Постанова

від 21.09.2020 по справі 922/4313/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. Справа № 922/4313/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі:

Головуючий (суддя-доповідач): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Стойка О.В. Істоміна О.А., Пушай В.І. Склярук С.І. не з`явився не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2020р. у справі № 922/4313/19 (суддя Жигалкін І.П.) за позовом: до: Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" м.Харків Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м.Харків про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року до господарського суду Харківської області звернулось Закрите акціонерне товариство "Госпсервіс" м. Харків (далі-Позивач) до Фізичної особи - підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків (далі-Відповідач) з позовною заявою про стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 453 079,96 грн., з яких заборгованість з орендної плати в розмірі 130 201,00 грн.; інфляційні збитки за період прострочення зі сплати оренди в розмірі 5 546,56 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату орендних платежів - 3 360,00 грн.; пеня за прострочення оплати орендних платежів у розмірі 734,40 грн.; неустойка за невиконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди у розмірі 313 238,00 грн., а також відшкодування судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19 лютого 2020 р. у справі №922/4313/19 позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення від 28.12.2017 року за №1/28.12.2017 у розмірі 130 201,00 грн., інфляційні збитки за період прострочення зі сплати орендної плати в розмірі 5 546,56 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату орендних платежів - 3 360,00 грн., пеня за прострочення оплати орендних платежів у розмірі 734,40 грн., неустойку за невиконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди у розмірі 313 238,00 грн., а також суму судового збору у розмірі 6 796,20 грн.

Справу № 922/4313/19 Господарським судом Харківської області було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників страви.

Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" м. Харків до Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підтвердження вищезазначених вимог заявником до апеляційної скарги додані додаткові докази.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає наступне:

- Позивачем не було надано до суду Додаткову угоду № 1 від 19.12.2018 року до Договору оренди нежитлового приміщення № 1/28.12.2017 від 28.12.2017 року, якою було внесено істотні зміни до п. п. 2.1, 4.1 вищезазначеного договору;

- судом першої інстанції не було належим чином досліджено обставини справи в частині правомірності користування Відповідачем об`єктом нерухомості в період січень-травень 2019 року, що стало наслідком задоволення вимог Позивача та стягнення з Відповідача орендної плати та неустойки;

- суд не надав належної правової оцінки факту відсутності з боку Позивача будь-яких активних дій, листів претензій чи направленого для підписання акту повернення орендованого приміщення з метою належного припинення Договору оренди;

- судом не було враховано відсутність керівника Позивача в м. Харкові, що фізично унеможливлювало виконання п. п. 7.1-7.3 Договору оренди в частині належного повернення об`єкту оренди;

- судом було допущено порушення норм процесуального законодавства та розглянуто спірне рішення в спрощеному позовному провадженні без повідомлення Відповідача при наявності умов, які унеможливлювали розгляд справи в такому порядку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020р. було відкрито апеляційне провадження у справі № 922/4313/19 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2020р.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Позивач не скористався.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 05.06.2020р. від представника Відповідача надійшли клопотання про витребування від ТОВ "Охорона-6" договорів про прийняття під охорону пультом централізованого спостереження і реагування об`єкту, розташованого за адресою: м. Харків, пров. Новажанівський, 11, укладених після 01.05.2019 року, а також про витребування у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину керівником Позивача державного кордону України в період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року із зазначенням напрямків такого перетинання кордону та період їх здійснення. Відповідач обґрунтував неможливість подання вищезазначених додаткових доказів до суду першої інстанції, а також неможливість заявлення відповідних клопотань щодо витребування деяких з них - відсутністю повідомлення його судом про час та місце розгляду справи.

Докази неможливості самостійного отримання вищезазначеної інформації додані Відповідачем до матеріалів справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 07.09.2020 року Відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення, аналогійні викладеним.

Позивач проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні судової колегії було задоволено заявлене представником Відповідача усне клопотання про поновлення строків на подання додаткових доказів, судом задоволено клопотання Відповідача про приєднання до матеріалів справи доданих до апеляційної скарги додаткових доказів, а в задоволенні клопотання щодо витребування відомостей про укладення договорів охорони спірного нежитлового приміщення що мали місце в подальшому та відомостей щодо перетину кордону керівником Позивача відмовлено, оскільки така інформація не стосується предмету доказування в даній справі. Відповідні ухвали занесені до протоколу судового засідання.

Також з урахуванням вимог ч. 4 ст. 74, ч. 6 ст. 91 ГПК України ухвалою суду від 07.09.2020 року було зобов`язано Позивача надати докази права власності на спірне приміщення, а Відповідача - надати для огляду в судовому засіданні 21.09.2020 року оригінал додаткової угоди № 1 від 19.12.2018 року до Договору оренди нежитлового приміщення № 1/28.12.2017 від 28.12.2017 року.

Вимоги зазначеної ухвали сторонами виконано.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 17.09.2020 року від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи посвідченої копії Договору № 30370/1 на охорону ПСЦ і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "Охорона-6" від 01.03.2016 року, укладений між Відповідачем та вищезазначеним товариством разом з паспортом об`єкта 30370/1 та актом прийому-передачі Об`єкта під охорону.

В судовому засіданні 21.09.2020 року судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про відновлення строку на подання клопотання про надання додаткового доказу, через недоведення останнім поважності причин такого пропуску.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/4313/19 від 19.02.2020р. - скасуванню, виходячи з наступного

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені обставини:

- укладення між сторонами договору оренди нежитлового приміщення №1/28.12.2017 від 28.12.2017 р., згідно умов якого, Позивач зобов`язується передати Відповідачу у тимчасове володіння та користування складське приміщення загальною площею 800,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Харків, пров. Новожанівський, 11.

- фактичне виконання сторонами умов Договору.

Наведені обставини сторонами не заперечуються

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилався на невиконання Відповідачем умов Договору в частині повернення нежитлового приміщення після закінчення строку дії Договору, а також неналежного виконання останнім обов`язку внесення орендної плати за час фактичного користування спірним приміщенням. Внаслідок зазначених порушень Позивач вимагав стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2019 року по 16.12.2019 року в розмірі 130 201,00 грн., інфляційні збитки за період прострочення зі сплати оренди з 06.02.2019 по 16.12.2019 року в розмірі 5 546,56 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату орендних платежів за той же період - 3 360,00 грн., пеню за прострочення оплати орендних платежів за шестимісячний період, починаючи з 06.02.2019 у розмірі 734,40 грн., неустойку за невиконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди за період з 01.01.2019 по 16.12.2019 року у розмірі 313 238,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним неналежне виконання умов Договору оренди Відповідачем в частині відсутності та несвоєчасності здійснення орендних платежів за користування об`єктам оренди, порушення зобовязання в частині повернення Відповідачем спірного нежитлового приміщення після закінчення строку дії Договору оренди, а також посилався на відсутність належних доказів на спростування фактів викладених Позивачем в позовній заяві.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було розглянуто справу № 922/4313/19 в спрощеному письмовому позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

Згідно до вимог ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 250, ч. 3 ст. 247 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Проте, таким вимогам мотивувальна частина ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 02.01.2020 року не відповідає.

При обранні такого порядку суд першої інстанції послався на вимоги п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, ч. 1 ст. 247, ч. 5 ст. 252 ГПК України, зазначивши про малозначність даної справи в мотивувальній частині ухвали про відкриття провадження у справі від 02.01.2020 року.

Згідно до ч. ч. 3, 4 ст.12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, якою суд обґрунтовує обраний порядок розгляду в зазначеній ухвалі, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На перше січня поточного року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складав 2102 грн, отже ціна позову в межах даної справи - 453 079,96 грн. - що значно перевищувала граничну суму в розумінні п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, а отже віднесення справи № 922/4313/19 до категорії малозначних на підставі зазначеної норми в даному випадку судом першої інстанції було неправомірним.

Як справа незначної складності, згідно до вимог п. 2 ч .5 ст. 12 ГПК України, ця справа малозначною судом не визнавалася, відповідний висновок в ухвалі суду відсутній.

Згідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За змістом ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена ухвала була надіслана на адресу Відповідача 03.01.2020 року, але повернута до суду 15.01.2020 року з позначкою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Інших відправлень суд першої інстанції до моменту винесення рішення в межах даної справи на адресу Відповідача не здійснював, а також не вживав заходів щодо його повідомлення про розгляд даної справи.

Отже, приймаючи 19.02.2020 року спірне рішення по даній справі, суд першої інстанції мав інформацію про відсутність вручення поштою Відповідачу відповідного поштового повідомлення з незрозумілих причин, повернення такого відправлення з позначкою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення не передбачено вимогами ст. ст. 120, 242 ГПК України у якості доказу належного повідомлення учасника справи.

Отже розгляд справи при наявності беззаперечних доказів відсутності повідомлення Відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження свідчило про порушення процесуальних прав Відповідача, але незважаючи на вищезазначений факт суд першої інстанції не вжив жодних заходів до усунення зазначеного порушення.

За таких підстав судова колегія вважає обґрунтованими доводи Відповідача, зазначені в апеляційної скарзі, щодо неналежного повідомлення його про розгляд справи, а також неправомірний розгляд справи судом в порядку спрощеного позовного провадження на підставі п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, оскільки ціна позову в межах даної справи значно перевищувала допустиму в розумінні цієї норми суму.

Зазначені порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення в розумінні п. п. 3, 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України.

Встановлено, що укладений між сторонами Договір оренди регулюється відповідним нормами цивільно-господарського законодавства.

За змістом ст. ст. 759, 760 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Приписами ч. ч. 1, 4 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Відповідно до ст. ст. 763, 764 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Приписами ст. ст. 765, 766 ЦК України, наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків

Відповідно до ч. 1-2, ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Встановлено, предметом спірного Договору є передача Позивачем, як власником, Відповідачу в оренду складського приміщення площею 800 кв.м. (склад Х-1), що знаходиться за адресою: м. Харків, пров. Новожанівський 11.

Право власності Позивача підтверджується наданою ним завіреною копією свідоцтва про право власності на нерухому майно від 07.10.2008 року, що зареєстровано 15.10.2008 року КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації . Зазначена обставина Відповідачем не спростована.

За змістом п. 2.1 Договору строк оренди встановлено з 01 січня по 31 грудня 2018 року, а в п. 4.1 викладений порядок визначення орендної плати, що становить 17 грн. за м.кв. та щомісячний порядок її сплати - не пізніше 5-го числа кожного наступного місяця оренди.

Проте, Додатковою угодою № 1 до Договору від 19.12.2018 року (а.с.81), достовірність укладення якої підтверджена сторонами в судовому засіданні, ними внесено зміни у зазначені пункти Договору, починаючи з 01.01.2019 року, за змістом яких строк дії Договору продовжено по 30.04.2019 року, а розмір орендної плати визначено в конкретній сумі 13 209 грн з новим строком щомісячної оплати - не пізніше 20-го числа кожного наступного місяця оренди.

За змістом п. 7.1 після закінчення строку оренди, Відповідач зобов`язаний передати Позивачу приміщення протягом 3-ох днів з моменту закінчення строку оренди за актом приймання-передачі. Приймання-передачі здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Відповідно до п. 7.3 Договору, приміщення вважаються фактично переданими з моменту підписання акту приймання-передачі. В момент підписання акту Відповідач передає Позивачу ключі від приміщення.

Визначаючи дію Договору оренди у визначений Позивачем спірний період - з 01.01.2019 року по 16.12.2019 року (момент звернення останнього до суду), судова колегія вважає обґрунтованими твердження Відповідача щодо продовження строку дії Договору на підставі укладеної сторонами Додаткової Угоди.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення Відповідачем Позивачу спірного майна у спірний період після визначеної в Угоді дати, тобто з 01.05.2019 року по 16.12.2019 року.

Також судовою колегією встановлені обставини, що Позивач жодного разу після закінчення встановленого в Угоді строку та до моменту звернення до суду не заперечував Відповідачу щодо користування ним спірним майном. Сторонами ця обставина підтверджується.

Також Відповідач, хоча й стверджував про фактичне повернення спірного майна Позивачу, проте не надав належних доказів такого повернення, більш того, в судовому засіданні його представник утруднився назвати конкретну особу - працівника Позивача, кому він передав спірне приміщення, а також дату та обставини, за яких така подія відбулася.

Жодних доказів звернень до Позивача щодо припинення користування приміщенням та намагання повернути об`єкт оренди - Відповідачем не надано, Позивачем факти таких звернень заперечуються.

Судова колегія вважає неналежним доказом повернення спірного приміщення Позивачу - докази припинення Відповідачем договірних відносин з охоронною фірмою з приводу охорони спірного складу, оскільки це не може підтверджувати факту повернення орендованого майна Позивачу.

За встановлених обставин судова колегія приходить до висновку про поновлення дії Договору на строк, який був раніше встановлений Договором, зокрема, на спірний період - на підставі ст. 764 ЦК України, оскільки Відповідач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору, а Позивач не заперечував щодо цього протягом спірного періоду.

При цьому судова колегія не досліджує обставини дії Договору поза межами спірного періоду, оскільки це не було предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача неустойки за неповернення об`єкту оренди є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеним висновком судової колегії щодо поновлення дії Договору.

Щодо обов`язку вносити орендну плату за користування майном, судова колегія зазначає наступне.

В позовній заяві Позивач зазначив, що загальна сума заборгованості за період з березня 2019 року по 16.12.2019 року по оплаті орендних платежів становить - 130 201,00 грн.

Контрозрахунку Відповідачем надано не було, проте надано додаткові докази часткової оплати за користування спірним майном у вигляді копій чеків, відповідно до яких Відповідачем було сплачено за січень 2019 року - 25.02.2019 року в сумі 13 209 грн.; за лютий 2019 року - 18.03.2019 року в сумі 13 209 грн. та за березень 2019 року - 28.03.2019 року в сумі 10 000 грн.

Докази внесення орендних платежів за наступний період, Відповідачем не надано, решта наданих додаткових доказів свідчить про оплату за попередні періоди, які враховані Позивачем та не охоплюються межами спірного періоду.

З урахуванням встановленого в пункті 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди, право Позивача на отримання орендних платежів на момент звернення до суду є порушеним, починаючи з 23.04.2019 року (20-21.04.2019 року - вихідні дні) за березень 2019 року в частині 3 209 грн.. Також є підтвердженим порушення права на отримання орендної плати за період квітня-жовтня 2019 року в розмірі 92 463 грн. (13209 х 7), а загальною сумою 95 672,00 грн.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за період листопада та частково грудня 2019 року, то право Позивача не є порушеним на момент звернення до суду, оскільки строк оплати орендних платежів за листопад 2019 року мав перебігти лише 21.12.2019 року, а за грудень 2019 року - лише 21.01.2020 року.

Враховуючи наведене, заборгованість по оплаті орендної плати в межах заявлених вимог доведена в розмірі 95 672,00 грн, в задоволенні вимог про стягнення решти суми заборгованості слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача інфляційних збитків за період прострочення заборгованості, починаючи з 06.02.2019 року по 16.12.2019 в розмірі 5 546,56 грн, 3% річних за період з 06.02.109 року по 16.12.2019 року в розмірі 3 360,26 грн., а також пені на підставі п. 8.4. Договору за період з 06.02.2019 року та протягом 6-ти місяців, що становить 734,40 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки Позивачем частково доведено порушене право на отримання орендних платежів, заявлені Позивачем до стягнення суми інфляційних, річних та пені підлягають перерахунку та частковому задоволенню

Розмір пені встановлений п. 8.4. Договору та становить 0.03% за кожен день прострочення. Так, колегія суддів вважає доведеним право Позивача на нарахування пені в межах позовних вимог, починаючи з 23.04.2019 року по 06.08.2019 року в розмірі 656,83грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджений факт прострочення сплати орендної плати за період з 21.02.2010 року по 24.02.2019 року, про що свідчать платіжні квитанції. За цей період сума пені становила - 15,85 грн, а сума 3 % річних - 4.34.

Так, загальна сума, що підлягає задоволенні по нарахуванню пені за весь час визначений в межах вимог Позивача становить - 672,68 грн.

Щодо заявлених вимог, про нарахування 3% річних за неналежне виконання зобов`язання, колегія суддів вважає доведеними їх частково, в розмірі 960,28 грн за період з 21.02.2019 року по 24.02.2019 року, а також за період з 23.04.2019 року по 16.12.2019 року.

В частині заявлених вимог, щодо стягнення суми інфляційних втрат, колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованим суму інфляційних втрат в розмірі 592,74 грн за спірний період прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2020р. у справі № 922/4313/19 підлягає скасуванню на підставі п. п. 3, 7 ч. 3 ст. 277 ГПК України.

По даній справі слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" м. Харків до Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків про стягнення коштів за договором оренди нежитлового приміщення № 1/28.12.2017 від 28 грудня 2017 року - задовольнити частково, стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків на користь Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" м. Харків заборгованість з орендної плати в розмірі 95 672,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі 592,74 грн.; 3% річних в розмірі - 960,62 грн.; пеню в розмірі 672,68 грн.

Судові витрати, понесені у суді першої інстанції за подання позовної заяви - покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути Відповідача на користь Позивача - 1 468,47 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Позивача на користь Відповідача - 7 991,59 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків - задовольнити.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2020р. у справі №922/4313/19 - скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" м. Харків до Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків про стягнення коштів за договором оренди нежитлового приміщення №1/28.12.2017 від 28 грудня 2017 року - задовольнити частково.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" (61071, м. Харків, пров. Новожанівський, 11, код ЄДРПОУ 01552888) заборгованість з орендної плати в розмірі 95 672,00 грн.; інфляційні втрати в розмірі 592,74 грн.; 3% річних в розмірі - 960,62 грн.; пеню в розмірі 672,68 грн.;

5.В задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" м.Харків до Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича м. Харків про стягнення коштів в іншій частині - відмовити.

6.Судові витрати, понесені у суді першої інстанції за подання позовної заяви - покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

7.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" (61071, м. Харків, пров. Новожанівський, 11, код ЄДРПОУ 01552888) - 1468,47 грн. судового збору за подання позовної заяви.

8.Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

9.Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Госпсервіс" (61071, м. Харків, пров. Новожанівський, 11, код ЄДРПОУ 01552888) на користь Фізичної особи-підприємця Ковальова Владислава Євгенійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 7991,59 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

10.Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

11.Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.09.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя В.І. Пушай