Рішення

від 15.09.2020 по справі 911/1595/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/1595/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (09130, Київська обл., Білоцерківський район, с. Дрозди, Урочище "Товста", кв. 50, ЄДРПОУ 00992119)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентайм" (08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Одеська, буд. 46, код ЄДРПОУ 40720287)

про стягнення боргу та пені,

за участю представників:

позивача: Кудлацька-Тишко В.В. (ордер серія КС №642502 від 25.05.2020)

відповідача : не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 25.05.2020 Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентайм" про стягнення боргу та пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

06.07.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву №393 від 03.07.2020. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно ст. 176 Господарського процесуального кодексу України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 цього Кодексу.

Так, ухвалою від 13.07.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 10.08.2020. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

04.08.2020 до суду від позивача надійшла заява б/н від 30.07.2020 про забезпечення позову.

Ухвалою від 05.08.2020 судом відмовлено позивачу у задоволенні заяви б/н від 30.07.2020 про забезпечення позову.

У підготовчому судовому засіданні 10.08.2020 судом відкладено проведення підготовчого судового засідання на 31.08.2020.

31.08.2020 до суду від позивача надійшла заява б/н від 31.08.2020 про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У підготовчому судовому засіданні 31.08.2020 судом долучено до справи заяву позивача б/н від 31.08.2020 про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення, а також, судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.09.2020.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 15.09.2020: позивачем підтримано позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з`явився, судом ухвалено рішення у справі.

Позов обґрунтований наступним:

- 15.08.2019 між Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентайм" укладено договір купівлі-продажу №110-2019;

- на виконання умов договору позивачем у період з 20.08.2019 по 25.09.2019 передано у власність (продано) відповідачу товару на загальну суму 430046,87 грн;

- у встановлений договором строк і станом на 25.05.2020 відповідач свій обов`язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 265056,87 грн;

- у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 69992,08 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області № 0103273251611 від 05.06.2020, №0103273864656 від 15.07.2020, №0103274864609 від 07.08.2020 з відмітками за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Водночас, суд повідомляє, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 3 ч. 11 Глави ХІХ прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX) розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відтак, з наведеного вбачається, що строк на подання відзиву в силу положень вказаного закону був продовжений на строк дії карантину.

В той же час, відповідно ч. 4 Розділу Х Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до ч. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон) процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідний Закон набрав законної сили 16.07.2020, а отже, 05.08.2020 у відповідача був останній день строку для подачі відзиву або заяви про продовження процесуальних строків на подання відзиву.

Водночас, у даній справі, як вже зазначалось вище, відзиву відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.2019 між Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентайм" (покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №110-2019 (далі - Договір) за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця лісоматеріали (товар), в кількості та по цінах, обумовлених в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного Договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Загальна сума даного Договору складається із загальної суми усіх пропечатаних та підписаних специфікацій до цього Договору. Місце поставки (передачі) товару - франко склад продавця (п. 1.2., 1.3., Договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.4. Договору покупець здійснює 100% оплату заявленої партії товару протягом строку дії Договору згідно наданого продавцем рахунку-фактури. Отримання товарів здійснюється на підставі доручення, видаткової і податкових накладних.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 6.1. Договору).

Згідно п. 9.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по Договору. Якщо за 10 (десять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін у письмовому вигляді не заявить про свої наміри розірвати його, Договір автоматично продовжується на наступний період (один календарний рік).

Поряд з тим, сторони уклали Специфікацію (Додаток №1 до Договору купівлі-продажу №110-2019 від 15.08.2019), якою погодили те, що ціна за дрова промислового використання (товар) становить 450,00 грн з ПДВ за 1000,00 м.куб та те, що загальна кількість товару, складає сукупну кількість згідно всіх товарно-транспортних накладних.

Відтак, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені документами у вигляді товарно-транспортних накладних.

Так, судом встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи належним чином завірених копій товарно-транспортних накладних позивачем, зокрема, передано у власність відповідача товару на суму 265056,87 грн, вказані документи підписані позивачем та відповідачем, а отже є тами, що підтверджують передачу товару відповідачу.

Про належне виконання зобов`язань позивачем свідчить також відсутність скарг або заперечень відповідача щодо якості, відповідності, комплектності товару тощо.

Водночас, на підтвердження відсутності оплат від відповідача, позивачем подано до суду докази у вигляді банківських довідок з АТ КБ Приватбанк та АТ Райффайзен Банк Аваль з яких вбачається, що на відкриті рахунки у вказаних банківських установах грошові кошти в оплату товару за Договором у період з 15.08.2019 по 03.07.2020 від відповідача не надходили.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з цим, останній позбавив себе можливості спростувати доводи позивача та надати докази підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем.

Відтак, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 265056,87 грн обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, позивач у відповідності до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України нараховує відповідачу пеню за період прострочення платежів з 02.09.2019 по 25.05.2020 у розмірі 69992,08.

Водночас, суд не погоджується з періодами та сумою пені нарахованю позивачем з наступних підстав.

Договором купівлі-продажу №110-2019 від 15.08.2019 сторони не погодили чітких строків оплати товару, а отже строк оплати відповідачем товару є таким що не настав.

Між тим, відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, у матеріалах справи наявна Претензія б/н від 27.03.2020 про погашення заборгованості за Договором купівлі-продажу №110-2019 від 15.08.2019 (сума основного боргу 265056,87 грн, пеня 55086,20 грн), в якій міститься вимога позивача про виконання претензійних вимог у строк до 30.04.2020. Вказану вимогу позивач направив на адресу відповідача (відповідно до доказів, які містяться у матеріалах справи) 02.04.2020.

Водночас, відповідачем не відредаговано на вказану вимогу та, відповідно заборгованість не сплачено.

Відтак, суд відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначає, що моментом виникнення права у позивача на нарахування пені, у даних правовідносинах, є наступний день за встановленим претензією строком виконання зобов`язання з оплати товару, тобто - з 01.05.2020.

При цьому, суду не надано доказів направлення інших претензій відповідачу, які б передували тій, що знаходиться у матеріалах справи та/або інших доказів, з яких можна було б встановити момент пред`явлення вимоги позивачем та, відповідно вирахувати строк прострочення виконання зобов`язання відповідачем щодо оплати товару.

У зв`язку з цим, судом зроблено власний розрахунок пені за ставкою 0,1% за кожен день прострочення за період з 01.05.2020 по 25.05.2020 (25.05.2020 - кінцева дата періоду нарахування пені, вказана позивачем у його розрахунках) на суму 265056,87 грн та встановлено, що сума пені підлягає до стягненню з відповідача у розмірі 6626,42 грн.

Отже, на підставі викладеного суд доходить висновків про часткове задоволення заявленої до стягнення пені та з цих підстав і до часткового задоволення позову в цілому.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з підстав часткового задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентайм" (08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Крюківщина, вул. Одеська, буд. 46, код ЄДРПОУ 40720287) на користь Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (09130, Київська обл., Білоцерківський район, с. Дрозди, Урочище "Товста", кв. 50, ЄДРПОУ 00992119) 265056,87 грн боргу, 6626,42 грн пені та 4075,24 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення підписано 25.09.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз