Рішення

від 07.09.2020 по справі 925/408/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/408/20

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6,

до Комунального підприємства Звенигородське підприємство теплових мереж Звенигородської міської ради, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 25

про стягнення 4446037,05 грн заборгованості та санкцій за спожитий природній газ,

представники сторін участі в засіданні не брали.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства Звенигородське підприємство теплових мереж Звенигородської міської ради про стягнення заборгованості та санкцій за несвоєчасний розрахунок за поставлений природний газ згідно договору постачання природного газу від 03.10.2018р. №1378/18-ТЕ-36 в розмірі 4640982,62 грн., в тому числі:

4113765,58 грн. основного боргу

348751,11 грн. пені,

118245,99 грн. - 3% річних,

60219,94 грн. інфляційних витрат,

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.04.2020р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11:00 год. 07.05.2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.05.2020р. підготовче засідання відкладено на 11:00 год. 02.06.2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.06.2020р. підготовче засідання відкладено на 14:30 год. 08.07.2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.07.2020р. підготовче засідання відкладено на 15:30 год. 04.08.2020 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.08.2020р. підготовче засідання закрито. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15:30 год. 07.09.2020 року.

Позивачем подано заяву (з пропуском строку на подання) про проведення засідання в режимі відеоконференції або відкладення засідання суду. Суд критично оцінює доводи позивача про необхідність проведення засідання в режимі відеоконференції, оскільки у суду відсутні вільні майданчики та технічна можливість проведення відеоконференції на умовах заявника. Суд також враховує, що заява подана з порушенням строку на звернення до суду з даним клопотанням, тому вважає за необхідне відхилити заяву позивача про проведення засідання в режимі відеоконференції.

Відповідач, належно повідомлений про час і місце судового розгляду (ухвала суду від 06.04.2020 про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу на юридичну адресу рекомендованим листом та до суду не поверталася), свого представника в засідання не направив.

На офіційній сторінці господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади України було розміщено оголошення про час і місце розгляду спору у справі стягнення 925/408/20.

15.04.2020 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву від 13.04.2020 року №75. Позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій заперечує, основним боргом визнає суму 3840000,00 грн. та зобов`язується оплатити повністю. Наявність грошового боргу за спожитий газ пояснює різницею в тарифах та несвоєчасній оплаті спожитої теплової енергії кінцевими споживачами.

01.06.2020 суду подана заява позивача про зменшення позовних вимог. Позивач просить, у зв`язку із сплатою відповідачем частини заборгованості позовних вимог по основному боргу, зменшити суму позивних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 4446037,05 грн. у тому числі:

3840000,00 грн. основного боргу,

348751,11 грн. пені,

147135,99 грн. - 3% річних ,

110149,95 грн. інфляційних витрат

та відшкодування судових витрат

Судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

02.09.2020 року від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд враховує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.

Інших доказів сторонами не подано.

Відповідно до приписів ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 07.09.2020 прийнято рішення без проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

03.10.2018 між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Постачальник - Позивач по справі), в особі начальника Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності від 29.12.2017 №14-262, та Звенигородським підприємством теплових мереж (Споживач - Відповідач по справі), в особі директора Писанка І.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір постачання природного газу №1378/18 ТЕ-36 (далі - Договір, а.с. 12-22) на період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.

Між сторонами підписано Додаткові угоди до Договору (а.с. 23-39), за умовами яких змінювались строк дії договору, поточна ціна за 1000 м 3 газу, якісні характеристики газу, що постачається, порядок та умови проведення розрахунків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 №1044 Питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 було змінено тип компанії - позивача та змінено його найменування, а саме: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

На підставі рішення Звенигородської міської ради №30-6/VII від 27.07.2018 року було змінено найменування відповідача з: Звенигородське підприємство теплових мереж на: Комунальне підприємство Звенигородське підприємство теплових мереж Звенигородської міської ради.

На виконання умов Договору Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 10571206,64 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, від 30.11.2018, від 31.12.2018, від 31.01.2019, від 28.02.2019, від 31.03.2019, від 30.04.2019 (а.с. 40-46).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач прийняв газ без зауважень, але здійснював несвоєчасно оплату за переданий газ та не виконав грошове зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

Так, за поставлений газ у жовтні 2018 року відповідач розрахувався лише 30.11.2018. За поставлений у листопаді 2018 року газ відповідач розрахувався 27 грудня 2018 року, за грудень 2018 року - 28.02.2019 року, за січень - лютий - лише 30.09.2019 року, за березень - 26.10.2019 року, за квітень - 28.11.2019 року. Повний розрахунок проведено 28.11.2019. Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу та нарахувань на суму боргу з Відповідача. При зверненні з позовом Позивач просив стягнути з Відповідача борг 4640982,62 грн., в тому числі:

4113765,58 грн. основного боргу.

348751,11 грн. пені,

118245,99 грн. - 3% річних,

60219,94 грн. інфляційних втрат.

01.06.2020 суду подана заява позивача про зменшення позовних вимог. Позивачем станом на 21.05.2020 року було проведено розрахунок сум основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань договором від 03.10.2018 №1378/18-ТЕ-36, у зв`язку із сплатою відповідачем частини заборгованості по основному боргу у розмірі 273765,58 грн., та зменшено суму позовних вимог до відповідача - 4446037,05 грн. у тому числі:

3840000,00 грн. основного боргу,

348751,11 грн. пені,

147135,99 грн. - 3% річних,

110149,95 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 10.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат - встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідач позовні вимоги в частині нарахування штрафних санкцій заперечує, основним боргом визнає суму 3840000,00 грн. та зобов`язується оплатити повністю, опосередковано визнаючи наявність грошового боргу перед позивачем.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Сторони за договором (Позивач та відповідач) є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання на ринку послуг в Україні, що підтверджено витягами з ЄДРПОУ. Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 Цивільного кодексу України.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки природного газу - як різновид товару - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

За правовою природою договір постачання природного газу від 03.10.2018 №1378/18-ТЕ-36 відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

За правовою природою Договір відповідає вимогам ст. 264 ГК України, якими передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар (енергоносії) у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір постачання природного газу від 03.10.2018 №1378/18-ТЕ-36 та додаткові угоди до Договору не заперечені сторонами, не визнані судом недійсними та не розірвані в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач здійснив поставку природного газу, а Відповідач прийняв 25312742,07 тис. м 3 природного газу на загальну суму 10571206,64 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

від 31.10.2018,

від 30.11.2018,

від 31.12.2018,

від 31.01.2019,

від 28.02.2019,

від 31.03.2019,

від 30.04.2019 (а.с. 40-46) з підписами сторін та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості отриманої продукції не заявлено.

Суд вважає, що строк для оплати вартості поставленого природного газу вже настав.

Суд враховує відсутність претензій Відповідача стосовно неналежної поставки, недопоставки газу чи іншого невиконання умов спірного договору.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 10 Розділу II. Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими Правил газопостачання, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2496, Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.п. 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу:

348751,11 грн. пені за період прострочення з жовтня 2018 по квітень 2019;

147135,99 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період прострочення з урахуванням періодів прострочення та фактичної оплати за розрахунковий період, які просить стягнути з відповідача.

110149,95 грн. - інфляційних втрат.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання грунтуються позивачем на приписах ст. 625 ЦК України про відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Еліт:Ліга-Закон . Суд погоджується з розрахунком позивача, що не перевищує сум можливих нарахувань за спірний період.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%.

В обґрунтування свого клопотання посилається на різницю в тарифах. На несвоєчасний розрахунок, на результати господарської діяльності, затратність та збитковість виробництва та надання послуг, що підтверджує документально.

Суд враховує, що відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі взаємовідносини в суспільстві.

При заявленому клопотанні про зменшення розміру пені суд має врахувати рівновагу господарського інтересу сторін, ступінь виконання зобов`язання, фінансовий стан боржника тощо.

Суд вважає за можливе з врахуванням приписів ст.ст. 233 ГПК України, 551, 616 ЦК України частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені та зменшити суму пені до 174375,55 грн. - 50% від заявленої позивачем, враховуючи значення підприємства в забезпеченні теплом мешканців міста, відсутності альтернативних постачальників тепла, невідповідності затверджених тарифів та витрат підприємства на виробництво та постачання теплоносія кінцевим споживачам, необхідність підготовки до опалювального сезону 2020-2021. Ці обставини мають істотне значення при врахуванні господарських інтересів сторін. Суд також враховує відсутність активних дій позивача на зменшення збитків, завданих порушенням зобов`язання відповідача. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Суд вважає доведеними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 4271661,49 грн. у тому числі:

3840000,00 грн. основного боргу,

174375,55 грн. пені,

147135,99 грн. - 3% річних,

110149,95 грн. інфляційних втрат з відповідача, які підлягають до задоволення. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України nо.23465/03 від 08.03.2012р.);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994р., серія А, N 303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom"), заява N 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

У пункті 49 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь Позивача 64074,92 грн. судового збору.

У зв`язку зі зменшенням позовних вимог повернути позивачеві з Державного бюджету судовий збір у сумі 2924,18 грн. (а.с. 136-138).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: Комунального підприємства Звенигородське підприємство теплових мереж Звенигородської міської ради, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 25, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02082717, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку в банку невідомий

3840000,00 грн. основного боргу,

174375,55 грн. пені,

147135,99 грн. - 3% річних,

110149,95 грн. інфляційних втрат,

64074,92 грн. судового збору.

Повернути позивачу: акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку в банку невідомий

з Державного бюджету судовий збір у сумі 2924,18грн., сплачений по платіжному дорученню №0000003054 від 27.03.2020. Оригінал платіжного доручення залишити в справі.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 11.09.2020р.

Суддя Г.М. Скиба