Рішення

від 16.09.2020 по справі 202/453/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/453/18

Провадження № 2/202/68/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю., Дмитрієва Р.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в позовній заяві зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 14.10.2000 року. В шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування сторін у шлюбі було придбано наступне майно: квартира АДРЕСА_1 , ринкова вартість якої на день звернення із позовом складає 45000 дол. США; гараж, розташований біля будинку АДРЕСА_2 , ринкова вартість якого на день звернення з позовом складає 5000 дол. США; квартира АДРЕСА_3 , ринкова вартість якої на день звернення із даним позовом складає 60000 дол. США; домоволодіння АДРЕСА_4 , ринкова вартість якого на день звернення із даним позовом складає 250000 дол. США; домоволодіння АДРЕСА_5 , ринкова вартість якого на день звернення із даним позовом складає 100000 дол. США; автомобіль марки Honda модель Accord, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ринкова вартість якого на день звернення із даним позовом складає 10000 дол. США.

Під час перебування із відповідачем у шлюбних відносинах відповідачем ОСОБА_3 був подарований їй автомобіль марки Honda модель CRV, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , який є її особистою власністю і не підлягає поділу. Зазначений автомобіль був нею відчужений за 214246 грн.

Домоволодіння АДРЕСА_4 , було придбано за грошові кошти в розмірі 118500 дол. США, отримані у позику від ОСОБА_5 , матері позивача, право власності було зареєстровано за відповідачем.

В період шлюбу були зароблені грошові кошти в розмірі 22000 дол. США та 19500 Євро, які знаходяться в будинку АДРЕСА_4 та 150000 дол. США, які знаходяться в індивідуальному сейфі (банківська комірка № НОМЕР_3 ) або індивідуальному сейфі, який знаходиться в ПАТ КБ Правекс-банк .

Наявність спільно нажитих грошових коштів у вигляді готівки підтверджується веденням успішної господарської діяльності протягом багатьох років, оборотами грошових коштів в сімейних підприємствах та вкладами на депозити від імені ОСОБА_3 , а саме в ПАТ КБ ПриватБанк в розмірі 5000 Євро, в ПАТ ОТП Банк в розмірі 10000 Євро, ПАО КБ Правекс-Банк в розмірі 3813 Євро та вкладом на депозит ОСОБА_1 в ПАТ ОТП Банк в розмірі 10000 Євро. Грошові кошти розміщені на вищевказаних депозитних рахунках після завершення їх строку дії позивач з відповідачем перевели в готівкову форму, а також інші сімейні накопичення поклали в індивідуальний сейф на ім`я ОСОБА_3 в ПАТ Правекс Банк та АТ Райффайзен банк Аваль .

За час спільного сімейного життя було створено бізнес, в структуру якого входять Товариство з обмеженою відповідальністю Топсекрет (код ЄДРПОУ 31468003) - єдиним учасником і директором якого є відповідач; ТОВ Компанія рішень для брендів (код ЄДРПОУ 37806641) - єдиним учасником і директором якого була позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ). За двадцять років тяжкої праці було створено компанію GBS , яка на сьогодні є повноцінним та самодостатнім брендом.

У зв`язку з погіршенням сімейних відносин із відповідачем, останнім було здійснено багато дій для того, щоб підприємство в якому вона була єдиним учасником - ТОВ Компанія рішень для брендів припинило свою діяльність та позивача, як ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач змінив у будинку АДРЕСА_4 замки та привласнив наявні в будинку грошові кошти, а саме: 22000 дол. США та 19500 Євро та вивіз із будинку все майно (меблі, побутову техніку та інше майно згідно з додатком №1) на загальну суму 1 503 270 грн. Просила суд поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності: визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , на гараж розташований біля будинку АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_3 , на домоволодіння АДРЕСА_5 ; визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ), право особистої приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_4 , на автомобіль марки Honda модель Аccord, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 ; припинити за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_4 , на автомобіль марки Honda модель Аccord 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 ; припинити за ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , на гараж розташований біля будинку АДРЕСА_2 , на квартиру АДРЕСА_3 , на домоволодіння АДРЕСА_5 (попередня назва проспект Воронцова); стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості спільного сумісного майна в розмірі 45000 дол. США, що еквівалентно 1 293 300 грн.; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 86000 дол. США, що еквівалентно 2 471 640 грн.; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9750 Євро, що еквівалентно 347 685 грн.; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості спільного сумісного майна, яке знаходилося в домоволодінні АДРЕСА_4 в розмірі 751635 грн.; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 Ѕ частку грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ Топсекрет (ЄДРПОУ: 31468003); стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ); судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 року справа була розподілена судді Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2018 року позовна заява залишена без руху і надано позивачу термін для усунення недоліків.

06 лютого 2018 року позивачем усунені недоліки та Ухвалою суддіІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження в цивільній справіта її призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та до набрання законної сили рішення по справі накладено заборону ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії по відчуженню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій пов`язаних із реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонено внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу), вчинення відчуження у примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій), щодо наступного майна: квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_3 ; домоволодіння АДРЕСА_4 ; домоволодіння АДРЕСА_5 .

УхвалоюІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

УхвалоюІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

УхвалоюІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року призначено у справі комплексну судову оціночно-будівельну експертизу нерухомого майна та судову автомобільно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

УхвалоюІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2019 року поновлено провадження у справі у зв`язку з проведенням експертизи.

УхвалоюІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності залишено без руху і надано позивачу термін для усунення недоліків.

УхвалоюІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності визнано неподаною та повернено позивачу.

УхвалоюІндустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2020 року закрито підготовче провадження.

10 липня 2020 року позивачем подана заява в якій просила суд: визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; на квартиру АДРЕСА_3 ; визнати право особистої приватної власності за Відповідачем - ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_4 та домоволодіння АДРЕСА_5 . Стягнути із відповідача на користь позивача грошову компенсацію замість її частки у праві спільної власності на домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , в загальному розмірі 4 348 706 грн.; стягнути із Відповідача на користь позивача 1/2 частина доходу отриманого ОСОБА_3 , як доходу від господарської діяльності в розмірі 669 697,76 грн.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з наведених в позові підстав та просили суд позов задовольнити. Заперечували щодо поділу нерухомого майна в рівних частках по Ѕ частини для кожної сторони, оскільки це не матиме економічної доцільності, так жоден із співвласників не матиме можливості повноцінно володіти і використовувати нерухоме майно. Крім відсутності економічної складової від розділу майна в рівних частках по 1/2 частини кожної сторони, такий розділ призведе до можливості Відповідачу вчиняти дії, спрямовані на моральне придушення, залякування Позивача.

Вказали, що починаючи з моменту шлюборозлучного процесу, а саме з вересня 2017 року і по сьогоднішній день всі дії ОСОБА_6 спрямовані на володіння спільно нажитого майна, фінансовими засобами, бізнесом в цілому. Протягом декількох років, Відповідачем неодноразово були зроблені спроби, спрямовані на залякування позивача шляхом погроз фізичної розправи, позбавлення коштів на життя, шляхом відбору працюючого бізнесу. З моменту ініціювання шлюборозлучного процесу і процесу по розділу майна, відбувалися різні ситуації, спрямовані на придушення морального стану позивача, припинення нею підприємницької діяльності, необхідної для забезпечення життя. Так, 02.11.2017 року був зламаний і обкрадений офіс по АДРЕСА_8 . З офісу були викрадено речі і комп`ютерну техніку, за допомогою яких позивач веде свою діяльність. Поліція не реагувала на заяви позивача, посилаючись на те, що сімейні суперечки не відносяться до їх компетенції. Вкрадені речі і комп`ютерну техніку, які перебували на АДРЕСА_8 , були виявлені в орендованому офісі Відповідача, куди позивач викликала поліцію. Розбиратися ніхто не став. Справа затягується з невідомих причин. Важливою обставиною справи, є те, що в березні 2018 року в квартиру АДРЕСА_1 , де позивач проживає з матір`ю, з погрозами фізичної розправи вдерся ОСОБА_6 в супроводі молодих людей спортивної статури. Єдине, що врятувало позивача тоді, це присутність найнятої охорони.

Відповідач відкрито погрожував позивачу, намагався бити та винести її речі. Навіть співробітники поліції, не зупинили ОСОБА_6 , він продовжував погрожувати. Було сказано: або ти будеш робити так, як я хочу, або ми тебе знищимо .

Відносно можливості використання домоволодіння АДРЕСА_4 , вказали, що на сьогоднішній день, домоволодіння АДРЕСА_4 , перетворено Відповідачем в місце для реабілітації людей з наркотичною залежністю. Будинок взагалі переобладнаний у гуртожиток з кімнатами, в яких знаходилися двоповерхові ліжка. Після повного огляду будинку було встановлено, що в будинку розташований реабілітаційний центр з лікування алкоголізму та наркоманії Victory . Майном, яке залишилося в будинку і самим будинком, користуються невідомі позивачу люди. Дана обставина підтверджується фотографіями, які були зроблені експертом в процесі проведення експертизи, за оцінкою домоволодіння. Будинок приведено в жахливий стан і непридатний для житла, кухня перетворена в громадську їдальню, все загиджено, двері зламані, меблі, побутова техніка приведені в непридатність, цінні речі вкрадені.

На думку позивача, з огляду на те, що будинок був приведений в стан непридатний для проживання діями відповідача, то буде законним і логічним передати дане домоволодіння у власність Відповідача при винесенні рішення про розділ спільно нажитого майна.

Просили стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості спільного сумісного майна, яке знаходилося в домоволодінні АДРЕСА_4 в розмірі 751635 грн. та стягнути грошові кошти, які знаходилися в будинку АДРЕСА_4 та індивідуальному сейфі (банківська комірка № НОМЕР_3 ) або індивідуальному сейфі, який знаходиться в ПАТ КБ Правекс-банк та депозитах: в розмірі 86000 дол. США, що еквівалентно 2 471 640 грн.; в розмірі 9750 Євро, що еквівалентно 347 685 грн.

Стосовно квартири АДРЕСА_1 , то необхідність у визнанні за позивачем права особистої приватної власності виникає у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 та її матір фактично проживають в цій квартирі і будь-яке інше помешкання у Позивача відсутнє і у разі визнання права власності на зазначену квартиру в рівних частках за Позивачем та Відповідачем, у ОСОБА_1 не буде можливості користуватися, володіти та розпоряджатися даною квартирою.

Стосовно квартири АДРЕСА_3 , то позивач - ОСОБА_1 зареєстрована по даній адресі та в даній квартирі Позивач здійснює свою господарську діяльність, яка є засобом для існування ОСОБА_1 та її матері.

Стосовно домоволодіння АДРЕСА_5 то просили визнати за позивачем право особистої власності на зазначене домоволодіння.

Оскільки саме діями Відповідача (забрав клієнтів, залишив за собою укладені контракти, залишив собі оборотні кошти, вивіз все комп`ютерне обладнання) Позивач була позбавлена можливості вести господарську діяльність, яку вона будувала протягом багатьох років, у Позивача на сьогоднішній день відсутні оборотні кошти для оренди житла в якому би вона могла здійснювати свою господарську діяльність, томувраховуючи сукупність всіх цих обставин, виникає реальна необхідність особистого права власності на квартиру АДРЕСА_3 за Позивачем, оскільки у разі визнання права власності порівну за Позивачем та Відповідачем на дану квартиру, Позивач буде позбавлена можливості володіти, користуватися та розпоряджатися даним майном та в неї не буде можливості здійснювати господарську діяльність, яке забезпечує матеріально її та її матір.

Не заперечували, щодо визнання права особистої приватної власності за Відповідачем - ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_4 . Просили суд стягнути із Відповідача на користь Позивача компенсацію вартості нерухомого майна в розмірі 4 348 706 грн. та Ѕ частку отриманого Відповідачем доходу від господарської діяльності, а саме діяльності ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Топсекрет за 3 квартали 2017 року, в розмірі відповідно 291322,10 грн. та 378375,66 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином. Надав суду відповіді на поставлені запитання відповідно до ст.93 ЦПК України, в заяві позивача до відповідача 12.04.2018 року. Вказав, що речі із домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 він не вивозив, коли в нього відкрився доступ до домоволодіння, то більшість речей (побутова техніка, меблі, антикваріат, цінні речі, особисті речі родини) ОСОБА_1 разом із своєю матір`ю ОСОБА_5 за допомогою третіх осіб вивезли з будинку без його згоди. Речі, які залишилися в будинку на теперішній час там залишаються. Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами разом з земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 був придбаний за його особисті грошові кошти, які він тривалий час накопичував від свого бізнесу.

Жодних готівкових коштів, як заощаджень, саме станом на вересень 2017 року в їх сім`ї не було, інших будь-яких цінностей також. В них було нерухоме майно, що є предметом розгляду даного позову.

Грошові кошти, які зберігалися на одному депозитному рахунку були зняті та втрачені на сімейні потреби, ще до розірвання шлюбу та припинення спільного проживання.

В особисто винайманому індивідуальному банківському сейфі він зберігав особисті документи та жодних грошових коштів, інших цінностей, а так само спільних грошових коштів він не зберігав, оскільки таких не було.

Вказав, що на теперішній час він не має жодного відношення до підприємств, не є їх засновником та не має права розповідати про їх господарську діяльність третім особам. Станом на 2017 рік, стверджує що позивач ОСОБА_1 рейдерським захопленням вкрала всю документацію цих підприємств, бази, звітність, всю комп`ютерну техніку, навіть трудові книжки найманого персоналу, пошкодила його майно, забрала грошові кошти в контрагентів цих підприємств, тощо. Про що йдеться у відповідних його заявах до правоохоронних органів.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував щодо переліку нерухомого спільного сумісного майна подружжя, однак вважає що частки повинні бути рівними по Ѕ частки за кожним. Щодо позовних вимог в частині гаражу, то просив суд ухвалити рішення на розсуд суду, оскільки право власності на гараж не зареєстровано. Щодо двох автомобілів вказав, що визнає факт існування автомобілів, однак вони вибули із власності як позивача, так і відповідача. Щодо стягнення компенсації різниці вартості сумісного майна, яке знаходилося в домоволодінні АДРЕСА_4 заперечував факт його існування, та вказав, що позивачем не надано доказів існування такого майна та просив в цій частині відмовити. Заперечував проти компенсації різниці вартості спільного сумісного майна, оскільки суми є ефемерними і жодним чином не підтверджені, також заперечував щодо стягнення грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ Топсекрет та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 .

Представником відповідача неодноразово подавалися до суду заяви про відкладення розгляду справи, а саме: 23 березня 2020 року; 13 травня 2020 року; 22 червня 2020 року у зв`язку з запровадженим карантином через спалах у світі інфекції SARS-CоV-2 COVID-19 . 09 червня 2020 року в зв`язку з браком часу для надання відповідей на питання, поставлених в заяві ОСОБА_1 про опитування ОСОБА_1 в якості свідка та неможливості надання розгорнутих відповідей на зазначені питання в строк до 10.06.2020 року. 10 липня 2020 року представником позивача подано клопотання про проведення судового засідання по суті справи за відсутності представника відповідача, та просив надати можливість підготуватися до судових дебатів по справі та оголосити по справі перерву. 19.08.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення справи на іншу дату, оскільки він відчував себе зле, а саме наявні симптоми респіраторної хвороби, що змушує перебувати на самоізоляції, та просив суд призначити справу після 31.08.2020 року.

02.09.2020 року від представника відповідача надійшла заява про відкладення слухання справи у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

В судовому засіданні, яке відбувалося 10.09.2020 року розгляд справи по суті було завершено та представник відповідача просив суд оголосити перерву в дебатах.

В судове засідання, яке було призначено на 19.09.2020 року представник відповідача не з`явився та надав клопотання про відкладення слухання справи після 29.09.2020 року у зв`язку з поганим самопочуттям.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено в статтях 1, 11 ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки з 23 березня 2020 року представником відповідача неодноразово надавалися клопотання про відкладення слухання справи, що призводить до порушення розумних строків розгляду справи та беручи до уваги, що представник відповідача приймав участь в розгляді справи по суті, тому суд доходить висновку про розгляд справи за наявними доказами.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши матеріали цивільної справи, переглянувши відеозапис, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_13 зареєстрували шлюб 14 жовтня 2000 року. В шлюбі народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року шлюб між сторонами розірвано.

В період шлюбу сторонами було набуто наступне майно: квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15463563, реєстраційний номер 19720251 ОСОБА_1 є власником Ѕ частки квартири та ОСОБА_3 є власником Ѕ частки квартири на підставі свідоцтва про право власності ОАВ №099676 від 27.07.2007 року виданого Виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної ради.

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3137856, реєстраційний номер 3368889, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу ВВА №623606 від 17.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко В.Д. за реєстровим №7527.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №28320445, реєстраційний номер 32329854 ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_5 .

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №29323839, реєстраційний номер 20687508 ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_4 , договір купівлі-продажу ВМВ 722372, ВМВ 722372, реєстр №159 від 19.02.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Царінною Н.І.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та автотоварознавчої експертизи №5947/5948/5949/5950/5951/5952-18 від 15.10.2019 року: ринкова вартість будинку АДРЕСА_4 становить 4 123 911,00 грн., ринкова вартість Ѕ частини становить 2 061 955,50 грн.; ринкова вартість будинку АДРЕСА_5 становить 2 407 125,00 грн., а ринкова вартість Ѕ частки складає 1 203 562,50 грн.; ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 1 003 496,00 грн., та ринкова вартість Ѕ частки складає 501 748,00 грн.; ринкова вартість нежитлового приміщення №4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 складає 1 178 834,00 грн., та Ѕ частка складає 589 417,00 грн.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником ТОВ ТОПСЕКРЕТ станом на 21.12.2017 року був ОСОБА_3 , статутний фонд 20000 грн. (т.1 а.с.97-105), а станом на 11.04.2018 року є ОСОБА_14 (т.1 а.с.147-148), що також підтверджується копією частини реєстраційної справи №1_224_018219_04, наданою відділом реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (т.1 а.с. 168-201).

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія В01 №548329 ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем з 22 серпня 2002 року (т.2 а.с.39).

Згідно зі ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні .

Відповідно до статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (частина 4 статті 71 СК України).

За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 70 СК України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положення даної статті поділ майна може бути здійснений за домовленістю між співвласниками, у зв`язку з чим діє презумпція рівності часток. Разом з тим, чинне законодавство передбачає можливість відступу від рівності часток у випадку поділу майна, що знаходиться в спільній сумісній власності.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності майна, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Як зазначає п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Як передбачено ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти які належали їй, йому особисто.

В судовому засіданні встановлено, що між колишнім подружжям склалися неприязнені відносини, так з часу ініціювання шлюборозлучного процесу і процесу розділу майна ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Шевченківського ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровської області з заявами про скоєння відносно неї кримінальних правопорушень, та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Так Шевченківським ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №42017040640003468 від 02.12.2017 за ч.3 ст.185 КК України за фактом викрадення майна ОСОБА_1 з приміщення за адресою: АДРЕСА_8 . Також ОСОБА_1 15.12.2017 року було подано заяву до чергової частини ГУНП в Дніпропетровській області, реєстраційний номер в Журналі обліку заяв і повідомлень №2624 за фактами здійснення злочинною групою вимагання, шахрайських та рейдерських дій щодо заявниці та її неповнолітнього сина з метою заволодіння майном, яка об`єднана з кримінальним провадженням №42017040640003468. Крім того, 15.11.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області із заявою про вчинення злочину за фактом крадіжки особистих та офіційних документів офісу за адресою: АДРЕСА_8 , за ознаками злочину передбаченого ч.ч.2,3 ст.357 КК України. Заяву зареєстрованому ЖЕО №48697 від 15.11.2017 року.

За заявою ОСОБА_3 внесені відомості про злочин, кримінальне провадження №12017040640003082 від 23.10.2017 року за ч.1 ст.125 КК України за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та за заявою ОСОБА_3 від 10.01.2018 року про пошкодження ОСОБА_1 меблів в офісі за адресою: АДРЕСА_10 , ЖЄО №726 від 10.01.2018 року (т.3 а.с.а.с.30-36,78) .

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою квартира АДРЕСА_1 та ринкова вартість квартири складає 1 003 496,00 грн. (Ѕ частки - 501 748,00 грн.) та зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_3 , ринкова вартість нежитлового приміщення №4 складає 1 178 834,00 грн. ( Ѕ частка - 589 417,00 грн.). Факт проживання ОСОБА_1 разом з матір`ю в квартирі АДРЕСА_1 підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 , однак квартира є нежитловою, що підтверджується і матеріалами комплексної судової оціночно-будівельної та автотоварознавчої експертизи №5947/5948/5949/5950/5951/5952-18 від 15.10.2019 року, та як вказала позивач в зазначеній квартирі вона здійснює свою господарську діяльність, яка є засобом до існування ОСОБА_1 та її матері, однак належних доказів суду позивачем не надано.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку про припинення спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 ) та визнання за ОСОБА_1 права особистої власності на майно з виплатою ОСОБА_3 грошової компенсації в розмірі (Ѕ частка складає 501 747,50 грн.) та не вбачає підстав для припинення спільної сумісної власності подружжя на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .

Як вбачається із матеріалів справи, у колишнього подружжя зареєстровано право власності на два домоволодіння, які підлягають поділу, а саме: домоволодіння АДРЕСА_5 , яка зареєстровано за ОСОБА_1 та домоволодіння домоволодіння АДРЕСА_4 , яке зареєстровано за ОСОБА_3 .

Щодо домоволодіння АДРЕСА_5 , то суд приймає до уваги, що зазначене домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_1 , тому доходить висновку про припинення спільної сумісної власності подружжя на зазначене нерухоме майно та визнання за ОСОБА_1 права особистої власності з виплатою ОСОБА_3 грошової компенсації домоволодіння, ринкова вартість якого становить 2 407 125,00 грн. ( Ѕ частка становить 1203562,50 грн.).

Оцінюючи належність, допустимість а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що домоволодіння АДРЕСА_4 , хоча і зареєстровано право власності за ОСОБА_3 , однак набуто в період шлюбу, тому суд доходить висновку, що майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між ними. Твердження відповідача щодо того, що домоволодіння АДРЕСА_4 придбано за рахунок особистих коштів, тому вказане майно є його особистою приватною власністю, суд не може покласти в основу рішення, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і відповідач за час розгляду справи з цього приводу належних та допустимих доказів не надав. На даний час в домоволодінні АДРЕСА_4 , відповідачем ОСОБА_3 облаштовано місце для реабілітації людей з наркотичною залежністю. Будинок переобладнаний у гуртожиток з кімнатами, в яких знаходилися двоповерхові ліжка. Після огляду будинку було встановлено, що в будинку розташований реабілітаційний центр з лікування алкоголізму та наркоманії Victory , що підтверджується доказами по справі (т.3 а.с. 37-41), а оскільки позивач не заперечувала щодо припинення за нею права власності на вищевказане домоволодіння та отримання грошової компенсації за належну їй Ѕ частку , тому суд доходить висновку, про визнання права особистої приватної власності за Відповідачем - ОСОБА_3 на домоволодіння АДРЕСА_4 ринкова вартість становить 4 123 911,00 грн. (Ѕ частина - 2 061 955,50 грн.), з виплатою позивачу компенсації половини вартості домоволодіння в розмірі 2 061 955,50 грн.

Загальна вартість нерухомого майна право особистої приватної власності на яку визнано за ОСОБА_1 складає 4000038,00 грн., а за ОСОБА_3 - 4713328,00 грн., частка відповідача більша на 713290,00 грн., та відповідно Ѕ становить 356645, 00 грн., тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявлених позовних вимог позивача в частині визнання права власності на гараж розташований біля будинку АДРЕСА_2 , то суд доходить наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що право власності на гараж, який розташований біля будинку АДРЕСА_2 за сторонами не зареєстровано, тому належним відповідачем в цій частині позову є землевласник, та правильним способом захисту права є позов про визнання права власності, про що зазначено в Рішенні Великої Палати ВС у справі №916/1608/18 від 19 травня 2020 року, тому суд не вбачає законних підстав для його поділу між колишнім подружжям.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині позову.

Щодо заявлених позовних вимог позивача про визнання за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автомобіль марки Honda модель Аccord, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 та припинення за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на автомобіль марки Honda модель Аccord, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , то суд виходить з наступного.

В судовому засіданні сторони не заперечували, що автомобіль марки Honda Accord, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , ринкова вартість якого не визначена, знаходився в фактичному користуванні ОСОБА_3 , який останнім був проданий, а автомобіль марки Honda модель CRV, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість якого не визначена, знаходився в фактичному користуванні ОСОБА_1 , який був останньою проданий за 214256 грн.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Оскільки, у кожного із подружжя в фактичному користуванні знаходився автомобіль, який ним був проданий, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині позову.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення компенсації різниці спільного сумісного майна подружжя, яке знаходилося в домоволодінні АДРЕСА_4 , а саме: меблів, побутової техніки та іншого майна в розмірі 751635 грн., грошових коштів в розмірі 22000 дол. США та 19500 Євро, які знаходяться в будинку АДРЕСА_4 та 150000 дол. США, які знаходяться в індивідуальному сейфі (банківська комірка № НОМЕР_3 ) або індивідуальному сейфі, який знаходиться в ПАТ КБ Правекс-банк , то суд виходить з наступного.

В підтвердження сумісного майна подружжя на загальну суму 1503270 грн. позивачем надано суду додаток до позовної заяви, відповідно до якого перераховано майно, а саме: домашня техніка, спеціальна техніка та обладнання, електротехніка, меблі з зазначенням вартості майна, однак жодного документального доказу вартості зазначеного майна суду позивачем не надано.

Відповідно до приписів ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 77,78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 78 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 81,82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.

Виходячи з вищевикладеного, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог та вимушений в цій частині позову відмовити у зв`язку з недоведеністю.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення половини наявних в будинку АДРЕСА_4 грошових коштів подружжя, відповідно із 22000 дол. США - 11000 дол. США та від 19500 Євро - 9750 Євро, оскільки позивачем не наданого жодного належного доказу, щодо наявності даних грошових коштів, тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову .

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення половини грошових коштів, які зберігалися на депозитному рахунку ОСОБА_3 то відповідно до наявних доказів по справі, наданих АТ КБ ПриватБанк , у ОСОБА_3 були відкриті два депозити відповідно 03.11.2012 року на суму 10000 Євро та 18.05.2016 року на суму 5000 Євро залишок коштів станом на 17.11.2018 року - 0. Як вбачається із виписок по депозитному рахунку (т.2 а.с. 86-89) повернення коштів по депозиту в розмірі 5000 Євро 19.05.2017 року, отже зазначені кошти були зняті ОСОБА_3 в період зареєстрованого шлюбу та до та припинення спільного проживання.

Щодо грошових коштів, які зберігалися на депозитному рахунку ОСОБА_3 в АТ ОТП Банк в розмірі 10000 дол. США та АТ Правекс Банк в розмірі 3813 Євро, то як вбачається із наданих Банками на виконання ухвал суду про витребування доказів, депозити відсутні.

Щодо особисто винайманих індивідуальних банківських сейфів, то як вбачається із Довідок: Акціонерного товариства Правекс Банк від 23.05.2018 року № 2735/12-01-26Г (т.1 а.с.233) та від 18.12.2018 року №6773/08БТ ( т.2 а.с.38) та АТ ОТП Банк вих.68-68-3/279 від 10.01.2019 року (т.2 а.с.91), між АТ ОТП Банк , АТ Правекс Банк та ОСОБА_3 не укладались договори найму (оренди) індивідуальних сейфів у зазначений судом період.

Відповідно до листа АТ КБ ПриватБанк від 14.05.2018 року №20.1.0.0/7 -20180510/4630 сейфові ячейки у ОСОБА_3 відсутні ( т.1 а.с.240).

Відповідно до листа АТ Райффайзен Банк Аваль від 07.05.2018 року №81-15-9/4332-ВТ договорів оренди індивідуального (банківського) сейфу між Банком та ОСОБА_3 не знайдено ( т.1а.с.160).

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення із відповідача Ѕ частки отриманого Відповідачем доходу від господарської діяльності, а саме діяльності ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Топсекрет за 3 квартали 2017 року, в розмірі 669 697,76 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до копій звітності ІС Податковий блок , наданої Лівобережною ОДПІ м. Дніпра ГФС в Дніпропетровській області по ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за 1 квартал 2017 року загальна сума доходу складає 330308,80 грн.; за другий квартал 2017 року загальна сума доходу складає 454466,39 грн.; за третій квартал 2017 року загальна сума доходу складає 756751,32 грн. (т.1 а.с.203-206). Обсяг доходу за третій квартал зазначений наростаючим підсумком та сума податку складає 37837 грн. 57 коп.

По ТОВ Топсекрет (ЄДРПОУ 31468003) сума доходу за податковий період: за 1 квартал 2017 року - 222350,00 грн.; за другий квартал 2017 року - 426115,00 грн.; за третій квартал 2017 року - 582644,20 грн. ( т.1 а.с.209- 217). Сума доходу за податковий період за 9 місяців та сума податку складає 29132,21 грн.

Як зазначила позивач в позовній заяві та в ході судового засідання позивач та представник позивача, під час спільного сімейного життя подружжям було створено бізнес, в структуру якого входили ТОВ Топсекрет ( ЄДРПОУ 31468003) - єдиним учасником і директором якого був ОСОБА_3 та ТОВ Компанія рішень для брендів (ЄДРПОУ 37806641) - єдиним учасником і директором якого була вона фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Наприкінці жовтня 2017 року відповідачем було здійснено викрадення належних їй важливих особистих та офіційних документів: свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 серії В02 №165636 від 09.08.2006 року; виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців ТОВ Компанія рішень для брендів серії АБ № 489971 від 03.08.2011 року та інших важливих документів, пов`язаних із її підприємницькою діяльністю, що знаходились в приміщенні за адресою: АДРЕСА_8 .

Дії відповідача призвели до того, що вона змушена була припинити діяльність ТОВ Компанія рішень для брендів та ФОП ОСОБА_1 .

Відповідач, який надав відповіді на запитання позивача в порядку письмого опитування учасників справи, як свідків (ст.93 ЦПК України) вказав, що на теперішній час він не має жодного відношення до підприємств, не є їх засновником та не має права розповідати про їх господарську діяльність третім особам. Станом на 2017 рік, стверджує що позивач ОСОБА_1 рейдерським захопленням вкрала всю документацію цих підприємств, бази, звітність, всю комп`ютерну техніку, навіть трудові книжки найманого персоналу, пошкодила його майно, забирала грошові кошти в контрагентів цих підприємств, тощо. Про що йдеться у відповідних його заявах до правоохоронних органів.

В судовому засіданні встановлено, що під час спільного сімейного життя було створено бізнес, в структуру якого входили ТОВ Топсекрет ( ЄДРПОУ 31468003) - єдиним учасником і директором якого був ОСОБА_3 , який також був фізичною особою підприємцем та ТОВ Компанія рішень для брендів ( ЄДРПОУ 37806641) - єдиним учасником і директором якого була ОСОБА_1 , яка також була фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Факт створення спільного бізнесу підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_9 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_11 , ОСОБА_10 .

Таким чином, в судовому засіданні із показань свідків встановлено, що у вказаному бізнесі позивач та відповідач виконували свою роль і лише їх спільна діяльність надала змогу побудувати бізнес, який успішно працював. Спільний бізнес, а саме ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Топсекрет зареєстровані за відповідачем, а відтак джерелом їх набуття є не лише спільні сумісні кошти, а і спільна праця позивача та відповідача.

Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).

Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.

Так, згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.

Відповідні висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15.

Конституційний Суд України у рішенні від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 61 СК України, дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Зокрема, Конституційний Суд України зазначив, що приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач просить суд стягнути із відповідача половину отриманого доходу від діяльності ФОП ОСОБА_3 та ТОВ Топсекрет за 3 квартали 2017 року ( на вересень 2017 року) в розмірі 669 697,76 грн., однак як вбачається із Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2018 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, подружні стосунки припинені з серпня 2017 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову, оскільки зазначені доходи були отримані в період шлюбу подружжя, та використані на потреби сім`ї. Крім того, як встановлено в судовому засіданні позивачем також було зареєстровано ФОП ОСОБА_1 та вона була засновником ТОВ Компанія рішень для брендів та отримувала доходи від господарської діяльності, однак позовні вимоги в цій частині ОСОБА_1 не заявлялися.

Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності суд, доходить висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні законні і підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, то з відповідача на його користь підлягає сплачений судовий збір в розмірі 3566 грн. 45 коп.

Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , ст. ст. 60-71 СК України, ст.ст. 4,13,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності - задовольнити частково.

Поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом спільної сумісної власності:

Припинити за ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_3 , право приватної власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_3 .

Припинити за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 , право особистої приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_4 .

Припинити за ОСОБА_3 , право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_5 ).

Визнати за ОСОБА_1 , право особистої приватної власності на домоволодіння АДРЕСА_5 ).

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці вартості спільного сумісного майна в розмірі 356645 грн. 00 коп.

В частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж розташований біля будинку АДРЕСА_2 ; стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсації різниці вартості спільного сумісного майна, яке знаходилося в домоволодінні АДРЕСА_4 в розмірі 751635 грн.; стягнення Ѕ частки грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ Топсекрет ; стягнення 1/2 грошових коштів, які знаходяться на розрахункових рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ; стягнення Ѕ частки грошових коштів які знаходилися на депозиті, стягнення Ѕ частини вартості автомобіля марки Honda модель Accord 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), судові витрати по справі в розмірі 3566 грн. 45 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 28 вересня 2020 року.

Суддя Л.П. Слюсар