Постанова

від 24.09.2020 по справі 2-41/2006

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-41/2006 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/1058/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.

секретар Жукровська Х.І.

з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта адвоката Синявської І.В., позивача ОСОБА_2 , представників позивача адвокатів Квака В.В. та Якибчука П.П., відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Синявської Інни Вальдемартівни на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2019 року, постановлену у складі головучого судді Гирича С.В., у справі про затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТЗОВ Корект , Франківської районної адміністрації м.Львова, третіх осіб: Управління архітектури та містобудування Львівської міської Ради, обласного комунального підприємства Львівської обласної Ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , приватного нотаріуса Гірника І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку, -

В С Т А Н О В И Л А:

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2007 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТЗОВ Корект , Франківської районної адміністрації м.Львова, третіх осіб: управління архітектури та містобудування Львівської міської Ради, обласного комунального підприємства Львівської обласної Ради, Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", приватного нотаріуса Гірника І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку.

12.12.2018 року до Личаківського районного суду м. Львова від заступника начальника Франківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лавришин М.М. надійшла мирова угода на стадії виконання рішення у вказаній справі, укладена між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ ВКФ Корект .

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2019 року затверджено мирову угоду укладену між стягувачем ОСОБА_2 та боржниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариством з обмеженою відповідальністю Корект на наступних умовах:

1.1. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 приміщення кафетерію площею71,4 м.кв., прибудови до квартири АДРЕСА_1 та на об`єкти незавершеного будівництва, а саме цеглу, бетонні перекриття, бетонні сходи, інші будівельні матеріали, які були використані при зведенні господарських приміщень на місці гаражу по АДРЕСА_2 .

1.2. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 приміщення кафетерію площею71, 4 м.кв, прибудови до квартири АДРЕСА_1 та на об`єкти незавершеного будівництва, а саме: цеглу, бетонні перекриття, бетонні сходи, інші будівельні матеріали, які були використані при зведенні господарських приміщень на місці гаражу по АДРЕСА_2 .

1.3. Боржники ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Корект визнають право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на об`єкти вказані в п.п.1.1 та 1.2 цієї Мирової угоди.

1.4. Боржники ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Корект , ОСОБА_3 зобов`язуються забезпечити доступ Щербині Ірині Іванівні до належних їй приміщень будинковолодіння по АДРЕСА_2 .

1.5. Боржники та Стягувач домовилися, що будь-які витрати, пов`язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї Мирової угоди, покладаються на Боржників.

1.6. Стягувач заявляє, що з моменту підписання цієї Мирової угоди не матиме жодних майнових претензій до Боржників, з приводу майна, яке є предметом цієї Мирової Угоди.

1.7. Стягувач стверджує, що з моменту набрання чинності цією Мировою угодою, він відмовляється від примусового виконання вказаного рішення суду, після чого виконавче провадження №4711620 підлягає закінченню.

1.8. Стягувач та Боржник також домовляються, що наслідком набуття чинності цією Мировою угодою відповідно до ст. 39 Закону України Про виконавче провадження є закінчення виконавчого провадження.

1.9. Боржники та Стягувач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі держави.

1.10. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї Мирової угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій.

1.11. Сторони даної Мирової угоди повністю усвідомлюють умови, мету та сутність цієї Мирової угоди.

1.12. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї Мирової угоди. Наслідки затвердження цієї Мирової угоди Сторонам відомі.

1.13. Уся інформація, викладена в цій Мировій угоді, сприймається Сторонами як повною мірою достовірна. Кожна Сторона окремо несе повну відповідальність за достовірність інформації, яка зазначена в цій Мировій угоді.

Дані сторін:

стягувач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

боржники: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; Товариство з обмеженою відповідальністю Корект , місце знаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Князя Романа, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 23964700.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Синявська І.В. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, прийнятою з грубим порушенням норм вимог чинного законодавства України, норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтуванням покликається на те, що ОСОБА_1 , яка у вказаній справі була залучена до участі у справі ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 14.12.2014 року в якості третьої особи, не була повідомлена про розгляд даної мирової угоди і не зазначена в оскаржуваній ухвалі.

Також зазначає, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння житлового будинку по АДРЕСА_2 . Інша частина будинку належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Все майно, з приводу якого винесена оскаржувана ухвала, знаходиться на території Франківського району м. Львова, а відтак Личаківський районний суд м Львова не мав права розглядати справу і затверджувати мирову угоду, рішення у якій було винесено ще 14.09.2006 року.

Вказує на те, що затверджуючи мирову угоду, суд своєю ухвалою фактично узаконив самочинне будівництво, яке здійснено відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Факт визнання об`єкта нерухомості самочинним встановлений у рішенні Личаківського районного суду м. Львова від 14.09.2006 року.

Таким чином, суд оскаржуваною ухвалою фактично змінив своє рішення від 14.09.2006 року, спочатку визнавши самочинне будівництво зведеної прибудови до квартири АДРЕСА_1 і добудову кафетерію із реконструкцією гаражу, зобов`язав відповідачів знести самовільно збудовані приміщення кафетерію площею 71, 4 м.кв. до квартири АДРЕСА_4 та самовільно збудовані господарські приміщення на місці гаражу, а в подальшому тим самим складом суду визнав право власності на описане майно.

Просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким у затвердженні мирової угоди відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зазначили, що відповідно до положень ч.2 ст.19 Закону України Про виконавче провадження сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується судом, який видав виконавчий документ. Відповідно до ч.7 ст. 49, ч.2 ст. 207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового розгляду. Мирова угода укладається сторонами виконавчого провадження в процесі виконання судового рішення з метою закінчення виконавчого провадження на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін і предмету спору. Тому в мировій угоді в процесі виконавчого провадження не можуть вирішуватись питання про права та обов`язки інших фізичних та юридичних осіб, які не є сторонами виконавчого провадження та відповідно не є сторонами мирової угоди.

Безпідставним вважає твердження апелянта про порушення судом територіальної підсудності, оскільки подання державного виконавця з приводу затвердження мирової угоди було скероване до Личаківського районного суду м. Львова, який видав виконавчий лист.

З приводу земельної ділянки звертає увагу на те, що порядок користування такою встановлено ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30.10.2010 року.

Просить апеляційну скаргу відхилити, та залишити без змін ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15.02.2019 року про затвердження мирової угоди у справі №2-41/2006.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст.1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах створено Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвалу, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвалисуду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пленуму Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 24 жовтня 2008 року №12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , роз`яснив, що суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 353 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи та (або) інтереси, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону України Про виконавче провадження сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до статті 434 ЦПК України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 207 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення з підстав, визначених статтею 206 цього Кодексу.

За правилами частини п`ятої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, ухвала про визнання мирової угоди постановляється лише, якщо судом не встановлені обставини, передбачені частиною п`ятої статті 207 ЦПК України.

Як встановлено судом, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2007 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Корект , Франківської районної адміністрації м. Львова, третіх осіб: Управління архітектури та містобудування Львівської міської Ради Львівської міської Ради, обласного комунального підприємства Львівської обласної Ради, Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", приватного нотаріуса Гірника І.А. про визнання будівництва самочинним, знесення самочинного будівництва, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та 1/3 частиною будинковолодіння, приведення житлового будинку до попереднього стану, визнання недійсним договору дарування кафетерію, свідоцтва про право власності, реєстраційного посвідчення, звільнення приміщень будинку.

У Франківському відділі державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження № 4711620 з виконання виконавчого листа № 2-41/2006 виданого 11 травня 2007 року Личаківським районним судом м. Львова на виконання вказаного рішення суду про зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Корект знести самовільно збудовані приміщення кафетерію площею 71,4 м.кв. по АДРЕСА_2 та не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні 1/3 частиною будинковолодіння по АДРЕСА_2 і земельною ділянкою площею 300 м.кв., яка належить до вказаної частини будинковолодіння, зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Корект привести до попереднього стану всі складові частини квартири АДРЕСА_1 , які існували до зведення самочинного будівництва.

06 грудня 2018 року на стадії виконання між сторонами виконавчого провадження ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Корект укладено мирову угоду.

12 грудня 2018 року до Личаківського районного суду м. Львова від заступника начальника Франківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лавришин М.М. надійшла вказана мирова угода.

Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив з того, що мирова угода, укладена сторонами виконавчого провадження, стосується їх прав та обов`язків, умови мирової угоди не суперечать закону і не порушують прав та інтересів інших осіб, боржник ОСОБА_4 не заперечує проти укладення мирової угоди, у зв`язку з чим мирова угода на стадії виконання затверджується судом.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини будинковолодіння по АДРЕСА_2 . Інша частина належить стягувачу ( ОСОБА_2 ) та одному з боржників ( ОСОБА_3 ). Відтак, апелянт має також речове право на земельну ділянку, на якій знаходиться будинковолодіння по АДРЕСА_2 , а власником такої земельної ділянки є територіальна громада міста Львова, в даному випадку, в особі Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.

Предметом мирової угоди, затвердженої судом, є об`єкти самочинного будівництва, які розташовані на земельній ділянці на якій знаходиться будинковолодіння по АДРЕСА_2 , які визнані такими згідно із рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року та підлягають знесення на підстав цього ж рішення суду.

Тобто безспірно встановлено, що, умови мирової угоди зачіпають права та інтереси ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, умови мирової угоди, укладеної між стягувачем та боржниками у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року, стосуються не лише прав та обов`язків сторін угоди, а також і обов`язків співвласника будинку ОСОБА_1 , тобто мирова угода, яка затверджена судом, порушує права та інтереси третьої особи (не сторони мирової угоди). А відтак, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для її затвердження, не врахувавши положення частини п`ятої статті 207 ЦПК України.

Окрім цього, Франківська районна адміністрація м. Львова, як уповноважена особа територіальної громади - власника земельної ділянки, не є стороною виконавчого провадження № 4711620, що позбавляє її можливості ознайомлюватись з його матеріалами, а також вона була позбавлена можливості взяти участь у розгляді питання про затвердження мирової угоди у цивільній справі, по якій вона мала процесуальний статус відповідача.

Відповідно до стаття 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки оскаржувана ухвала винесена на стадії виконання рішення суду, та з порушенням норм процесуального права, які не можуть бути усунені в ході апеляційного розгляду, її слід скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах РуїсТоріха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 6, 379, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Синявської Інни Вальдемартівни задовольнити частково.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.