Рішення

від 22.09.2020 по справі 361/1554/20

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1554/20

Провадження № 2/361/2066/20

22.09.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 вересня 2020 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарі - Мищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБУД-ХХІ про стягнення невиплаченої при звільнені заборгованості по заробітній платі, інших виплат та повернення трудової книжки,

у с т а н о в и в:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ ІНБУД-ХХІ про стягнення невиплаченої при звільнені заборгованості по заробітній платі, інших виплат та повернення трудової книжки.

Позивач зазначав, що 01 січня 2009 року його було прийнято на роботу у ТОВ ІНБУД-ХХІ , що підтверджується витягом з електронної трудової книжки позивача з офіційного порталу Пенсійного фонду України за адресою: pfu.gov.ua.

17 травня 2019 року позивачем на ім`я директора відповідача була написана заява про звільнення, в якій позивач просив звільнити його з займаної посади з 01.06.2019 р. за власним бажанням, що передбачено ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Однак, відповідач у останній робочий день позивача, тобто 31.05.2019 р., не здійснив з позивачем повного розрахунку та не повернув трудову книжку з записом про звільнення.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням здійснити з ним повний розрахунок, який відповідач повинен був зробити при звільненні позивача, та повернути йому трудову книжку. Однак, відповідач жодним чином на такі звернення не реагує.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачазаборгованість по заробітній платі у розмірі 95198 (дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 00 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 61972 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві) грн. 37 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5529 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 76 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку (з 01.06.2019 р. 05.02.2020 р.) у розмірі 57332 (п`ятдесят сім тисяч триста тридцять дві) грн. 76 коп., зобов`язати ТОВ ІНБУД-ХХІ повернути ОСОБА_1 його трудову книжку з відповідною відміткою про роботу на підприємстві.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мироненко О.О. не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

В судове засідання представник відповідача ТОВ ІНБУД-ХХІ не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що 01 січня 2009 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ТОВ ІНБУД-ХХІ , що підтверджується витягом з електронної трудової книжки позивача з офіційного порталу Пенсійного фонду України за адресою: pfu.gov.ua (а.с.20).

20 серпня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявами про видачу йому трудової книжки, відповідно до його заяви про звільнення від 17 травня 2019 року, виплату заробітної плати за період роботи з 01 лютого 2019 року по 31 травня 2019 року та компенсації за невикористану відпустку 2018-2019 роки (а.с.21-23).

Позивач ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2009 р. до 31.05.2019 р. працював у відповідача ТОВ ІНБУД-ХХІ , однак згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу за Формою ОК-5, що містяться в особовому кабінеті позивача на офіційному сайті Пенсійного фонду України, відповідачем була нарахована заробітна плата лише за наступні періоди: з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.; з 01.06.2010 р. по 30.09.2010 р.; з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.; з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р.; з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р.; з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р.; з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р.; з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р.; з 01.03.2015 р. по 31.12.2015 р.; з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.; з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р.; з 01.07.2018 р. по 31.12.2018 р.; з 01.01.2019 р. по 28.02.2019 р.

Такі саме періоди зазначені і у відповіді Пенсійного фонду №2800-050101-8/1603 від 17.01.2020 р. (а.с.28-32).

Так, відповідач протягом роботи позивача не виплатив останньому заробітну плату за наступні місяці: січень 2010 року, лютий 2010 року, березень 2010 року, квітень 2010 року; травень 2010 року; жовтень 2010 року; листопад 2010 року; січень 2011 року; лютий 2011 року; квітень 2011 року; червень 2011 року; липень 2011 року; липень 2012 року; серпень 2012 року; вересень 2012 року; жовтень 2012 року; листопад 2012 року; грудень 2012 року; січень 2013 року; лютий 2013 року; березень 2013 року; квітень 2013 року; травень 2013 року; червень 2013 року; липень 2013 року; серпень 2013 року; вересень 2013 року; жовтень 2013 року; листопад 2013 року; грудень 2013 року; січень 2014 року; лютий 2014 року; березень 2014 року; квітень 2014 року; травень 2014 року; червень 2014 року; липень 2014 року; серпень 2014 року; вересень 2014 року; січень 2015 року; лютий 2015 року; січень 2018 року; лютий 2018 року; березень 2018 року; квітень 2018 року; травень 2018 року; червень 2018 року; лютий 2019 року; березень 2019 року; квітень 2019 року; травень 2019 року.

Статтею 21 Конституції України задекларовано, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У ч. 1-3 статті 23 Загальної Декларації з прав людини, прийнятої та проголошеної в резолюції 217 А (III) Генеральної Асамблеї від 10.12.1948 р., визначено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людині існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 ст. 94 КЗпП України передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці №108/95-ВР від 24.03.1995 р., працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 5 ст. 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 р. Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п. 21 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно з п.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав від 27.09.2012 р. №10-1389/0/4-12 Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права - 4. Відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці , пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до абз.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної платні без обмеження будь-яким строком.

Оскільки, на виконання ухвали суду від 22 квітня 2020 року про витребування доказів, відповідачем ТОВ ІНБУД-ХХІ не надано довідки про доходи позивача ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне провести розрахунок заборгованості по заробітній платі згідно розміру мінімальної заробітної плати, який був встановлений законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КЗпП України, розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно з ч. 1 ст. 95 КЗпП України та ч. 1 ст. З Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 р., мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 1 ЗУ Про оплату праці , розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 10 ЗУ Про оплату праці передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням вироблених шляхом переговорів пропозицій спільного представницького органу об`єднань профспілок і спільного представницького органу об`єднань організацій роботодавців на національному рівні.

Виходячи з викладеного та згідно розрахунку заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, розмір заборгованості по заробітній платі у період з 01.01.2010 р. по 30.06.2018 р. становить 67198,00 гривень, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Починаючи з 01 листопада 2018 року і до дня звільнення заробітна плата позивача ОСОБА_1 у місяць становила 7000,00 гривень без утримання податків й інших обов`язкових платежів, як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу за Формою ОК-5, що містяться в особовому кабінеті позивача на офіційному сайті Пенсійного фонду України.

Отже, заборгованість відповідача по оплаті заробітної плати позивачу у період з 01.02.2019 р. по 31.05.2019 р. становить: 7000,00 гривень х 4 місяця = 28 000,00 гривень без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача ТОВ ІНБУД-ХХІ по платі заробітної плати позивачу ОСОБА_1 у період з 01.01.2010 р. по 31.05.2019 р. становить суму у розмірі 95 198,00 гривень без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати №2050-ІІІ від 19.10.2000 р. передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Оскільки відповідачем були порушені строки виплати позивачу заробітної плати, останній, враховуючи вищезазначені норми законодавства, має право на стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 р., сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання додатків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Так, згідно проведених відповідних обчислень компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2018 р., компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати становить суму в розмірі 61972,37 гривень.

Відповідно до частини першої ст. 83 КЗпП України, крім заробітної плати у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про відпустки №504/96-ВР від 15.11.1996 р., щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до вищезазначеної норми ЗУ Про відпустки , позивач на день звільнення мав 34 дні невикористаної щорічної відпустки, із них: - за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. - 24 дні; - за період з 01.01.2019 р. по 31.05.2019 р. - 10 днів, які розраховані відповідно до механізму нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. та листі Міністерства праці та соціальної політики України №208/13/116-11 від 24.06.2011 р.

Заробітна плата позивача за останні 12 календарних місяці роботи (з червня 2018 року по травень 2019 року) становила: 3723,00 грн. + 6000,00 грн. + 4000,00 грн. + 4000,00 грн. + 5000,00 грн. + 7000,00 грн. + 7000,00 грн. + 7000,00 грн. + 7000,00 грн. + 7000,00 грн. + 7000,00 грн. + 7000,00 грн. = 71723,00 грн., яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Після утримання податків та інших обов`язкових платежів заробітна плата позивача за останні 12 календарних місяців становить 57737,02 грн.

Тобто, заробітна плата позивача за останні 12 календарних місяці роботи (з червня 2018 року по травень 2019 року) становить 57737,02 грн. за 355 календарних дні без врахування святкових і неробочих днів.

Середньоденна заробітна плата становить:

57737,02 грн./355 к.д. = 162,64 грн.

Сума компенсації за невикористану відпустку становить:

162,64 грн. х 34 дні = 5 529,76 гривень.

Отже, сума компенсації за невикористану відпустку становить суму у розмірі 5529,76 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Позивач був звільнений 31.05.2019 р., тобто обчислення розміру середнього заробітку має розраховуватися з дня, наступного за днем звільнення позивача. Оскільки, станом на день подання даної позовної заяви, тобто на 05.02.2020 року, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку обчислено позивачем по дату подання даної позовної заяви до суду.

Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки обчислено позивачем за період з 01.06.2019 р. по 05.02.2020 р.

Середньоденна заробітна плата позивача становила: (7000,00 грн. + 7000,00) / 42 дні = 333,33 грн.

Затримка розрахунку відповідача складає 249 календарних днів (з 01.06.2019 р. по 05.02.2020 р.), з них робочих - 172 дні.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки (з 01.06.2019 р. по 05.02.2020 р.) становить: 333,33 грн. х 172 дні = 57332,76 гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст.48 КЗпП України та п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст.47 КЗпП України, п. 4.1, 4.2 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку з знесеним до неї записом про звільнення, а якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що відповідачем ТОВ ІНБУД-ХХІ при здійсненні своєї діяльності було порушено чинні норми трудового законодавства.

З огляду на викладене, стягненню із відповідача ТОВ ІНБУД-ХХІ на користь позивача ОСОБА_1 підлягає заборгованість по заробітній платі у розмірі 95198 (дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 00 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 61972 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві) грн. 37 коп., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5529 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 76 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку (з 01.06.2019 р. 05.02.2020 р.) у розмірі 57332 (п`ятдесят сім тисяч триста тридцять дві) грн. 76 коп.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, обов`язковою умовою для вирішення питання про стягнення судових витрат має бути відповідна про це заява сторони, зроблена або подана до судових дебатів у справі.

Стаття 137 вказаного Кодексу детально описує порядок відшкодування та визначення вказаних витрат, зокрема: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша); - за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга); - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя); - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта); - у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята); - обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи копію ордеру на надання правничої допомоги (правової) допомоги на підставі договору про надання правової допомоги №171201 від 17.12.2019 р., укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Олега Мироненка , копію акту приймання-передачі надання правової допомоги від 07.02.2020 р. та копію меморіального ордеру №@2PL979547 від 07.02.2020 р., що підтверджує оплату адвоката в розмірі 10000 грн.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, ціну позову та значення справи для сторони, кількість судових засідань, присутність на них адвоката позивача, а також тривалість судових засідань, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 47, 94, 95, 97, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, статями 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 350, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБУД-ХХІ , код ЄДРПОУ 30310563, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 95198 (дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБУД-ХХІ , код ЄДРПОУ 30310563, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 61972 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві) грн. 37 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБУД-ХХІ , код ЄДРПОУ 30310563, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 5529 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБУД-ХХІ , код ЄДРПОУ 30310563, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , середній заробіток за весь період затримки розрахунку з 01.06.2019 р. 05.02.2020 р. у розмірі 57332 (п`ятдесят сім тисяч триста тридцять дві) грн. 76 коп.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ІНБУД-ХХІ , код ЄДРПОУ 30310563, повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , його трудову книжку з відповідною відміткою про роботу на підприємстві.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНБУД-ХХІ , код ЄДРПОУ 30310563, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення в частині стягнення присудження працівникові виплати заробітної плати допускається до негайного виконання не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В. С. Сердинський