Рішення

від 14.09.2020 по справі 716/835/19

ЗАСТАВНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 716/835/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2020 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.,

за участю секретаря судових засідань - Климус Г.В.,

представника відповідача - Сторонянського О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Буковина про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , звернулася до суду із цивільним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Буковина (далі по тексту - ТОВ Мрія Фармінг Буковина ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 09.09.2009 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Суворова (далі по тексту - ТзОВ Агрофірма ім. Суворова ), в особі директора Туруна Г.П., (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер - 7321589500:01:001:0037), строком на 7 років. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не бажала продовжувати строк дії договору оренди вказаної земельної ділянки - 26.08.2016 вона надіслала орендарю повідомлення про закінчення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Центрі ДЗК в Чернівецькій області за №04098130075 від 09.09.2009.

Проте після закінчення строку дії вищезазначеного договору оренди земельної ділянки орендар по сьогоднішній день продовжує користуватись земельною ділянкою.

20.08.2018 на зборах землевласників (після збору врожаю рапсу) ОСОБА_1 дізналася від представників ТзОВ Агрофірма ім. Суворова про існування договору оренди її земельної ділянки за кадастровим номером - 7321589500:01:001:0037, укладеного між нею та ТзОВ Агрофірма ім. Суворова у 2015 році, про укладення якого їй взагалі нічого не було відомо. Більше того, переглянувши даний договір, вона побачила, що підпис у ньому не відповідає її дійсному підпису та є очевидно підробленим. Тому, посилаючись на наведені обставини, просить визнати договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером - 7321589500:01:001:0037, укладений 05.09.2015 між ОСОБА_1 та ТзОВ Агрофірма ім. Суворова , в особі директора Туруна Г.П., недійсним.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача ОСОБА_3 звернувся до суду із відзивом на позовну заяву, зазначивши про відсутність законних підстав для визнання спірного договору оренди недійсним. Свої заперечення мотивував тим, що ТзОВ Агрофірма ім. Суворова , усвідомлюючи той факт, що договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером - 7321589500:01:001:0037 було укладено з ОСОБА_1 строком на 7 років, маючи намір в подальшому використовувати вказану земельну ділянку на умовах оренди, ще задовго до закінчення терміну дії попереднього договору, уклало із позивачем 05.09.2015 новий договір оренди земельної ділянки. При цьому зазначив, що позивач, аргументуючи своє звернення від 26.08.2016 до ТзОВ Агрофірма ім. Суворова , посилається на лист - повідомлення про припинення терміну дії договору оренди та повернення спірної земельної ділянки, в якому в той же час відсутні записи щодо дати складання даного повідомлення та кадастрового номеру земельної ділянки, яку ОСОБА_1 просила їй повернути. Крім цього, до вказаного повідомлення позивачем не надано проекту акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки. Між тим, незважаючи на нібито надіслану адресу позивача вимогу про повернення земельної ділянки і її невиконання відповідачем, ОСОБА_1 впродовж усіх наступних років (2016-2018) отримувала орендну плату за договором, а відповідач в свою чергу відкрито використовував земельну ділянку, про що було відомо останній. Також зауважив, що позивачем не подано до суду жодних доказів, які б вказували на фальсифікацію її підпису у договорі оренди від 05.09.2015.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, попередньо надали суду заяву, в якій просили розгляд справи провести в їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ Мрія Фармінг Буковина - Сторонянський О.З. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у адресованій суду заяві по суті справи.

Суд, вислухавши доводи представника відповідача, дослідивши подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки загальною площею 2,26 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7321589500:01:001:0037, що розташована на території Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області, право власності на яку посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 174669 від 04.06.2007 (а.с.19).

09.09.2009 між ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТзОВ Агрофірма ім. Суворова , в особі директора ОСОБА_4 , (орендарем) було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, строком на 7 років, починаючи з моменту його державної реєстрації (а.с.17-18), за умовами якого сторони погодили розмір орендної плати, терміни розрахунків за договором та інші необхідні умови.

Даний договір оренди землі був зареєстрований 09.09.2009 у Центрі ДЗК в Чернівецькій області за №04098130075.

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Не бажаючи продовжувати строк дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 26.08.2016 через засоби поштового зв`язку направила орендарю лист - повідомлення про закінчення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в Центрі ДЗК в Чернівецькій області за №04098130075 від 09.09.2009, в якому повідомила його про припинення дії спірного договору у зв`язку із закінченням строку оренди та про необхідність повернути їй земельну ділянку за актом приймання - передачі земельної ділянки після завершення дії договору у стані придатному для її подальшого використання (а.с.20 зворот-21).

Згідно відомостей на бланку повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказаний лист був отриманий 30.08.2016 уповноваженою особою на одержання внутрішнього рекомендованого листа, адресованого директору ТзОВ Агрофірма ім. Суворова (а.с.20).

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що не зважаючи на вищенаведене ТзОВ Агрофірма ім. Суворова з 2016 і по сьогоднішній час, в особі ТОВ Мрія Фармінг Буковина , яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004907283 від 24.01.2019 ТОВ Мрія Фармінг Буковина є правонаступником ТзОВ Агрофірма ім. Суворова , продовжує використовувати вищезазначену земельну ділянку.

Окрім того, 20.08.2018 на зборах землевласників (після збору врожаю рапсу) ОСОБА_1 дізналася від представників ТзОВ Агрофірма ім. Суворова про існування договору оренди її земельної ділянки за кадастровим номером - 7321589500:01:001:0037, укладеного між нею та ТзОВ Агрофірма ім. Суворова у 2015 році, про укладення якого їй взагалі нічого не було відомо і підпис у вказаному договорі їй не належить.

Так, згідно з договором оренди землі від 05.09.2015, оригінал якого було досліджено в судовому засіданні, земельна ділянка, площею 2,26 га, що належить ОСОБА_1 , строком на 7 років передана в оренду ТзОВ Агрофірма ім. Суворова .

За умовами договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шубранецької сільської ради Заставнівського району Чернівецької області.

Згідно п.20 договору оренди землі земельна ділянка вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Згідно п. 43 договору оренди землі, спірний договір є укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що спірний договір завірений підписами, які містяться під зазначеними в договорі реквізитами сторін. Право оренди вказаної земельної ділянки за ТзОВ Агрофірма ім. Суворова було зареєстроване державним реєстратором Комунального підприємства Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації 13.08.2016, номер запису: 15895789 (а.с.23-24).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій форм, а згідно ст. 17 даного Закону об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Письмова форма правочину означає, що воля осіб, що його здійснюють, закріплюється в документі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а для юридичних осіб - підписаний особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплений печаткою.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що: такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. В даному позові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено .

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку можна дійти висновку, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, то такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. В свою чергу правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 при зверненні до суду із даним позовом просила визнати недійсним договір оренди землі від 05.09.2015, посилаючись на те, що договір оренди вона не підписувала та умови його не погоджувала.

З метою встановлення приналежності підпису, який міститься у згаданому договорі, ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Проте, ухвалою суду від 21.01.2020 у задоволенні клопотання про проведення по справі судової почеркознавчої експертизи відмовлено.

Інших, належних та допустимих доказів, які б підтверджували посилання сторони позивача на той факт, що орендодавець не підписував оспорюваний договір, суду не надано.

Між тим, суд, будучи позбавленим можливості в інший спосіб встановити цю обставину, звертає увагу, що відсутність волевиявлення позивача на укладення договору оренди не є підставою для визнання такого договору недійсним, а може бути підставою для висновку щодо відсутності факту укладання такого договору, що вбачається із змісту ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 19.08.2020 по справі №358/815/17.

Проаналізувавши вищезазначені правові положення та обставини справи суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки остання за умови доведення відсутності факту укладання спірного договору оренди землі не позбавлена права звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належним їй майном та скасування державної реєстрації.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не надала доказів на підтвердження своїх вимог та не навела правових норм, які передбачають визнання договору недійсним у зв`язку із викладеними у позові обставинами.

Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позову суд відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія Фармінг Буковина про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Дата складення повного тексту рішення 24.05.2020

Суддя Ярослав СТРІЛЕЦЬ