єдиного майнового комплексу за його цільовим призначенням - виконання вантажних операцій з морськими суднами. Наведене витікає також із преамбули Договору, відповідно до якої встановлено факт неподільності комплексу без втрати його цільового призначення, виконання наданих рекомендацій Арбітражного суду Одеської області, викладених у рішенні №17-6/3276 від 20.07.1999 р. про необхідність укладання такого договору.

Слід зазначити, що після оформлення свідоцтва про право власності №1371 від 27.03.2009р. прокуратурою Одеської області було ініційовано перегляд судових рішень у справі №15/254-05-7274, на підставі яких був укладений Договір № К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 р. залишено без задоволення подання заступника прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005р. з мотивів відсутності нововиявлених обставин.

23.02.2010 р. Вищим господарським судом України за наслідками розгляду касаційних скарг ДП "Морський торговельний порт "Южний" і Міністерства транспорту та зв`язку України на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2009р. було ухвалено постанову, в якій касаційним судом зазначено, що обставини оформлення (реєстрації) за державою в березні 2009 року права власності на ЦМК ДП "МТП "Южний" (в тому числі і на причал №17) з видачею відповідного свідоцтва (п.3 ч.2 ст.331 ЦК України), які прокурор вважав нововиявленими, жодним чином не спростовують покладені в основу постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 факт відсутності вибуття даного причалу з державної власності та можливість його технологічного неподільного використання сторонами на договірних засадах в режимі спільної власності (ч.3 ст.358 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, §77, від 25.07.2002, а також рішенні Європейського суду з прав людини Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§42 та 60, від 22.11.2007 встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Додатково обставина неподільності цілісного майнового комплексу , до складу якого входить перевантажувальний комплекс та причал підтверджується висновком експерта №388 від 23.12.2019р., складеним за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи у даній справі (том 9 а.с. 2-52).

Відповідно вказаного висновку комплекс будівель і споруд в районі причалу №17, що належить ТОВ „ТІС-МІНДОБРИВА» та гідротехнічна споруда причал №17 (інв.№1135), що належить Державі Україна є цілісним (єдиним) майновим комплексом, був запроектований, щбудований та прийнятий в експлуатацію як єдиний цілісний майновий комплекс , до складу якого входять складські корпуси, технологічні лінії з перевалки мінеральних добрив та зерна залізнична станція Хімічна та причал №17; використовується по теперішній час за цільовим призначенням; цілісний (єдиний) майновий комплекс по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі №17 не був поділений між співвласниками шляхом виділення зі складу цілісного (єдиного) майнового комплексу гідротехнічної споруди причалу №17 (інв.№1135) в окремий об`єкт нерухомого майна; по третьому питанню - експерт зазначив, що гідротехнічна споруда причал №17 не може бути виділена з зазначеного єдиного майнового комплексу без втрати цільового та функціонального призначення морського терміналу, оскільки запроектована та прийнята в експлуатацію як складова технологічного перевантажувального комплексу (ТПК), а також невід`ємно пов`язана технологічним виробничим процесом: прийняття, зберігання та перевалювання з/на морське судно мінеральних добрив та зернових культур, технічна можливість відповідно до діючих вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити цілісний (єдиний) майновий комплекс в окремий об`єкт нерухомого майна частку у вигляді гідротехнічної споруди причалу №17 (інв. №1135) та перевантажувального комплексу відповідно до часток співвласників без завдання шкоди та без втрати призначення цілісного майнового комплексу відсутня; по четвертому питанню експерт зазначив, що відповідно до наданих документів та в рамках вимог чинного законодавства висновки п.п. 3 п.1.2.3 „Аудиторського звіту за результатами проведеного планового аудиту відповідності діяльності ДП ЮФ „АМПУ» за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р. №14-2-03/03 від 17.05.2018р.» (стор. 56-58 вказаного аудиторського звіту) та п. 5 Рекомендацій до вказаного Аудиторського звіту в частині наявності підстав для розірвання договору від 06.12.2005р. №К23У-44, зокрема, у зв`язку з фактом поділу цілісного (єдиного) майнового комплексу з перевалки мінеральних добрив в районі причалу №17 та виділення причалу №17 (інв.№1135) зі складу цілісного майнового комплексу в окремий об`єкт нерухомого майна документально та нормативно не підтверджується.

Згідно з частиною 4 статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При цьому чинне законодавство пов`язує можливість розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, у разі наявності чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України.

Застосування статті 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Таким чином, передбачене вказаною статтею право, зокрема, на розірвання договору у разі істотної зміни обставин, направлене на захист сторін такого договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних з подальшим виконанням договору в умовах виникнення обставин, що відповідають характеристикам, зазначеним в статті 652 ЦК України.

В той же час, судові рішення у справі №15/254-05-7274 на підставі яких був укладений спірний договір жодним чином не були обумовлені фактами оформлення майнових прав на вказані об`єкти, або наявністю певних правоустановчих документів, або наявністю чи відсутністю зареєстрованого права спільної власності на ЦМК тощо. Договір був укладений за наслідком встановлення судами, що одночасно збудовані Перевантажувальний комплекс та Причал №17 є єдиним майновим комплексом та неподільною річчю, які не можуть бути розділені без втрати цільового призначення перевалочного комплексу.

А тому державна реєстрація права власності на різні об`єкти нерухомого майна за позивачем та відповідачем із включенням причалу №17 до об`єкту комплекс площею 8900,1 кв.м. по вул. Береговій, 11 у м. Южне до складових цього комплексу, належного позивачу, не є істотною зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України.

Укладений Договір встановлює порядок використання відповідачем Причалу №17 для забезпечення функціонування єдиного майнового комплексу та встановлює обов`язок сплачувати на користь ДП Адміністрація морських портів України компенсаційні платежі за використання цього причалу.

З приводу посилання скаржника на Аудиторський звіт від 17.05.2018 № 14-2-03/03, колегія суддів бере до уваги, що у постанові від 08.04.2020р. у справі № 916/1602/18 (за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" про стягнення 54 588 984,49 грн) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився з висновками суду апеляційної інстанції з приводу Аудиторського звіту від 17.05.2018 № 14-2-03/03, що проведений позаплановий аудит лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Виявлені під час перевірки порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами у справі договору і не можуть їх змінювати, в тому числі щодо нарахування та сплати платежів за договором за відсутності доказів погодження розміру оплати за договором в іншому розмірі, ніж це встановлено Додатковою угодою № 10.

Оперуючи категорією втрата актуальності договором від 06.12.2005р. у зв`язку із припиненням у 2009 році права спільної часткової власності на ЄМК держави та ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" (15/100 та 85/100 відповідно), що існувало з 2006 року, та посилаючись на положення ч.2 ст. 367 ЦК України позивач не довів, що мав місце поділ в натурі спільного майна між співвласниками за договором згідно ст. 367 ЦК України (за домовленістю сторін), або за рішенням суду .

Натомість, з матеріалів справи убачається, що Державі в особі Міністерства транспорту та зв`язку України та відповідачу були видані свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна (т.1, а.с. 65, т.3 а.с. 96-101) з наступною державною реєстрацією права власності: за Державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України, за ДП МТП Южний - права господарського відання на об`єкт реєстраційний номер 3081651117 на підставі свідоцтва від 27.03.2009р., -за ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" - права власності на об`єкт реєстраційний номер 404486551227 на підставі свідоцтва про право власності від 07.11.2012р.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведена істотна зміна обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та не доведена наявність усіх чотирьох умов, встановлених ст. 652 ЦК України, одночасне існування яких є підставою для розірвання договору.

Щодо незгоди із висновком експертизи, колегія суддів не убачає підстав для його відхилення судом, оцінивши висновок за правилами ст. 104, 86 ГПК України, констатуючи, що цей аргумент скаржника не підкріплений доказами, що спростовують висновки експертів.

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що позивачем не обгрунтовано наявності обставин, які були б підставою для розірвання договору про порядок використання частини цілісного майнового комплексу товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" - причалу № 17, що знаходиться на балансі державного підприємства "Адміністрація морських портів України", та суд першої інстанції на законних підставах відмовив у задоволенні позову.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду Одеської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2020р. у справі №916/1655/18 залишити без змін,

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний).

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.287,288 ГПК України .

Повна постанова складена 25 вересня 2020 року.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко