Постанова

від 23.09.2020 по справі 620/2675/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2675/19 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г. В.

суддів Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.

за участю секретаря Скидан С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020року

у справі №620/2675/19 (розглянуто у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку загального позовного провадження)

за позовом Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки

до відповідача Північної митниці Держмитслужби

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2019 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" (надалі - ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки", позивач) з адміністративним позовом до Північної митниці Держмитслужби (надалі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльності Північної митниці Держмитслужби, після отримання поданої позивачем заяви від 25.01.2019 за вих. 108/19ПО про повернення надміру сплачених митних платежів, які виникли у зв`язку зі скасуванням судом рішень Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості за результатами розгляду адміністративної справи № 825/3599/15-а;

- зобов`язати Північну митницю Держмитслужби на підставі заяви від 25.01.2019 за вих. 108/19ПО підготувати висновок про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів у загальному розмірі 5209756,47 грн та передати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України;

- визнати протиправною бездіяльності Північної митниці Держмитслужби, після отримання поданої позивачем заяви від 25.01.2019 за вих. 109/19ПО про повернення надміру сплачених митних платежів, які виникли у зв`язку зі скасуванням судом рішень Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості за результатами розгляду адміністративної справи № 825/3633/15-а;

- зобов`язати Північну митницю Держмитслужби від 25.01.2019 за вих. 109/19ПО підготувати висновок про повернення позивачу надміру сплачених митних платежів у загальному розмірі 8102657,65 грн та передати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що скасування судом рішень Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості за результатами розгляду адміністративних справ № 825/3599/15-а та № 825/3633/15-а за позовами ПрАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" призвело до виникнення у позивача надміру сплачених митних платежів, що стало підставою для звернення позивача до відповідача з заявами про повернення надміру сплачених сум, відповідно до вимог Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643. Однак, за результатами розгляду поданих заяв, відповідач письмово повідомив позивача про свою незгоду повернути зазначені в заявах суми та не вчинив дії, які встановлені вказаним Порядком. Також зазначає, що доводи відповідача, що строк звернення з заявою про повернення надміру сплачених платежів, розраховується виключно з дати здійснення платежу є необґрунтованим, оскільки днем виникнення права на відшкодування надміру сплачених митних платежів є дата завершення судового оскарження та дата набрання законної сили рішенням суду про скасування рішень Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості, які стали підставою для здійснення надмірної сплати митних платежів.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Північної митниці Держмитслужби після отримання поданої Приватним акціонерним товариством "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" заяви від 25.01.2019 за вих. 108/19ПО про повернення надміру сплачених митних платежів, які виникли у зв`язку зі скасуванням судом рішень Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості за результатами розгляду адміністративної справи № 825/3599/15-а.

Зобов`язано Північну митницю Держмитслужби на підставі заяви від 25.01.2019 за вих. 108/19ПО підготувати висновок про повернення Приватному акціонерному товариству "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" надміру сплачених митних платежів у загальному розмірі 5209756,47 грн та передати його у встановленому порядку для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

В решті позову відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цілому та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішення суду про скасування рішення митного органу про коригування митної вартості не є підставою для повернення декларанту помилково або надміру сплачених митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів. Таке рішення суду, яке набрало законної сили є лише підставою для скасування митним органом рішення про коригування митної вартості, що оскаржується декларантом. Також апелянт зазначає, що відповідно до положень Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, зазначені у заявах суми не обліковуються в інформаційних системах як помилково та/або надміру сплачені. Крім того, законодавець встановив максимально 3 роки, протягом яких можливо внести зміни до оформлених митних декларацій, а оскільки судові рішення у справах набрали законної сили 27.01.2016 та 09.02.2016, митні декларації оформлені у травні-липні 2015 року, тому зміни до цих митних декларацій вже не можуть бути внесені, а відповідач не може оформити аркуші коригування, навіть у разі подання позивачем заяви про оформлення аркушів коригування до спірних митних декларацій.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити у повному обсязі, а рішення першої інстанції скасувати.

Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що у справі № 825/3599/15-а постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" відмовлено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року скасовано та прийняти нову постанову, якою позов приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" задоволено, зокрема, визнано протиправними та скасовано Рішення митного посту "Прилуки" Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 102040000/2015/000117/1 від 05.05.2015; № 102040000/2015/000119/1 від 05.05.2015; № 102040000/2015/000120/1 від 05.05.2015; № 102040000/2015/000122/1 від 06.05.2015; № 102040000/2015/000131/1 від 07.05.2015; № 102040000/2015/000132/1 від 07.05.2015; № 102040000/2015/000134/1 від 08.05.2015; № 102040000/2015/000141/1 від 13.05.2015; № 102040000/2015/000143/1 від 13.05.2015; № 102040000/2015/000152/1 від 14.05.2015; № 102040000/2015/000154/1 від 15.05.2015; № 102040000/2015/000159/1 від 22.05.2015. Рішення суду набрало законної сили 27 січня 2016 року.

Також, у справі № 825/3633/15-а постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 позов Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" задоволено повністю, зокрема, визнано протиправними та скасовано рішення митного поста "Прилуки" Чернігівської митниці, ДФС про коригування митної вартості товарів № 102040000/2015/000156/1 від 18.05.2015; № 102040000/2015/000157/1 від 18.05.2015; № 102040000/2015/000163/1 від 26.05.2015; № 102040000/2015/000171/1 від 10.06.2015; № 102040000/2015/000182/1 від 17.06.2015; № 102040000/2015/000185/1 від 19.06.2015; № 102040000/2015/000198/1 від 02.07.2015; № 102040000/2015/000203/1 від 06.07.2015; № 102040000/2015/000206/1 від 08.07.2015; № 102040000/2015/000211/1 від 15.07.2015; № 102040000/2015/000215/1 від 16.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015 залишено без змін.

При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.04.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернігівської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі 825/3633/15-а.

Так, зупинено виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги у даній справі (том № 1 а.с.210).

Тобто, вищевказаними судовими рішеннями у справах № 825/3599/15-а та № 825/3633/15-а за позовами ПАТ "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" скасовані рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості, що призвело до виникнення у позивача надміру сплачених митних платежів.

В зв`язку з зазначеним позивач звернувся до відповідача із заявами від 25.01.2019 № 108/19ПО та № 109/19ПО про повернення надміру сплачених митних платежів, відповідно до вимог Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643 (надалі також - Порядок № 643) (том № 1 а.с.118-119, 121-122).

За результатами розгляду поданих заяв, відповідач письмово повідомив позивача про незгоду повернути зазначені в заявах суми, оскільки останній подав заяви після закінчення 1095 днів з дня здійснення переплати. Також відповідно до положень Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146, зазначені у заявах суми не обліковуються в інформаційних системах як помилково та/або надміру сплачені (том № 1 а.с.124).

Так, по заяві № 108/19ПО від 25.01.2019 (справа № 825/3599/15-а) постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016, яка набрала законної сили з моменту її проголошення визнано протиправними та скасовано Рішення митного посту "Прилуки" Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 102040000/2015/000117/1 від 05.05.2015; № 102040000/2015/000119/1 від 05.05.2015; № 102040000/2015/000120/1 від 05.05.2015; № 102040000/2015/000122/1 від 06.05.2015; № 102040000/2015/000131/1 від 07.05.2015; № 102040000/2015/000132/1 від 07.05.2015; № 102040000/2015/000134/1 від 08.05.2015; № 102040000/2015/000141/1 від 13.05.2015, № 102040000/2015/000143/1 від 13.05.2015; № 102040000/2015/000152/1 від 14.05.2015; № 102040000/2015/000154/1 від 15.05.2015; № 102040000/2015/000159/1 від 22.05.2015. Скасовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102040000/2015/05123; № 102040000/2015/05125; № 102040000/2015/05126; № 102040000/2015/05128; № 102040000/2015/05134; № 102040000/2015/05136; № 102040000/2015/05138; № 102040000/2015/05145; № 102040000/2015/05148; № 102040000/2015/05155; № 102040000/2015/05158; № 102040000/2015/05162.

Загальна сума надміру сплачених митних платежів, що виникли у зв`язку зі скасуванням судом рішень Чернігівської митниці ДФС за результатами розгляду адміністративної справи № 825/3599/15-а склала 5209756,47 грн, а саме: імпортний збір у розмірі 1569203,73 грн; ввізне мито у розмірі 156920,40 грн; ПДВ у розмірі 3483632,34 грн.

До заяви позивачем додані копії митних декларацій, за якими нараховані надміру сплачені митні платежі, копії платіжних доручень, що підтверджують сплату позивачем митних платежів та копію судового рішення у справі № 825/3599/15-а, що зазначено у заяві та поштовому описі (том № 1 а.с.120).

По заяві № 109/19ПО від 25.01.2019 (справа № 825/3633/15-а) постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016, визнано протиправними та скасовано рішення митного поста "Прилуки" Чернігівської митниці, ДФС про коригування митної вартості товарів № 102040000/2015/000156/1 від 18.05.2015; № 102040000/2015/000157/1 від 18.05.2015; № 102040000/2015/000163/1 від 26.05.2015; № 102040000/2015/000171/1 від 10.06.2015; № 102040000/2015/000182/1 від 17.06.2015; № 102040000/2015/000185/1 від 19.06.2015; № 102040000/2015/000198/1 від 02.07.2015; № 102040000/2015/000203/1 від 06.07.2015; № 102040000/2015/000206/1 від 08.07.2015; № 102040000/2015/000211/1 від 15.07.2015; № 102040000/2015/000215/1 від 16.07.2015. Скасовано Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102040000/2015/05160; № 102040000/2015/05161; № 102040000/2015/05167; № 102040000/2015/05175; № 102040000/2015/05185; № 102040000/2015/05188; № 102040000/2015/05200; № 102040000/2015/05206; № 102040000/2015/05209; № 102040000/2015/05214; № 102040000/2015/05218.

Загальна сума надміру сплачених митних платежів, що виникли у зв`язку зі скасуванням судом рішень Чернігівської митниці ДФС за результатами розгляду адміністративної справи № 825/3633/15-а склала 8102657,65 грн, а саме: імпортний збір у розмірі 1315366,49 грн; ввізне мито у розмірі 1052293,20 грн; ПДВ у розмірі 5734997,96 грн.

До заяви позивачем додані копії митних декларацій, за якими нараховані надміру сплачені митні платежі, копії платіжних доручень, що підтверджують сплату позивачем митних платежів та копії судових рішень у справі № 825/3633/15-а, що зазначено у заяві та поштовому описі (том № 1 а.с.123).

Не погоджуючись з позицією відповідача щодо строків та порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, та вважаючи протиправною бездіяльність щодо не вчинення покладеного на митний орган обов`язку, відповідно до вимог Порядку № 643, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час подання заяви про повернення сум надміру сплачених митних платежів від 25.03.2019 року по поверненню надмірно сплачених митному органу коштів на підставі рішення суду, яке набрало законної сили 27.01.2019 р. та у позивача був відсутній податковий борг і позивачем виконав всі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів. Так, відповідач наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу. З урахуванням зазначеного, відповідач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Митним кодексом України (надалі - ПК України) та Податковим кодексом України (надалі - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Усі відомості, внесені до митних декларацій на підставі скасованих рішень про коригування митної вартості товарів, є помилковими, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, а сплачені на підставі скасованих рішень про коригування митної вартості товарів митні платежі є надміру сплаченими та підлягають поверненню позивачу у порядку і на умовах, визначених законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1- 4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Відповідно до ч.ч. 6 - 7 ст. 301 МК України повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата.

Пунктом 43.1 ст.43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п. 43.2 ст.43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з п. 43.3 та п. 43.4 ст. 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Пунктом 43.5 ст. 43 ПК України встановлено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 року за №976/30844, (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 МК України, статті 43 ПК України, частині першій статті 9 глави V Додатка А до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави ІІ Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Згідно з п.п.1-3 Розділу 3 Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення .

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 МК України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Граничні строки для подання заяви підлягають продовженню керівником митниці ДФС (його заступником) за письмовим запитом платника податків у випадках, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

У заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів. До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до п.п. 4 - 6 Розділу 3 Порядку № 643 після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу). Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Згідно з п.8 Розділу 3 Порядку № 643 митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2015р. за № 1679/28124.

Відповідно до п.п. 5-6 Порядку №1146 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються: 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Згідно з абз.2 п.7 Порядку № 1146 заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно до положень п.п.8-9 Порядку № 1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

З огляду на вищевказані норми чинного законодавства та обставини даної справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів, відсутність податкового боргу.

Також, законодавчою передумовою та необхідною обставиною для повернення платникам податків надмірно сплачених сум митних платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 року по справі №804/2048/15 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Таким чином, у даному випадку, днем виникнення права на відшкодування надміру сплачених митних платежів є дата набрання законної сили рішенням суду про скасування рішень Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості, які стали підставою для здійснення надмірної сплати митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що датою отримання позивачем права на відшкодування надміру сплачених сум митних платежів та днем виникнення надмірної сплати - по заяві № 108/19ПО від 25.01.2019 є дата набрання законної сили рішенням суду (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року) по справі 825/3599/15-а - 27.01.2016 року, 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми сплинули 26.01.2019 року (включно).

Судом першої інстанції встановлено, що станом на час подання вищевказаних заяви про повернення сум надміру сплачених митних платежів від 25.03.2019 року, в позивача був відсутній податковий борг.

Тобто, позивачем виконано усі передбачені законом вимоги з метою повернення надміру сплачених до бюджету митних платежів, проте контролюючим органом відповідні дії вчинено не було.

При цьому, митний орган наділений відповідними повноваженнями та у нього були всі передбачені законом підстави для складення висновку про повернення коштів позивачу.

Отже, відмова відповідача у поверненні позивачу надміру сплачених митних платежів є протиправною.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" і "Москаль проти Польщі"). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" і "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі "Yvonne van Duyn v.Home Office" зазначив, що: "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії".

З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення Броньовський проти Польщі). У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (рішення "Спорронг та Льоннрот проти Швеції").

Крім того, у найбільш загальному вигляді позитивні зобов`язання (англ. - "positive obligations", "duties") передбачають активні дії держави, спрямовані на забезпечення, захист та сприяння реалізації прав людини. Загальною юридичною підставою позитивних зобов`язань у межах конвенційної системи правозахисну виступає ст.1 "Зобов`язання поважати права людини" Конвенції, в якій прямо вказується, що держави гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, передбачені Конвенцією.

Зокрема, К. Стармер (Starmer) виокремлює п`ять категорій обов`язків, що покладаються на держави позитивними зобов`язаннями за Конвенцією: обов`язки запобігати порушенням прав, гарантованих Конвенцією (обов`язок "превентивних дій" з боку держави, коли є розумні підстави очікувати його виконання) (справи "Осман проти Сполученого Королівства", "Маркс проти Бельгії", "Платформа "Дrtze fir das Leben" проти Австрії"); обов`язок держави забезпечувати інформування та консультування осіб стосовно порушень прав і свобод, що гарантуються Конвенцією (справа "Гуерра проти Італії"); обов`язок реагувати на порушення прав людини, проводити ефективне розслідування "гідних довір`я" (тобто обґрунтованих) скарг щодо серйозних порушень прав, гарантованих Конвенцією (справи "Айдін проти Туреччини", "Кая проти Туреччини", "Пол і Одрі Едвардс проти Сполученого Королівства"); обов`язки забезпечувати індивідів ресурсами, щоб запобігати порушенню їх прав, гарантованих Конвенцією (справа "Ейрі проти Ірландії"). При цьому, головний позитивний обов`язок держави, як зазначає К. Стармер, полягає у створенні "національної правової рамки" (англ. - "national legal framework"), передусім національного законодавства, яке забезпечує ефективний захист прав людини (див. докладне аргументування у справі "Х та Y проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства.

Також, буде мати місце порушення ст.1 Протоколу № 1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі "Маркс проти Бельгії", п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі "Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів", п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має "легітимне сподівання" ("Федоренко проти України", "Едуард Петрович Мельник проти України") на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ("Бурдов проти Росії", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Агрокомплекс проти України"); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ("Брезовец проти Хорватії2, "Рисовський проти України", "Кечко проти України", "Стреч проти Великобританії", "Москаль проти Польщі", "Сук проти України", "Федоренко проти України", "Україна-Тюмень проти України").

Відповідно до п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (CASE OF SHCHOKIN v. UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами наявність правових підстав для повернення надмірно сплачених до Державного бюджету України платежів та зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України останньому суми надміру сплачених митних платежів.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби - залишити без задоволення .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя Г. В. Земляна

Судді: Є. І. Мєзєнцев

В. В. Файдюк

Повний текст постанови складено 29 вересня 2020 року.