Постанова

від 21.09.2020 по справі 616/760/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 616/760/17

провадження № 61-481св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство Підсереднє ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області у складі судді Логвінової М. В. від 22 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С., від 26 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Підсереднє (далі - ПрАТ Підсереднє ) про визнання правочинів недійсними.

В обґрунтування позову вказала, що її матері ОСОБА_2 належала земельна ділянка загальною площею 5,6266 га, яка складалась з двох частин (кадастрові номери 6321484200:01:000:0055 та 6321484200:01:000:0056) та яку остання у 2006 році передала в оренду ПрАТ Підсереднє строком на 10 років. Екземпляри укладених договорів оренди від ПрАТ Підсереднє її мати отримала лише влітку 2008 року, коли і дізналась, що договори укладені 01 січня 2007 року, а зареєстровані 15 листопада 2007 року . Після смерті матері (ІНФОРМАЦІЯ_2) вона отримала свідоцтво про право на спадщину щодо вищевказаних земельних ділянок, отримувала орендну плату.

У квітні 2016 року вона письмово повідомила відповідача про небажання укладати договори оренди на новий строк, оскільки була впевнена, що дія укладених у 2007 році договорів оренди закінчувалась у 2016 році. Через п`ять місяців відповідач надав відповідь про те, що відносно вказаних земельних ділянок у 2012 році між нею та ПрАТ Підсереднє укладені нові договори оренди строком на 15 років. Ці договори оренди у 2012 році вона не укладала, вважає їх підробленими.

Крім того, дострокове припинення договорів оренди землі від 01 січня 2007 року, укладених з ОСОБА_2 , не було оформлено належним чином та зареєстроване у встановленому порядку, тому ці договори не були достроково припинені, а зберегли свою чинність. Зміст пункту 42 нових договорів оренди від 01 серпня 2012 року, за яким попередні договори втрачають свою дію з моменту реєстрації нового договору, не відповідає положенням чинного на той час законодавства і не скасовує їх.

За таких обставин позивач просила визнати недійсними договори оренди землі від 01 серпня 2012 року, предметами яких є земельні ділянки: площею 2,1800 га (кадастровий номер 6321484200:01:000:0055) та площею 3,4466 га (кадастровий номер 6321484200:01:000:0056).

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відсутність даних про реєстрацію припинення договорів оренди від 01 січня 2007 року не може бути підставою для визнання недійсними договорів оренди від 01 серпня 2012 року. Посилання позивача на те, що договори від 01 серпня 2012 року є підробленими, а отже - недійсними, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не надала доказів про те, що ці договори не підписувала, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявляла.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачали правовий режим реєстрації дострокового припинення договорів оренди землі, а тому висновки судів про те, що відсутність даних про реєстрацію припинення договорів оренди від 01 січня 2007 року не може бути підставою для визнання недійсними договорів оренди від 01 серпня 2012 року є помилковими. Підпис ОСОБА_1 на договорах оренди від 01 серпня 2012 року отриманий відповідачем шляхом зловживання довірою позивача.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 11 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У лютому 2019 року ПрАТ Підсереднє подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право приватної власності на земельну ділянку серія ХР №063106 належала земельна ділянка загальною площею 5,6266 га, яка складалась з двох частин з кадастровими номерами 6321484200:01:000:0055 та 6321484200:01:000:0056 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

01 січня 2007 року між ВАТ Підсереднє та ОСОБА_2 укладено договори оренди земельних ділянок строком на 10 років, зареєстровані у Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 21 листопада 2007 року за № 040768900382 та за № 040768900383.

Відповідно до актів приймання-передачі від 01 січня 2007 року ОСОБА_2 передала, а ВАТ Підсереднє прийняло у строкове платне користування (оренду) земельні ділянки площею 2,1800 га та 3,4466 га, які знаходяться на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Спірні земельні ділянки належать ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

01 серпня 2012 року між ПрАТ Підсереднє та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі строком на 15 років, предметом яких є вказані земельні ділянки.

Відповідно до пункту 20 договорів від 01 серпня 2012 року передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації договорів за актом приймання-передачі.

Пунктами 41, 42 цих договорів передбачено, що вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації. Договори оренди землі від 01 січня 2007 року, раніше укладені з ОСОБА_2 та зареєстровані 21 листопада 2007 року, втрачають свою дію з моменту державної реєстрації договорів від 01 серпня 2012 року (а.с. 12-15, 17-20).

18 грудня 2012 року договір оренди землі від 01 серпня 2012 року відносно земельної ділянки площею 2,1800 га (кадастровий номер 6321484200:01:000:0055) зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 18 грудня 2012 року за № 632148424001952 (а.с. 225).

21 грудня 2012 року договір оренди землі від 01 серпня 2012 року щодо земельної ділянки площею 3,4466 га (кадастровий номер 6321484200:01:000:0056) зареєстровано у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 24 грудня 2012 року за № 632148424002198 (а.с. 243).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з іншим учасником щодо усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються зміст договірних зобов`язань і їх правові наслідки.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 4 зазначеного Закону обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

За вимогами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Оскільки ОСОБА_1 не довела відсутність волевиявлення на укладення договорів від 01 серпня 2012 року, не спростувала належність їй особисто виконаних на цих договорах підпису, а її посилання щодо отримання орендодавцем підпису орендаря внаслідок зловживання довірою не знайшли підтвердження у ході розгляду справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність визначених статтями 203, 215 ЦК України правових підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов`язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим безпідставними є доводи касаційної скарги про визнання недійсними договорів оренди від 01 серпня 2012 року у зв`язку із відсутністю даних про реєстрацію припинення договорів оренди від 01 січня 2007 року, оскільки сторони у передбаченому законом порядку у пункті 42 договорів оренди землі від 01 серпня 2012 року узгодили, що раніше укладені договори оренди землі від 01 липня 2007 року втрачають свою дію з моменту державної реєстрації договорів від 01 серпня 2012 року.

За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального права, зокрема положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , є необґрунтованими.

Крім того, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що дії позивача, який уклав додаткову угоду до договору оренди землі, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі неукладеним, суперечить його попередній поведінці (укладенню додаткової угоди та отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара