Ухвала

від 26.01.2021 по справі 916/1655/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1655/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Семаки В. Ю. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - Черкеса В. О. (адвоката),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 (колегія суддів: Мишкіна М. А. - головуючий, Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.) і рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2020 (суддя Невінгловська Ю. М.) у справі

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства інфраструктури України

про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " ТІС-Міндобрива" (далі - ТОВ " ТІС-Міндобрива") про розірвання Договору від 06.12.2005 № К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ " ТІС-Міндобрива" - причалу №17, що знаходиться на балансі позивача, укладеного між позивачем і відповідачем (далі - Договір).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що угода про порядок володіння і використання цілісного майнового комплексу, оформлена Договором, починаючи з березня 2009 року втратила свою актуальність, тому позивач звернувся до суду із відповідним позовом про розірвання Договору, оскільки пропозиція позивача, яка викладена у претензії від 17.07.2018 № 5251/01/102-18 про розірвання відповідного Договору, була залишена відповідачем без розгляду

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 916/1655/18, відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії до ТОВ "ТІС-Міндобрива" про розірвання Договору.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій, з посиланням на положення статті 182, частини 1 статті 626, частини 1 статті 628, статей 358, 367, 651 Цивільного кодексу України, статей 187, 188, 237 Господарського кодексу України, а також з урахуванням висновку експерта від 23.12.2019 № 388, складеного за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи у цій справі, дійшли висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного Договору. При цьому, за висновком господарських судів попередніх інстанцій, позивачем не доведена істотна зміна обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та не доведена наявність усіх чотирьох умов, встановлених статтею 652 Цивільного кодексу України, одночасне існування яких є підставою для розірвання Договору. Крім того, судами не застосовано строки позовної давності, які просив застосувати відповідач у відповідній заяві, оскільки позивачем не було доведено порушення права, за захистом якого він звернувся до суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 і рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2020 у справі № 916/1655/18, до Верховного Суду звернулося ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що підставою для подання касаційної скарги у цій справі є пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТІС-Міндобрива" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. Зокрема, ТОВ "ТІС-Міндобрива" зазначає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Відповідач наголошує, що позивачем не доведено ні факту порушення ТОВ "ТІС-Міндобрива" істотних умов Договору, ні факту істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, а тому суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 06.12.2005 між ТОВ "Трансінвестсервіс" (правонаступником якого є відповідач) та Морським торговим портом "Южний" укладено Договір № К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний".

4.2. Судами зазначено, що спірний Договір, згідно з його преамбулою, укладений сторонами, бажаючи припинити тривалі судові розгляди з приводу використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" т.з.в. причалу № 17, що знаходиться на балансі порту Южний, з огляду на факти, встановлені судовими рішеннями, про те, що цілісний майновий комплекс підприємства з самого початку проектувався та будувався як єдиний об`єкт, до складу якого входив як перевантажувальний комплекс, так і причал №17, які пов`язані єдиним фундаментом, внаслідок чого всі його частини можуть виконувати роботу тільки як єдиний комплекс; розуміючи, що комплекс у цілому є неподільною річчю, яку не можна розділити без втрати її цільового призначення.

4.3. Відповідно до пункту 1.1 Договору, предметом Договору є угода сторін про порядок володіння і використання цілісного майнового комплексу "Підприємства", що знаходиться в спільній частковій власності "Підприємства" і держави в особі "Порту", який має частину комплексу - причал № 17, на своєму балансі.

4.4. Згідно з пунктом 1.2. Договору ця угода не змінює сформовані відносини між сторонами, при яких частина майнового комплексу "Підприємства" - причал №17 знаходиться на балансі "Порту".

4.5. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що при визначені порядку користування і володіння єдиним майновим комплексом "Підприємства" сторони враховують, що комплекс призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно та судно-склад-вагон). Комплекс не може бути використаний у цивільному обороті роздільно, оскільки буде втрачене його цільове призначення. При цьому сторони не будуть змінювати сформований порядок знаходження майна на балансі сторін (пункт 2.2 Договору).

4.6. Відповідно до пунктів 2.4, 3.1 Договору, "Підприємство" зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом № 17, що знаходиться на балансі "Порту", грошову суму, визначену в пункті 3.1 цього Договору. "Підприємство" щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати "Порту" грошову суму за користування частиною майнового комплексу підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є додатком до цього Договору (Додаток № 1).

