Постанова

від 10.09.2020 по справі 761/8238/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 761/8238/18

Провадження №22-ц/824/3375/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Тімуш Д.І.

розглянувши справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю Міральянс , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Домобудівельна компанія Фундамент на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Міральянс , треті особи: Київська міська рада, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про додержання правил добросусідства та зобов`язання вчинити дії, та за позовами третіх осіб з самостійними позовними вимогами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Міральянс , треті особи: Київська міська рада, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про додержання правил добросусідства та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що йогоземельна ділянка по АДРЕСА_1 межує із земельними ділянками відповідача, на якій останній здійснює будівництво 14-ти поверхового житлового будинку, будівництво якого порушує права позивача та вимоги правил добросусідства. Така кількість поверхів не відповідає Генеральному плану розвитку міста та проекту планування його приміської зони. Станом на 2008 рік земельна ділянка АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 за функціональним призначенням відносилася до території середньоповерхової житлової забудови, яка має складати 4-5 поверхів. Незважаючи на це, Департаментом містобудування та архітектури 13.06.2014 року була розроблена проектна документація, а відповідачем одержані дозвільні документи для можливості будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом. В подальшому 04.10.2017 року видані відповідачу дозвільні документи рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві були скасовані. Наказом від 31.10.2017 року Департамент анулював дозвіл на виконання будівельних робіт, але ТОВ Міральянс , незважаючи на скасування дозвільної документації, не демонтує поверхи, що перевищують середньоповерхову житлову забудову.

Крім безпосереднього порушення закону, дії відповідача напряму порушують й права позивача, оскільки кількість побудованих відповідачем поверхів призводить до створення зони вітрового підпору і взагалі унеможливлює функціонування систем вентиляції та димовидалення в житловому будинку позивача, призводить до надмірної кількості дощової води, яка відводитиметься з території забудови, вітрової тіні від висотного будинку, а також створює підвищений рівень шуму від автомобілів та діяльності закладів громадського обслуговування на першому поверсі багатоповерхового житлового будинку, які знаходяться вище рівня землі ділянки позивача, тощо.

В зв`язку з наведеним просив зобов`язати ТОВ Міральянс додержуватись правил добросусідства при здійсненні будівництва; заборонити відповідачу здійснювати на земельній ділянці будівництво будинку, поверховість якого буде перевищувати 5 поверхів; зобов`язати відповідача здійснити демонтаж (знесення) поверхів у будинку, поверховість яких перевищує 5 поверхів.

Третя особа по справі - ОСОБА_2 подав до суду позов із самостійними вимогами, вказуючи про те, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_3 , на якій побудований приватний житловий будинок, що межує із земельними ділянками відповідача. В обґрунтування позову зазначає такі ж обставини, які були зазначені й у позові позивача ОСОБА_1 . Крім того зазначає, що відстань від фундаменту будівництва до межі його ділянки складає лише 121 см., а рівень побудованого фундаменту вищий за рівень його ділянки на 1,2 метри. Як наслідок цього дощові води зі всієї площі забудови стікають на його город і повністю його заливають. Надземно-підземний паркінг будинків та рівень тротуару подвір`я буде розміщений впритул до межі його земельної ділянки і планується бути вищим на 2 метри за рівень землі на його ділянці. За таких умов його земельна ділянка вже опинилася в низині та потерпає від надмірної кількості дощової води. Саме через це просив зобов`язати відповідача демонтувати будівлю повністю, оскільки, навіть при висоті будівлі в 5 поверхів його проблема вирішена не буде.

Третя особа ОСОБА_3 подав до суду позов із самостійними вимогами, які обґрунтовував аналогічними підставами, заявленими первинним позивачем. Вказує про те, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 , на якій побудований приватний житловий будинок, що межує із земельними ділянками відповідача. Посилається на порушення правил добросусідства з боку відповідача, оскільки, наявність на суміжній земельній ділянці 14-ти поверхового будинку матиме своїм наслідком повну деградацію його земельної ділянки та середовища, звичного для його проживання. Зокрема посилався:

- на те, що виїзд із запроектованого відповідачем підземного паркінгу безпосередньо виходить на проїзд до вже збудованого гаража на його земельній ділянці, що унеможливлює під`їзд до його гаража та виїзд з нього;

- на погіршення інсоляції - його земельна ділянка буде затінена на протязі усієї другої половини світового дня;

- на недотримання мінімальної відстані будівлі, що будується, до його вже існуючого будинку;

- на потерпання його земельної ділянки від надмірної кількості дощової води, яка відводитиметься з території забудови, та на підвищений рівень шуму від автомобілів та діяльності закладів громадського обслуговування на першому поверсі, які знаходитимуться вище рівня його земельної ділянки, що унеможливить ефективний шумозахист;

- на небезпеку для його життя і здоров`я від падіння предметів з вікон житлових поверхів та елементів фасаду багатоповерхового житлового будинку.

На підставі зазначеного просив зобов`язати відповідача додержуватись правил добросусідства при здійсненні будівництва, поверховість якого перевищує рівень середньоповерхової житлової забудови, та зобов`язати відповідача здійснити демонтаж (знесення) повністю будинку.

Третя особа ОСОБА_4 подала до суду позов із самостійними вимогами, які обґрунтовує такими ж підставами, як і заявлені первинним позивачем. Вказує на те, що вона є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 , на якій побудований приватний житловий будинок, та яка межує із земельними ділянками відповідача. Зазначала про порушення правил добросусідства та наслідки будівництва на сусідній земельній ділянці висотного будинку. Просила зобов`язати відповідача додержуватись правил добросусідства при здійсненні будівництва; заборонити ТОВ Міральянс здійснювати на земельній ділянці будівництво будинку, поверховість якого буде перевищувати рівень середньоповерхової житлової забудови; зобов`язати відповідача здійснити демонтаж (знесення) поверхів у будинку, поверховість яких перевищує рівень забудови 5 поверхів.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 рокупозови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишені без задоволення; позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково; зобов`язано ТОВ Міральянс здійснити повністю демонтаж (знесення) будинку, який збудовано на земельній ділянці по АДРЕСА_4 ; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням в частині задоволення позову, відповідач ТОВ Міральянс подав апеляційну скаргу, оскаржуване рішення вважає незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, на підставі висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи та правовідносинам, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Посилався на формальний підхід суду першої інстанції при відкритті провадження у даній справі та постановлення необґрунтованої ухвали про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Вважає, що дана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Також зазначає про процесуальні порушення, допущені судом при прийнятті до розгляду позовів третіх осіб із самостійними вимогами. Щодо неправильного вирішення справи по суті зазначає, що:

- судом не взято до уваги те, що всі будівельні роботи на земельних ділянках здійснювались відповідачем у період з 13.10.2015 року по 03.11.2017 року, виключно на час дії та чинності відповідних дозвільних нормативних актів;

- відповідач як власник земельних ділянок вибрав саме такий спосіб їх використання на підставі виданих компетентними органами дозвільних документів;

- позивачі є належними позивачами щодо змісту предмету позову добросусідство , але не є особами, які можуть заявляти вимоги щодо знесення (демонтажу) об`єктів будівництва, оскільки це питання віднесене до виключної компетенції спеціально уповноважених органів;

- в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази щодо того, що права позивачів та третіх осіб як власників сусідніх ділянок були порушені, відповідно рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях без залучення відповідних осіб з технічними та або спеціальними знаннями для підтвердження посилань, покладених в основу оскаржуваного рішення;

- проведена комплексна експертиза повністю спростовує твердження позивачів, але судом вона безпідставно не взята до уваги;

- знесення (демонтаж) будівництва є виключною мірою, передумовою для цього є видання компетентним органом припису про усунення порушень вимог законодавства, і лише при його невиконанні відповідний контролюючий орган звертається до суду з позовом.

На підставі наведених доводів вважає, що позивачем та третіми особами з самостійними вимогами жодним чином не було доведене порушення їх прав чи законних інтересів, відтак оскаржуване рішення суду є помилковим та необґрунтованим, таким, що суперечить вимогам національного законодавства та міжнародній практиці.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням в частині відмови в задоволенні первісного позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає, що ухвалене рішення про часткове задоволення позовів третіх осіб захищає і його порушені права також. Посилається на те, що позовні вимоги третіх осіб поглинають його вимоги, тому при задоволенні їх позовних вимог позовні вимоги основного позивача підлягають також задоволенню. Окрім того вважає, що судом не обґрунтовано відмову в задоволенні вимоги щодо дотримання правил добросусідства. Із зазначених підстав просив рішення суду в частині відмови у задоволенні його позову скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю Домобудівельна компанія Фундамент як особа, яка не брала участі у справі, подало апеляційну скаргу, рішення суду в частині задоволення позовів третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовів. Зазначає, що рішенням суду вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки оскаржуване рішення порушує право власності товариства. Суд вирішив здійснити демонтаж (знесення) недобудованого будинку, який належить ТОВ ДБК Фундамент на праві приватної власності та був збудований за його кошти. Покладені в основу рішення висновки суду жодним чином не відповідають фактичним обставинам даної справи та правовідносинам, що виникли між сторонами. В обґрунтування порушення судом норм процесуального права зазначає про наступне:

- у позивач та треті осіб з самостійними вимогами не довели належним чином свої вимоги;

- судом безпідставно не взято та не досліджено доказів, наданих відповідачем під час розгляду справи;

- оскаржуване рішення містить безпідставні твердження, що діючий Генеральний план міста Києва містить показник забудови земельних ділянок АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2 саме будинками у 4-5 поверхів, що свідчить про те, що суд першої інстанції взагалі не вивчав і не перевіряв таку документацію, і як результат прийшов до невірного висновку і необґрунтованого по суті рішення;

- судом не досліджене і жодним чином не з`ясоване питання належності недобудованого будинку саме відповідачу, якого незаконно зобов`язано здійснити демонтаж (знесення) багатоквартирного житлового будинку.

Крім того апеляційна скарга містить й доводи, аналогічні доводам відповідача. Вважає що оскаржуване рішення суперечить вимогам національного законодавства та міжнародній практиці і підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового рішення суду про відмову в задоволенні позовів.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач та треті особи є власниками та користувачами земельних ділянок по АДРЕСА_1 , що межують з ділянками АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на цій же вулиці, де знаходиться спірний недобудований будинок.

13 червня 2014 року Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації були видані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 . 13 жовтня 2015 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України надано дозвіл на виконання будівельних робіт, замовником яких є ТОВ Міральянс , на будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом на вул. Толбухіна, 43А, АДРЕСА_2 .

04 жовтня 2017 року Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації було прийняте рішення, яким були скасовані містобудівні умови та обмеження забудови вищевказаної земельної ділянки. Наказом Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва №353 від 31 жовтня 2017 року замовнику будівництва ТОВ Міральянс анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт зазначеного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом.

Свою незгоду з рішенням суду першої інстанції щодо демонтажу (знесення) спірного будинку апелянти ТОВ Міральянс та ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент насамперед ґрунтували на тому, що сам по собі факт анулювання дозволу на будівництво не може автоматично свідчити про те, що будівельні роботи, які велися на час наявності такого дозволу, є незаконними, відтак є підстави для демонтажу побудованої конструкції. Колегія суддів погоджується з такою позицією, адже зазначений дозвіл недійсним не визнавався, а його скасування обумовлює заборону проведення будівельних робіт лише після такого скасування, однак само по собі не встановлює незаконність будівельних робіт, проведених до цього. В той же час в ході розгляду було встановлено, що саме проведене будівництво не відповідає діючим в Україні нормам та правилам.

Як стверджували апелянти ТОВ Міральянс та ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент , суд прийшов до безпідставного висновку про перевищення поверховості будівлі максимальним обмеженням, адже таких обмежень для спірних земельних ділянок встановлено не було. В той же час такі твердження апелянтів не можуть бути прийняті судом, оскільки не відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Відповідно до Генерального плану розвитку міста Києва та проекту планування його приміської зони до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року, земельні ділянки за адресою АДРЕСА_4 за функціональним призначенням відносяться до території середньоповерхової житлової забудови. В свою чергу діючі Державні будівельні норми (ДБН) визначають, що середньо поверхова забудова в містах передбачає забудову від 4 до 5 поверхів включно. Дослідженню даного питання суд першої інстанції приділив значну увагу, його висновки з цього приводу колегія суддів апеляційного суду визнає вмотивованими та належними. Факт перевищення вже збудованою конструкцією 5-ти поверхового рівня не заперечувався жодною із сторін по справі та підтверджується представленими до суду документами. Таким чином вже з огляду на дану обставину збудована конструкція не може бути визнана законною.

Окрім наведеного, колегія суддів зважає й на те, що в якості окремої підстави для посилань на незаконність будівництва в рамках даної справи зазначалося й недотримання при будівництві мінімальних відстаней від збудованої конструкції до сусідніх домоволодінь. Відповідно до примітки до п. 6.1.22 ДБН Б.2.2.-12:2019 Планування та забудова територій у великих містах при розміщенні 9-16 та більше поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань від фасадів багатоповерхового будинку, що зводиться, до меж земельних ділянок садибних будинків приймається не менш 20 м, а до стіни найближчого садибного будинку - не менше висоти будинку, що зводиться; при розміщенні багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 4 поверхів до 8 поверхів суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань від фасадів багатоквартирного будинку, що зводиться до меж земельних ділянок садибних будинків, слід приймати не менше 15 м, а до стіни найближчого садибного будинку - не менше висоти будинку, що зводиться; для багатоквартирних будинків до 3 поверхів - відстань від фасадів до меж земельних ділянок не менше 10 м для забезпечення проїзду пожежних машин. З наведеної норми вбачається, що у будь-якому разі, незалежно від поверховості новобудови, відстань від неї до межі сусідньої земельної ділянки не може бути меншою 10 м.

В своєму позові ОСОБА_2 з посиланням на відповідний акт обстеження стверджував про те, що відстань від межі його земельної ділянки до спірної збудованої конструкції складає 1.2 м. В наданих до суду письмових заявах керівник ТОВ Міральянс зазначає, що відстань від будівлі до межі земельної ділянки ОСОБА_2 складає 2.5 м. У будь-якому разі вказана відстань не відповідає мінімальним граничним нормам, встановленим ДБН Б.2.2.-12:2019, що в свою чергу призводить до неможливості визнання такої споруди законною. При цьому, враховуючи обставини справи, зважаючи на характер такого порушення, воно не може бути усунуте в інший спосіб, ніж той, що застосував суд першої інстанції. За таких умов висновок суду щодо необхідності демонтажу (знесення) будинку є обґрунтованим, підстав для скасування рішення в цій частині колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Критично відноситься колегія суддів й до посилань апелянтів щодо того, що оскільки в ході затвердження проекту будівництва він пройшов відповідну експертну оцінку, за результатами чого порушень вимог закону в проекті вичавлено не було, позовні вимоги не підлягають до задоволення. У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином сам по собі лише факт позитивного висновку експертів при погодженні проекту будівництва не може беззаперечно свідчити про відсутність порушень про здійсненні такого будівництва, докази з цього приводу оцінюються судом в своїй сукупності. При цьому, як вже зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається невідповідність будівлі вимогам будівельних норм, відтак доводи апелянтів в цій частині не можуть бути прийняті судом.

Не може вважатися належними підставами для скасування рішення суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги ТОВ Міральянс , які в своїй більшості були також підтримані й Домобудівельна компанія Фундамент , зокрема щодо процесуальних порушень при розгляді справи. Так апелянти зазначали, що справа була призначена до розгляду в порядку спрощеного провадження, що не відповідає вимогам чинного процесуального закону, зокрема положенням ст.ст. 11, 274 ЦПК України. В той же час вказані норми не містять вимоги щодо неможливості розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження. Доводи апелянтів в цій частині ґрунтуються на суб`єктивній оцінці складності справи та її значення для сторін, однак відповідач не звертався до суду першої інстанції з приводу такої своєї оцінки даних критеріїв справи. За таких умов дії суду першої інстанції в цій частині не можуть бути визнані неналежними. Стосовно посилань на інші порушення процесуального закону, зокрема серед іншого й щодо посилання в рішенні на особу, яка не є учасником справи, або процедури прийняття позовів третіх осіб, колегія суддів зважає на те, що у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише у випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи по суті, що в даному випадку відсутнє.

Не можуть бути прийняті колегією суддів й посилання апелянтів на відсутність у позивача та третіх осіб права на пред`явлення вимог про знесення будівлі з тих підстав, що таким правом наділені лише відповідні контролюючі органи після невиконання вимог приписів щодо усунення порушень вимог законодавства. У відповідності до положень ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Особами, яки звернулися до суду з позовами в рамках даної справи, було належним чином доведено порушення їх прав наявністю спірної будівлі, відтак суд першої інстанції цілком законно та обґрунтовано задовольнив їх вимоги.

Основним доводом апеляційної скарги ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент було те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про демонтаж (знесення будівлі), яка за твердженнями такого апелянта належить саме йому, оскільки 15 травня 2017 року ТОВ Міральянс та ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент уклали договір №15/05/17 про реалізацію проекту будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_7 , а також додатковий договір до зазначеного, відповідно до умов яких ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент приймає функції замовника будівництва та після закінчення реалізації проекту набуде 100 % житлової та нежитлової площі будинку, а також 100 % машиномісць. Таким чином за твердженнями апелянта суд першої інстанції вирішив питання про права товариства, яке не було залучене до справи, що в свою чергу обумовлює необхідність скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог. В свою чергу в ході розгляду справи апеляційним судом представник позивача звертав увагу суду на те, що в даній справі ТОВ Міральянс та ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент виступають на одній стороні, здійснюючи узгоджені дії. В той же час ні в ході розгляду даної справи, ні в інших судових процесах, зокрема у справі № 761/26566/16-ц, ТОВ Міральянс жодним чином не повідомило суд чи інших учасників справи про підписання вищезазначених договорів з ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент . Лише після закінчення судового розгляду, після ухвалення судом в жовтні 2019 року рішення, яке фактично не задовольняє відповідача, до справи було подано заяву (скаргу) від ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент , яке стверджувало як про перебрання на себе ще в травні 2017 року всіх функцій замовника будівництва, так і про необізнаність з фактом розгляду даної справи. Усе це з точки зору представника позивача свідчить про недобросовісність дій як ТОВ Міральянс , так і ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент , направлених на створення штучних підстав для оскарження рішення по справі.

При оцінці вищевказаних позицій учасників процесу, колегія суддів зважає на наступне:

З представлених до суду матеріалів вбачається, що замовником спірного будівництва виступало ТОВ Міральянс . Саме воно вказане в усій дозвільній та проектній документації, яка отримувалася при погодженні та проведенні будівництва. При цьому передача ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент функцій замовника будівництва з однієї сторони відображена лише в документах, які створені та підписані між згаданими господарюючими суб`єктами, з іншої - не підтверджена жодним офіційним документом, виданим чи зареєстрованим стороннім офіційним органом чи владним суб`єктом, хоча здійснення будівництва передбачає необхідність отримання численних державних погоджень та дозволів. Таким чином вказані докази не можуть вважатися беззаперечними та такими, що не викликають сумнів щодо фактичного переведення функцій замовника від ТОВ Міральянс до ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент . Більш того, з відкритого реєстру Державної архітектурно-будівельної інспекції України вбачається, що замовником спірного будівництва зареєстроване саме ТОВ Міральянс , тоді як ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент виступає його підрядником. Таким чином відомості офіційного державного реєстру спростовують доводи такого апелянта щодо того, що на час розгляду справи замовником будівництва було вже саме це товариство, відтак суд при ухваленні рішення вирішив питання про права та обов`язки незалученої до участі у справі особи.

Не доводить достовірності таких посилань ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент і факт реєстрації спірного незавершеного будівництва за таким товариством, на підтвердження чого до апеляційного суду було представлено витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З даного витягу вбачається, що реєстрація спірного незавершеного будівництва за ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент була проведена на підставі рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенко О. А. 20.02.2020 року. За таких умов реєстрація у лютому 2020 року не може доводити той факт, що ухвалене більш ніж за 4 місяці до цього судове рішення порушило права ТОВ Домобудівельна компанія Фундамент , які виникли вже після закінчення судового розгляду. В той же час, незважаючи на висновки колегії суддів щодо того, що судом першої інстанції не було вирішено питання про права та інтереси такого апелянта, зважаючи, що на час завершення апеляційного розгляду вказане товариство все ж зареєструвало за собою право на предмет спору, з точки зору апеляційного суду за результатами розгляду справи має бути відмолено у задоволенні такої апеляційної скарги саме по суті, а не ухвалено рішення про закриття апеляційного провадження.

Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів приходить до висновку про те, що вона також не підлягає до задоволення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував порушеннями з боку забудовника правил добросусідства, які виразилися насамперед у порушенні відтропідпірних, шумових, водо-вивідних та інших вимог, які висуваються до багатоповерхової забудови, в той час як такі посилання не були підтверджені належними доказами, а суд прийшов до висновку про знесення будівлі з інших підстав, про що зазначено вище. Колегія суддів зважає й на те, що позивач також посилався на порушення обмежень щодо поверховості новобудови, однак на підставі таких посилань вимагав приведення даного показника до 5-ти поверхового значення, в той час як за результатами розгляду справи суд ухвалив рішення про повний демонтаж (знесення) будівлі у зв`язку з порушенням норм ДБН. За таких умов ухвалення такого рішення суду не може вважатися частковим задоволенням вимог позивача ОСОБА_1 , що й стало підставою для обґрунтованого рішення про відмову в задоволенні позову. За таких умов доводи апелянта не спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в цій частині.

Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, відтак підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Міральянс , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Домобудівельна компанія Фундамент залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько