Постанова

від 23.09.2020 по справі 440/1292/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 р.Справа № 440/1292/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Макаренко Я.М. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

представника відповідача Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 21.05.20 року по справі № 440/1292/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Оіл"

до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Оіл" (далі - ТОВ "Солар Оіл", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 0001220501 від 29.01.2020 р. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів(робіт, послуг) у сумі 202383,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 50595,75 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Полтавській області № 0001210501 від 29.01.2020 р. за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 231068,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 57767,00 грн.

- стягнути з ГУ ДПС у Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ СОЛАР OUI витрати зі сплати судового збору у розмірі 8127,21 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 26250,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.01.2020 №0001210501.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 29.01.2020 №0001220501.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Оіл" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 127,20 грн (вісім тисяч сто двадцять сім гривень двадцять копійок), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 250 грн. (двадцять шість тисяч двісті п`ятдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.

Відповідач не погодившись з таким рішенням подав до суду апеляційну скаргу посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду та прийняти нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що господарські операції ТОВ "Солар Оіл" з контрагентами (ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим", ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18" (попередня назва ТОВ "Пеко Трейд")), не носили реального характеру та безпідставно відображені у податковій звітності позивача. Мотивучи дані доводи, контролюючий орган виходить із встановлення завищення витрат за 2016 рік в сумі 271796 грн., за 2017 рік в сумі 1011916 грн. та завищення податкового кредиту за серпень 2016 року, квітень 2017 року та жовтень 2017 року на суму 256742 грн. за результатами здійснення операцій між ТОВ "Солар Оіл" та:

1) ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18" за серпень 2016 року по придбанню бензину автомобільного А-92-Євро4-Е5 на загальну суму ПДВ 54359 грн, яке виникло у зв`язку з не наданням до перевірки документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості та документів, щодо підтвердження транспортування, а саме товарно-транспортні накладні або подорожні листи. Договір до перевірки не надано, довіреності отримувача товаро-матеріальних цінностей не надано. Видаткова накладна №585 від 28.08.2016 не містить даних: номер та дата довіреності отримувача товаро-матеріальних цінностей. Сертифікатів виробника, паспортів якості або інших підтверджуючих документів щодо виробництва даної продукції до перевірки не надано, тому перевіркою не можливо підтвердити фактичне походження даного товару.

Також, відповідач вказав, що згідно отриманої податкової інформації отриманої від Броварської ОДШ ГУ ДФС у Київській області 11.06.2018 за №50/10-36-14-12/39464053 "З питань проведення фінансово - господарських операцій ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18" (код 39464053) контрагентом ТОВ "Преміум Лайф" (код ЄДРПОУ 40625917) за серпень 2016", а саме: за серпень 2016 по ланцюгу постачання формувало податковий кредит за рахунок підприємств - постачальників, у яких не встановлено фактичне походження товарно-матеріальних цінностей, номенклатура яких зазначена в податкових накладних зареєстрованих на адресу ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18", а саме ТОВ "Преміум Лайф" реалізовує на адресу ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18", послуги з номенклатурою (консультування з питань інформатизації, розробка бренду та торгової марки, послуги по оформленню торгової марки), а в свою чергу придбає товари з номенклатурою (послуги генпідряду за хімічне промивання системи опалення, згідно договору № 13/08/16 від 13.08.2016). За результатами проведеного аналізу встановлено, що у постачальників ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18" (ТОВ "Пеко Трейд") відсутні технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій самостійно, в свою чергу, номенклатура та обсяг товарів та послуг, свідчить про неможливість здійснення ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18" (ТОВ "Пеко Трейд") господарської діяльності у періоді за який складається податкова інформація".

Таким чином, контролюючим органом в ході перевірки встановлені дані та факти щодо нереальності придбання нафтопродуктів, а саме: бензину автомобільного А-92-Євро4-Е5 ТОВ "Солар Оіл" у вищезазначеного постачальника. В результаті чого, фактичний ланцюг придбання даного товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується, за твердженням відповідача, фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу (надання) від попередніх суб`єктів господарювання.

2) ПП "Сагдіана" за квітень 2017 року по придбанню газового конденсату на загальну суму ПДВ 64604 грн. оскільки в ході перевірки не надано товарно-супроводжуючих документів, сертифікатів виробника, паспортів якості або інших підтверджуючих документів щодо транспортування та виробництва даної продукції. Також до перевірки не надано актів приймання-передачі при надходженні матеріалів від постачальників - прибутковий ордер типової форми M-4/наказ Мінстату від 21.06.1996 №193, а також акти про приймання продукції за кількістю та якістю, що суперечить п.1.3 та п.5 Порядок прийому-передачі товару Договору поставки №25/04 від 25.04.2017;

3) ТОВ "Газтрим" по придбанню палива дизельного ДП-Л-Євро 5-ВО на суму формування податкового кредиту у жовтні 2017 року в розмірі 137779 грн., яке виникло у зв`язку із не наданням товарно-супроводжуючих документів, сертифікатів виробника, паспортів якості або інших підтверджуючих документів щодо транспортування та виробництва даної продукції, довіреності отримувача товаро-матеріальних цінностей. Також до перевірки не надано актів приймання-передачі при надходженні товару від постачальників - прибутковий ордер типової форми М-4 /наказ Мінстату від 21.06.1996 №193, а також акти про приймання продукції за кількістю та якістю, що суперечить п.4.1,4.3, 4.4 Договору №0317-МО поставки нафтопродуктів від 25.10.2017. Видаткова накладна №3680 від 26.10.2017 не містить даних: номер та дата довіреності отримувача товаро-матеріальних цінностей.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Оіл" (ідентифікаційний код 40151529) зареєстроване юридичною особою 02.12.2015, номер запису про державну реєстрацію 1 585 102 0000 009449. Позивач перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Полтавській області (м. Кременчук) та є, зокрема, платником податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

В період з 09.12.2019 по 20.12.2019 (термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 21.12.2019 по 27.12.2019 згідно наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 19.12.2019 №1133) ГУ ДПС у Полтавській області, на підставі направлень від 03.12.2019 №3706, №3707, від 16.12.2019 №3841 та відповідно до наказу від 28.11.2019 № 918, від 19.12.2019 №1133, була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Солар Оіл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02.12.2015 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2019.

За наслідками проведеної перевірки ТОВ "Солар Оіл" відповідачем складено акт від 09.01.2020 № 24/16-31-05-01-10/40151529, яким зафіксовані порушення:

- п. 44.1, ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.5.4 ПСБО 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, п.6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 231068 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 48923 грн., за 2017 рік в сумі 182145 грн.;

- п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 256742 грн., в т.ч за серпень 2016 року в сумі 54359 грн., квітень 2017 року в сумі 64604 грн., жовтень 2017 року в сумі 137779 грн.

У зв`язку із встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, ГУ ДПС у Полтавській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.01.2020:

- №0001220501, яким ТОВ "Солар Оіл" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями в розмірі 202383 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 50595,75 грн.;

- №0001210501, яким ТОВ "Солар Оіл" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 231068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 57767 грн.

Із даними рішеннями позивач не погодився та оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) /пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Прибуток (доход) суб`єкта господарювання, в розумінні ст. 142 Господарського кодексу України, є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Таким чином, прибуток (доход) - це мета всієї діяльності та є показником діяльності за певний період, і береться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не результат (доход) кожної окремої операції, яка здійснюється в процесі цієї діяльності, як безпідставно без правового обґрунтування, вважає ДПІ.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов`язане із здійсненням витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджається своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами за своїми зобов`язаннями, тощо.

Згідно з ст. 3 ГК України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені Податковим кодексом України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування визначено грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПКУ), а звітним для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (п.137.4 ст.137 ПКУ).

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Щодо господарських правовідносин ТОВ "Солар Оіл" та ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим", ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18", судом встановлені такі обставини.

Основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Саме для подальшої реалізації придбаних товарів з метою отримання прибутку, позивачем було укладено договори поставки нафтопродуктів з ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим" та ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18".

Підчас апеляційного розгляду встановлено, що у серпні 2016 року позивач на підставі заявки придбав у ТОВ "Пеко Трейд" (у подальшому перейменоване у ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18") бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 на загальну суму 326155 грн, в тому числі ПДВ 54359,17 грн

Крім того, 25.04.2017 між ПП "Сагдіана" (постачальник) та ТОВ "Солар Оіл" (покупець) укладений договір поставки №25/04, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) у зумовлені строки покупцеві паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару /а.с. 51 т. 1/.

В рамках виконання вказаного договору, ТОВ "Солар Оіл" у квітні 2017 року придбало у ПП "Сагдіана" газовий конденсат. Сума податку на додану вартість по вказаних операціях склала 64603,95 грн.

25.10.2017 між ТОВ "Газтрим" (постачальник) та ТОВ "Солар Оіл" (покупець) укладений договір поставки нафтопродуктів №0317-МО, згідно якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти: дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, бензини марки А-80, А-92, А-95, газ вуглеводневий скраплений, масла та інше, а покупець прийняти товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього договору /а.с. 61 т. 1/.

В межах виконання вказаного договору, ТОВ "Солар Оіл" у жовтні 2017 року придбало у ТОВ "Газтрим" паливо дизельне ДП-Л-Євро 5-ВО. Сума податку на додану вартість по вказаних операціях склала 137779 грн.

Позивачем, до матеріалів справи надані копії первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Солар Оіл" та ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим", ТОВ "Пеко Трейд" з придбання нафтопродуктів: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, акцизні накладні, сертифікат якості конденсату, сертифікат відповідності /а.с. 52-53, 57-58, 66-67, 71-74, 207-208, 215-216 т. 1, а.с. 1, 46-50, 36-37, 87-88, 99-102 т.2/.

Дослідивши первинні документи, виписані ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим", ТОВ "Пеко Трейд" на користь "Солар Оіл" в результаті здійснення у серпні 2016 року, квітні, жовтні 2017 року спірних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

При цьому, недоліків податкових накладних, на основі яких позивач має право на формування податкового кредиту, перевіряючими в ході перевірки не встановлено.

Матеріалами справи підтверджується, що суми ПДВ по виписаних податкових накладних включено до податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди, податкові накладні зареєстровані у встановленому законодавством порядку без зауважень з боку податкового органу.

Посилання відповідача на недоліки видаткових накладних вважає такими, що в сукупності з іншими доказами в підтвердження реальності здійснення господарської операції, не доводять безтоварність облікових господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, та не заперечується представником відповідача, що сплата позивачем на користь ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим" та ТОВ "Пеко Трейд" коштів за товар проведена в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Представником позивача до матеріалів справи надано журнали-ордери за перевіряємий період та дані складського обліку, з яких вбачається оприбуткування товарів, придбаних у ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим" та ТОВ "Пеко Трейд", згідно яких відображено прихід та розхід товару по вказаних постачальниках, а операції по поставці в повному обсязі відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Судом встановлено, що придбаний у серпні 2016 року, квітні, жовтні 2017 року товар у ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим" та ТОВ "Пеко Трейд" зберігалися у відповідних ємностях, які орендувалися позивачем згідно договору суборенди від 02.05.2016 №02/05/16 та договору оренди майна від 07.2.2017 №ДОР07-02 /а.с.237 т.1, а.с. 71 т.2/.

Перевезення придбаного товару здійснювалося за рахунок позивача, за допомогою автомобіля та спеціалізованих напівпричіпів н/пр-цистерн-Е орендованих позивачем, згідно укладених між ТОВ "Солар Оіл" та гр. ОСОБА_1 договорів оренди транспортних засобів та договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом /а.с. 118-144 т. 1, а.с. 9-13, 59-64 т.2/.

На підтвердження реальності транспортування придбаного ТОВ "Солар Оіл" товару, представником позивача надано до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про не підтвердження реальності господарської операції в зв`язку з відсутністю сертифіката якості на придбаний товар та належним чином складеної товарно-транспортної накладної, оскільки сертифікат якості та товарно-транспортна накладна які підтверджують, відповідно, якість товару та його перевезення, та не містять інформацію про господарську операцію з придбання цього товару, отже не є підставою для бухгалтерського обліку такої господарських операції.

Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов`язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Надання документів, підтверджуючих якісні характеристики товару, стосується лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження першим, дотримання ним умов договору, що встановлені його умовами до предмету поставки.

В даному випадку первинними документами, що підтверджують фактичність господарських операцій між позивачем та ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим" та ТОВ "Пеко Трейд" є видаткові та податкові накладні.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням того, що товарно-транспортні накладні та сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме: продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

Як вбачається з наданих представником позивача пояснень, нафтопродукти придбавалися позивачем у вищевказаних контрагентів з метою використання у своїй господарській діяльності, зокрема, шляхом їх реалізації на користь ТОВ Торговий дім "Дункан Ойл", ТОВ "Компанія "Світла", СФГ "Бірюза", що підтверджується копіями договорів, видатковими накладними, податковими накладними, акцизними накладними, рахунками на оплату, банківськими виписками по рахунках.

Отже, придбання позивачем нафтопродуктів відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.

Таким чином позивачем надано для перевірки та суду належні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне отримання товару, послуг від ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим" та ТОВ "Пеко Трейд", що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо завищення ТОВ "Солар Оіл" податкового кредиту та витрат за перевіряємий період за наслідками здійснення господарських відносин із даними контрагентами.

Посилання контролюючого органу в акті перевірки на податкову інформацію отриману від Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 11.06.2018 за №50/10-36-14-12/39464053 "з питань проведення фінансово - господарських операцій ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18" (код 39464053) контрагентом ТОВ "Преміум Лайф" (код ЄДРПОУ 40625917) за серпень 2016", не можуть бути достатніми обґрунтуваннями правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки отримання контролюючим органом податкової інформації стосовно контрагента платника податків, в якому викладені висновки про відсутність можливості для здійснення господарської діяльності, не звільняє контролюючий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже податкова інформація стосовно контрагента не має преюдиційного значення, а лист із відповідною інформацією не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Колегія суддів зазначає, що допущені попередніми постачальниками, в разі їх підтвердження, порушення податкового законодавства можуть тягнути негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для визначення добросовісному платнику податків грошових зобов`язань зі сплати ПДВ може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів, виявлені контролюючим органом у результаті перевірки позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов`язання. Таким чином, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Отже, висновки відповідача за наслідками перевірки позивача по взаємовідносинам ТОВ "Солар Оіл" із вищезазначеними контрагентами не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Також колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Податкова інформація, результати аналізу баз даних податкового органу, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати податкової інформації щодо контрагентів позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

З огляду на зазначене колегія суддів прийшла до висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов`язковими підставами для визначення податкового кредиту, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми податку на додану вартість.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Таким чином, висновки перевірки позивача по взаємовідносинам із ПП "Сагдіана", ТОВ "Газтрим", ТОВ "Сіті-Корпорейтів 18" не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Інших порушень правил формування податкового кредиту відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26250 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем під час судового розгляду не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката та здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта інші істотні обставини. Гонорар маю бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація сторін, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічний висновок викладений в додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно присуджено витрати позивача на правову допомогу пов`язані з розглядом даної справи в сумі 26250 грн., оскільки вони є співмірними щодо важкості справи та роботи адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року по справі № 440/1292/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складено 28.09.2020 року