Ухвала

від 24.09.2020 по справі 640/11690/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 вересня 2020 року місто Київ№640/11690/20 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Неклесі І.В., здійснюючи підготовче засідання в адміністративній справі

за позовомГоловного управління Державної казначейської служби України у місті Києві доДержавного підприємства "Центр захисту Інформаційного простору України" провизнання недійсними додаткових угод від 26.12.2019 №2 та від 06.03.2020 №21/12/19-1/1, за участі:

представника позивача - Кендюх Т.В., Абашина О.Ю.,

представника відповідача - Хом`як Є.Є.

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Центр захисту Інформаційного простору України" про визнання недійсними додаткових угод від 26.12.2019 №2 та від 06.03.2020 №21/12/19-1/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.06.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач, у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 позовну заяву Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі №640/11690/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2020 повернуто Державному підприємству "Центр захисту Інформаційного простору України" зустрічну позовну заяву, подану 27.07.2020 в адміністративній справі №640/11690/20 без розгляду.

Через канелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 25.09.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №640/11690/20.

В обгрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначив про те, що сторонами Договору №21/12/19-1 про надання послуг із створення та поширення інформаційних продуктів у засобах масової інформації від 21.12.2019 та додаткових угод до нього є Державне підприємство "Центр захисту Інформаційного простору України", яке не є суб`єктом владних повноважень в розуміні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Хаб", яке є самостійним господарюючим суб`єктом, з другої сторони, а тому на думку представника відповідача, вказаний спір не є публічно-правовим у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

У підготовчому засіданні 24.09.2020 представник відповідача підтримав дане клопотання, представник позивача проти клопотання про закриття провадження у справі заперечив.

.

Розглянувши клопотання позивача про закриття провадження у справі, матеріали адміністративної справи та заслухавши доводи учасників справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Водночас, частиною третьою вказаної статті встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, суд звертає увагу, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 6 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 Головне управління Казначейства в установленому порядку має право звертатись до суду, в тому числі у разі виявлення порушень бюджетного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження у даній даній справі є визнання недійсної Додаткової угоди №2 від 26.12.2019 про продовження строку дії Договору №21/12/19-1/1 про надання послуг із створення та поширення інформаційних продуктів у засобах масової інформації від 21.12.2019 та Додаткової угоди №3 від 06.03.2020 до Договору №21/12/19-1/1 про надання послуг із створення та поширення інформаційних продуктів у засобах масової інформації від 21.12.2019.

Водночас, відповідно до пункту 16 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону:

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Судом встановлено, що сторонами Договору №21/12/19-1/1 про надання послуг із створення та поширення інформаційних продуктів у засобах масової інформації від 21.12.2019 є Державне підприємство "Центр захисту інформаційного простору України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Хаб".

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вищезазначені сторони мають статус юридичних осіб та не є суб`єктами владних повноважень.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За змістом положень Цивільного процесуального кодексу України, статей 2 та 19, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України передбачає перелік справ, що підвідомчі господарським судам, до якого в контексті позовних вимог відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті відносяться справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів за певними виключеннями.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 №8 суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що юрисдикційність справ про оскарження додаткових угод, які є предметом спору у цій справі, з огляду на склад сторін Договору, на підставі якого укладено додаткові угоди, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Заслухавши пояснення учасників справи, зважаючи на предметну юрисдикцію та характер спірних правовідносин в даній справі, суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №640/11690/20.

Також, на виконання вимоги, зазначеної у частині першій статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, є необхідним роз`яснити позивачу, що розгляд позовної заяви останнього має здійснюватися у порядку господарського судочинства, із врахуванням правил територіальної підсудності відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №640/11690/20 задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі №640/11690/20.

3. Роз`яснити позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.09.2020.

Суддя Іщук І.О.