Рішення

від 22.09.2020 по справі 646/2757/20

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/2757/20

№ провадження 2/646/1473/2020

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22.09.20

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Білінської О.В.,

з участю секретаря Кієнко А.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні суду в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансова інновація , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ,

встановив:

В травні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ТОВ Фінансова компанія Фінансова інновація , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню .

В обґрунтування позову зазначено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. було вчинено виконавчий напис у зв`язку із боргом за кредитним договором, укладеним між позивачем та ТОВ Фінансова компанія Фінансова інновація . 05.03.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ярошенко К.Ю. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61463801. Позивач вказує, що ані від банку, ані від приватного нотаріуса не отримувала жодних вимог про повернення боргу, документи, які свідчать про заборгованість позивача відсутні, а тому нотаріус не мав достатніх належних правових підстав для вчинення зазначеного виконавчого напису. Проте, що вона має статус боржника у виконавчому провадженні № 61463801, позивач дізналась з офіціального сайту Єдиного реєстру боржників. Також позивач зазначила, що під час вчинення виконавчого напису не було дотримано вимог закону, чим порушені її права, а відтак наявні підстави для визнання зазначеного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в зв`язку з чим позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.05.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

15.05.2020 ухвалою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено, у зв`язку з невиконанням вимог п.4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України.

Позивач після відкриття провадження з будь-якими клопотаннями до суду не зверталась.

Відповідач відзив на позов до суду не подав, та з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Третя особа пояснення на позов до суду не подавав, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити за наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України ).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України ).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України ).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України ).

Отже зміст положень зазначених норм цивільного та цивільного процесуального права свідчить про те, що підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка К.Ю. знаходиться виконавче провадження № 61463801, вчиненого приватним нотаріусом Баршацьким І.В.

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача, зокрема, зазначає про те, що позивач не отримувала жодних вимог від банку про повернення боргу, та приватний нотаріус, не перевіривши належним чином безспірність заборгованості, вчинив виконавчий напис із порушенням вимог закону, порушивши її права.

Перевіряючи доведеність позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити про те, що за загальним правилом статей 15 , 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України , або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною першої ст. 1 Закону України Про нотаріат , нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ Про нотаріат та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ Про нотаріат ). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі в тексті - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону Про нотаріат ). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону Про нотаріат та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України Про нотаріат для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

У відповідності з наведеними нормами, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Статтею 88 Закону України Про нотаріат визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15 , 16 , 18 ЦК України , статей 50 , 87 , 88 Закону Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису, а тому суд при вирішенні спору не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87 , 88 Закону Про нотаріат у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17.

Таким чином, обов`язок доводити суду наявність спору з приводу наявності чи відсутності заборгованості за кредитним договором покладено саме на боржника, який в даному випадку є позивачем по справі.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Суд звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду з даною позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в тому числі і з підстав його вчинення у відсутності обов`язкових документів, передбачених законом, не надав суду ані копію спірного виконавчого напису, ані відповідних доказів на підтвердження викладених в позові обставин.

Також, слід зазначити про те, що згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 5 наведеної статті, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Крім того, відповідно до частини 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Сторона позивача не надала суду достатніх доказів на обґрунтування позовних вимог, обмежившись лише твердженнями в позові про незаконність спірного виконавчого напису, та долучивши до позову лише витяг з реєстру боржників, копію витягу з офіціального сайту Судова влада України .

Крім того, позивач після відкриття провадження у справі не звертався з повторним клопотанням про витребування доказів, що з огляду на положення ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, позбавляє суд можливості перевірити та надати оцінку доказам на які позивач посилається у своєму позові.

При цьому, суд зазначає про те, що відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України , кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Позивач стверджує, що жодних вимог від банку не отримувала, та заборгованість перед банком є спірною, однак, доказів наведеним твердженням, зокрема, відповідних звернень позивача до банку, матеріали справи не містять, як і не містять звернень позивача до банку та/або приватного нотаріуса після отримання інформації про відкрите виконавче провадження.

Окремо слід зазначити про те, що твердження позивача щодо відсутності всіх необхідних документів для вчинення відповідного виконавчого напису нотаріуса є недоведеними, як і не доведено відсутність у позивача будь-якого реального боргу та/або наявність меншого боргу, ніж зазначено у виконавчому написі, неправильність визначення кредитором суми заборгованості та іншої відповідальності боржника, щодо стягнення якої вчинений виконавчий напис.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено обґрунтованість позовних вимог, та в ході розгляду справи позивачем не було повторно подано клопотання в частині необхідності витребування доказів на підтвердження їх обґрунтованості, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України , судові витрати у справі слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 4 , 12 , 13 , 77 , 81 , 89 , 141 , 206 , 259 , 263 , 264 , 265 , 268, ЦПК України ,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансова інновація , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню , - відмовити повністю.

Судові витрати слід залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Червонозаводського районного суду м.Харкова. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення ухвали до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансова інновація , код ЄДПОУ 25188766, місцезнаходження: 61001, м. Харків, майдан Повстання, 7/8.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська/пров. Георгіївський, 6-3 літ А.

Суддя О.В. Білінська