Постанова

від 17.12.2020 по справі 916/1969/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1969/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Бєляновського В.В., Філінюка І.Г. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 (суддя суду першої інстанції: Рога Н.В., дата і місце постановлення рішення: 21.09.2020 (повний текст складено та підписано - 25.09.2020), м. Одеса, просп. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області) у справі за позовом до відповідача про№ 916/1969/20 Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича Товариства з обмеженою відповідальністю Інсанет стягнення заборгованості за транспортні послуги у розмірі 42 345 грн. ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Демида Микола Михайлович, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсанет" про стягнення заборгованості за транспортні послуги у розмірі 42 345 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.09.2020 у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсанет" про стягнення заборгованості за транспортні послуги у розмірі 42 345грн. - відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Демиди М.М., заявлені до ТОВ Інсанет , не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що виключає задоволення позовних вимог в повному обсязі.

12.10.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 по справі № 915/549/16.

Позивач зазначає, що в процесі складення Акту надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020, підписаного лише ФОП Демидою М.М., було допущено технічну описку, та вказано, що ФОП Демидою М.М у даному Акті є Замовником.

Апелянт зазначає, що використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим, тому посилання відповідача на невідповідність відбитку печатки TOB Інсанет із затвердженою формою печатки не слід приймати до уваги.

Окрім того, апелянт вказує, що Ухвалою про відкриття провадження у справі №916/1969/20 від 21.07.2020 судом першої інстанції було запропоновано позивачу надати для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви в копіях, адже, з наданої позивачем до суду копії Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 взагалі неможливо встановити, чи містить цей Договір- заявка підпис уповноваженого представника замовника, однак договір укладався електронними засобами зв`язку і він є виключно у такому вигляді.

Позивач також вказує, що незрозумілою є позиція суду першої інстанції в частині критичного сприйняття наданої позивачем до матеріалів справи CMR накладної HU0072084142.

Апелянт вказав, що надав до суду першої інстанції підтвердження надіслання цінного листа з документами на оплату відповідачу (заявка, рахунок, акт, СМR) по поштовій накладній № 8800506367633 від 24.04.2020.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/1969/20, зобов`язати відповідача оплатити транспортні послуги у розмірі 42 345, 00 грн. та покласти на відповідача витрати на судовий збір.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1969/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2020.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/1969/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 по справі № 916/1969/20 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/1969/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

26.10.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/1969/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/1969/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича на рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 по справі № 916/1969/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 05.12.2020; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 05.12.2020 подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк встановлений судом у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 виправлено описку, допущену мотивувальній та резолютивній частині ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 по справі № 916/1969/20:

- в абзацах 3, 5, 11 мотивувальної частини та пунктах 1, 2 резолютивної частини ухвали помилково зазначеного Господарського суду Миколаївської області вважати Господарського суду Одеської області ;

- в абзаці 2 мотивувальної частини ухвали замість помилково зазначеного Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.09.2020 вважати Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 ;

- в абзаці 3 мотивувальної частини ухвали замість помилково зазначено по справі № 915/549/16 вважати по справі № 916/1969/20 .

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, копію ухвали суду від 10.11.2020 про відкриття апеляційного провадження позивач отримав - 26.11.2020, а відповідач отримав - 20.11.2020.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Фактичні обставини, встановлені судом.

04.03.2020, за посиланням позивача. між ФОП Демидою М.М. (Перевізник) та ТОВ Інсанет (Замовник) був укладений Договір-заявка №ЛД-040 на транспортні послуги.

У даному Договорі-заявці сторони узгодили наступні умови: дату завантаження - 09.03.2020; машрут - м. Алмашфузіто (Угорщина) - м. Горішні Плавні (Полтавська обл.); вантаж - автомобільне масло; вартість перевезення - 1 500,00 Євро по курсу НБУ станом на день завантаження; авто марки Вольво, держ. номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій - Кешкентій Євгеній; термін оплати - 7 днів по одержанню оригіналів документів на оплату.

Позивач зазначив, що ним в повному обсязі було виконано умови Договору-заявки №ЛД-040, що підтверджується відміткою CMR № HU0072084142 від 13.03.2020, у зв`язку з чим відповідачу (Замовнику) було виставлено рахунок на оплату №00041 від 13.03.2020 та складено акт про надання послуг №00041 від 13.03.2020 на суму 42 345 грн.

Позивач зауважує, що рахунок на оплату та акт про надання послуг були направлені відповідачу поштою, однак останнім не було отримано вказане відправлення.

В подальшому, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 28.05.2020, яку також відповідачем не було отримано.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За визначенням ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В силу ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегією суддів встановлено, що в якості доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги останнім до матеріалів справи було надано, зокрема, копію Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020, копію рахунку №000041 від 13.03.2020 та копію Акту надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020, CMR накладною HU0072084142.

Щодо Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою про відкриття провадження у справі №916/1969/20 від 21.07.2020 судом першої інстанції було запропоновано позивачу надати для огляду оригінали документів, доданих до позовної заяви в копіях, адже, з наданої позивачем до суду копії Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 взагалі неможливо встановити, чи містить цей Договір-заявка підпис уповноваженого представника замовника.

