Ухвала

від 28.09.2020 по справі 910/17856/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/17856/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва (далі - АТ Укрзалізниця , скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020

у справі № 910/17856/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Владар Україна (далі - ТОВ Владар Україна )

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 526 595, 14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

АТ Укрзалізниця 04.092020 (згідно з відмітками Північного апеляційного господарського суду) через Північний апеляційний господарський суд звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі №910/17856/19, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши касаційну скаргу АТ Укрзалізниця , Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

ТОВ Владар Україна звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ Українська залізниця про стягнення 526 595, 14 грн., з яких: 429 691, 20 грн. основного боргу, 37 015, 00 грн. пені, 42 491, 94 грн. інфляційних втрат та 17 397, 00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої продукції, передбачених умовами договору поставки від 25.10.2017 №ЦЗВ-03-09017-01.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 у справі №910/17856/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, позов задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 429 691, 20 грн., 8 866, 36 грн. пені, 17 397, 00 грн. 3% річних, 42 491, 94 грн. інфляційних витрат та 7 476, 70 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не здійснив, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу задоволено.

При цьому місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені за поставками за видатковими накладними від 04.06.2018с№102, від 19.06.2019 №110, з урахуванням річного строку позовної давності та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у цій частині, а саме на суму 8 866, 36 грн. В решті суми заявленої пені суд відмовив у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, господарські суди дійшли висновку про їх правомірність, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати продукції.

З поміж іншого судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення також враховано фактичні обставини, встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.07.2019, частково залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.10.2019 (щодо періодів прострочення) у справі №908/2644/18, предметом розгляду якої було стягнення з ТОВ Владар Україна на користь АТ Українська залізниця штрафних санкцій за прострочення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 25.10.2017 №ЦЗВ-03-09017-01. Так, вказаним рішенням суду надано оцінку правовідносинам сторін та встановлено підтверджений факт постачання ТОВ Владар товару кінцевому вантажоодержувачу за видатковими накладними та зауважено, що тривале оформлення та погодження актів приймання-передачі продукції не повинне впливати на факт постачання продукції, який підтверджується видатковими накладними.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду апеляційної інстанції, АТ Укрзалізниця звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду, як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на всебічному дослідженні доказів по справі, а тому є незаконними та необґрунтованими.

Серед підстав для касаційного оскарження судового рішення АТ Укрзалізниця зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, Верховний Суд виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову в даній справі є стягнення 526 595, 14 грн., а, отже, ціна позову у справі № 910/17856/19 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Як уже зазначалось, серед підстав, передбачених пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, АТ Укрзалізниця у поданій касаційній скарзі вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас скаржник не вказує у чому саме полягає фундаментальність даної справи (правових відносин) для формування правозастосовчої практики. При цьому касаційній скарга також не містить аргументованого обґрунтування фундаментальності питання щодо стягнення суми боргу та штрафних санкцій.

По суті наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленими рішеннями суду, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Крім того, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або наявні інші підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Касаційний господарський суд відзначає,що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Слід врахувати і те, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та сталу судову практику щодо застосування норм права, викладену у постановах Верховного Суду.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №910/17856/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі №910/17856/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос