Ухвала

від 25.09.2020 по справі 198/1022/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 198/1022/19

провадження № 61-13256ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Шиповича В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Лан Юр`ївського району Дніпропетровської області про визнання припиненим договору оренди землі шляхом його розірвання,

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу у цивільній справі № 198/1022/19.

За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

І. Щодо строку на касаційне оскарження

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР).

Аналіз ЄДРСР свідчить, що повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у справі № 198/1022/19 було надіслано до вказаного реєстру 28 липня 2020 року.

За таких обставин датою складання повної постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року у цивільній справі № 198/1022/19 Верховний Суд вважає 28 липня 2020 року.

Таким чином касаційна скарга ОСОБА_1 подана із пропуском строку передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Безпосередньо у касаційній скарзі викладене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що датою отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду є 18 серпня 2020 року, на підтвердження чого заявник надав інформацію із інтернет-сайту

АТ Укрпошта про рух поштового відправлення № 4900084552688.

Однак сама по собі вказана інформація без копії конверту від рекомендованого поштового відправлення № 4900084552688, довідки відділення поштового зв`язку або довідки суду, не підтверджує дату вручення оскаржуваної постанови.

На час вирішення питання про відкриття касаційного провадження матеріали цивільної справи № 198/1022/19 в розпорядженні Верховного Суду відсутні.

За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Таким чином наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення строку касаційного оскарження, а саме дата отримання копії постанови апеляційного суду, недоведені, а отже на даний час не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Підтвердженням дати отримання копії судового рішення можуть бути, зокрема довідка суду; поштові документи, що дають можливість ідентифікувати поштове відправлення або інші документи, в яких зазначена дата вручення копії оскаржуваної постанови апеляційного суду.

ІІ. Щодо предмету касаційного оскарження

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено рішення (ухвала), що оскаржується.

Однак зазначаючи про подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати ще й рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2020 року.

Визначення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має істотне значення при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

З метою усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно усунути вказані суперечності та чітко визначити, які саме судові рішення він оскаржує в касаційному порядку.

ІІІ. Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) .

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Однак, в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено в касаційній скарзі підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом:

1) подання заяви про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав для такого поновлення та наданням доказів, які підтверджують наявність таких підстав;

2) усунення суперечності в частині судових рішень, які оскаржуються;

3) зазначення в касаційній скарзі підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених

статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог

статті 392 ЦПК України.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 у цивільній справі № 198/1022/19 залишити без руху.

Визначити ОСОБА_1 для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали в частині дотримання вимог пунктів 4, 5 частини другої статті 392 ЦПК України, касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута особі, яка її подала.

Роз`яснити особі, яка подала касаційну скаргу, право протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої

статті 394 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. В. Шипович