Позивачем оригінал даного Договору-заявки як письмовий документ не було надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції . Окрім того, апелянт зазначив, що договір укладався електронними засобами зв`язку і він є виключно у такому вигляді, який було надано до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Враховуючи той факт, що на копії Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 вбачається наявність власноручно виконаних підписів та відбитків печаток, цей доказ є саме письмовим, адже його оригінал виготовлений в паперовій формі з проставленням підписів та печаток та він не скріплювався електронним цифровим підписом. Тому посилання апелянта на те, що договір укладався електронними засобами зв`язку і він є виключно у такому вигляді, який було надано до суду першої інстанції, не приймається колегією суддів до уваги.

Колегія суддів також зазначає, що з наданої копії Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 взагалі неможливо встановити, чи містить цей Договір-заявка підпис уповноваженого представника замовника.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву та особисто директор ТОВ Інсанет Махно І.О. у судовому засіданні у суді першої інстанції заперечував проти укладання з ФОП Демидою М.М. Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 та заперечував щодо проставляння свого підпису на печатки підприємства як на Договорі-заявці №ЛД-040 від 04.03.2020, так і на будь-якому іншому господарському правочині у період з 2018 року.

З наявних у справі документів судом встановлено, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.03.2020 директором ТОВ Інсанет був ОСОБА_1 .

Відповідно до Інструкції з діловодства щодо використання печатки від 28.12.2017 відповідача, печатка ТОВ Інсанет існує в єдиному екземплярі, відбиток якої міститься в даній інструкції. Печатка ТОВ Інсанет може використовуватися лише особисто директором.

Колегія суддів встановила візуально, що відбиток печатки в Інструкції з діловодства щодо використання печатки від 28.12.2017 ТОВ Інсанет та копії Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 не є тотожними.

Посилання апелянта на те, що використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим, жодним чином не спростовує висновок суду про те, що відбитки печатки в Інструкції з діловодства щодо використання печатки від 28.12.2017 ТОВ Інсанет та копії Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 не є тотожними.

Стаття 91 частина 6 ГПК України встановлює, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги .

З огляду на викладене вище, колегія суддів не може вважати, що копія Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 є достатнім та допустимим доказом у даній справі, оскільки з підстав відсутності оригіналу вказаного Договору-заявки його копія не береться колегією суддів до уваги.

Слід також зауважити, що відповідно до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2019 рік, звіту про фінансові результати за 2019 рік, Податкової декларації з податку на прибуток підприємства та квитанції №2 (про прийняття) за 2018 рік, ТОВ Інсанет не здійснювало господарської діяльності в 2018-2019р.р. та не отримувало доходу.

За матеріалами справи, ТОВ Інсанет не має акредитації як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, його не включено до Реєстру осіб, які здійснюють операції з товаром, про що зазначено в електронному кабінеті платника податків.

Щодо CMR накладної HU0072084142 колегія суддів зазначає, що відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ратифікованої Україною 01.08.2006, Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Відповідно до матеріалів справи, а саме до розділу 16 Перевізник та 23 CMR накладної №HU0072084142 перевізником 19,033,230 кг масла був саме ФОП Демида М.М., однак, в графі 1 відправником значиться MOL-LUB Kft., в графі 2 Отримувач вказано ТОВ з іноземними інвестиціями Юромаш (ЄДРПОУ - 32849408). В Графі 24 Підпис і печатка приймаючої сторони міститься відбиток ТОВ з іноземними інвестиціями Юромаш . Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що зазначена CMR накладна не містить жодного посилання на те, що товар, який перевозився, має будь-яке відношення до ТОВ Інсанет .

Надана позивачем у якості доказу копія Акту надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 не може вважатися належним та допустимим доказом, адже Акт підписаний лише ФОП Демидою М.М, який там значиться як Замовник. Акт надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020 не підписано уповноваженою особою відповідача - ТОВ Інсанет , крім того, до матеріалів справи не додано доказів направлення на адресу відповідача зазначеного акту та/або відмови відповідача від отримання відповідного поштового повідомлення.

Посилання апелянта на те, що відповідно до поштової накладної № 8800506367633 від 24.04.2020 на адресу відповідача було направлено, окрім іншого, Акт надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки з копії опису вкладення, наданого позивачем, не можливо встановити, які саме документи направлялися на адресу відповідача. У описі вкладення зазначено: 1.Заява.; 2.Рахунок; 3. Акт. 4. CMR. Таким чином, колегія суддів не може встановити, що на адресу відповідача направлявся саме Акт надання послуг №00041 до Договору-заявки №ЛД-040 від 04.03.2020.

Будь-яких інших документів на підтвердження факту надання послуг з перевезення ТОВ Інсанет позивачем до матеріалів справи не надано.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ФОП Демиди М.М., заявлені до ТОВ Інсанет , не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, що виключає задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Висновки апеляційного господарського суду:

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржене рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Демиди Миколи Михайловича залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.09.2020 у справі № 916/1969/20 залишити без змін.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанова складена та підписана колегією суддів 17.12.2020.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: В.В. Бєляновський

І.Г. Філінюк