4.7. Згідно з пунктом 6.1, 6.2 Договору, цей Договір не може бути змінений або розірваний в односторонньому порядку. В разі необхідності внесення змін у Договір або його розірвання, сторони будуть керуватися правилами, визначеними у частинах 2-5 статті 188 Господарського кодексу України

4.8. Відповідно до пункту 7.1 Договору, цей Договір набуває чинності після його підписання сторонами й діє до його припинення у порядку, встановленому законодавством України.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 23.08.2006 Виконавчим комітетом Визирської сільської ради Комінтернівського району Одеської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ № 944028, а саме єдиний майновий комплекс по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі № 17, розташований за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Визирська сільська рада, вулиця 1-й кілометр автодороги порту "Южний", будинок 1 "Б". Відповідно до зазначеного свідоцтва Державі Україні в особі Верховної Ради України (в оперативному управлінні ДП "Морський торгівельний порт "Южний") на праві державної спільної часткової власності належить частка 15/100 єдиного майнового комплексу, а ТОВ "Трансінвестсервіс" на праві приватної спільної часткової власності належить частка 85/100.

4.10. Судами зазначено, що реєстрація відповідного права власності на нерухоме майно підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.08.2006 № 11660812, виданого Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації.

4.11. Також господарськими судами при розгляді цієї справи установлено, що 01.12.2008 між ТОВ "Трансінвестсервіс", Морським торговим портом "Южний" та ТОВ "ТІС-Міндобрива", яке є правонаступником ТОВ "Трансінвестсервіс", укладено додаткову угоду № 3, якою вирішено внести зміни до преамбули Договору та погоджено перехід усіх прав та обов`язків ТОВ "Трансінвестсервіс" за Договором № К23У-44 від 06.12.2005 до ТОВ "ТІС-Міндобрива". Водночас цією угодою було погоджено нову назву Договору: "Договір № К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-Міндобрива" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний".

4.12 . 27.03.2009 Виконавчим комітетом Южненської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету Южненської міської ради від 26.03.2009 № 1698, було видано Державі Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України свідоцтво № 1371 про право власності на цілісний майновий комплекс ДП "Морський торгівельний порт "Южний", що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11, із часткою 1/1. При цьому, згідно з переліком, що є додатком до свідоцтва про право власності № 1371 від 27.03.2009, до складу комплексу входить, зокрема, причал № 17.

4.13. Судами зазначено, що згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, станом на 24.04.2013 за ТОВ "ТІС-Міндобрива" 12.04.2013 зареєстровано право приватної власності (частка 1/1) на комплекс будівель та споруд в районі причалу № 17, запис № 646418. 13.06.2013 причал № 17 за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань був переданий від ДП "Морський торгівельний порт "Южний" на баланс ДП "Адміністрація морських портів України"

4.14. Господарські суди установили, що 13.06.2013 між ДП "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "ТІС-Міндобрива" було укладено додаткову угоду № 9 до Договору, за якою, у зв`язку з реорганізацією ДП "Морський торгівельний порт "Южний" шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 та акта приймання-передачі від 13.06.2013 і утворення внаслідок виділу ДП "Адміністрація морських портів України", на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163, а також переходом прав та зобов`язань за Договором від 06.12.2005 № К23У-44 до правонаступника - ДП "Адміністрація морських портів України", сторони домовились викласти назву Договору в такій редакції: "Договір від 06.12.2005 № К23У-44 (3003/12) "Про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-Міндобрива" - Причалу № 17, що знаходиться на балансі ДП "Адміністрація морських портів України". При цьому, за умовами зазначеної додаткової угоди, були внесені відповідні зміни до преамбули Договору.

4.15. 23.01.2014 право власності на об`єкт нерухомого майна - комплекс, що розташований за адресою: м. Южне, вул. Берегова, 11, площею 8055,5 кв. м було зареєстровано за Державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України на підставі свідоцтва про право власності серія САЕ № 926224, індексний номер 16616945, виданого Державним реєстратором Реєстраційної служби Южненського міського управління юстиції в Одеській області, а 18.06.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - права господарського відання ДП "Адміністрація морських портів України" на майно, що входило до комплексу, у тому числі на причал №17.

4.16. На підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2017 № 164-Г в ДП "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) проведено плановий аудит відповідності діяльності за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, за результатом проведення якого складено аудиторський звіт від 17.05.2018 № 14-2-03/03 та Рекомендації з метою забезпечення усунення недоліків і порушень та запобігання їх проявів у подальшому, підвищення ефективності використання майна та здійснення процесів управління, а також удосконалення діяльності Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України", сприяння досягненню мети та стратегічних цілей.

4.17. Відповідно до аудиторського звіту, комісією Міністерства інфраструктури України встановлено, що юридичною службою філії не досліджено наявності інших правових підстав щодо розірвання договору від 06.12.2005 № К23У-44, зокрема, у зв`язку з поділом спільного майна між співвласниками та у відповідності до вимог частини 2 статті 367 Цивільного кодексу України припинення права спільної часткової власності на цілісний майновий комплекс, що може розглядатись як підстава для припинення права ТОВ "ТІС-Міндобрива" користування частиною цього комплексу (причал № 17) за умовами спірного Договору, та укладення в подальшому з портовим оператором відповідного Договору із забезпечення доступу портового оператора до цього причалу або Договору на користування цим причалом на інших правових підставах.

4.18. Водночас, поряд з наведеними установленими обставинами у цій справі, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій врахували, що рішенням арбітражного суду Одеської області від 20.07.1999 у справі № 17-5/3276 встановлено, що комплекс відноситься до категорії цілісних майнових комплексів, працює за єдиною технологією і переданий у власність ТОВ "Трансінвестсервіс"; причальне спорудження у власність позивача не передавалося, конструкції причалу споруджені на землях водного фонду, що належать позивачу і нерозривно пов`язані зі створеною територією, інженерними комунікаціями та покриттям причалу, які належать позивачу. Таким чином, і причал, і комплекс можуть бути використані як єдине ціле, оскільки ні фізично, ні юридично поділу не підлягають; фактично цілісним майновим комплексом володіють на праві спільної часткової власності дві особи: господарське товариство і Держава; на цілісний майновий комплекс повинен поширюватися правовий режим спільної власності.

4.19. Крім того, суди установили, що рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2005 у справі № 15/254-05-7274 зобов`язано ДП "Морський торговельний порт "Южний" укласти з ТОВ "Трансінвестсервіс" у запропонованій ТОВ "Трансінвестсервіс" редакції Договір про порядок використання частини цілісного майнового перевантажувального комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, який знаходиться на балансі "Морський торгівельний порт "Южний". Водночас постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2006, рішення Господарського суду Одеської області від 27.10.2005 у справі № 15/254-05-7274 змінено на підставі частини 3 статті 84 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 187 Господарського кодексу України, а саме доповнено пункт 2 резолютивної частини рішення конкретними умовами, на яких сторони зобов`язані укласти Договір.

4.20. Господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 у справі № 15/254-05-7274 зазначено, що з урахуванням судових рішень у справах № 17-5/3276, № 4-8/17-8/12, № 7188/1/5 за участю тих же сторін, з достовірністю встановлено, що причал № 17 є невід`ємною (нерозривною) складовою частиною цілісного майнового комплексу з перевантажування вантажів, який, в свою чергу, є неподільною річчю (стаття 183 Цивільного кодексу України) та з моменту сформування статутного фонду ТОВ "Трансінвестсервіс" належить ТОВ "Трансінвестсервіс" та Державі в особі Морського торгівельного порту "Южний" на праві спільної часткової власності і знаходиться на належній ТОВ "Трансінвестсервіс" на праві постійного землекористування земельній ділянці. Відповідачем не доведено можливість функціонування причалу № 17 як інвентарного об`єкта окремо від цілісного майнового перевантажувального комплексу, як і не доведено можливості поділу цілісного майнового комплексу без втрати його цільового призначення. Суди зазначили, що технологічний статус причалу № 17, як частини цілісного майнового комплексу, встановлено чинними судовими рішеннями у справах між тими ж сторонами, а тому в силу вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України не може бути спростований Портом, оскільки такий факт не підлягає доведенню при вирішенні спору. Судом, не взято до уваги посилання відповідача на зміну Договором правового режиму майна суб`єкта господарювання всупереч вимогам статті 145 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з пунктом 1.2 затвердженого судом Договору дана угода не змінює сформовані між сторонами відносини, при яких частина майнового комплексу - причал № 17 знаходиться на балансі Порту, а, відтак, ніяка зміна правового режиму причалу № 17 як державного майна не відбулася.

