Постанова

від 23.09.2020 по справі 922/3043/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. Справа № 922/3043/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): Стойка О.В.

судді: Попков Д.О., Пушай В.І.

при секретарі судового засідання: Склярук С.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Дудій А.І. - за ордером (адвокат);

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2019р. у справі№922/3043/19 (суддя Кухар Н.М.) за позовом до проЗаступника прокурора Харківської області в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптима» , м. Харків 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа» , м. Харків 3.Харківська державна академія фізичної культури, м. Харків визнання недійсними додаткових угод до договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області (далі-Прокурор) 19.09.2019 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах Міністерства освіти і науки України (далі-Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМА", м.Харків (далі-Відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА", м.Харків (далі-Відповідач-2), Харківської державної академії фізичної культури, м. Харків (далі-Відповідач-3) про визнання недійсними з моменту укладання додаткові угоди до Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004, укладених між Відповідачами, а саме: додаткової угоду № 3 від 15.01.2006; додаткової угоди № 5 від 13.09.2006; додаткової угоди № 6 від 29.12.2006; додаткової угоди № 7 від 25.06.2007; додаткової угоди № 8 від 27.06.2007; додаткової угоди № 9 від 29.12.2011; додаткової угоди № 9 від 10.12.2013.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Прокурор звернувся з апеляційною скаргою, за змістом якої просить скасувати спірне рішення через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що Відповідач-3 є вищим навчальним закладом державної форми власності, тому земельні ділянки, що передані йому в постійне користування, не можуть бути ним передані іншим особам за спірними угодами без згоди уповноваженого державного органу, яким є Позивач. Прокурор зазначає, що Відповідачем-3 не було дотримано спеціальної процедури укладення спірних додаткових угод, оскільки не отримано погодження суб`єкта управління державним майном на їх укладення, тому у Відповідача-3 були відсутні підстави для передання в користування інших Відповідачів державного майна. Крім того, скаржник вважає, що судом проігноровані вимоги земельного законодавства, зокрема, ст. 92 Земельного кодексу України, за змістом якої постійні землекористувачі позбавлені права розпорядження земельної ділянки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 року у справі 922/3043/19 було відкрите апеляційне провадження за апеляційної скаргою Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, м.Київ на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2019 року та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 05.03.2020 року надійшли відзиви від представників Відповідача-1 та Відповдіача-2, за змістом яких вони просили суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Позивача на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2019р. по справі №922/3043/19, а рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2019р. по справі №922/3043/19 - залишити без змін.

Відповідач-3 та Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 року провадження у справі № 922/3043/19 було зупинене до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2020р. провадження у справі № 922/3043/19 було поновлено, розгляд справи призначено на 14.09.2020р..

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020р. по справі №922/3043/19 було оголошено перерву, розгляд справи призначено на 21.09.2020р..

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2020р. у провадження по справі № 922/3043/19 було оголошено перерву, розгляд справи призначено на 23.09.2020 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.09.2020 року представник Відповідача-1 підтримав доводи наведені ним в відзиві на апеляційну скаргу, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини: укладення 30.09.2004 між Відповідачем 3 та Відповідачем 2 Договору про спільну діяльність № 1/30-09 (далі - Договір) , предметом якого сторони визначили досягнення спільної господарської мети у вигляді спорудження двох об`єктів нерухомості на земельних ділянках Сторони-1 для досягнення соціального ефекту; узгодження укладеного Договору з Державним комітетом України з питань фізичної культури і спорту, що є уповноваженим органом управління державною власністю ; укладення 07.09.2005 між тими ж Відповідачами Додаткової угоди № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1), якою продовжено строк спорудження Об`єкта-1 до 01.06.2006; узгодження укладення Додаткової угоди № 1 з уповноваженим органом управління державною власністю; укладення між тими ж Відповідачами 03.10.2005 Додаткової угоди № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2),за змістом якої внесені зміни в п. 2.1 Договору в наступній редакції: "У разі невиконання з будь-яких умов Харківською державною академією фізичної культури зобов`язань, прийнятих на себе у відповідності з цим договором, побудований Об`єкт-1 має вважатися власністю тієї сторони, яка понесла усі витрати щодо будівництва цього об`єкту". узгодження укладення Додаткової угоди № 2 з уповноваженим органом управління державною власністю;укладення між Відповідачами 15.01.2006 Додаткової угоди № 3 до Договору (далі - Додаткова угода № 3), відповідно до якої сторони ввели у суб`єктний склад Договору Відповідача -1 за рахунок прав та обов`язків Відповідача-2; укладення 06.06.2006 між Відповідачами Додаткової угоди № 4 до Договору (далі - Додаткова угода № 4), якою сторони збільшили строки спорудження обох об`єктів до вересня 2006 року та включно до 2009 року відповідно.; укладення Додаткової угоди № 4 узгоджено з уповноваженим органом управління державною власністю; укладення 13.09.2006 між Відповідачами Додаткової угоди № 5 до Договору (далі - Додаткова угода № 5), якою сторони збільшили строк спорудження Об`єкту-1 до грудня 2006 року; укладення 26.12.2006 між Відповідачами Додаткової угоди № 6 до Договору (далі - Додаткова угода № 6), якою сторони збільшили строки спорудження обох об`єктів до вересня 2007 року та включно до 2011 року відповідно.;укладення 25.06.2007 між Відповідачами Додаткової угоди № 7 до Договору (далі - Додаткова угода № 7), якою сторони внесли до п. 2.1. Договору додаткові умови щодо розподілу фінансових ризиків у разі виникнення певно визначених обставин, які можуть перешкодити процедурі будівництва Об`єкта-2, а також констатували досягнення мети спільної діяльності по спорудженню Об`єкта-1, затвердили порядок розподілу побудованого майна спільної діяльності у вигляді набуття Відповідачем -3 права власності на Об`єкт-1; укладення 27.06.2007 між Відповідачами Додаткової угоди № 8 до Договору (далі - Додаткова угода № 8), якою сторони досягли згоди щодо спільного режиму експлуатації Об`єктів; укладення 29.12.2011 між Відповідачами Додаткової угоди № 9 до Договору (далі - Додаткова угода № 9 ), якою збільшено строк спорудження Об`єкту-2 до 2013 року включно; укладення між Відповідачами 10.12.2013 Додаткової угоди № 9 до Договору (далі - Додаткова угода №10), якою також збільшено строк забудови Об`єкта-2 до 2015 року включно; відсутність узгодження Додаткових угод №№ 3,5-10 з уповноваженим органом управління державною власністю;

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

У якості підстави визнання спірних угод недійсними, Прокурор зазначав невідповідність їх вимогам ст. 92 Земельного кодексу України, а також пункту 20 частини 1 статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Постанові Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 про затвердження "Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном", Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 07.05.2008 № 703-р "Питання укладення деяких договорів".

Стверджуючи про порушення інтересів держави, Прокурор зазначав, що укладення зазначених правочинів з порушенням закону призводить до порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками державної форми власності.

Обґрунтовуючи необхідність захисту порушених інтересів держави, Прокурор послався на бездіяльність Позивача у вигляді відсутності реагування на направлення йому листа від 05.08.2019 року за №08-4085-19 та вжиття відповідних заходів.

У відзивах на позовну заяву Відповідачі 1 та 2 заперечували проти позовних вимог, посилаючись на те, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, які не були чинними на момент укладення спірних додаткових угод. Весь строк дії Договору будь-які уповноважені державні органи не заявляли до Відповідачів жодних вимог чи претензій, тоді як вони несли фінансові витрати на виконання Договору з урахуванням спірних угод, а правомірність та чинність укладеного сторонами Договору про спільну діяльність № 1/30-09 від 30.09.2004 та додаткових угод до нього підтверджена преюдиційними обставинами, встановленими у справах № 922/3093/17 та № 922/3735/18.

Відповідачі вважали, що спірні додаткові угоди не передбачали жодних додаткових обов`язків сторін, не змінювали його істотних умов, а тому не передбачали погодження уповноваженого органу. Стверджували про відсутність порушення інтересів держави, а також відсутність претензій з цього приводу самого Позивача до сторін Договору.

Позивач та Відповідач-3 не скористалися своїм правом надання відзивів на позовну заяву та апеляційну скаргу в судах обох інстанцій.

Відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наведеного.

За змістом укладеного між сторонами Договору сторони домовились, що Відповідач-3 вносить в якості свого вкладу право на будівництво Об`єкта-2 на земельній ділянці, наданій їй в постійне користування, а також трудову участь у формах і межах, що випливає з положень розділу 4 Договору, а Відповідач -1 в якості свого вкладу вносить кошти на будівництво Об`єкта-1 та Об`єкта-2 за рахунок власних і / або залучених фінансових коштів / та обов`язок по поверненню залучених та позичкових коштів.

Згідно з пунктом 5.1 Договору сторони доручили ведення спільних справ за договором Відповідачу-1, яка є уповноваженою особою сторін.

Зазначений Договір підпадає під ознаки договору спільної діяльності, та регулюються відповідними нормами цивільного законодавства, зокрема, ст. 1130 Цивільного Кодексу України, за змістом якої за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на зазначене та відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Обставини укладення та виконання сторонами зазначеного Договору з урахуванням Додаткових Угод встановлено Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2018 у справі №922/3093/17, що набрала законної сили та має преюдиційний характер в силу вимог ст.75 ГПК України.

Разом з тим, питання відповідності зазначеного Договору вимогам закону не є предметом розгляду в межах даної справи, оскільки позову про визнання цього Договору недійсним Прокурором не заявлялося.

Зазначаючи про порушення прав та законних інтересів Держави в особі Позивача внаслідок укладення спірних Додаткових Угод, Прокурор наполягає на порушенні порядку їх укладення у вигляді відсутності згоди уповноваженого органу управління державною власністю, внаслідок чого відбулося порушення майнових інтересів держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками державної форми власності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, земельні ділянки за адресами: м. Харків, вул. Клочківська, 99 та м. Харків, вул. Динамівська, 5-А, що були надані Відповідачу-3 в постійне користування на підставі рішень виконавчого комітету Харківської міської ради від 27.03.1997 за № 248та № 265 від 07.06.1993 - не вибували з власності держави а ні на підставі Договору, а ні на підставі спірних Додаткових угод.

Таких доказів матеріали справи не містять.

Прокурор просить суд визнати недійсними Додаткові угоди до Договору на підставі того, що вони не були узгоджені з уповноваженим органом, проте, з якою конкретною нормою закону пов`язане необхідність такого узгодження- Прокурор не наводить.

За змістом спірних Угод, їх предметом здебільшого було внесення змін до Договору щодо продовження строку будівництва Об`єктів, проте правомірність внесення таких змін шляхом укладення додаткових угод було прямо передбачено вимогами п.1.1 Договору в редакції Додаткової Угоди №1, укладення якої було погоджено відповідним уповноваженим державним органом.

Крім доводів про неправомірне передання земельних ділянок, що взагалі не було предметом спірних Угод, Прокурор не зазначає інших підстав необхідності захисту прав та законних інтересів Держави в особі Позивача шляхом заявлення відповідних позовних вимог.

Також в матеріалах справи відсутні докази та обґрунтування того, що саме змістом спірних угод порушуються права та інтереси Держави.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимогами чинного на час укладення 15.01.2006 року Додаткової угоди № 3 та 13.09.2006 року Додаткової Угоди № 5 - Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є загальнодержавній власності" від 15.12.1992 (далі - Декрет КМУ від 15.12.1992, що втратив чинність на підставі Закону № 185-V (185-16) від 21.09.2006) не було передбачено повноваження Міністерств та інших підвідомчих КМУ органів державної виконавчої влади брати участь у підготовці та укладенні зазначених додаткових угод.

За таких підстав доводи Прокурора про порушення процедури укладення Додаткових Угод № № 3, 5 через відсутність їх погодження з уповноваженим на той момент державним органом управління - є безпідставними.

Інші додаткові угоди до Договору були укладені Відповідачами вже після набрання чинності Законом України "Про управління об`єктами державної власності" (далі - Закон).

Пунктом 20 частини 1 статті 6 цього Закону, що регулює обсяг повноважень уповноважених органів управління визначено, що ці органи відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Також вимогами ст.17 Закону передбачена відповідальність за порушення законодавства з питань управління об`єктами державної власності, за змістом якої наслідком невиконання вимог законів України та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності до винних осіб застосовуються заходи адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності згідно із законом.

Розпорядження КМУ "Питання укладення деяких договорів" від 07.05.2008 передбачало обов`язок для центральних органів виконавчої влади та інших суб`єктів управління об`єктами державної власності забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України. Крім того, цим розпорядженням вимагалося вживання заходів до припинення договорів про спільну (зокрема інвестиційну) діяльність, наслідком яких може бути відчуження державного майна.

Постановою КМУ від 11.04.2012 № 296, з набранням чинності якої втратило чинність зазначене Розпорядження, було затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, який також стосувався питань укладення договорів спільної діяльності та відчуженням державної власності.

Оскільки спірні Додаткові Угоди не передбачали умов щодо розпорядження (відчуження) державної власності, а були направлені на продовження строків будівництва об`єктів та конкретизацію раніше узгоджених в Договорі умов, доводи Прокурора про невідповідність їх укладення вимогам закону внаслідок лише відсутності доказів узгодження з уповноваженим державним органом - не засновані на вимогах ст.ст.203,215 ЦК України та не можуть бути підставою до визнання їх недійсними.

За тих же підстав судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення земельного законодавства не регулюють предмет Додаткових Угод, а отже і аналіз дотримання Відповідачами норми цього законодавства при їх укладенні виходить за межи предмету дослідження в даній справі.

Прокурором а ні в позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі не наведено інших підстав до визнання зазначених угод недійсними, в матеріалах справи також відсутні докази заперечень Позивача з приводу укладення цих угод.

За таких обставин Прокурором в межах даної справи не доведено порушення прав або законних інтересів Держави в особі Позивача внаслідок укладення спірних додаткових угод Відповідачами, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

За наведених підстав судова колегія вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2019р. у справі №922/3043/19 винесено судом на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають обставинам справи, судом дотримані вимоги норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід покласти на прокуратуру Харківської області.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2019 року у справі за № 922/3043/19 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2019р. у справі №922/3043/19 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на прокуратуру Харківської області.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.09.2020

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя В.І. Пушай