Рішення

від 21.09.2020 по справі 916/1969/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1969/20

За позовом: Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсанет" (65101, м. Одеса, вул. Космонавта Комарова, буд. 10, оф. 100А, код ЄДРПОУ 33552259)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Поліщук Є.С. - на підставі довіреності №б/н, від 05.08.20р.

СУТЬ СПОРУ - Позивач, Фізична особа-підприємець Демида Микола Михайлович (далі - ФОП Демида М.М.), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Інсанет" про стягнення заборгованості за транспортні послуги у розмірі 42 345 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 18 серпня 2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2020р. відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 10.09.2020р.

В судовому засіданні 10.09.2020р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 21.09.2020р.

Позивач - ФОП Демида М.М., підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. При цьому, згідно п.3 прохальної частини позову позивач просив справу слухати за його відсутністю. Також, 07 вересня 2020р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач - ТОВ "Інсанет", заперечує проти позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 07 серпня 2020р.

Позивач зазначає, що 04.03.2020р. між ФОП Демидою М.М. (Перевізник) та ТОВ Інсанет (Замовник) був укладений Договір-заявка №ЛД-040 на транспортні послуги.

Позивач вказує на те, що у Договорі-заявці сторони узгодили наступні умови: дату завантаження - 09.03.2020 р.; машрут - м. Алмашфузіто (Угорщина) - м. Горішні Плавні (Полтавська обл.); вантаж - автомобільне масло; вартість перевезення - 1 500,00 Євро по курсу НБУ станом на день завантаження; авто марки Вольво, держ. номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_1 ; термін оплати - 7 днів по одержанню оригіналів документів на оплату.

Позивач зазначає, що ним в повному обсязі було виконано умови Договору-заявки №ЛД-040, що підтверджується відміткою CMR № I-IU0072084142 від 13.03.2020 р., у зв`язку з чим відповідачу (Замовнику) було виставлено рахунок на оплату №00041 від 13.03.2020р. та складено акт про надання послуг №00041 від 13.03.2020р. на суму 42 345 грн.

Позивач зауважує, що рахунок на оплату та акт про надання послуг були направлені відповідачу поштою, однак останнім не було отримано вказане відправлення.

В подальшому, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 28.05.2020р., яку також відповідачем не було отримано.

Таким чином, позивач зазначає, що станом на дату складення тексту позовної заяви ТОВ Інсанет , в порушення умов Договору-заявки №ЛД-040 на транспортні послуги, не оплачено рахунок №00041 від 13.03.2020р. на суму 42 345 грн., що, на думку позивача, є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.

В обґрунтування позову позивач посилається на ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, позивач зазначає, що згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі вищенаведеного, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором-заявкою на транспортні послуги №ЛД-040 від 04.03.2020р., позивач просить стягнути на свою користь вартість наданих послуг у розмірі 42 345 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що з 2018 року ТОВ Інсанет не веде господарської діяльності, що підтверджується податковою звітністю, у зв`язку з чим не мало потреби у перевезенні вантажів та не укладало жодних договорів, в тому числі Договір-заявку на транспортні послуги №ЛД-040 від 04.03.2020р.

Крім того, відповідач зазначив, що не має акредитації як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, його не включено до Реєстру осіб, які здійснюють операції з товаром, про що зазначено в електронному кабінеті платника податків.

Більше того, відповідач не має поточних рахунків у банках, окрім казначейського рахунку для плати податків.

Також, відповідач зазначає, що номер телефону, зазначений у Договорі-заявці, не належить директору ТОВ Інсанет .

Відповідач зауважує, що у грудні 2017 року ТОВ Інсанет було змінено юридичну адресу з м. Київ на м. Одеса, проте директором ТОВ Інсанет було прийнято рішення не змінювати зовнішній вигляд печатки, на якій міститься напис м. Київ, та було затверджено Інструкцію з діловодства ТОВ Інсанет щодо використання печатки від 28.12.2017р.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що печатка, відбиток якої проставлено на Договорі-заявці №ЛД-040 від 04.03.2020р., копія якого міститься в матеріалах справи, не належить відповідачу

Відповідач також посилається на Загальні правила зберігання й використання печаток, встановлені у розділі 3 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015р. № 1000/5, відповідно до п.8 яких відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою М.П. .

Однак, відповідно до копії Договору-заявки, наданої позивачем до позовної заяви, печатка ТОВ Інсанет накладена на підпис посадової особи, що підписала даний документ, що на думку відповідача свідчить про те, що такий спосіб проставлення печатки було використано навмисно, адже підпис, який проставлено на Договорі від імені директора ТОВ Інсанет , йому не належить.

Відповідач зауважує, що ТОВ Інсанет не надавало нікому, крім директора, повноважень на підписання Договору, та не схвалювало зазначеного правочину, вчиненого від його імені невідомою особою, а тому Договір-заявка не створює для ТОВ Інсанет права та обов`язки, у тому числі обов`язок щодо сплати заборгованості, щодо якої позивачем подано дану позовну заяву.

На підставі вищенаведеного відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників відповідача, судом встановлено, що позивачем у справі - ФОП Демидою М.М заявлено позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ Інсанет заборгованості за Договором-заявкою №ЛД- 040 від 04.03.2020р., що обумовлено невиконанням відповідачем умов цього Договору-заявки.

За визначенням ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В силу ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що в якості доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги останнім до матеріалів справи було надано, зокрема, копію Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020р., копію рахунку №000041 від 13.03.2020р. та копію Акту надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020р., підписаного лише ФОП Демидою М.М, який у даному Акті значиться як Замовник .

Ухвалою про відкриття провадження у справі №916/1969/20 від 21.07.2020р. судом було запропоновано позивачу надати для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви в копіях, адже, з наданої позивачем до суду копії Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020р. взагалі неможливо встановити, чи містить цей Договір-заявка підпис уповноваженого представника замовника.

Відповідач у справі у відзиві на позовну заяву та особисто директор ТОВ Інсанет Махно І.О. у судовому засіданні заперечував проти укладання з ФОП Демидою М.М. Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020р. та заперечував щодо проставляння свого підпису на печатки підприємства як на Договорі-заявці №ЛД-040 від 04.03.2020р., так і на буль-якому іншому господарському правочині у період з 2018 року по даний час.

З наявних у справі документів судом встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.03.2020р. директором ТОВ Інсанет був ОСОБА_2 .

Крім того, відповідно до інструкції з діловодства щодо використання печатки від 28.12.2017р. відповідача, печатка ТОВ Інсанет існує в єдиному екземплярі, відбиток якої міститься в даній інструкції. Печатка ТОВ Інсанет може використовуватися лише особисто директором.

Слід також зауважити, що відповідно до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2019р., звіту про фінансові результати за 2019р., Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та квитанції №2 (про прийняття) за 2018 рік, ТОВ Інсанет не здійснювало господарської діяльності в 2018- 2019р.р. та не отримувало доходу.

За матеріалами справи, ТОВ Інсанет не має акредитації як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, його не включено до Реєстру осіб, які здійснюють операції з товаром, про що зазначено в електронному кабінеті платника податків.

Надану позивачем до матеріалів справи CMR накладну HU0072084142, за відсутності будь-яких пояснень позивача у справі, суд сприймає критично, адже, відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ратифікованої Україною 01.08.2006р., Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Відповідно до матеріалів справи, а саме до розділу 16 Перевізник та 23 CMR накладної №HU0072084142 перевізником 19,033,230 кг масла був саме ФОП Демида М.М., однак, в графі 1 відправником значиться MOL-LUB Kft., в графі 2 Отримувач вказано ТОВ з іноземними інвестиціями Юромаш (ЄДРПОУ - 32849408). В Графі 24 Підпис і печатка приймаючої сторони міститься відбиток ТОВ з іноземними інвестиціями Юромаш . Отже, зазначена CMR накладна не містить жодного посилання на те, що товар який перевозився має будь-яке відношення до ТОВ Інсанет .

Будь-яких інших документів на підтвердження факту надання послуг ТОВ Інсанет з перевезення позивачем до матеріалів справи не надано.

Надана позивачем у якості доказу копія Акту надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020р. не може вважатися належним та допустимим доказом, адже підписаний лише ФОП Демидою М.М, який у даному Акті значиться як Замовник.

Крім того суд зазначає, що копія акту надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020р. не підписано уповноваженою особою відповідач - ТОВ Інсанет , крім того, до матеріалів справи не додано доказів направлення на адресу відповідача зазначеного акту та/або відмови відповідача від отримання відповідного поштового повідомлення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В свою чергу, відповідно ч.6 ст.91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Демиди М.М., заявлені до ТОВ Інсанет , не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що виключає задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсанет" про стягнення заборгованості за транспортні послуги у розмірі 42 345грн. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 25 вересня 2020 р.

Суддя Н.В. Рога