4.21. За висновком судів, наведене свідчить, що необхідність укладення Договору була пов`язана і з тим, що причал та розташований на ньому перевантажувальний комплекс не можуть існувати окремо один від одного, оскільки вони пов`язані технологічно та разом забезпечують можливість використання єдиного майнового комплексу за його цільовим призначенням - виконання вантажних операцій з морськими суднами. Наведене вбачається також із преамбули Договору, відповідно до якої встановлено факт неподільності комплексу без втрати його цільового призначення, виконання наданих рекомендацій Арбітражного суду Одеської області, викладених у рішенні від 20.07.1999 у справі № №17-6/3276 про необхідність укладання такого Договору.

4.22. При цьому господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що після оформлення Державі Україна в особі Міністерства транспорту та зв`язку України свідоцтва про право власності від 27.03.2009 № 1371, прокуратурою Одеської області було ініційовано перегляд судових рішень у справі № 15/254-05-7274, на підставі яких був укладений Договір № К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, за нововиявленими обставинами.

4.23. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 залишено без задоволення подання заступника прокурора Одеської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 у справі № 15/254-05-7274, з мотивів відсутності нововиявлених обставин. 23.02.2010 Вищим господарським судом України, за наслідками розгляду касаційних скарг ДП "Морський торговельний порт "Южний" і Міністерства транспорту та зв`язку України, на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2009, було ухвалено постанову, в якій касаційним судом зазначено, що обставини оформлення (реєстрації) за Державою в березні 2009 року права власності на цілісний майновий комплекс ДП "Морський торговельний порт "Южний" (в тому числі і на причал № 17) з видачею відповідного свідоцтва (пункт 3 частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України), які прокурор вважав нововиявленими, жодним чином не спростовують покладені в основу постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 факт відсутності вибуття даного причалу з державної власності та можливість його технологічного неподільного використання сторонами на договірних засадах в режимі спільної власності (частина 3 статті 358 Цивільного кодексу України).

4.24. Поряд з цим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій врахували, що додатково обставина неподільності цілісного майнового комплексу, до складу якого входить перевантажувальний комплекс та причал, підтверджується висновком експерта № 388 від 23.12.2019, складеним за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи у цій справі.

4.25. Відповідно до зазначеного висновку експерта, комплекс будівель і споруд в районі причалу № 17, що належить ТОВ "ТІС-Міндобрива", та гідротехнічна споруда причал № 17 (інв.№1135), що належить Державі Україна, є цілісним (єдиним) майновим комплексом, був запроектований, збудований та прийнятий в експлуатацію як єдиний цілісний майновий комплекс, до складу якого входять складські корпуси, технологічні лінії з перевалки мінеральних добрив та зерна залізнична станція "Хімічна" та причал № 17; використовується до теперішнього часу за цільовим призначенням; цілісний (єдиний) майновий комплекс по перевантаженню мінеральних добрив та закритих вантажів на причалі № 17 не був поділений між співвласниками шляхом виділення зі складу цілісного (єдиного) майнового комплексу гідротехнічної споруди причалу № 17 (інв.№1135) в окремий об`єкт нерухомого майна; по третьому питанню експерт зазначив, що гідротехнічна споруда причал № 17 не може бути виділена з зазначеного єдиного майнового комплексу без втрати цільового та функціонального призначення морського терміналу, оскільки запроектована та прийнята в експлуатацію як складова технологічного перевантажувального комплексу (ТПК), а також невід`ємно пов`язана технологічним виробничим процесом: прийняття, зберігання та перевалювання з/на морське судно мінеральних добрив та зернових культур, технічна можливість відповідно до діючих вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити цілісний (єдиний) майновий комплекс в окремий об`єкт нерухомого майна частку у вигляді гідротехнічної споруди причалу №17 (інв. №1135) та перевантажувального комплексу відповідно до часток співвласників без завдання шкоди та без втрати призначення цілісного майнового комплексу відсутня; по четвертому питанню експерт зазначив, що відповідно до наданих документів та в рамках вимог чинного законодавства, висновки підпункту 3 пункту 1.2.3 Аудиторського звіту за результатами проведеного планового аудиту відповідності діяльності ДП ЮФ "АМПУ" за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 № 14-2-03/03 від 17.05.2018 та пункту 5 Рекомендацій до цього Аудиторського звіту в частині наявності підстав для розірвання Договору від 06.12.2005 № К23У-44, зокрема, у зв`язку з фактом поділу цілісного (єдиного) майнового комплексу з перевалки мінеральних добрив в районі причалу № 17 та виділення причалу № 17 (інв.№1135) зі складу цілісного майнового комплексу в окремий об`єкт нерухомого майна, документально та нормативно не підтверджується.

4.26. Крім того, суд не взяв до уваги посилання ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії на Аудиторський звіт від 17.05.2018 № 14-2-03/03, оскільки у постанові від 08.04.2020 у справі № 916/1602/18 (за позовом ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії до ТОВ "ТІС-Міндобрива" про стягнення 54 588 984,49 грн) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо Аудиторського звіту від 17.05.2018 № 14-2-03/03, про те, що проведений позаплановий аудит лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Виявлені під час перевірки порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами у справі договору і не можуть їх змінювати, в тому числі щодо нарахування та сплати платежів за договором за відсутності доказів погодження розміру оплати за договором в іншому розмірі, ніж це встановлено Додатковою угодою № 10.

4.27. Ураховуючи викладене, судами зазначено, що 17.07.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 5251/01/102-18, в якій виклав пропозицію щодо розірвання спірного Договору на підставі частини 2 статті 367 Цивільного кодексу України та в порядку, передбаченому частинами 2-5 статті 188 Господарського кодексу України. Проте відповідач листом від 26.07.2018 № 2607/01 повідомив, що відповідь по суті претензії буде надано після отримання копій документів, якими обґрунтовані вимоги претензії.

4.28. З посиланням на висновки Рекомендацій Комісії Міністерства інфраструктури України, а також наявність свідоцтва про право власності 2009 року та відомості щодо права власності ТОВ "ТІС-Міндобрива" із часткою 1/1 на комплекс будівель та споруд в районі причалу № 17, запис № 646418 від 12.04.2013, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, зазначаючи, що майно, яке перебувало у спільній частковій власності Держави в особі Верховної Ради України (в оперативному управлінні ДП "Морський торгівельний порт "Южний") частка 15/100, та на праві приватної спільної часткової власності - ТОВ "Трансінвестсервіс" - частка 85/100 впродовж 2009 - 2013 років було поділено в натурі між співвласниками, у зв`язку з чим право спільної часткової власності на нього припинилось, а тому предмет Договору від 06.12.2005 № К-23У-44, а саме, угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу, починаючи з березня 2009 року, втратила свою актуальність.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії необхідно закрити з огляду на таке.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що на цей час, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція має перевірити та встановити, чи дійсно відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування відповідної норми (норм) права у подібних правовідносинах.

5.5. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.6. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.7. Крім того, згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.8. Верховний Суд зазначає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарськими судами попередніх інстанцій застосовано частину 2 статті 651 та частину 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Скаржник вважає, що на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що такі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке. У постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 910/14416/18 викладено правові висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 651 та частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України. А саме, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що відповідно до змісту статті 651 Цивільного кодексу України, що кореспондується із положеннями статті 188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Водночас відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У разі, коли сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов, визначених положеннями частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення угоди в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. Відповідно до змісту статті 652 Цивільного України, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах. Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, за істотної зміни обставин (наведене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 927/764/17, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, від 12.06.2018 у справі № 910/21034/17).

5.9. Оскільки Верховний Суд вже надавав правові висновки щодо застосування частини 2 статті 651 та частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, то посилання ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, є безпідставними. Посилання скаржника на специфіку та винятковість спірних правовідносин не можуть бути взяті до уваги Судом, оскільки положення статей 651, 652 Цивільного кодексу України визначають підстави зміни або розірвання договору та є загальними для усіх майнових правовідносин.

5.10. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.11. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2020 у справі № 916/1655/18 належить закрити на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 і рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2020 у справі № 916/1655/18, відкрите на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак