Постанова

від 15.09.2020 по справі 392/765/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2020 року м. Кропивницький

справа № 392/765/18

провадження № 22-ц/4809/44/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Прилуцький Микола Миколайович,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Карат ,

представник відповідача - адвокат Галушко Сергій Іванович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Галушка Сергія Івановича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Карат , на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2019 року у складі головуючого судді Кавун Т. В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", в якому просила витребувати земельну ділянку площею 4,2990 га, кадастровий номер №3523110100:02:003:0371, розташовану на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області та повернути їй зазначену земельну ділянку.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те,що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 травня 2009 року, серії Р1 № 349116, вона є власником земельної ділянки, площею 4,2990 га, кадастровий номер 3523110100:02:003:0371, розташованої на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області.

01.10.2007 між нею та ТОВ " Карат" був укладений договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років, про що зазначено у пункті 8 договору. Цей договір набув чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації - 17.03.2008.

25.08.2010 між нею та товариством було укладено додаткову угоду про зміни до договору оренди землі, згідно з якою у п. 8 договору внесено зміни, строк дії договору було визначено 10 років замість 5 років. Додаткову угоду було зареєстровано 11.10.2010. Оскільки початком строку дії договору оренди землі є 17.03.2008, (дата його державної реєстрації), то строк дії договору оренди землі закінчився 17.03.2018.

Після закінчення строку дії договору оренди землі ТОВ "Карат" відмовило їй у поверненні земельної ділянки, посилаючись на те, що строк дії договору оренди землі на 10 років починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 11.10.2010 і закінчується 11.10.2020.

Вона не погоджується із такими доводами відповідача, оскільки до п.43 умов договору оренди землі зміни внесено не було, з урахуванням додаткової угоди, строк дії даного договору оренди від 01.10.2007 було встановлено 10 років і після підписання цієї додаткової угоди строк його дії не змінювався, то мав би закінчитися 17.03.2018.

У зв`язку з тим, що своїми діями ТОВ "Карат" порушує її право власності на належне їй майно, просила суд витребувати і повернути їй вказану земельну ділянку.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2019 року позов задоволено.

Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" земельну ділянку площею 4,2990 га, кадастровий номер: 3523110100:02:003:0371, яка розташована на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області, та повернуто її власнику - ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач після закінчення дії договору оренди безпідставно продовжує користуватися земельною ділянкою, оскільки правовідносини між сторонами за договором оренди землі від 01.10.2007, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ Карат , припинилися 17.03.2018, враховуючи встановлений умиовами договору із змінами, внесеними додаткової угодою, строк дії договору оренди - 10 років, з дати його державної реєстрації - 17.03.2008.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Представник відповідача адвокат Галушко С. І. подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

На думку представника відповідача, суд невірно визнав, що строк дії договору оренди землі від 17.03.2008, який вказаний в додатковій угоді про зміну до договору оренди земельної ділянки від 25.08.2010, що зареєстрована у Новомиргородському відділі ДП Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру 11.10.2010 за № 04.10.374.00241 (надалі за текстом - Додаткова Угода), таким, що починає свій відлік виходячи з умов пункту 43 договорів оренди землі від 17.03.2008.

Суд не дав оцінку тому, що Додаткова угода теж підлягає державній реєстрації та пройшла цю реєстрацію.

Так, в Додатковій угоді зміна редакції пункту 8 умов Договору оренди землі від 17.03.2008 складається з двох речень. В першому реченні вказано, що Цей договір укладається на строк 10 років . А в другому реченні вказано, що Початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації .

Звертає увагу на те, що згідно зміненого Додатковою угодою пункту 8, передумовою початку строку дії Договору оренди землі від 17.03.2008 є: підписання сторонами цієї угоди, день державної реєстрації.

Наголошує на тому, що державна реєстрація повинна відбутися після підписання угоди. Оскільки будь-які інші документи, які підлягали б державній реєстрації, сторонами Договору оренди землі від 17.03.2008 не підписувались, то відповідно початок перебігу строку дії вказаного Договору починається, в тому числі, з дня державної реєстрації саме Додаткової угоди.

З моменту підписання сторонами Додаткової угоди строк дії Договору оренди землі від 17.03.2008 було подовжено на 10 років з моменту державної реєстрації Додаткової угоди, тобто з 11.10.2010 до 11.10.2020.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши представника відповідача адвоката Галушка С. І., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Прилуцького М. М., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на землю, серія Р1 №2349116, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 7959, виданого 29.05.2002, є власником земельної ділянки загальною площею 4,30 га, кадастровий номер 3523100000:02:001:0371, розташованої на території Маловисківської міської ради Кіровоградської області (а.с. 9 т. 1).

01.10.2007 між ОСОБА_1 і ТОВ Карат укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,30 га, строком на 5 років, цкй договір зареєстрований у Маловисківському районному відділі КРФЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.03.2008 року за № 52 (а.с. 10-13 т. 1).

Відповідно до п. 43 даного договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

25.08.2010 між ОСОБА_1 і ТОВ Карат було укладено додаткову угоду про зміну до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2008, зокрема, передбачено зміну пункту 8 умов договору від 17.03.2008 і викладення в такій редакції: цей договір укладається на строк 10 років, початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації. Додаткову угоду зареєстровано у Новомиргородському відділі ДП " Кіровоградська регіональна філія Центру державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.10.2010 за № 04.10.374.00241 (а.с. 14 т. 1).

Згідно довідки, виданої відділом у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, під час проведення державної реєстрації земельної ділянки власником якої є ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю, їй було присвоєно кадастровий номер 3523110100:02:003:0371 у відповідності до Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (а.с.86 т.1).

05.04.2018 ОСОБА_1 направила орендарю - ТОВ "Карат" лист (з повідомленням та описом вкладення) про небажання поновлювати договір на новий строк та проханням повернути належну земельну ділянку (а.с.21-22 т.1).

Її вимога залишилась без задоволення.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

За ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України.

Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині другій статті 125 ЗК України вказано, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій статті 126 ЗК України.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 13 Закону № 161-XIV надано визначення договору оренди землі. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 Закону № 161-XIV договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 Закону № 161-XIV передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Права й обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції, яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди між ОСОБА_1 та ТОВ "Карат", визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Якщо моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19).

Вимогами чинного законодавства передбачений порядок внесення змін до існуючих договірних відносин шляхом укладання окремих угод, внесення змін до існуючих угод, укладання нових угод чи в інший спосіб, не заборонений законом. Матеріалами справи підтверджено, що додатковою угодою від 25.08.2010, укладеною між ОСОБА_1 і ТОВ Карат внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2008, зокрема в пункт 8, який викладено в наступній редакції: Цей договір укладається строком на 10 років. Початок строку дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації . Пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що всі інші умови договору не змінені додатковою угодою.

У пункті 43 договору оренди землі від 17.03.2008 сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Додатковою угодою сторони внесли зміни тільки в частині строку дії оренди та оплати.

Інші умови договору не змінювались.

Строк 10 років, що визначений у додатковій угоді від 25.08.2010, ніяким чином не змінює час, з якого починається відлік дії договору оренди землі - з дати його державної реєстрації 17.03.2008.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Враховуючи, строк дії договору, який сторонами встановлений тривалістю 10 років, а також дату його державної реєстрації - 17.03.2008 (обчислення початку строку дії договору оренди), правовідносини за договором оренди землі від 01.10.2007, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ Карат припинилися 17.03.2018.

За змістом статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про витребування і повернення власнику спірної земельної ділянки, оскільки після закінчення дії договору орнеди відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою. Питання пролонгації договору після 17.03.2018 на новий строк, у порядку визначеному договором і законом, сторонами не вирішувалось.

Доводи відповідача про те, що після державної реєстрації додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі також змінився і початок відліку строку оренди не заслуговують на увагу, оскільки волевиявлення сторін, що оформлене відповідною угодою від 25 серпня 2010 року було спрямоване, зокрема, на зміну строку дії Договору оренди землі з 5 років на 10 років, який набув чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації 17 березня 2008 року.

Питання пролонгації Договору після спливу дестятирічного строку оренди - 17 березня 2018 року на новий строк, у порядку визначеному договором і законом, сторонами не вирішувалось.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, що, підписуючи додаткову угоду про зміни до Договору оренди землі, зокрема, що початок строку його дії обчислюється після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації, сторони мали на увазі саме пролонгацію Договору оренди землі на узгоджений цією угодою строк від дня державної реєстрації відповідної додаткової угоди, оскільки зміни до пункту 43 Договору оренди землі, яким визначено порядок набрання чинності правочину, відповідною додатковою угодою не вносилися. Крім того, згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, а тому, з урахуванням зазначеного, внесені зміни до Договору в частині початку строку його дії не вказують на зміну початку відліку строку оренди земельної ділянки.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, зводяться до переоцінки доказів у справі, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Галушка Сергія Івановича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Карат , залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді Л. М. Дьомич

С. І. Мурашко