Рішення

від 21.09.2020 по справі 173/2714/19

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2714/19

Провадження №2/173/426/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М.

При секретареві - Рудовій Л.В

За участю: представника позивача - адвоката Діденка Р.А

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою в відповідальністю Полум`я про зобов`язання видати документ про трудовий стаж, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про зобов`язання видати документ про трудовий стаж до відповідача ТОВ Полум`я

18.11.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відмовлено у відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , до ТОВ Полум`я про зобов`язання видати документ про трудовий стаж.

18.02.2020 року постановю Дніпровського апеляційного суду скасована ухвала Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області про відмову у відкриті провадження від 18.11.2019 про відмову у відкритті провадження і справа направлена для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

11.03.2020 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін на 29.04.2020 року.

29.04.2020 року розгляд справи відкладений за клопотанням позивача до 30.07.2020 року.

30.07.2020 року розгляд справи відкладений за клопотанням позивача до 21.09.2020 року.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

21.09.2020 року в судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина рішення.

Згідно заявлених позовних вимог позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 ,. від 21.06.2019 року про надання інформації щодо виконання ним річних мінімумів трудової участі в громадському господарстві. Зобов`язати відповідача надати позивачеві оригінал та належним чином посвідчену копію трудової книжки колгоспника або довідку з внесеними до них відомостями про трудову участь ОСОБА_2 , в колгоспі Дніпровський , а саме: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та інформацію про його виконання позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: в період з 02.10.1990 року по 06.12.1994 року позивач працював в колгоспі Дніпровський , правонаступником якого є відповідач, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Полум`я відповідно до довідки останнього від 29.03.2018 року, на посаді газоелектрозварника.

З того ж часу позивач був прийнятий до членів відповідного колгоспу, що підтверджується протоколом засідання правління колгоспу від 02.10.1990 року № 20.

Оскільки позивач все життя працював газоелектрозварником, коли йому виповнилось 55 років він вирішив звернутись до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах за списком № 2 в порядку передбаченому п.2 ч. 2 ст. 114 ЗУ Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Для вчинення відповідних дій Позивачем спочатку було отримано від відповідача довідки від 29.03.2018 року № 19, від 29.03.2018 року № 20, від 29.03.2018 року № 18, від 29.03.2018 року № 17, від 18.09.2018 року № 35, які підтверджують його трудовий стаж. В подальшому вказані документи разом із заявою про призначення пенсії були подані до ПФУ.

Однак листом від 31.01.2019 року за № 263/0309/26 ПФУ повідомило позивачеві про свою відмову у призначенні пенсії, оскільки надані позивачем документи не відповідають ст. 56 ЗУ Про пенсійне забезпечення , а саме: робота за цей період зараховується із зазначенням встановленого мінімуму в кількості відпрацьованих трудоднів за відпрацьований період.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 21.06.2019 року, яке отримане відповідачем 27.06.2019 року, в якому просив зобов`язати причетних фахівців СТОВ Полум`я не пізніше 5-ти календарних днів, з дня отримання даного звернення надати позивачеві оригінал та належним чином посвідчену трудову книжку колгоспника з внесеними відомостями про трудову участь ОСОБА_1 , в колгоспі Дніпровський , а саме: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві та інформацію про його виконання ОСОБА_1 , довідку з відомостями про годинну та/або місячну тарифну ставку (оклад), які були встановлені у колгоспі Дніпровський за період з 02.10.1990 року по 06.12.1994 року для посади газоелектрозварника 5 розряду.

Проте його вимоги були проігноровані та до цього часу відповідні документи відповідачем йому не надані, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за підставами, викладеними в позовній заяві. Також пояснив, що його довірителеві при звільненні з колгоспу Дніпровський не видана трудова книжка колгоспника. Хоч даним господарством такі трудові книжки заводились і видавались іншим працівникам. Його довіритель не настоював на видачі йому такої книжки. Проте коли виникла необхідність у її отриманні відповідач безпідставно не видає його довірителеві трудову книжку колгоспника або довідку із зазначенням даних, необхідних його довірителю, що має наслідком порушення права його довірителя на призначення та отримання пільгової пенсії.

Відповідач: представник СТОВ Полум`я в судове засідання не з`явився. Про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки від 06.08.2020 року. Відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносин

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , в період з 02.10.1990 року по 06.12.1994 року позивач працював в колгоспі Дніпровський , правонаступником якого є відповідач, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Полум`я відповідно до довідки останнього від 29.03.2018 року, на посаді газоелектрозварника, що підтверджується записами в трудовій книжці, виданій на ім`я позивача.

З того ж часу позивач був прийнятий до членів відповідного колгоспу, що підтверджується протоколом засідання правління колгоспу від 02.10.1990 року № 20.

На даний час позивачем вирішується питання про призначення пільгової пенсії за списком № 2 оскільки позивач працював газоелектрозварником.

Для призначення пенсії Позивачем спочатку було отримано від відповідача довідки від 29.03.2018 року № 19, від 29.03.2018 року № 20, від 29.03.2018 року № 18, від 29.03.2018 року № 17, від 18.09.2018 року № 35, на підтвердження його трудового стажу. Зазначені документи разом із заявою про призначення пенсії були подані позивачем до УПФУ у Дніпропетровській області.

Листом від 31.01.2019 року за № 263/0309/26 УПФУ у Дніпропетровській області повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії, оскільки надані позивачем документи не відповідають ст. 56 ЗУ Про пенсійне забезпечення , а саме робота за цей період зараховується із зазначенням встановленого мінімуму в кількості відпрацьованих трудоднів за відпрацьований період.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 21.06.2019 року, яке отримане відповідачем 27.06.2019 року, в якому просив надати йому довідку з зазначенням встановленого мінімуму трудоднів та кількості відпрацьованих ним трудоднів за відпрацьований період, або видати оригінал та належним чином посвідченої трудової книжки колгоспника з внесеними відомостями про трудову участь ОСОБА_1 , в колгоспі Дніпровський , а саме: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві та інформацію про його виконання ОСОБА_1 .

Проте до цього часу відповідні документи відповідачем позивачеві не надані.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України - Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1.2, 4 ст. 48 КЗпП України - трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до ст. 49 КЗпП України - Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Як вбачається з наданих позивачем доказів на позивача заведена трудова книжка серії НОМЕР_1 від 20.04.1982 року, до якої внесені відомості в тому числі і про роботу позивача в колгоспі Дніпровський .

Чи заводилась на позивача трудова книжка колгоспника даним господарством, суду ніяких відомостей не надано, але заведення такої книжки та внесення до неї відомостей про роботу позивача в колгоспі не суперечить чинному законодавству.

Також відповідно до ст. 49 КЗпП України позивач має право на отримання довідок про роботу та заробітну плату від господарств, підприємств, установ, організацій, в яких здійснював трудову діяльність.

Відповідачем не надано відомостей про те, що позивачеві на його звернення від 21.06.2019 року видана трудова книжка колгоспника або довідки про роботу і заробітну плату, які просив видати позивач. Також не надано відповіді на його звернення та не зазначені причини за яких відповідач можливо не мав можливості видати документи, які просив позивач.

За даних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача видати позивачеві оригінал та належним чином посвідчену копію трудової книжки колгоспника або довідку з внесенням до неї відомостей про трудову участю позивача в колгоспі Дніпровський , а саме: прийнятий в колгоспі мінімум трудової участі в громадському господарстві та інформацію про його виконання підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог в частині визнання дій відповідача неправомірними щодо невидачі позивачеві зазначених вище документів, суд виходить з наступного

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Права та законні інтереси споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживача. Тобто, за змістом вказаної норми суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов`язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Таку ж позицію підтримано Верховним Судом України у справі N 6-4ц11 (постанова від 06.06 2011 року), а також у справі N 6-26441св09, зокрема, в ухвалі від 23.02.2011 року зазначено, що, як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Стаття 16 ЦК України визначає один із способів захисту - це визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а такий спосіб захисту як визнання неправомірним та скасування акту не передбаченоЦК України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішення суду повинно бути спрямоване на реальне настання правових наслідків захист чи відновлення порушеного чи оспорюваного права і законного інтересу, а також на вжиття передбачених ЦК заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Так, зокрема, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зоруст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції",державний орган-орган державної влади,в тому числі колегіальний державний орган,інший суб`єкт публічного права,незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю. СТОВ Полум`я та його посадові особи не належать до структурних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування, а ні їх посадових осіб.

А тому, суд в принципі не може визнати такі дії неправомірними, так як такого способу захисту не передбачено чинним законодавством України.

Таку позицію підтримано Верховним Судом України у справі N 6-4ц11 (постанова від 06.06.2011 року), а також у справі N 6-26441св09, зокрема в ухвалі від 23.02.2011 року зазначено, що, як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 12.06.2007 року у справі N 3/576н, слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Заявлена позивачем вимога про визнання неправомірними дій СТОВ Полум`я не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 , від 21.06.2019 року про надання інформації щодо виконання ним річних мінімумів трудової участі в громадському господарстві задоволенню не підлягають

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки судом ухвалюється рішення задоволення позовних вимог, суд у відповідності із розміром задоволених вимог вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача збір в сумі 768 грн. 40 коп., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Полум`я про зобов`язання видати документ про трудовий стаж - задовольнити частково.

Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Полум`я (юридична адреса: сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 05281707) видати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , оригінал та належним чином посвідчену копію трудової книжки колгоспника або довідку з внесенням до неї відомостей про трудову участю ОСОБА_1 , в колгоспі Дніпровський , а саме: прийнятий в колгоспі мінімум трудової участі в громадському господарстві та інформацію про його виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Полум`я (юридична адреса: сел. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 05281707) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_2 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_1. 768 грн. 40 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26.09.2020 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР: 28.09.2020 року

Дата набрання законної сили: 27.10.2020 року