Постанова

від 24.09.2020 по справі 916/353/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2020 рокум. ОдесаСправа № 916/353/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2020, ухвалене суддею Лічманом Л.В., м. Одеса, повний текст складено 14.05.2020

у справі № 916/353/20

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення 33661,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просило суд стягнути з останньої 33661,05 грн. суми сплаченого страхового відшкодування.

Позов мотивований тим, що 27.12.2017 з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем «УАЗ 469», що належить ВЧ НОМЕР_1 , скоєна дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок чого автомобіль «Opel Vivaro» отримав механічні пошкодження. На дату скоєння цієї пригоди автомобіль «УАЗ 469» не був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. МТСБУ 10.05.2018 здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 33661,05 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, ВЧ НОМЕР_1 зазначила, зокрема, про те, що саме ОСОБА_1 має нести відповідальність за завдану внаслідок ДТП шкоду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2020 у справі № 916/353/20 позов МЬСБУ задоволено повністю, стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на його користь 33661,05 грн. сплаченого страхового відшкодування та 2102 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд виходив з того, що на час скоєння ДТП ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходив строкову службу у ВЧ НОМЕР_1 , тому саме відповідач має відшкодовувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Не погодившись з рішенням суду, ВЧ НОМЕР_1 подала на нього апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП, тому саме він має нести відповідальність за завдану внаслідок ДТП шкоду.

Крім того, автомобіль УАЗ 469 не перебуває у власності ВЧ НОМЕР_1 , а закріплений за нею на праві оперативного управління, тому відповідач не є відповідальним органом, який має нести відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду.

Також скаржник зазначає, що понесені позивачем витрати в сумі 1500 грн. за встановлення розміру збитків не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки такі витрати не віднесені до переліку ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання поновити йому пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України, яке мотивоване тим, що копію повного тексту оскаржуваного рішення суду він отримав лише 21.05.2020.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 у справі №916/353/20 скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 відкрито апеляційне провадження, вирішено здійснювати її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк до 12.08.2020 для подання на неї відзиву та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання.

07.08.2020 від МТСБУ надійшла заява, в якій позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 26.02.2018 у справі № 520/440/18 ОСОБА_1 , який є солдатом строкової служби, визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху та направлено справу про адміністративне правопорушення до Південного територіального управління військової служби правопорядку Збройних сил України для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Вищезазначеною постановою встановлено, що 27.12.2017 о 21:35 год. в м. Одесі ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «УАЗ 469» (д.н.з. НОМЕР_2 ), рухаючись по вул. Краснова, 17, при перестроюванні не надав перевагу руху автомобілю «Opel Vivaro» (д.н.з. НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по тій самій смузі, на яку він мав намір перестроїтись та допустив з ним зіткнення. В діях ОСОБА_3 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи.

За змістом витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.04.2018 № 125 «Про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення» на водія-стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти Військової служби правопорядку ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 за порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, накладено дисциплінарне стягнення догану.

Як вбачається з довідки Національної поліції України від 27.12.2017 № 3018004584669890 про дорожньо-транспортну пригоду, відомостей з Централізованої бази даних МТСБУ станом на 27.12.2017 та листа Південного територіального управління військової служби правопорядку від 04.05.2018 № 2327/4, відповідальність водія транспортного засобу «УАЗ-469» (д.н.з. НОМЕР_2 ) на момент скоєння ДТП не була застрахована шляхом укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Учасниками справи не заперечується, що водій автомобіля марки «УАЗ 469» (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 був військовослужбовцем та на час скоєння ДТП проходив строкову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

30.03.2018 МТСБУ зареєстровано заяву ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 27.12.2017.

26.03.2018 суб`єктом оціночної діяльності ФОП Чумаченком Л.В. на замовлення ОСОБА_2 складено звіт № 07-03/18 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel Vivaro» (д.н.з. НОМЕР_3 ), відповідно до якого сума матеріального збитку складає 34429,78 грн.

Наказом МТСБУ від 08.05.2018 № 4350 вирішено виплатити потерпілому 33661,05 грн., з яких 32161,05 грн. підтвердженої шкоди та 1500 грн. вартості витрат на проведення експертизи.

МТСБУ перераховано ОСОБА_2 33661,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.05.2018 № 904641.

Предметом спору у даній справі є вимога МТСБУ стягнути з ВЧ НОМЕР_1 33661,05 грн., (32161,05 грн. сума сплаченого страхового відшкодування та 1500 грн. витрати на встановлення розміру збитків) з тих підстав, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП, на дату скоєння якої цивільно-правова відповідальність ВЧ НОМЕР_1 не була застрахована, а заподіяна шкода внаслідок ДТП не була відшкодував потерпілій особі.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог МТСБУ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди".

Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 1.6. ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Як вже зазначалось раніше, водій автомобіля марки УАЗ 469 (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 на час скоєння ДТП був військовослужбовцем та проходив строкову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Доказів того, що ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП неправомірно заволодів автомобілем УАЗ 469 матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що автомобіль УАЗ 469 не перебуває у власності ВЧ НОМЕР_1 , а закріплений за нею на праві оперативного управління, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме ВЧ НОМЕР_1 має відшкодовувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Щодо доводів скаржника про те, що понесені позивачем витрати в сумі 1500 грн. за встановлення розміру збитків не можуть бути стягнуті з відповідача, оскільки такі витрати не віднесені до переліку ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат. (п. 41.4. ст. 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову МТСБУ та стягнення з ВЧ НОМЕР_1 суми сплаченого страхового відшкодування та суми, понесеної позивачем на встановлення розміру збитків.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2020 у справі №916/353/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2020 у справі №916/353/20 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук