Рішення

від 17.09.2020 по справі 705/5957/19

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/5957/19

2/705/1215/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року місто Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі

головуючого судді Кормана О.В.

з участю:

секретаря судового засідання Заболотної Т.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Поповиченко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНУЛ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНУЛ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивував тим, що він працював на посаді начальника виробництва ТОВ ГРАНУЛ з 01.12.2018 року згідно наказу №7-к від 01.12.2018 року. 04.11.2019 року його, з невідомих причин, не було допущено до роботи та зі слів співробітників товариства він дізнався про своє звільнення. З наказом про звільнення його ніхто не ознайомлював. Як пояснила йому в телефонній розмові директор ТОВ ГРАНУЛ Поповіченко Н.А. , відповідно до наказу №13К від 04.11.2019 року він був звільнений з займаної посади за п.1 ст.36 КЗпП України. З наказом він ознайомлений не був. Його трудову книжку в цей день йому повернуто не було. Трудова книжка, всупереч вимогам ч.1 ст.47 КЗпП, була йому видана лише 09.12.2019 року. З наказом про звільнення його так ніхто і не ознайомлював. Згідно запису трудової книжки №31 від 04.11.2019 року його звільнено з роботи за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП на підставі наказу № 13-к від 04.11.2019 року. Вважає своє звільнення з посади незаконним з наступних підстав.

Так, підставою його звільнення є угода сторін. Ініціатором припинення трудового договору за цією підставою може бути як працівник, так і роботодавець. Вважає, що ініціювати звільнення може працівник шляхом подання роботодавцеві відповідної заяви, або ж роботодавець через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін. Тобто, головною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яка зафіксована відповідними документами.

Наміру звільнятися з підприємства він не мав. Будь-яких розмов з приводу звільнення з керівником підприємства не мав та відповідної заяви не подавав. Його звільнення стало для нього несподіванкою. З наказом про звільнення його ніхто не ознайомлював.

Оскільки він був звільнений без законних на те підстав 04.11.2019 року, а згідно з ч.1 ст.157 КЗпП суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця, термін вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення судового рішення (час поновлення на роботі) складає 57 робочих днів.

Відповідно до відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України форми ОК-5, його середня зарплата за останні 2 місяці 2019 року складає 60000,00 гривень. Таким чином, його середньоденна заробітна плата з урахуванням 5-ти денної робочої неділі складає: 60000,00 : 44 = 1363,63 гривень. Таким чином, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу становить : 57 (кількість днів вимушеного прогулу) х 1363,63 грн. (середньоденна заробітна плата) = 77726,91 грн.

Окрім того, у зв`язку з незаконними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Звільнення його з керівної посади суттєво завдало шкоди його діловій репутації. Відсутність грошових коштів до призначення та отримання допомоги по безробіттю, потягли за собою проблеми у сімейному житті, оскільки він є єдиний годувальник, викликало невпевненість у завтрашньому дні, суттєво вплинуло на стан його здоров`я. Тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення його прав та глибину душевних страждань, він вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку він оцінює в 10000,00 гривень

Просить суд: поновити на роботі його, ОСОБА_1 , на посаду начальника виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНУЛ код ЄДРПОУ 32747456; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНУЛ код ЄДРПОУ 32747456 на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.11.2019 року у сумі 77726,91 грн., а також моральну шкоду в сумі 10000 грн., а всього 87726 грн. 91 коп.

Ухвалою судді від 27.01.2020 року відкрито провадження у справі і справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді.

Відповідач відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подав.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що він офіційно працював у Товаристві з 1 грудня 2018 року по 4 листопада 2019 року. 04.11.2019 року він був на роботі і йому о 8 годині ранку працівник фрезерувальник повідомив, що позивач більше не працює, не назвавши причин. По телефону о 9 годині ранку керівник товариства повідомила, що він звільнений за згодою сторін. Тому того дня він поїхав додому. Лише 9 грудня 2019 року він отримав трудову книжку, при цьому йому наказу про звільнення для ознайомлення не надали. Видали лише зарплату та розрахункові кошти. Його робоче місце було в м.Коростишів Житомирської області, де Товариство орендувало цех по виробництву граніту. Позивач був начальником виробництва у вказаному цеху. Зазначив, що причин для його звільнення не було, він особисто заяви про звільнення не писав. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що він не зміг поїхати на іншу роботу, вимушений був сидіти та писати заяви, з`ясовувати причини звільнення.

Представник відповідача ТОВ ГРАНУЛ - Поповиченко Н.А. в судовому засіданні пояснила, що вона є директором вказаного Товариства, а також заперечувала всі доводи позивача. Зазначила, що позивач був працевлаштований у Товаристві з 2018 року та працював в м.Коростишів Житомирської області на виробництві гранітної продукції. На роботу позивача взяли без трудової книжки, і остання перебувала у позивача до його звільнення. 26.10.2019 року позивач вийшов на роботу, і повідомив, що працювати не буде, так як його підлеглі його не слухають, тому він звільняється. Це було десь об 11 годині. Цього ж дня позивач написав заяву на звільнення за угодою сторін, зазначивши у заяві, що має намір звільнитись з 5 листопада 2019 року. Наказ про звільнення був датований 05.11.2019 року. З наказом позивач ознайомився у бухгалтерії, але не захотів його підписувати.

Суд, заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2018 року працював на посаді начальника виробництва в Товаристві з обмеженою відповідальністю Гранул . Зазначене підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 на громадянина ОСОБА_1 .

Згідно запису у трудовій книжці Наказом Товариства з обмеженою відповідальність Гранул № 13-к від 04.11.2019 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади начальника виробництва ТОВ ГРАНУЛ на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач не надав суду належних та достатніх доказів того, що при його звільненні з Товариства з обмеженою відповідальність Гранул було допущено порушення норм трудового законодавства.

Посилання позивача на те, що він не писав заяви про звільнення за угодою сторін і не знав про своє звільнення нічим не підтверджені.

Суд враховує, що позивач, у разі неможливості витребувати відповідні докази самостійно, мав можливість подати до суду клопотання про витребування доказів у відповідача, зокрема про витребування документів, які слугували підставою для звільнення позивача, а також документів, які б свідчили, чи був позивач ознайомлений з наказом про своє звільнення, та про дату отримання ним трудової книжки.

Враховуючи те, що позивач не підтвердив доказами факт свого незаконного звільнення, тому його позовна вимога про поновлення на роботі задоволенню не підлягає. Відповідно, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та моральної шкоди.

Суд звертає увагу на те, що відповідач також не надав суду доказів правомірності звільнення позивача з займаної ним посади.

Проте, суд враховує, що обов`язок доказування покладено і на позивача, у тому числі. Факт ненадання відповідачем своїх доказів, не звільняє позивача від обов`язку доказування обставин, на якій він посилався, обґрунтовуючи позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 12, 13, 60, 76-81, 82, 89, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити повністю у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРАНУЛ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 28 вересня 2020 року.

Суддя О.В.Корман