Рішення

від 09.09.2020 по справі 910/9163/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2020 Справа № 910/9163/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБЄК"

2. Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Київська міська рада

про визнання недійсним договору та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 09.09.2020,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" та Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про визнання недійсним договору № ДНП-2020-03/04 від 12.03.2020 та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:126:0007.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі уклали правочин про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування для паркування транспортних засобів, який фактично розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007), яка перебуває в тимчасовому користуванні на умовах оренди позивача.

Позивачем разом із позовною заявою була подана заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" здійснювати будь-які роботи по облаштуванню майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Передова, 15-27, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, що включає 46 (сорок шість) місць платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, на підставі та на виконання оспорюваного Договору № ДНП-2020-03/04 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.03.2020.

Ухвалою суду від 30.06.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова Фірма "Корн ЛТД" про забезпечення був призначений на 06.07.2020.

Ухвалою від 06.07.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова Фірма "Корн ЛТД" про забезпечення позову задоволено та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" здійснювати будь-які роботи по облаштуванню майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: місто Київ, Голосіївський район, вулиця Передова, 15-27, в межах ІІІ територіальної зони паркування міста Києва, що включає 46 (сорок шість) місць платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, на підставі та на виконання оспорюваного Договору № ДНП-2020-03/04 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/9163/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Київську міську раду та встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

06.07.20 до канцелярії суду надійшли пояснення третьої особи в яких остання просить суд здійснювати розгляд справи без участі її представників та повідомити про результати розгляду справи.

09.07.2020 до канцелярії суду надійшов лист Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни щодо виконання ухвали суду від 06.07.2020 про вжиття заходів забезпечення позову.

24.07.2020 представником позивача подано додаткові пояснення в порядку статті 42 ГПК України.

27.07.2020 представником відповідача 2 подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву.

29.07.2020 до канцелярії суду представником позивача подано відповідь на відзив.

За наслідками підготовчого засідання 29.07.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі № 910/9163/20 на 19.08.2020. Сторонам встановлено процесуальні строки.

13.08.2020 до суду надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву.

18.08.2020 представником позивача подано до канцелярії суду клопотання про доручення доказів.

За наслідками підготовчого засідання 19.08.2020 суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" про зупинення провадження у справі, продовжити підготовче провадження у справі № 910/9163/20 на 30 днів та відкласти підготовче засідання у справі на 27.08.2020.

25.08.2020 до канцелярії суду представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/9163/20 до судового розгляду по суті.

У призначеному судовому засіданні представники позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, пославшись на викладені у відзивах обставини.

Третя особа не направила свого представника для участі в судовому засіданні 09.09.2020, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1014 від 18.07.1997 Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" (далі - Фірма) надано земельні ділянки для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного ум. Києві загальною площею 22,03 га, з них: земельну ділянку площею 21,16 га - у постійне користування, земельну ділянку площею 0,87 га - у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 10 років.

На підставі вказаного розпорядження 29.07.1997 між Київською міською державною адміністрацією та Фірмою укладений договір на право тимчасового користування на умовах оренди земельною ділянкою по вул. Академіка Заболотного у м. Києві площею 0,8668 га строком на 10 років та здійснено державну реєстрацію договору 29.07.1997 за №90-5-00026.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2009 у справі №32/305 поновлено на 5 років договір на право тимчасового користування на умовах оренди земельною ділянкою №90-5-00056 від 29.07.1997. На виконання цього рішення Головним управлінням земельних ресурсів зареєстровано відповідну угоду, про що зроблено запис від 18.08.2009 за №79-6-00712 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Рішенням Київської міської ради № 1892/5956 від 11.10.2018 поновлено на 10 років договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди № 90- 5-00026 від 29.07.1997 (із змінами, внесеними угодою № 79-6-00712 від 18.08.2009) площею 0,8668 га (кадастровий номер 8000000000:90:126:0007), укладений між Київською міською державною адміністрацією та Фірмою для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку на вул. Академіка Заболотного у м. Києві.

На підставі вказаного рішення 27.06.2019 між Київською міською радою, як орендодавцем, та Фірмою, як орендарем, укладено договір про поновлення договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди, за умовами якого орендар прийняв в оренду строком на 10 років земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:90:126:0007 по вул. Академіка Заболотного у м. Києві площею 0,8668 га для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.А. та зареєстрований у реєстрі за № 207.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельній ділянці площею 0,8668 га кадастровий номер 8000000000:90:126:0007 знаходиться нежитлове приміщення площею 255,3 кв. м, яке належить Фірмі на праві власності. Наведене також слідує з витягу від 14.08.2014 щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об`єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання із містобудівної документації.

Водночас, 18.06.2020 Фірмі стало відомо, що на частині орендованої земельної ділянки, яка зайнята газоном, проводяться будівельні роботи, а саме: облаштування майданчика для паркування транспортних засобів.

Після виклику працівників поліції та подання відповідної заяви про вчинення кримінального правопорушення виявилося, що будівельні роботи по облаштуванню майданчика для паркування транспортних засобів проводить Товариство з обмеженою відповідальністю "АРБЄК" (далі - Товариство) на підставі Договору № ДНП-2020-03/04 від 12.03.2020 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, що укладений із Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (далі - Підприємство).

Так, рішенням Київської міської ради № 242/5629 від 23.06.2011 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (зі змінами та доповненнями, зокрема, № 222/6273 від 29.11.2018) визначено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за Підприємством, серед яких до паркувальних майданчиків ІІІ зони внесено пунктом 20 вул. Передову, 15-27, для облаштування паркувального майданчика площею 1250 кв.м. на 51 місце для паркування транспортних засобів.

За умовами Договору № ДНП-2020-03/04 від 12.03.2020 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування, Підприємство передає за плату Товариству для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Передова, 15-27, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, що включає 46 (сорок шість) місць платного паркування транспортних засобів, а також 5 (п`ять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів (пункт 1.1 вказаного правочину).

Пунктом 7.1 договору встановлено строк дії договору в 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі.

Факт передачі в експлуатацію паркувального майданчика підтверджується підписаним між Підприємством та Товариством актом від 12.03.2020.

Товариство позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що укладений між ним та Підприємством оспорюваний договір вчинено за результатами електронних торгів з продажу права на експлуатацію майданчика для паркування за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Передова, 15-27, в межах III територіальної зони паркування м. Києва. При цьому, позивачем не доведено наявності його порушеного права укладенням між відповідачами спірного договору. Також Товариство зауважує на відсутності необхідності погодження схеми організації дорожнього руху при розташуванні місць для паркування та зазначає, що позивачем не доведено облаштування майданчика Товариством всупереч вимогам чинного законодавства та вчинення останнім перешкод у користуванні позивачем земельною ділянкою.

Підприємство у відзиві на позовну заяву зазначає про недоведеність позивачем наявності підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, а також зауважує на відсутності порушеного права позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами частини 2 вищезазначеної статті особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11.

Відповідно до положень статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Воля особи до вчинення правочину та результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення, зокрема, щодо предмета договору.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним .

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

До визначених статтею 25 Закону України Про оренду землі прав орендаря належить, зокрема, право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Як встановлено судом, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:126:0007, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А. Заболотного, починаючи з 29.07.1997 та донині знаходиться у фактичному користуванні Фірми на підставі чинних рішень Київської міської ради та договору про поновлення договору на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди від 27.06.2019, за яким відповідне право оренди позивачу надано строком на 10 років.

У той же час, рішенням Київської міської ради від 29.11.2018 № 222/6273 до паркувальних майданчиків ІІІ зони внесено вул. Передову, 15-27, для облаштування паркувального майданчика площею 1250 кв.м. на 51 місце для паркування транспортних засобів.

Отже, судом встановлено, що дані рішення органу місцевого самоврядування стосуються двох різних земельних ділянок, тобто реалізація Товариством права на облаштування паркувального майданчика обмежено певною земельною ділянкою, що розташована саме за адресою: м. Київ, вул. Передова, 15-27.

Відтак, проведення робіт з облаштування паркувального майданчика на іншій земельній ділянці, яка належить позивачу на праві тимчасового користування, не має за собою відповідної правової підстави та призводить до порушення прав позивача, як законного землекористувача такої земельної ділянки.

Обставини щодо фактичного зайняття Товариством належної позивачу земельної ділянки підтверджуються наявними в матеріалах справи Планом частини земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:90:126:0007, виконаним інженером-землевпорядником Лобарєвим Є.О., фотозображеннями вказаної земельної ділянки, з яких вбачається покладення асфальтного покриття та облаштування паркувального майданчика на газоні. Також відповідні зображення містяться в матеріалах документації з аукціону по лоту UA-PS-2020-02-07-000052-3, розміщені на веб-сайті http://prozorro.sale/auction/ UA-PS-2020-02-07-000052-3, а саме під назвою карта супутника Передова 15-27.png .

При цьому, судом встановлено, що зайняття відповідної земельної ділянки по вул. А. Заболотного здійснюється Товариством виходячи з умов укладеного з Підприємством Договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-03/04 від 12.03.2020. Незважаючи на те, що вказаним договором передбачено передання Товариству для облаштування паркувального майданчика іншої земельної ділянки, що знаходиться по вул. Передовій, 15-27, складена до зазначеного договору схема організації дорожнього руху відображає безпосередньо земельну ділянку по вул. А. Заболотного.

За наведених обставин, фактична спрямованість дії оспорюваного договору, на підставі якого Товариство здійснює облаштування паркувального майданчика, свідчить про наявність помилки при його укладенні, що виявляється в дефекті предмету такого правочину - використання за таким договором земельної ділянки, законним землекористувачем якої є позивач. Таким чином, оспорюваний договір порушує легітимні очікування позивача на користування земельною ділянкою, правомірно отриманою в оренду строком на 10 років на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування.

Аксіома цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem , що означає: У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права .

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі Бентем проти Нідерландів від 23 жовтня 1985 року, заява № 8848/80, п. 32).

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено таке: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про визнання недійсним договору про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-03/04 від 12.03.2020 недійсним.

Одночасно, зі встановлених судом обставин слідує, що Товариство здійснює проведення робіт з облаштування паркувального майданчика на належній позивачу на праві оренди земельній ділянці, що порушує права останнього на користування нею.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (приписи статті 93 Земельного кодексу України).

При цьому, положення статті 27 Закону України Про оренду землі передбачають, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Наведені положення чинного законодавства спростовують відповідні заперечення відповідачів щодо відсутності в позивача законних підстав для пред`явлення позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні майном.

Відтак, позивач, як належний землекористувач земельної ділянки, площею 0,8668 га, переданої йому на праві оренди для будівництва та експлуатації міського автомобільного ринку, вправі вимагати усунення перешкод в користуванні даною земельною ділянкою, які чинить Товариство, здійснюючи на ній незаконне облаштування паркувального майданчика.

Таке відновлення права позивача може бути здійснено шляхом усунення перешкод в користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом звільнення її від будівельної техніки, інвентарю будівельного та господарського призначення, будівельних матеріалів та покладеного асфальтного покриття Товариством.

При цьому суд відзначає, що вимога про відновлення трав`яного газону, не підлягає задоволенню з огляду на те, що сам по собі газон не може вважатися частиною земельної ділянки, або її первісного стану.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача-2.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґонта" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гарматна-Західна" про визнання недійсним договору та зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки задовольнити частково.

2 Договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2020-03/04 від 12.03.2020 року, що укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРБЄК" та Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" визнати недійсним .

3. Зобов`язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРБЄК" усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ФІРМА "КОРН ЛТД" в користуванні земельною ділянкою, що розташована по вулиці Академіка Заболотного у Голосіївському районі міста Києва, кадастровим № 8000000000:90:126:0007 шляхом звільнення земельної ділянки від будівельної техніки, інвентарю будівельного і господарського призначення, будівельних матеріалів та покладеного асфальтного покриття.

4. У іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"(01030, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6; ідентифікаційний код 35210739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма "Корн ЛТД" (03131, м.Київ, Голосіївський район СТОЛИЧНЕ ШОСЕ буд. 104-А; ідентифікаційний код 16472861) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.09.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