Постанова

від 28.09.2020 по справі 2040/7004/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа №2040/7004/18

адміністративне провадження №К/9901/9231/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Рєзнікової С.С., суддів: Бегунца А.О., Старостіна В.В.) у справ за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності, визнання дій дискримінаційними, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність щодо непроведення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області перевірки згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідності вимогам законів місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, зазначеної в графічних матеріалах доданих до клопотання ОСОБА_1 від 26.01.2018;

- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 07.02.2018 року № 461-СГ, "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" від 13.06.2018 року № 4215-СГ на підставі яких та відповідно до статті 118 Земельного кодексу України був наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, затверджена зазначена технічна документація та передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000;

- визнати дискримінаційними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відносно ОСОБА_1 при розгляді в порядку передбаченому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України заяви ОСОБА_2 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 31.01.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої передачі її у власність щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:0100 та клопотання ОСОБА_1 до начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.01.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2га. за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, яка розташована за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 до участі у справі в якості третьої особи залучена ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 07.02.2018 року № 461-СГ, "Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність" від 13.06.2018 року № 4215-СГ на підставі яких та відповідно до ст.118 Земельного кодексу України був наданий дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, затверджена зазначена технічна документація та передана у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 6322886500:04:000:1000 провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність щодо непроведення Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області перевірки згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідності вимогам законів місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, зазначеної в графічних матеріалах доданих до клопотання ОСОБА_1 від 26.01.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2 га за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, яка розташована за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 виправлено описки допущені в абзаці четвертому резолютивної частини ухвали суду від 21.11.2018 про зміну (уточнення), доповнення позовних вимог, абзаці четвертому описової частини ухвали від 21.11.2018 про залучення третьої особи, абзаці четвертому описової частини ухвали від 11.03.2019 про закриття провадження в частині позовних вимог, абзаці четвертому описової частини ухвали від 11.03.2019 про залишення без розгляду адміністративного позову в частині позовних вимог, абзаці першому описової частини ухвали від 11.03.2019 про відмову в прийнятті до розгляду заяви про доповнення позовних вимог, абзаці четвертому описової частини ухвали від 22.03.2019 про відмову в прийнятті до розгляду заяви про доповнення позовних вимог, абзаці першому описової частини ухвали від 12.04.2019 з питань призначення експертизи, абзаці першому описової частини ухвали від 12.04.2019 щодо поновлення строку на звернення до суду, абзаці першому описової частини ухвали від 16.05.2019 з питань зупинення провадження у справі, абзаці першому описової частини ухвали суду від 02.08.2019 про поновлення провадження у справі, абзаці четвертому описової частини ухвали суду від 18.09.2019 про визнання зловживання процесуальними правами, абзаці четвертому описової частини ухвали суду від 18.09.2019 про повернення судового збору, абзаці четвертому описової частини ухвали суду від 18.09.2019 про вжиття заходів процесуального примусу, абзаці четвертому описової частини, абзаці десятому мотивувальної частини рішення від 27.09.2019 у справі 2040/7004/18, а саме - замість слів: від 31.01.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої передачі її у власність щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000 читати від 31.01.2018 року про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої передачі її у власність щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:0100 .

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та провадження у справі закрив, оскільки дана справа з огляду на суб`єктний склад сторін та суть спору підлягає розгляду судом загальної юрисдикції у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, зазначив, що в спірних правовідносинах предметом розгляду є оскарження дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в процесі надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, вважаючи, що саме він має право отримати у власність земельну ділянку. Проте на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.02.2018 року № 461-СГ дозвіл на розроблення технічної документації стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000 надано третій особі, ОСОБА_2 , а також на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.06.2018 року № 4215-СГ передана у власність ОСОБА_2 .

Таким чином, предметом оскарження у цій справі є не стільки дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, які на переконання позивача є протиправними, - скільки передача у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

З огляду на суб`єктний склад учасників спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

30 березня 2020 року до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У скарзі йдеться про те, що апеляційний суд шляхом зміни предмету позову (позовних вимог), на які поширювалась юрисдикція адміністративного суду - на позовну вимогу щодо скасування наказів відповідача, на підставі яких відбулась передача земельної ділянки державної власності у власність ОСОБА_2 , провадження по якій було закрито ухвалою суду, яка набрала законної сили, сформував підстави для закриття провадження по справі зі скасування рішення суду та визначенням цивільної юрисдикції розгляду визначеної ним позовної вимоги. При цьому були недосліджені надані ним (позивачем) докази щодо відсутності у нього законного інтересу (а, отже, й матеріально правової заінтересованості) у спорі, який стосується позбавлення у незаконний спосіб (порушення імперативно визначеного частинами 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України порядку передачі земельної ділянки державної власності у приватну власність) відповідачем попереднім власником - держави права власності на земельну ділянку. Внаслідок постанови апеляційного суду позивач позбавлений доступу до апеляційного суду для судового захисту від дискримінаційних дій відповідача при розгляді клопотання про надання земельної ділянки у порівнянні з розглядом заяви ОСОБА_2 .

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2020 року залишив касаційну скаргу без руху та надав строк для усунення її недоліків.

У зв`язку з відпусткою судді Стеценка С.Г. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року № 1562/0/78-20 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г.

Верховний Суд ухвалою від 26 серпня 2020 року відкрив касаційне провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Як встановили суди, 26.01.2018 позивач письмово звернувся до відповідача з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2 га за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, яка розташована за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

У відповідь на вказане письмове звернення відповідач листом від 21.02.2018 № Г-633/0-1328/0/95-18 повідомив позивача, що вказана земельна ділянка не віднесена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані громадянам у 1 кварталі 2018 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.12.2017 року № 258.

Пізніше, за результатами розгляду запиту на публічну інформацію, який був поданий позивачем 14.03.2018 року, відповідач 19.03.2018 року надав відповідь ПІ-500/0-39/0/63-18, у якій зазначено, що за результатами розгляду звернення позивача встановлено невідповідність кадастрового номеру планово-картографічним матеріалам; згідно графічних матеріалів до "Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам" запитувана позивачем земельна ділянка (вірний кадастровий номер 6322886500:04:000:1000) знаходиться в єдиному масиві з земельними ділянками з кадастровими номерами 6322886500:04:000:0988, 6322886500:04:000:0990, 6322886500:04:000:0992 на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

23.03.2018 року позивачем подано повторне клопотання про розгляд заяви від 26.01.2018 року стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства площею до 2 га за рахунок земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, яка розташована за межами населених пунктів на території Левківської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Листом від 19.04.2018 року № Г-425/0/14-676/0/21-18 позивачеві повідомлено, що заява знаходить на розгляді у Головному управлінні та в терміни, встановлені чинним законодавством, буде надана відповідь.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.02.2018 року № 461-СГ дозвіл на розроблення технічної документації стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000 надано третій особі.

Не погоджуючись з вказаними діями Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Подібна правова позиція неодноразово була викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 826/240/16.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, в спірних правовідносинах предметом розгляду є оскарження позивачем дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області в процесі надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для подальшої передачі у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000, вважаючи, що саме він має право отримати у власність земельну ділянку. Проте на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07.02.2018 року № 461-СГ дозвіл на розроблення технічної документації стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6322886500:04:000:1000 надано третій особі, ОСОБА_2 , а також на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 13.06.2018 року № 4215-СГ передана у власність ОСОБА_2 .

Таким чином, предметом оскарження у цій справі є не стільки дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, які на переконання позивача є протиправними, - скільки передача у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни.

Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

Т.Г. Стрелець