Постанова

від 28.09.2020 по справі 923/17/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/17/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Принцевської Н.М.;

суддів : Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» - Пронюк В.Я., довіреність № 14-190, від 17.05.20;

від Акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль» - Колганова Ю.М., ордер серія ВТ № 1004768, від 13.08.20;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020

у справі №923/17/20

за позовом Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України»

до Акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль»

про стягнення 20 966 819,14 грн.,

(суддя першої інстанції: Нікітенко С.В. дата та місце ухвалення рішення: 10.06.2020 року, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул.Театральна, 18)

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Херсонська теплоцентраль" заборгованості у розмірі 20 966 819,04 грн., з якої: 16 926 201,13 грн. - сума основного боргу, 1 646 049,79 грн. - пені,788 949,15 грн. - 3% річних та 1 605 618,97 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позову заявник послався на умови договору постачання природного газу №1070/1718-БО-33 від 07.09.2017, положення ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 (суддя С.В. Нікітенко) позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 16 926 201,13 грн., пеню у розмірі 1 234 537,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 605 618,97 грн., 3% річних у розмірі 788 949,15 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 314 502,29 грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16 926 201,13 грн., пеню у розмірі 1 234 537,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 605 618,97 грн., 3% річних у розмірі 788 949,15 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 314 502,29 грн.

Разом з тим, місцевий господарський суд, зважаючи на ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, те, що основним споживачем послуг відповідача є бюджетні установи/організації, враховуючи майновий стан підприємства відповідача, дійшов висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та необхідності зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає до стягнення з відповідача на 25% від заявленої позивачем суми пені за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу. Як зазначив суд першої інстанції, таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, на думку місцевого господарського суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, у зв`язку з чим зменшив розмір належної до стягнення пені до 1 234 537,34 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, 07.07.2020 Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 по справі №923/17/20.

У своїй апеляційній скарзі Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» просить рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 по справі №923/17/20 в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 411 512,45 грн. скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» щодо стягнення пені у сумі 411 512,45 грн., у стягненні якої було відмовлено, задовольнити; судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Позивач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом мають бути враховані інтереси обох сторін у даній справі, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Апелянт вважає, що відповідач не надав суду першої інстанції належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, а суд, в свою чергу, за своїми внутрішніми переконаннями і посиланнями відповідача на важкий матеріальний стан, зменшив розмір нарахованих санкцій, що на думку позивача є грубим порушенням положень ст.233 Господарського кодексу України.

Також позивач звертає увагу суду, що Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а зменшення судом розміру пені спричинить позивачу додаткові витрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 по справі №923/17/20 залишено без руху.

23.07.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 по справі №923/17/20, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9259,03 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження по справі №923/17/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020, прозгляд справи призначено в судовому засіданні на 28.09.2020 року об 11-00 год. в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.08.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 по справі №923/17/20.

У своєму відзиві відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог чинного законодавства, правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На думку відповідача, апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» не містить обґрунтування вчинення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, або наявності інших підстав в обґрунтування вимоги про скасування рішення.

Крім того, відповідач вважає безпідставним посилання апелянта, що судом першої інстанції було порушено принцип рівності учасників судового процесу, оскільки АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» не надано жодних доказів, які б спростовували аргументи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Як зазначає у відзиві відповідач, Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» також не надано доказів, які б підтверджували складне фінансове становище останнього, не доведено, що таке становище склалось саме внаслідок дій відповідача.

Отже, враховуючи наведене, посилаючись на ст.ст. 42, 263, 276, п.4. розділу Х Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить залишити апеляційну скаргу АТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 по справі №923/17/20 без змін.

21.09.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від АТ „Херсонська теплоелектроцентраль» про участь в судовому засіданні, яке призначене на 28.09.2020 року об 11-00 год., в режимі відеоконференції в Господарському суді Херсонської області (73003, м. Херсон, вул. Театральна,18).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 задоволено клопотання АТ „Херсонська теплоелектроцентраль» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, розгляд справи призначено у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Херсонської області (73003, м. Херсон, вул. Театральна,18) забезпечити проведення судового засідання по справі №923/17/20, розгляд якої призначено на 28.09.2020 року об 11-00 год., в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Херсонської області.

В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відео конференції представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2017 року між ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"» , правонаступником якого є АТ «НАК "Нафтогаз України"» (постачальник) і Приватним акціонерним товариством "Херсонська теплоцентраль", правонаступником якого є АТ "Херсонська теплоцентраль" (споживач) було укладено договір №1070/1718-БО-33 постачання природного газу (Договір).

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Сторонами Договору досягнуто згоди щодо істотних умов договору, визначено предмет договору, ціну договору, порядок та умови проведення розрахунків, термін дії договору та інші умови.

Відповідно до умов п. 12.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 до 31 березня 2018 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

В подальшому сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, а саме:

- Додаткова угода №1 від 12.01.2018, якою внесено зміни в розділ 8 "Відповідальність сторін " визначено розмір пені у розмірі 15,3 % річних у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору;

- Додаткова угода №2 від 03.04.2018, якою доповнено п.2.1. "Постачальник передає споживачу у період з 01 квітня 2018 по 31 травня 2018 природний газ орієнтованим обсягом до 350,0 тис. куб. м. Внесено зміни в п.12.1, встановлено строк дії договору з 01 жовтня 2017 по 31 травня 2018.

- Додаткова угода №3 від 13.06.2018, якою внесено зміни у найменування сторін.

За умовами п. 3.1 Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Сторонами Договору визначено наступний порядок проведення розрахунків за поставлений газ, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу ( п. 6.1. Договору ).

Умовами договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення ( п. 8.2. Договору), додатковою угодою №1 від 12.01.2018 встановлено розмір пені 15,3%.

Позивач виконав обов`язки за договором в повному обсязі, однак відповідач здійснював оплату за переданий газ несвоєчасно, з порушенням встановлених умовами договору строків. За розрахунками позивача, заборгованість відповідача за постачання природного газу згідно Договору №1070/1718-БО-33 від 07.09.2017 становить 16926201,13 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення АТ НАК Нафтогаз України до Господарського суду Херсонської області з відповідним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, також пеню у розмірі 1646049,79 грн., 3% річних у розмірі 788949,15 грн. та 1605618,97 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 по даній справі в частині задоволених позовних вимог апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 411512,45 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами Договору та додатковою угодою до Договору № 1 узгоджено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення ( п. 8.2. Договору), додатковою угодою №1 від 12.01.2018 встановлено розмір пені 15,3%.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено умови розділу 6 Договору щодо своєчасних розрахунків за поставлений товар.

На підставі зазначеного, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1646049,79 грн., пені.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач просив про зменшення розміру пені, оскільки АТ Херсонська ТЕЦ - акціонерне товариство, 99% акцій якого належить державі. Товариство здійснює виробництво електричної та теплової енергії, споживачами послуг з теплопостачання є населення, медичні та освітні заклади, бюджетні установи. При цьому, розмір дебіторської заборгованості має негативну динаміку.

Так, станом на 01.01.2020 дебіторська заборгованість за спожиту теплову енергію становить 171,01 млн. гривень. Специфіка виробничої діяльності АТ Херсонська ТЕЦ полягає у неможливості застосувати до боржників такий засіб впливу, як припинення постачання послуг. При цьому, товариство постійно вживає заходи щодо зниження розміру цієї заборгованості, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Прострочене виконання зобов`язань перед позивачем пов`язане з несвоєчасними оплатами за спожиту теплову енергію бюджетними установами та організаціями, що підтверджується наданими відповідачем довідками про розмір заборгованості перед останнім.

Як зазначалося раніше, місцевий господарський суд, з огляду на наявні матеріали справи, стягнув з відповідача пеню за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 1234537,34 грн., в решті вимог в частині стягнення пені суд відмовив.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд апеляційної також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу.

З огляду на зазначене, враховуючи матеріальний стан відповідача, наявні в матеріалах справи документи, які підтверджують дебіторську заборгованість населення, бюджетних установ перед АТ Херсонська ТЕЦ , а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, у зв`язку з чим правомірно зменшено пеню до 1234537,34 грн.

Враховуючи зазначені обставини, судова колегія відхиляє доводи апелянта в цій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені доводи скаржника не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 у справі №923/17/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 у справі №923/17/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 у справі №923/17/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.06.2020 у справі №923/17/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош