Рішення

від 14.09.2020 по справі 908/1255/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/83/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2020 Справа № 908/1255/20

м.Запоріжжя

За позовом: Ботіївської сільської ради (72431, Запорізька область, Приазовський район, с.Ботієве, вул. Тараса Шевченка, 59)

до відповідача 1: Комунальної організації (установа, заклад) Ботіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області (72431, Запорізька область, Приазовський район, с. Ботієве, вул. Незалежності (Калініна), 72)

відповідача 2: Фермерського господарства "Кільджиєв М.М." (72431, Запорізька область, Приазовський район, с. Ботієве, вул. Незалежності (Калініна), 80)

про визнання недійсним договору

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Саланська І.Л., ордер серія АР № 102312 від 13.08.2020, довіреність б/н від 09.07.2020;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Ковальов Д.В., ордер серія АР № 1023032 від 02.09.2020

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2020 відкрито провадження у справі № 908/1255/20 (номер провадження 9/83/20) за позовом Ботіївської сільської ради до відповідачів: 1. Комунальної організації (установа, заклад) Ботіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області, 2.Фермерського господарства "Кільджиєв М.М.", про визнання недійсним договору на виконання робіт та надання послуг б/н від 03 лютого 2020 року, укладеного між відповідачами. Справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2020. Ухвалою суду від 08.07.2020 підготовче засідання відкладено на 13.08.2020. Ухвалою суду від 13.08.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.09.2020. В судовому засіданні 10.09.2020 оголошено перерву до 14.09.2020.

14.09.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня усій території України установлено карантин. На засіданні Уряду 25.03.2020, запроваджено режим надзвичайної ситуації по всій території України на 30 днів, всі карантинні обмеження також подовжені на 30 днів - до 24 квітня 2020. В подальшому дію карантину неодноразово продовжували і на засіданні Уряду 22 липня 2020 року постановлено продовжити дію карантину на всій території України до 31 серпня 2020. На засіданні Уряду 26.08.2020 ухвалено рішення про продовження адаптивного карантину в Україні до 31 жовтня 2020.

Згідно з Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України доповнено пунктом 4 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Разом з тим, відповідно до п. 2 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 731-IХ від 18.06.2020 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) , який набрав чинності 17.07.2020 , встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом . Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Протягом зазначеного 20-денного строку будь-яких заяв (клопотань) щодо продовження або поновлення процесуальних строків до суду від сторін не надходило.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, які мотивовані, зокрема, наступним. Ботіївській сільській раді стало відомо, що 03.02.2020 колишнім директором Ботіївської загальноосвітної школа І-ІІІ ступенів був укладений Договір на виконання робіт та надання послуг з Фермерським господарством Кільджиєв М.М. . У п. 7.7. Статуту Ботіївської ЗОШ І-ІІ ступенів зазначено, що навчальний заклад має земельну ділянку площею 57,8 га згідно Державного акту на право постійного користування землею. Дана земельна ділянка має кадастровий номер 2324581400:03:004:0191 та перебуває у власності Ботіївської об`єднаної територіальної громади з 11.09.2019. Ботіївська сільська рада як засновник Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів про укладення даного договору обізнана не була, не надавала дозволу колишньому керівнику навчального закладу на його укладення. Директор Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів не мала необхідного обсягу повноважень на укладення договору, крім того, даний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою належать Ботіївській об`єднанні територіальній громаді в особі Ботіївської сільської ради. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2020 у справі № 908/3085/19 задоволено позов Ботіївської сільради про визнання недійсним договору про співробітництво у сфері обробки земельної ділянки б/н від 08.01.2019, укладеного між КП Ботіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області та ФГ Кільджиєв М.М. ; зобов`язано ФГ Кільджиєв М.М. повернути Ботіївській ЗОШ І-ІІІ ступенів земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, площею 57,8 га, розташовану на території Ботіївської сільської ради. Незважаючи про обізнаність щодо розгляду судом вказаної справи, директором Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів Корж Є.А. (до винесення рішення у справі) було укладено 03.02.2020 з ФГ Кільджиєв М.М. договір на виконання робіт та надання послуг, предметом якого є надання послуг (сільськогосподарських робіт) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2324581400:03:004:0191, площею 57,8 га, яка перебуває у постійному користуванні Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Даний договір укладено виключно з метою уникнення виконання судового рішення про зобов`язання повернути земельну ділянку. Розпорядженням секретаря Ботіївської сільської ради № 36 від 23.05.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади директора Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 09.04.2920. Під час передачі за актом № 1 від 09.04.2020 ділової документації оригінал оспорюваного договору був відсутній та був виявлений лише 14.04.2020 у папці з документами, які стосуються питань інклюзивної освіти. Тобто, факт укладення договору був свідомо прихований колишнім директором школи, усвідомлюючи, що він укладений всупереч волі та без погодження засновника навчального закладу та з метою уникнення виконання судового рішення. Також позивачем зазначено, що на підставі рішення Ботіївської сільської ради від 27.03.2020 № 5, яким надано дозвіл Комунальній організації (установа, заклад) Ботіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області на укладення договору, 13.04.2020 між Ботіївською ЗОШ І-ІІІ ступенів та ФГ Доник був укладений договір про надання послуг з обробки земельної ділянки за кадастровим номером 2324581400:03:004:0191, площею 57,8 га, строком на десять років (з правом пролонгації). На момент подання позову земельна ділянка обробляється ФГ Доник на підставі договору, укладеного 13.04.2020. Оспорюваний договір наразі не виконується, оскільки не був спрямований на реальне настання наслідків, які ним обумовлені. На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити, визнати недійсним договір на виконання робіт та надання послуг б/н від 03 лютого 2020 року, укладений між Комунальною організацією (установа, заклад) Ботіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області, у якості Замовника, та Фермерським господарством "Кільджиєв М.М.", у якості виконавця. Вимоги обґрунтовано ст.ст. 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідач-1 свого уповноваженого представника у судові засідання не направив. 07.07.2020 до господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву в якому останній, зокрема, зазначив, що визнає позов, просить задовольнити у повному обсязі позовні вимоги Ботіївської сільської ради.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідач-2 правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав, в судовому засіданні (під час розгляду справи по суті) в усній формі представник відповідача-2 надав пояснення, зазначивши, що проти позову заперечує. Зокрема, зазначив, що фактично розпорядження земельною ділянкою за договором не відбувалось, відповідача не допустили до виконання. Також вказав на те, що земельна ділянка знаходиться у відповідача-1 на праві постійного користування, а не на праві оперативного управління, як то зазначає позивач.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю представника відповідача-1.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.09.2019 Відділом Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області 13.11.2013 внесено запис про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2324581400:03:004:0191 площею 57,8 га.

На підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VІ від 06.09.2012, 11.09.2019 право комунальної власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за Ботіївською сільською об`єднаною територіальною громадою, код ЄДРПОУ 24905562.

На підставі рішення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізь кої області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 11.09.2019 внесено запис про право постійного користування Ботіївської середньої школи І-ІІІ ступенів на земельну ділянку площею 57,8 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ЗП №003389, виданим 05.04.2000 Приазовською районною Радою народних депутатів.

03 лютого 2020 Фермерським господарством "Кільджиєв М.М." в особі голови господарства Кільджиєва Геннадія Миколайовича (Виконавець, відповідач-2 у справі), з одного боку, та Комунальною організацією Ботіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту (Замовник, відповідач-1 у справі), з другого боку, був укладений договір на виконання робіт та надання послуг, у пункті 1.1. якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується за завданням Замовника на умовах цього договору виконати роботи та надати послуги, передбачені п. 2.1 цього договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці роботи.

За умовами пункту 2.1 договору Виконавець виконує наступні роботи та надає послуги: повний цикл сільськогосподарських робіт, що включає в себе обробку, посів та збирання врожаю сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 57,8 га на території Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки 2324581400:03:004:0191. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення підсобного сільського господарства. Земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Замовника згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП №003389 від 05.04.2000 року. До предмета договору входить обов`язок Виконавця для виконання зазначених вище робіт та надання послуг придбати в необхідній кількості паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, добрива та інші матеріали, необхідні для виконання договору.

Обов`язком Виконавця за цим договором є реалізація вирощеної сільськогосподарської продукції (п.2.2 договору). Виконавець зобов`язується виконувати роботи та надавати послуги протягом 2020-2040 сільськогосподарських років. Виконавець має право самостійно визначати вид та кількість робіт і послуг з метою отримання результату у вигляді вирощеної сільськогосподарської продукції (п.п. 3.1, 3.2).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 9.1). Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору, та закінчується в момент виконання всіх зобов`язань сторонами, але не раніше 01 жовтня 2040 року.

Відповідно до пункту 10.1 цей договір вважаться змішаним договором і укладений сторонами відповідно до положень ст. 628 ЦК України.

За змістом п. 10.2 договору усі правовідносини, що виникають з цього договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим договором та відповідними нормами чинного в України законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За змістом частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу . Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Із змісту зазначених положень цивільного законодавства слідує, що обов`язком підрядника/виконавця є виконання певного виду роботи (надання послуги), результат якої замовник зобов`язується прийняти та оплатити.

В розділі 5 оспорюваного договору на викання робіт та надання послуг визначені права та обв`язки сторін.

Так, п.п. 5.1.2, 5.2.2 договору встановлено, що Виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечувати якість виконаних робіт відповідно до вимог, яким такі роботи та послуги звичайно повинні відповідати. Виконавець має право отримати за виконану роботу оплату в розмірах та строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.п. 5.3.1, 5.4.1 договору Замовник зобов`язаний прийняти роботу та послуги, виконані та надані відповідно до цього договору, в разі виявлених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них Виконавцю. Замовник має право відмовитись від прийняття результатів виконаних робіт та надання послуг, якщо роботи чи послуги не відповідають умовам договору.

Однак, з положень п.п. 3.3, 4.2 договору слідує, що гарантією якості виконаних Виконавцем робіт та наданих послуг є безумовний обов`язок Виконавця щороку протягом всього часу дії договору виплачувати Замовнику не пізніше 01 грудня щорічно грошову суму 115 600,00 грн. Виплата здійснюється Виконавцем Замовнику незалежно від результатів виконання робіт та надання послуг, а також незалежно від кількості вирощеної сільськогосподарської продукції та ціни її реалізації. Термін проведення розрахунків між сторонами не пізніше 31 грудня щорічно.

В пункті 4.1 договору сторони обумовили, що вартість виконання робіт та надання послуг визначається сторонами в сумі вартості реалізованої сільськогосподарської продукції, вирощеної на земельній ділянці відповідно до умов цього Договору, за вирахуванням обов`язкового щорічного платежу відповідно до п. 3.3. цього договору, та фактичних витрат Виконавця, пов`язаних з виконанням робіт та наданням послуг.

Згідно з п. 4.3 договору здача робіт Виконавцем та приймання їх результатів Замовником додатково не оформлюється . Виконавець зобов`язаний ставити Замовника до відома щодо обсягу, виду та вартості проведених робіт та наданих послуг на письмову вимогу останнього.

Таким чином вказаний в пункті 1.1 предмет договору щодо обов`язку Замовника прийняти та оплатити роботи не узгоджується з визначеними у цьому договорі правами та обов`язками сторін, які по своїй суті не відповідають правовій природі змішаного договору підряду та надання послуг.

Умови оспорюваного правочину не містять конкретних умов про зобов`язання відповідача-1, як Замовника, прийняти та оплатити роботи, послуги тощо; за умовами цього договору Замовник не отримує від Виконавця жодного результату виконання останнім робіт та надання послуг, що є однією із головних ознак договорів підряду та надання послуг.

Натомість, договором передбачена щорічна виплата відповідачем-2 (Виконавцем) фіксованої суми грошових коштів на користь відповідача-1 (Замовника) в обмін за використання земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Замовника за договором, тобто передбачена в пункті 3.3 договору виплата грошової суми фактично є орендної платою за землю.

Виходячи з загальних положень про договір підряду та договір про надання послуг, передбачених главами 61 та 63 ЦК України, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові грошові кошти після остаточної здачі роботи, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, а не навпаки.

З аналізу умов оспорюваного договору слідує висновок, що основною його ознакою є платне володіння та користування ФГ Кільджиєв М.М. протягом певного строку земельною ділянкою, що відповідає ознакам договору оренди землі, який укладається саме для отримання можливості строкового користування земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, зокрема, шляхом оброблення земельної ділянки та вирощування на ній сільськогосподарських культур з метою подальшої реалізації та отримання прибутку.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї з сторін (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Виходячи зі змісту укладеного договору, відповідач-2 на підставі цього договору фактично отримав на платній основі право користування земельною ділянкою, а відповідач-1 фактично отримав право на плату за користування цією земельною ділянкою.

Приписами ч.ч. 1, 3 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що встановивши під час розгляду справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Отже, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину, удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 215, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Як встановлено судом вище, виходячи з положень оспорюваного договору на виконання робіт та надання послуг від 03.02.2020, укладеного між відповідачами, слідує, що його предметом фактично є надання відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки у строкове користування з метою її використання останнім для вирощування сільськогосподарської продукції та збирання врожаю. При цьому, в договорі передбачено одержання відповідачем-1 від відповідача-2 щорічної грошової винагороди, визначеної як гарантія якості виконаних Виконавцем робіт.

Таким чином предметом укладеного відповідачами договору фактично є використання земельної ділянки. Саме на використанні відповідачем-2 - ФГ Кільджиєв М.М. , земельної ділянки комунальної власності, площею 57,8 га, кадастровий номер 2324581400:03:004:0191, розташованої на території Ботіївської сільської ради (споживанні її корисних властивостей), ґрунтується оспорюваний договір, який без використання земельної ділянки не має сенсу, не становить комерційного та економічного інтересу для сторін. Зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви.

З огляду на що, суд дійшов до висновку, що при укладенні оспорюваного договору, сторони приховали інший правочин, що за своєю правовою природою є договором оренди землі та регулюється, зокрема, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України, яких мали дотримуватись сторони при укладенні цього договору .

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до положень п.п. 1.1., 2.2, 6.1, 7.1, 7.2, 7.7 Статуту Ботіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Приазовського району Запорізької області (навчальний заклад) є спільною власністю територіальних громад сіл Ботіївської сільської ради (Власник). Навчальний заклад у свої діяльності керується, зокрема, Конституцією України, Господарським кодексом України, Законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про освіту , Про загальну середню освіту , іншими нормативно-правовими актами, відповідним Статутом, затвердженим Уповноваженим органом Власника, рішення сільської ради, розпорядженням голови ради. Управління Навчальним закладом здійснюється власником - Ботіївською сільською радою згідно Закону України Про освіту . Матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, інші матеріальні цінності, вартість яких відображена у балансі навчального закладу. Майно Навчального закладу перебуває у власності Ботіївської сільської ради та закріплюється за Навчальним закладом на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства. Уповноважений орган власника здійснює контроль за використанням і збереженням переданого Навчальному закладу майна. Навчальний заклад має земельну ділянку площею 57,8 га згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЗП № 003389 виданий Приазовською районною радою 05.04.2000 року.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

Частинами 1 та 2 ст. 137 ГК України визначено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 17 цього Закону визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі, зокрема, зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Зміст погоджених сторонами умов договору, укладеного 03.02.2020, свідчить, що Ботіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області за оспорюваним договором надає (фактично передає) земельну ділянку відповідачу-2 - Фермерському Господарству Кільджиєв М.М. та надає йому право обробки земельної ділянки, посіву і збору врожаю.

Таким чином, право володіння та користування землею комунальної власності, як правомочності, що належать землекористувачу згідно положень ст. 92 ЗК України на підставі державного акту на право постійного користування, реалізуються не навчальним закладом - Ботіївською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Ботівської сільської ради Запорізької області згідно визначеного цільового призначення, а ФГ Кільджиєв М.М. , шляхом вирощування останнім сільськогосподарської продукції та сплати частки доходу від такої реалізації договору на користь відповідача-1.

З аналізу вищевказаних норм земельного законодавства вбачається відсутність у землекористувача (Ботіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів) повноважень розпорядження земельною ділянкою, у розумінні ст. 203 ЦК України, оскільки особа, яка вчинила правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

На підставі вищевикладеного, суд констатує, що всупереч ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договору на виконання робіт та надання послуг від 03.02.2020, який по суті є договором оренди земельної ділянки, що за змістом ч.1 ст. 215 ЦК України також є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір на виконання робіт та надання послуг б/н від 03 лютого 2020 року, укладений між Комунальною організацією (установа, заклад) Ботіївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області та Фермерським господарством "Кільджиєв М.М.".

Стягнути з Комунальної організації (установа, заклад) Ботіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ботіївської сільської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 20483868 (72431, Запорізька область, Приазовський район, с. Ботієве, вул. Незалежності (Калініна), 72) на користь Ботіївської сільської ради, код ЄДРПОУ 24905562 (72431, Запорізька область, Приазовський район, с.Ботієве, вул. Тараса Шевченка, 59) суму 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Кільджиєв М.М.", код ЄДРПОУ 33522842 (72431, Запорізька область, Приазовський район, с. Ботієве, вул. Незалежності (Калініна), 80) на користь Ботіївської сільської ради, код ЄДРПОУ 24905562 (72431, Запорізька область, Приазовський район, с.Ботієве, вул. Тараса Шевченка, 59) суму 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 28.09.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва